Допис був переповнений похвальними одами на адресу установи, а інтерпретації економічних процесів є доволі специфічними і часто суперечать елементарній економічній логіці.
Національний банк України вважає, що "підтримка економіки є виключно компетенцією уряду". Проте, з незрозумілих причин, не акцентується увага на тому, що забезпечення стабільного економічного зростання входить до переліку трьох основних цілей монетарної політики, згідно зі статтею 6 закону "Про Національний банк". Орієнтація НБУ на досягнення лише цілей інфляції призвела до значного уповільнення економіки, хоча цей факт уперто заперечується керівництвом регулятора. У 2025 році темп зростання реального ВВП склав лише 2,2% у порівнянні з попереднім роком, що виявилося нижчим за всі прогнози, як урядові, так і незалежні. Основними причинами спаду ВВП стали не тільки військові дії, нестача трудових ресурсів та інвестицій, руйнування в енергетичному секторі, а й жорстка монетарна політика та занепад кредитування бізнесу. Протягом трьох років облікова ставка НБУ значно перевищує темпи інфляції, що стримує економічну активність. У IV кварталі 2025 року реальна ефективна облікова ставка (з урахуванням інфляції) становила 6,9% річних, а в грудні досягла 8,3% річних. Через хронічно жорстку монетарну політику та накопичення проблем, пов'язаних з війною, рівень внутрішніх та зовнішніх інвестицій в Україні залишається значно нижчим за світові показники. Внутрішні капітальні інвестиції становлять лише 7% від ВВП, а прямі іноземні інвестиції – лише 0,6% від ВВП. Цей інвестиційний дефіцит є серйозним чинником, що гальмує економіку. Загалом обсяги інвестицій є недостатніми для відновлення економіки та компенсації збитків, а жорстка монетарна політика НБУ, як і слід було очікувати, стримує перерозподіл заощаджень населення та бізнесу на інвестиційні цілі.
НБУ підкреслює, що з червня 2025 року спостерігається зниження інфляції, яке є результатом свідомої політики, а не випадковістю. Дійсно, в грудні річна інфляція знизилася до 8%, тоді як максимальний показник був зафіксований у травні (+15,9%). Проте, вплив облікової ставки на інфляцію залишається обмеженим через немонетарний характер цього явища та недосконалість механізмів монетарної трансмісії. Також не враховується структурна природа інфляції в Україні, яка не піддається контролю монетарними інструментами. Основними факторами зниження інфляції у 2025 році стали штучна стабілізація курсу гривні, замороження окремих тарифів і статистичний ефект від високих показників минулого року. Водночас, до проінфляційних чинників належать зростання витрат виробництв, зниження врожайності, акцизи на тютюн, коливання світових цін на олію та фіскальний дефіцит. Таким чином, основні фактори, які впливають на інфляцію, є поза контролем монетарної політики НБУ. Це призводить до того, що НБУ традиційно не може досягти своєї інфляційної мети (5%) навіть за умов високих процентних ставок.
Читайте також: Економіка України: підсумки 2025-го і перспективи 2026-го років
Окреме питання - це слабкість монетарної трансмісії, яка перебуває під впливом вкрай низької кредитно-посередницької активності банків та воєнних факторів. Депозитний канал монетарної трансмісії становить лише 5% ВВП, а кредитний (працюючі кредити) - лише 9% ВВП. Валютний та фондовий канал трансмісії взагалі виключені з ланцюжків впливу, оскільки повністю залежать від неринкових потоків зовнішньої допомоги.
Діючи в рамках своїх догм, НБУ зберігає ультражорсткі параметри відсоткової політики, яка майже не впливає на інфляцію, але спричиняє суттєве пригнічення реального ВВП.
НБУ стверджує: "заощадження в гривні залишилися привабливими, що обмежило тиск на курс гривні та ціни... вкладення населення в строкові гривневі депозити за рік зросли майже на 20%". Слід зазначити, що в дійсності строкові гривневі депозити домогосподарств в українських банках з грудня 2024 р. до грудня 2025 р. номінально зросли на 18,4%, але відносно ВВП за вказаний період строкові депозити зросли лише на 0,1 відс. п. ВВП: з 3,9% до 4% ВВП. Що замовчує НБУ - це вкрай несприятливе співвідношення гривневих і валютних заощаджень населення. Так, за січень-жовтень 2025 р. у гривневі заощадження (депозити та ОВДП) домогосподарства спрямували 66 млрд. грн, а у валютні активи (готівку, депозити та ОВДП) - 229 млрд. грн, тобто в 3,5 рази більше! В таких умовах важко говорити про "привабливість" гривневих активів як досягнення політики Нацбанку.
Національний банк України повідомляє громадськість про стабільну роботу банківської системи, яка продовжує збільшувати обсяги кредитування. Чистий гривневий кредитний портфель у корпоративному та роздрібному сегментах демонструє зростання приблизно на 35% щорічно. Однак, ринкове кредитування, виключаючи пільгові позики, залишається на історично низьких рівнях — нижче 10% ВВП за гривневими кредитами. Це означає, що відносні зміни в обсягах кредитування практично не впливають на загальну економічну ситуацію. Натомість, значні фінансові ресурси переміщуються в пасивні високоліквідні фінансові інструменти. Наприкінці 2025 року обсяг депозитних сертифікатів НБУ перевищив 600 мільярдів гривень. Стимули для банків щодо кредитування реального сектора економіки залишаються вкрай обмеженими, адже існує можливість безризикового розміщення коштів в НБУ з річною ставкою 19%.
На сьогоднішній день Україна демонструє найнижчий обсяг банківського кредитування серед країн з розвиваючими ринками. Основними причинами цього є надзвичайно сувора монетарна політика, високі ризики, пов’язані з війною, а також створення державою привабливих високодохідних можливостей для інвестування, що призводить до слабкої кредитної активності фінансових установ.
Слід зазначити, що в останні роки уряд став основним джерелом відсоткових доходів для фінансових установ.
Частка процентних доходів, які банки отримують від держави, збільшилася до 56-58% у порівнянні з 30% у 2020 році. В період з 2022 по вересень 2025 року фінансові установи в цілому отримали від держави 650 мільярдів гривень у вигляді процентних доходів, з яких 47% припадає на облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та 42% – на сертифікати НБУ. У 2025 році Національний банк України виплатив банкам 82 мільярди гривень процентів за депозитними сертифікатами, що на 5 мільярдів гривень більше, ніж у 2024 році.
Не дивно, що фінансові установи витрачають лише третину від своєї депозитної бази на кредитування. Більш того, під час війни співвідношення депозитів до кредитів погіршилося вдвічі. В країнах із формуючимися ринками це співвідношення є суттєво вищим. Національна банківська система спрямовує значні інвестиції в економіки інших держав, тоді як реальний сектор України стикається з браком капіталу. Наприклад, інвестиції українських банків у іноземні боргові цінні папери з початку війни зросли в 38 разів і перевищують 4 мільярди доларів США, зокрема за 2025 рік +0,6 мільярда доларів США. Таким чином, банківська система майже не виконує свою традиційну роль у перетворенні заощаджень на кредити та інвестиції, зосереджуючи ресурси на високоліквідних цінних паперах, що лише погіршує економічну ситуацію.
Читайте також: Ціни та цінова політика: що далі
НБУ заявляє: "Протягом року ми посилювали параметри гнучкості обмінного курсу... Він коливався у відповідь на зміни ринкових умов... Динаміка курсу була обумовлена як фундаментальними, так і сезонними факторами". Проте насправді валютний курс гривні більше відображає межі адміністративно встановленого коридору, ніж реальні ринкові тенденції або фундаментальні чинники. Ці межі відомі тільки НБУ, що означає, що в Україні фактично використовується один з варіантів фіксованого курсу - валютний коридор, але без публічного оголошення його параметрів. Номінальна девальвація гривні щодо долара США за рік склала 1% (з грудня по грудень), а середній курс гривні до долара у 2025 році виявився на 7% нижчим, ніж було закладено в первинному проекті бюджету. Проте валютні інтервенції НБУ зросли з 27 мільярдів доларів у 2023 році до 36,2 мільярдів у 2025 році. Порівняно з 2024 роком, інтервенції в 2025 році зросли на 4%. Таким чином, хоча курс гривні до долара США демонструє стабільність, ця стабільність досягається за рахунок збільшення обсягу валютних інтервенцій НБУ.
Формальний перехід до "керовано гнучкого курсу" й публічна відмова НБУ від фіксації курсу позбавили валютний ринок чітких орієнтирів і дестабілізували валютні очікування.
Після переходу до нових умов, підприємці та населення суттєво активізували попит на валюту, що змусило Національний банк України проводити додаткові валютні інтервенції для стабільності ситуації. Невизначеність у курсах для бізнесу та залежність курсових коливань від випадкових дій НБУ знижують прогнозованість валютного ринку, що, в свою чергу, погіршує інвестиційні рішення.
Національний банк України намагається уникнути відповідальності за погіршення ситуації в зовнішньому секторі економіки, зосереджуючи увагу на бюджетному дефіциті як на головному факторі цих проблем. Він намагається переконати громадськість у тому, що суттєвий бюджетний дефіцит призводить до негативного сальдо поточного рахунку платіжного балансу, стверджуючи, що для покриття бюджетних витрат уряд потребує значного фінансування, яке, в свою чергу, стимулює економіку і зростання імпорту. Проте, НБУ, як орган, що відповідає за монетарну політику, повинен усвідомлювати, що дефіцит поточного рахунку є наслідком перевищення внутрішнього споживання та інвестицій над виробництвом всередині країни. При цьому рівень внутрішнього виробництва, зокрема, залежить від монетарних інструментів, які використовує НБУ. Варто також зазначити, що фіскальний дефіцит поступово зменшується (з 30% ВВП у 2022 році до 24% ВВП у 2025 році), тоді як торговий дефіцит і валютні інтервенції НБУ продовжують зростати.
У 2025 році негативне сальдо торгівлі товарами та послугами перевищило 50 мільярдів доларів США. Цей значний дефіцит вказує на стійку тенденцію до погіршення ситуації та стає основною складовою загального дефіциту платіжного балансу. Зовнішньоекономічний дефіцит відображає як структурні труднощі в експорті (втрати виробничих потужностей, логістичні перешкоди, зменшення аграрного виробництва, погіршення цінової конкурентоспроможності), так і зростаючу залежність від імпорту, особливо в сферах енергетики, оборонних закупівель та споживчих товарів.
Низька конкурентоспроможність реального сектора економіки та дефіцит приватного інвестиційного капіталу, вочевидь, поглиблюють проблеми експортного сектору в Україні та збільшують потреби в імпорті.
Ці питання піддаються як прямому, так і непрямому впливу політики, яку проводить монетарний регулятор, а також діяльності фінансових посередників. Додатково, валютна лібералізація, ініційована НБУ в жовтні 2023 року, призвела до посилення непродуктивного відтоку іноземної валюти в рамках поточних і капітальних операцій платіжного балансу, що, в свою чергу, поглибило його дефіцит і збільшило потреби у зовнішньому фінансуванні.
Своє звернення до аудиторії НБУ як завжди завершує на оптимістичній ноті й говорить про "запас міцності, сформований рішеннями, ухваленими в екстремальних умовах". На жаль, запас міцності України, сформований її мужнім народом, спустошуються неадекватними діями та рішеннями, прийнятими монетарним регулятором.
В сучасних умовах монетарна політика повинна бути націлена на підтримку економічного зростання, розвиток кредитування та залучення інвестицій, а не на недосяжні та несвоєчасні цілі щодо инфляції. Впровадження такої стратегії могло б сприяти не лише відновленню української економіки, але й зменшенню ризиків структурної інфляції шляхом збільшення пропозиції вітчизняних товарів і послуг. Активні дії Національного банку України мають стимулювати перерозподіл національних заощаджень на потреби кредитно-інвестиційного розвитку, а також створювати умови для самопідтримуваного зростання в приватному секторі. Проте, цьому прагненню перешкоджають відсталі від реальності догмати та фанатики НБУ, які управляють монетарною сферою, спираючись на теорії, розроблені для зовсім інших економічних реалій.
Рада НБУ, яка є конституційним органом, потребує термінового реформування. Вона вже три роки функціонує без Голови та Секретаріату, а також стикається з серйозними конфліктами інтересів через участь у ній колишніх радників і заступників керівника одного з державних банків. Сайт НБУ не оновлює інформацію про діяльність Ради з 2022 року. У ситуації, коли в НБУ домінують абсолютизм, самовираження та самореклама, роль корпоративного управління зводиться до простого голосування за адміністративні витрати, повторного затвердження Основних засад, запропонованих Правлінням НБУ, і публікацій похвальних статей. Необхідно створити нові "Основні засади грошово-кредитної політики на 2026 рік", які відповідали б сучасним викликам та сприяли б відновленню національної економіки, а також модернізації оборонно-промислового комплексу.
Виготовлено ексклюзивно для Еспресо.
Автор: Богдан Данилишин, академік Національної академії наук України.
Редакція не завжди погоджується з поглядами, що їх висловлюють автори блогів.
#кредит #Інфляція #Національний банк України #Українська гривня #Економіка #Україна #Економічне зростання #Інвестиції #Бізнес #Енергетична галузь #Банк #Ціна #Валовий внутрішній продукт #Економіка України #Долар США #Безпека (фінанси) #Банківська система #Національна академія наук України #Платіжний баланс #Депозитний рахунок #Данилишин Богдан Михайлович #Господарство #Дефіцитне фінансування #Грошово-кредитна політика #Збереження
