Основними бенефіціарами жорсткої монетарної політики в Україні стали банки
Останній огляд Національного банку України щодо небанківського фінансового сектору подається як історія успіху: страховики нарощують активи та прибутки, фінансові компанії нібито повернулися до довоєнних обсягів, а система демонструє ознаки стабілізації. Але якщо прибрати офіційну риторику -- перед нами не відновлення, а імітація зростання на тлі структурної деградації фінансового ринку.
Ситуація є складною з ряду причин. В економіці та банківському секторі накопичено чимало фінансових ресурсів, переважно завдяки державному фінансуванню витрат на оборону. Проте, перетворення цих ресурсів у кредити та інвестиції відбувається на дуже низькому рівні через сувору процентну політику та ризики, пов’язані з невизначеністю.
НБУ зосереджений на досягненні інфляційної мети, враховуючи занижений інфляційний таргет і надаючи перевагу цій меті порівняно з іншими аспектами монетарної політики. Цей підхід не відповідає реаліям економічної ситуації в Україні та створює суттєві перепони для процесу економічного відновлення.
Ціна запозичених коштів є надмірною як для підприємств, так і для держави: високі відсотки по кредитах створюють тиск на бізнес і знижують його конкурентоспроможність.
Високі процентні ставки також негативно впливають на фінансову стійкість держави, обмежуючи її можливості щодо впровадження стимулюючих заходів для підтримки реального сектора економіки. Жорстка монетарна політика не виправдала себе, оскільки її вплив на інфляцію залишається незначним через переважання витратних (структурних) факторів та слабкість механізмів монетарної трансмісії. Значна банківська маржа (10-12 в.п.) також знижує ефективність впливу облікової ставки НБУ. Її роль у підтримці валютної стабільності залишається обмеженою, оскільки населення продовжує надавати перевагу заощадженням в іноземній валюті. Витрати на реалізацію монетарної політики є надзвичайно великими (приблизно 300 млрд грн з бюджетів платників податків за роки війни). Бенефіціарами жорсткої монетарної політики стали банки, прибутки яких зросли втричі за час конфлікту, без суттєвого розширення фінансових послуг. Це підкреслює необхідність запровадження підвищеного податку на прибуток банків для забезпечення справедливого перерозподілу економічних доходів.
Читайте також: Облікова ставка НБУ: порожня форма без змісту.
Незважаючи на яскраві заяви про "підвищення", доля небанківських установ у фінансовій системі знизилася до рекордно низького рівня - 8,8%.
Розглянемо це як основний показник "прогресу" НБУ в даній сфері. На сьогодні сектор не демонструє динаміки розвитку -- навпаки, він втрачає свою системну значущість. Іншими словами, ми спостерігаємо скорочення ринку стосовно банків, фінансова екосистема стає менш різноманітною, а рівень конкуренції знижується. Це явище є наслідком політики НБУ після 2022 року, яка негативно впливає на альтернативні фінансові установи.
Якщо уважно проаналізувати ситуацію, то побачимо, що "зростання" страховиків -- це не економіка, а ефект високих ставок. При цьому НБУ рапортує про те, що прибуток страховиків зріс удвічі та й активи не забарилися -- вони стрімко зросли. Але причина цього -- не розвиток ринку страхування, а інвестиційні доходи на високих відсоткових ставках, а не страхова діяльність. Факти говорять самі за себе: висока частка активів у банках і ОВДП (до 85-95%) ; прибуток формують не страхові продукти, а фінансові інструменти. Тобто страховики перетворюються на квазіінвестиційні фонди, прив'язані до державного боргу. Це знижує якість страхового ринку, при цьому підриває його довгострокову функцію та створює залежність від держави.
Національний банк України визнає, що спостерігається зниження кредитного портфеля (на рівні -8,5% в річному вимірі) та що частка проблемних кредитів наближається до 30%. Проте, головне питання залишається поза обговоренням: кредитна кооперація фактично втратила свою економічну сутність. Це, в свою чергу, означає, що малі підприємства залишилися без доступу до доступних фінансових ресурсів, що призводить до деградації фінансової інклюзії та руйнування регіональних фінансових систем. В результаті, це свідчить про серйозні недоліки в регуляторній політиці.
НБУ як завжди рапортує, що обсяг послуг перевищив рівень 2021 року, при цьому кредитний портфель зріс на 41% і досяг максимуму. Звучить як прорив. Але не враховується головного -- це зростання боргового навантаження, а не економічної активності. Особливо показово, що значна частина прибутку -- від державної програми "єОселя". Маємо ситуацію коли ринок тримається на державному стимулі та без бюджету він не працює.
Насправді це не ринок у звичному сенсі, а квазіфінансова структура, що функціонує за рахунок державної підтримки.
Існує парадокс: зростання прибутків супроводжується зменшенням системи. На сьогодні приблизно 90% фінансових установ є прибутковими. Проте водночас галузь втрачає свою частку ринку, кредитні спілки переживають занепад, а ломбарди урізують свої активи. Це свідчить про те, що прибутковість не виникає внаслідок розвитку, а є наслідком дисбалансу в політиці та структурі ринку.
Досліджуйте також: Грошово-кредитна система України: стабільність завдяки іноземним інвестиціям.
НБУ підкреслює важливість нових стандартів у сфері кібербезпеки, а також зміцнення корпоративного управління та виокремлення "значущих" компаній. Проте не дає відповідей на запитання щодо стратегії розвитку сектора. Виходить, що регулятор посилює контроль, але не пропонує стимулів для зростання. В результаті, ми спостерігаємо ситуацію, коли існує регуляція, але відсутнє розвиток.
Отже, аналіз НБУ є типовим прикладом статистичної ілюзії, коли цифри зростають, але система насправді стає вразливішою. Небанківський фінансовий сектор в Україні не демонструє ознак відновлення чи розвитку, а, навпаки, поступово втрачає значимість у економіці. Водночас, ілюзія успіху та позитивні звіти НБУ набувають дедалі більшого поширення.
З усіх наведених фактів можна зробити наступні висновки:
Які наслідки це матиме для економіки? Якщо ця тенденція продовжиться, ми можемо опинитися в ситуації, де фінансовий сектор стане ще більш зосередженим навколо банків, конкуренція зменшиться, а можливості отримання фінансування значно обмежать.
А це вже питання не фінансового ринку. Це питання економічного майбутнього країни.
Спеціально для Еспресо.
Про автора: Богдан Данилишин, академік НАН України
#Інфляція #Національний банк України #Економіка #Бізнес #Прибуток (економіка) #Банк #Ставок #Модель #Історія #Фінансовий ринок #Національна академія наук України #Актив #Екосистема #Прогрес (історія) #Страхування #Фінансові ресурси #Державні фінанси #Облікова ставка НБУ #Чому #Грошово-кредитна політика #Джерело #Податок на прибуток підприємств
