Проте, в умовах, що склалися в Україні, облікова ставка НБУ не має суттєвого впливу на рівень інфляції. Натомість вона переважно функціонує як "інструмент" для збільшення прибутковості фінансових установ і веде до значних втрат для держави.
Зростання облікової ставки НБУ на 1 відсотковий пункт в умовах сучасних фіскально-монетарних відносин спричиняє додаткові витрати державного бюджету у розмірі 11 мільярдів гривень на рік. Це включає 6 мільярдів гривень через підвищення витрат на внутрішні запозичення та 5 мільярдів гривень внаслідок збільшення витрат НБУ на депозитні сертифікати.
За останні два засідання Правління НБУ підвищило облікову ставку на 1,5 відс. пункти й планує підвищити ще на 1 відс. пункт в майбутньому. Відтак, додаткові збитки держави від посилення монетарної політики становитимуть понад 27 млрд грн в річному масштабі. І це все -- додатково до тих 270 млрд грн процентних витрат, які вже має понести Уряд та НБУ у 2025 р. за внутрішнім боргом та депозитними сертифікатами.
З початку військових дій держава витратила 475 млрд грн на процентні платежі для банків. Якби облікова ставка НБУ під час війни відповідала рівню, що враховує інфляцію, ці витрати могли б бути на 30% меншими.
Позитивний цикл ключової процентної ставки в Україні триває вже більше двох років. Проте витрати держави не змогли знизити інфляцію чи вплинути на попит на валюту.
Основна частина сучасних факторів інфляції в Україні не підлягає впливу монетарних механізмів НБУ:
Крім того, неможливість монетарної політики впливати на інфляційні процеси зумовлена суттєвою недосконалістю каналів монетарної трансмісії. Наразі Національний банк України не має жодного ефективного механізму, що забезпечував би належну передачу монетарних сигналів. Обстановка на кредитних, фондових, валютних та депозитних ринках не дозволяє ключовій процентній ставці генерувати дієві імпульси, які могли б вплинути на попит у споживчих сегментах. Ці імпульси або затримуються у процентних маржах банків, або залишаються на рівні, що не має істотного впливу на ринки.
Читайте також: Чим спричинена інфляція в Україні?
Факти, що вказують на проблеми в національній монетарній трансмісії, включають наступні аспекти:
НБУ вперто ігнорує проблеми національної монетарної трансмісії та продовжує ставити за мету досягнення недосяжних рівнів інфляції. Як результат, всі зусилля таргетування з боку НБУ виявляються безрезультатними, а лише призводять до виведення коштів з кишень платників податків на користь банківських установ.
Єдиним способом, яким Національний банк України міг контролювати інфляційні процеси, був режим фіксованого валютного курсу. Однак з жовтня 2023 року цей режим було скасовано, що не призвело до бажаної стабільності на валютному ринку. Натомість, це викликало дестабілізацію валютних очікувань, призвело до значних витрат валютних резервів і, як наслідок, прискорило девальвацію гривні, породивши девальваційно-інфляційну спіраль.
Довіра населення до гривневих активів продовжує знижуватися. Спроби штучно залучити інвестиції в гривні без відповідного зростання економічної продуктивності не призвели до бажаних результатів.
Протягом одинадцяти місяців минулого року фінансові установи змогли акумулювати лише 26 мільярдів гривень у банківській системі. Водночас, за той же період населення витратило 436 мільярдів гривень на купівлю іноземної валюти, що свідчить про вражаюче співвідношення 1 до 17! Для порівняння, у 2023 році ця пропорція становила 1 до 3.
Українське ноу-хау -- привабити в банківську систему вільні гривневі кошти без розвитку інструментів кредитування провалилося. "Політика високих ставок" НБУ помітним чином не вплинула ні на привабливість гривневих депозитів, ні на стабілізацію валютного ринку, ні на цінову стабільність на товарних ринках.
Також ознайомтесь: Щодо грошово-кредитної політики, оплати праці та інфляційних процесів.
На що дійсно вплинула висока ключова ставка НБУ, так це на збільшення прибутків банків. Завдяки росту процентних доходів від держави (проценти за ОВДП, депозитними сертифікатами та пільговими кредитними програмами), банківська система вже другий рік поспіль демонструє історично рекордні показники прибутковості, ліквідності та адекватності капіталу. За 11 місяців 2024 р. банки отримали 176 млрд грн прибутку до оподаткування. 57% процентних доходів банки отримують від держави. У 2024 р. за оцінкою банки отримають від держави близько 200 млрд грн процентних доходів. І такі астрономічні доходи - прямий результат процентної політики НБУ останніх років.
Не можна не звернути увагу на маніпулятивні практики НБУ, що стосуються приховування реального рівня ключової процентної ставки. З початку 2022 року НБУ впровадив концепцію "монетарного дизайну нижньої межі" і почав вважати обліковою ставкою не середній рівень процентних ставок за інструментами НБУ, а ставку за "найдешевшим" інструментом - депозитними сертифікатами "овернайт". У міжнародній практиці зазвичай ключовою ставкою вважається найнижча ставка, за якою фінансові установи можуть отримати позики від центрального банку. На кінець січня 2025 року такою "найнижчою" ставкою в національному контексті є овернайт-кредити НБУ з річною ставкою 17,5%.
Яка ж ситуація на українському ринку кредитування? На кінець 2024 року рівень кредитування в країні знову знизився до 14,2% від ВВП. Це зменшення є логічним наслідком суворої монетарної політики Національного банку України, а також підвищених ризиків, пов'язаних з невизначеністю.
Висока вартість позикових ресурсів відштовхує виробників від їх використання, оскільки реальні витрати на кредити переважно перевищують темпи зростання продукції. У 2024 році реальна процентна ставка за гривневими кредитами для підприємств досягла 9% річних, що втричі перевищує реальний приріст ВВП.
Кредити виступають не лише як інструмент для підвищення продуктивності реального сектору економіки. Вони є важливим елементом монетарної трансмісії, який дозволяє центральному банку забезпечувати ефективне досягнення своїх цілей щодо інфляції в довгостроковій перспективі.
Читайте також: Про заощадження та можливості розвитку
На жаль, НБУ не приділяє належної уваги відродженню кредитного ринку України. НБУ вчергове захопився оцінкою стійкості банків, запровадженням нових (посилених) вимог до структури капіталу банків, розвитком нішових кредитних продуктів (на кшталт ESG-кредитування). Тоді як загальний кредитний клімат в країні залишається несприятливим, і вагомий вклад в цю "несприятливість" вносить саме базова ціна позичкових ресурсів.
Ресурси банківської системи повинні займати нову, більш інноваційну позицію в підтримці воєнної економіки. Фінансові кошти, які надають банки, є необхідними для впровадження проєктів з відновлення, сприяння поверненню біженців та поліпшенню зовнішньо-торговельного балансу.
Проте, курс, що проводиться Національним банком України, включаючи нещодавнє рішення його керівництва, продовжує негативно впливати на реальний сектор економіки. Лише значна зовнішня фінансова підтримка запобігає загостренню економічної кризи та валютної нестабільності.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України
Редакція не завжди підтримує погляди, які висловлюють автори блогів.
#кредит #Інфляція #Національний банк України #Українська гривня #Податок #Економіка #Прибуток (економіка) #Банк #Попит #Дизайн #Валовий внутрішній продукт #Монетарна політика #Девальвація #Золотовалютні резерви #Валюта #Держава (політичний устрій) #Відсоткова ставка #Банківська система #Національна академія наук України #Актив #Канал
