Далекі від Москви горизонти: Як Росія поступилася європейським нафтовим ринком і хто став її наступником.

До 2022 року Росія була одним із найбільших постачальників нафти і газу до країн ЄС. З початком повномасштабного вторгнення вона суттєво втратила позиції. Хто в Європі продовжує купувати російську нафту і газ, що допомогло знайти нових постачальників та які країни зайняли місце росіян - у матеріалі журналіста РБК-Україна Дмитра Сидорова.

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року поклало початок санкціям з боку Європейського Союзу проти російських нафти і газу. За цей час вже було прийнято 19 санкційних пакетів. Вони зупинили імпорт російських нафтопродуктів, суттєво скоротили залежність Європи від нафти і газу з країни-агресора.

На початку жовтня представники країн Європейського Союзу затвердили стратегію, що передбачає повну відмову від російських вуглеводнів до 2028 року, незважаючи на заперечення з боку Угорщини та Словаччини. За інформацією агентства Reuters, до кінця жовтня розроблялася юридична база для впровадження цієї ініціативи.

З 2022 року ЄС значно обмежив імпорт російської трубопровідної нафти та повністю зупинив поставки нафти з РФ морським шляхом. Через це частка Росії в структурі імпорту нафти в ЄС скоротилася із майже 29% у 2021 році до 2% у першому кварталі 2025 року. Експорт російської нафти до ЄС із січня 2022 року по серпень 2025 року (включно) зменшився з 3,8 до 0,2 млн барелів на добу, свідчать дані Київської школи економіки.

Санкціям майже вдалося витіснити російську сиру нафту з ринку ЄС. Були навіть скасовані виключення, які у 2022 році запроваджувалися для заводів російської приватної компанії "Лукойл" в Румунії. Єдині, хто продовжують вперто купувати російську нафту до сьогодні - це Угорщина та Словаччина.

За цими поставками стоїть одна компанія, яка володіє нафтопереробними заводами в обох країнах. "Це не Словаччина і не Угорщина отримують російську нафту, її отримує приватна угорська компанія MOL", - пояснює РБК-Україна експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев.

За його словами, виникає питання: чому приватна компанія має привілеї, яких не мають інші європейські підприємства? Як на цю ситуацію реагують антимонопольні органи ЄС?

Маршрут постачання російської нафти до Угорщини та Словаччини проходить через українську територію за допомогою нафтопроводу "Дружба", який був зупинений внаслідок атак сил оборони на нафтоперекачувальні станції в Росії.

Зображення: Угорщина і Словаччина продовжують імпортувати російську нафту через нафтопровід "Дружба" (Getty Images)

Київ уже тривалий час закликає до припинення цих поставок, проте Будапешт та Братислава стверджують, що у них немає виходу до морських шляхів та, нібито, можливості знайти альтернативу російській нафті, що постачається трубопроводом. Однак, це не відповідає реальності, відзначає аналітик консалтингової фірми "НафтоРинок" Олександр Сіренко.

Наприклад, в Угорщині існує можливість постачання нафти через трубопровід із терміналу, розташованого на узбережжі Адріатичного моря. "У них є трубопровід, який з'єднує з морським терміналом. Хоча він не так потужний, як "Дружба", все ж таки це може бути альтернативою," - зазначає експерт, наводячи приклади Чехії та Австрії. Обидві країни, хоча й не мають прямого доступу до морів, змогли знайти способи для імпорту нафти, замінивши барелі російського походження.

Підтримка, яку надають уряди Віктора Обрана і Роберта Фіцо російським постачальникам, зумовлена привабливими цінами, які вони пропонують. "Вони не бажають відмовлятися від вигідних пропозицій, а найдешевше наразі можна знайти лише у терориста", - зазначає Сіренко.

Нещодавно, спільний бізнес угорської компанії MOL та російських підприємств зіткнувся з перешкодами через позицію США. В кінці жовтня адміністрація Дональда Трампа запровадила жорсткі санкції проти "Роснефті" та "Лукойла". Цей крок спонукав угорського прем'єра Віктора Орбана звернутися до Трампа з проханням надати Угорщині певні винятки, проте Будапешт поки що не отримав позитивної відповіді. Це питання буде обговорено на запланованій зустрічі між Трампом та Орбаном, яка відбудеться 7 листопада.

Незважаючи на постачання до Угорщини та Словаччини, Росія втратила свої позиції як провідний постачальник нафти на ринку Європейського Союзу. У другому кварталі цього року найбільшими джерелами постачання сирої нафти до ЄС стали Норвегія (15% від загального обсягу імпорту), США (14%) та Казахстан (майже 13%). Крім того, значні обсяги нафти надходять з Африки, Саудівської Аравії та Бразилії. Загалом структура імпорту нафти в ЄС демонструє значну диверсифікацію, як зазначено у звіті Єврокомісії.

Нафта вже давно стала глобальною товарною одиницею, що дозволяє танкерам, що перебувають у відкритих водах, змінювати курс до будь-якого порту. "Вихід до моря відкриває безмежні можливості", - зауважує Сіренко, підкреслюючи, що шлях до ринку ЄС залишається доступним як для суден з Мексики, так і для танкерів з Перської затоки.

Компанії з Європи мають можливість без обмежень придбавати нафту, зокрема, у провідних виробників, таких як Сполучені Штати та Саудівська Аравія.

На початку лютого 2023 року Європейський Союз повністю припинив імпорт нафтопродуктів безпосередньо з Росії. Однак серйозною проблемою залишаються продукти нафтопереробки, виготовлені з російської сирої нафти в інших країнах. Серед таких постачальників можна виділити, наприклад, Індію і Туреччину. Трейдери використовують різні схеми для створення фіктивних угод, в результаті чого на ринку з'являються нафтопродукти, які нібито походять зі Швейцарії або Кіпру, зазначає Геннадій Рябцев.

"Лише в 18-му та 19-му пакетах санкцій європейські країни почали закривати цю прогалину. Відповідно до нових норм, вони більше не купуватимуть нафтопродукти, виготовлені з російської нафти, незалежно від кількості посередників між Російською Федерацією та кінцевими споживачами", - зазначив експерт.

За словами Олександра Сіренка, індійське паливо, яке в значній мірі отримується з російської нафти, зайняло місце російських нафтопродуктів у південній частині Європи.

"На півночі ЄС багато пропозицій зі США. Танкери відправляються з Техасу до хабу ARA (порти Амстердаму, Роттердаму та Антверпену - ред.), там паливо перевантажується на менші танкери і потрапляє на ринок ЄС", - сказав Сіренко, додавши, що нафтопродукти від портів в Мексиканській затоці уже третій рік поспіль постачаються навіть на український ринок.

Зображення: Європа імплементує паливо, що виготовляється на нафтопереробних заводах через океан (Getty Images)

"Дизельне паливо із Техасу постачається в Україну і продається на наших АЗС", - зазначив аналітик та додав, якщо американський ресурс вигідно везти навіть до України, то економіка поставок цього палива по Європі тим більше себе виправдовує.

У 2021 році Росія здійснювала постачання газу до Європи через п'ять різних маршрутів — чотири трубопроводи та морський шлях. Проте з 2022 року і до сьогодні три з цих газопроводів були зупинені з різних причин: "Північні потоки", які проходять через Балтійське море, газогін "Ямал-Європа", що йде через Білорусь, а також "Уренгой-Помари-Ужгород", яким російський газ транспортувався через територію України, до початку 2025 року.

Згідно з інформацією Європейської Ради, у 2024 році частка російського газу, що постачається через трубопроводи, у загальному імпорті Європейського Союзу зменшилася з 40% у 2021 році до 11%.

На даний момент Росія здійснює постачання газу до Європи виключно через один газопровід - Турецький потік, який проходить під дном Чорного моря і виходить на узбережжі Туреччини. Серед країн-споживачів цього газу можна виділити Словаччину, Угорщину і Сербію, як зазначає аналітик газового ринку компанії ExPro Consulting Михайло Свищо.

"Це єдиний маршрут трубопровідного газу, по якому йде російський газ. В цьому році обсяг транспортування буде становити близько 16 млрд кубометрів", - сказав аналітик, додавши, що поставки за цим маршрутом з 2021 по 2024 рік зросли з 12,2 до 16,3 млрд кубічних метрів.

Росія все ще лишається значним постачальником зрідженого газу (англ. liquefied natural gas, LNG), який транспортується морем у спеціальних танкерах. Частка країни-агресора у структурі імпорту LNG до ЄС у другому кварталі цього року становила майже 13% (друге місце за обсягами), свідчать дані Єврокомісії. Цей газ має стати предметом наступних санкційних пакетів, переконаний Олександр Сіренко.

Однак, найбільшим постачальником зрідженого природного газу в Європейський Союз стали Сполучені Штати, які забезпечили майже 58% постачань у другому кварталі. Це явище зумовлене двома основними чинниками. По-перше, США активізували виробництво зрідженого газу, а по-друге, Китай з лютого цього року повністю припинив імпорт американського LNG. "Ресурс, який не був використаний Китаєм, перенаправився до Європи, де попит є високим, а ціни перевищують азійські", - зазначає Михайло Свищо.

Експерти вважають, що Сполучені Штати активізують свою діяльність на європейському газовому ринку. У цьому контексті Катар також має намір стати серйозним конкурентом, оскільки планує відкрити новий потужний термінал для зрідженого газу (LNG) у 2027 році. Ця країна Перської затоки, разом з африканськими державами, такими як Алжир, Нігерія та Ангола, вже займає важливе місце серед постачальників LNG до Європейського Союзу.

Саме постачання зрідженого природного газу (LNG) компенсували різке зниження обсягів російського трубопровідного газу. "Попит на LNG в Європі зріс у рази", - зазначив на конференції РБК-Україна "Енергія, що підтримує Україну" голова відділу трейдингу міжнародної компанії Axpo Ukraine Олексій Ластовець. Він також підкреслив, що в багатьох країнах з виходом до моря активно зводяться нові LNG-термінали.

Серед важливих постачальників газу для Європейського Союзу продовжують бути Норвегія, Алжир і Лівія.

І хоча у 2022 році ЄС втратив величезні поставки вуглеводнів з Росії, нічого страшного не сталося. Компанії швидко змогли знайти нових постачальників, адже розвинута морська інфраструктура Європи дає можливість отримати танкер з будь-якого куточка світу.

"Зараз досить складно сказати, звідки прийшов вантаж нафти чи газу. Це може бути американський трейдер, який везе малазійский газ, або швейцарський трейдер, який торгує саудівською нафтою", - пояснює Геннадій Рябцев особливості міжнародного енергетичного трейдингу.

Крім того, європейський ринок характеризується наявністю заможних споживачів, які готові заплатити більше за якісні товари. Для постачальників участь у цьому ринку є надзвичайно привабливою, тому, наприклад, Сполучені Штати завжди відкрито демонстрували своє прагнення розширити свою присутність на ньому.

Зображення: В останні роки зріджений природний газ поступово займає свою позицію на європейському ринку (Getty Images)

Компанії зі США почали експансію на європейський ринок з першими санкціями проти країни-агресора, коментує Олександр Сіренко. Вони навчилися видобувати багато вуглеводнів завдяки сучасним технологіям. На сьогодні США - це найбільша нафтовидобувна країна і найбільший експортер зрідженого природного газу у світі. "Американським компаніям потрібен збут, а тут росіяни самі віддали їм ринок Європи", - додає Сіренко.

Країна-агресор втратила позиції, які вона десятиліттями вибудовувала у Європі за допомогою політичного лобізму, підкупу урядовців та відвертому демпінгу на ринках. "Я не хочу фантазувати, але це трильйони доларів на десятки років вперед", - оцінює Сіренко розмір втрат для Росії.