Данилишин: В Україні спостерігається нестача гривневої маси | Еспресо

За оцінками НБУ, середня реальна заробітна плата за підсумками року зросте на 14%. І на думку цього ж НБУ, саме цей фактор зчинив основний тиск на приріст цін в економіці в поточному році.

Давайте з'ясуємо, чи це справді відповідає дійсності.

По-перше, важливо усвідомити, що інфляційний тиск не залежить лише від середньої заробітної плати, а визначається загальною сумою витрат на оплату праці, яку отримують всі працівники. Це означає, що потрібно брати до уваги такі фактори, як рівень безробіття, зайнятості, міграції, а також мобілізації до Збройних Сил України. За прогнозами Міністерства економіки, фонди оплати праці найманих працівників і грошового забезпечення військових у 2024 році становитимуть 2,3 трильйона гривень. У реальному вимірі це на 4,1% більше ніж у 2023 році. Таким чином, загальний ріст реальних зарплат значно поступається зростанню середньої зарплати і лише трохи перевищує прогнозований ріст реального ВВП (+3,9%).

По-друге, важливо зазначити, що лише гривневі ресурси здатні створювати інфляційний тиск. Якщо населення витрачає значні частини своїх доходів на купівлю іноземної валюти, то ці конвертовані кошти вже не можуть бути використані для покупки споживчих товарів і послуг за цінами, установленими в гривнях. Тож, "розгін" гривневих цін можливий лише за рахунок гривневих фінансів.

Протягом перших десяти місяців 2024 року населення придбало іноземної валюти на суму 9,6 мільярдів доларів (нетто), що втричі перевищує показники попереднього року. Якщо з загального фонду оплати праці, включаючи виплати військовослужбовцям, відняти чисту купівлю валюти населенням, то стане очевидним, що гривневий фонд оплати праці у 2024 році зменшився на 5,6%, тоді як реальний фонд оплати праці (з урахуванням інфляції) скоротився на вражаючі 11%!

Також зверніть увагу: Витрати НБУ на облікову ставку покриваються за рахунок державного бюджету.

Іноземну валюту купують не тільки наймані працівники, але й дрібні підприємці та пенсіонери. Припустимо пенсіонери та підприємці купили 1/3 усієї іноземної валюти. Однак, навіть у такому разі зменшення реального гривневого фонду оплати праці складе 6%! Тобто у 2024 році обсяг "зарплатної" гривні на руках у населення помітно зменшився!

Більше того, у 2024 році спостерігалося не лише зменшення обсягу "зарплатної" гривні. Загальний обсяг гривні в економіці також скоротився! У 2024 році в економічному середовищі фактично не було того "гривневого надлишку", який, відповідно до економічних принципів, мав би сприяти підвищенню цін.

Згідно з інформацією, наданою Національним банком України, чистий обсяг гривні в обігу за перші десять місяців 2024 року знизився на 74 мільярди гривень. При цьому, готівкова гривня зросла на 36 мільярдів гривень, тоді як обсяг безготівкових коштів скоротився на 110 мільярдів гривень.

Головною причиною зниження обсягу гривні стало підвищене бажання населення, банків та підприємств придбати іноземну валюту. Протягом 2024 року вони скупили таку кількість валюти, що це навіть перевищило фіскальні надходження гривні в економіку. Політика валютної лібералізації та запровадження гнучкого курсоутворення призвели до суттєвого дисбалансу валютних очікувань серед населення і бізнесу, які намагаються компенсувати величезними валютними інтервенціями НБУ. Гнучке курсоутворення і лібералізація валютного ринку виконують свою роль.

Отже, в українській економіці 2024 року навіть теоретично немає можливості для зростання цін за рахунок підвищення зарплат, оскільки відсутнє збільшення обсягу гривні в обігу, незважаючи на приріст реального ВВП (на 4,5% за дев'ять місяців). Це вказує на посилення монетарної жорсткості, оскільки більший обсяг товарів та послуг має обслуговуватися меншою кількістю грошей. У таких умовах інфляція попиту залишається під контролем на фундаментальному рівні.

На додаток, не кожен приріст гривні в обігу здатен розганяти інфляцію. У випадку спрямування додаткової гривні через продуктивні канали (створення робочих місць та виробничих потужностей, в яких буде замикатися нова гривня) приріст цін може гальмуватися або навіть бути відсутнім зовсім. В економічній історії є багато таких прикладів (США 1942-1945, Ізраїль 1967-1970).

В Україні ж наявна гривнева маса зменшилася як на руках у населення, так і в економіці загалом.

Що ж стало причиною підвищення цін в Україні? Інфляція в країні зросла переважно через збільшення витрат на дизельне паливо, девальвацію гривні та зростання тарифів. Інфляційні процеси в Україні можна охарактеризувати як інфляцію ДДТ (девальвація, дизель, тарифи), а не як інфляцію, пов'язану зі зростанням заробітних плат.

Згідно з оцінками Міністерства економіки, "небазова" інфляція, що виникає внаслідок адміністративних дій або інших неринкових факторів, значно перевищує загальний рівень інфляції і становить +11,7% у річному обчисленні.

НБУ має власний погляд на аналітику. Інформаційні вкиди щодо "зарплатної" інфляції є свідомою дезінформацією, спрямованою на реалізацію вигідної для банків монетарної політики.

Читайте також: Фінансова структура перед загрозою неконтрольованої девальвації.

З початку 2023 року монетарна політика НБУ стала вкрай жорсткою.

Станом на жовтень 2024 року, обсяг банківського кредитування в Україні знизився до менш ніж 15 % від валового внутрішнього продукту. Це робить Україну країною з найнижчими показниками кредитування серед держав, що розвиваються: для порівняння, у Чехії цей показник становить 70 %, у Польщі - 60 %, а в Грузії - 80 % ВВП. Важливо зазначити, що війна також має значний вплив на ці дані. Приблизно 30 % кредитного портфеля українських банків складають пільгові кредитні програми, що були значно розширені під час конфлікту. Якщо не враховувати їх, падіння рівня кредитування виглядає ще більш вражаючим.

Надміру висока облікова ставка спричиняє звуження обсягів кредитування та підвищення кредитних ризиків бізнесу.

Надмірно високі процентні ставки призводять до безпідставного збільшення фіскального дефіциту та порушують стабільність динаміки внутрішнього боргу. Витрати на обслуговування портфеля внутрішнього боргу вдвічі перевищують реальні темпи зростання валового внутрішнього продукту, що свідчить про істотну перевагу над темпами розширення податкової бази.

За 10 місяців 2024 р. уряд залучив 165 млрд грн від нетто-розміщень ОВДП, сплативши 160 млрд грн процентів за обслуговування наявних ОВДП. Якби нові розміщення ОВДП з початку війни здійснювалися за фіксованою ставкою 10 % річних, то у 2024 р. витрати на їх обслуговування були б на 60 млрд грн меншими.

Уряд не здатен залучити доступне фінансування з внутрішнього боргового ринку, оскільки Національний банк України вже протягом двох років випускає свої депозитні сертифікати під ставками, що значно перевищують рівень інфляції. Як наслідок, у банківській системі утворилося величезне скупчення вільної ліквідності (приблизно 720 млрд грн станом на 01.11.2024), незважаючи на те, що як державні фінанси, так і реальний сектор економіки гостро потребують доступного кредитування.

Внаслідок тривалого часу жорсткої монетарної політики, що триває майже безперервно з 2018 року, фінансові установи змогли значно підвищити ефективність своєї роботи:

У період війни фінансові установи значно збільшили свою процентну маржу, що позитивно вплинуло на їх прибутковість. У 2024 році процентна маржа банків досягла 12,5 відсотка за новими кредитними та депозитними портфелями.

Розширення банківської маржі істотно зменшує початковий імпульс облікової ставки і негативно впливає на ефективність монетарної передачі.

Державні банки виконують роль більш активних фінансових посередників у порівнянні з іншими кредитними установами. Вони забезпечують значну частку всіх наданих кредитів, при цьому їхня процентна маржа виявляється нижчою, ніж у середньому по банківській системі.

Пільгові кредити перевищують 225 мільярдів гривень і складають 29% від загального обсягу банківського портфеля робочих кредитів. Серед бізнес-кредитів цей показник досягає 38%, тоді як для кредитів, наданих фізичним особам, він становить 10%.

Витрати держави на покриття процентних ставок у рамках пільгових програм досягли приблизно 19 мільярдів гривень за перші десять місяців 2024 року, з яких 18 мільярдів гривень витрачено на програму "5-7-9".

Станом на 1 жовтня 2024 року обсяг кредитів, наданих підприємствам в рамках програми державних гарантій на портфельній основі, склав 71,5 мільярда гривень, що на 7% більше порівняно з початком року.

Ознайомтеся також з темою: Причини уповільнення кредитування в банках.

У період війни пільгове кредитування стало важливим елементом банківської системи. Однак запровадження пільгових механізмів не повинно заміщувати ринкові принципи, які регулюють кредитний ринок, за які відповідає Національний банк.

Сувора монетарна політика веде до зменшення обсягу грошової маси, уповільнення діяльності фінансових посередників та стримування економічного відновлення. Вартість кредитних коштів перевищує очікувані темпи зростання виробництва, що обмежує запозичення в економіці і знижує конкурентоспроможність реального сектору. Високі витрати на кредити призводять до підвищення кредитних ризиків. Обслуговування кредитів ускладнюється через погіршення прогнозів економічного зростання.

Значна вартість кредитних ресурсів стримує здатність держави реалізовувати політику стимулювання, спрямовану на підтримку реального сектору економіки.

Фінансове посередництво банків звузилося на тлі зростання пропозиції депозитів. Національні заощадження значною мірою "заморожуються" у банківській системі.

Банківська маржа залишається високою, що дестимулює суб'єктів реального сектора активно вкладати кошти на депозитні рахунки та знижує ефективність початкового імпульсу облікової ставки.

Прибутки фінансових установ значно зросли, проте без пропорційного збільшення обсягу їхніх послуг у сфері фінансового посередництва. Це питання вимагає уваги з боку фіскальної політики, яка має на меті забезпечення справедливого розподілу економічних доходів.

Ексклюзивно для Еспресо.

Автор: Богдан Данилишин, професор у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана, колишній голова Ради Національного банку України.