Демографічна ситуація в Україні: чи досягнемо дна і яким стане населення у 2041 році?

На четвертому році повномасштабної війни в Україні спостерігається подальше погіршення демографічної ситуації. Кількість смертей перевищує кількість новонароджених втричі, а питання повернення мільйонів українців, що виїхали за межі країни, залишається невизначеним.

Що чекає на Україну у майбутньому, якою буде чисельність населення у 2041 році та завдяки чому можна подолати демографічну кризу -- про все це в ексклюзивному інтерв'ю ТСН.ua з Олександром Гладуном, заступником директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.

В останній час активно обговорюється проблема високої смертності та низької народжуваності в Україні. Які роки відзначалися найбільшими та найменшими значеннями цих показників?

Якщо розглядати питання народжуваності, то вона досягла найнижчого показника за період війни. Після початку повномасштабного вторгнення ми спостерігаємо зниження цього показника, що є природною реакцією суспільства на складні обставини. Зменшення народжуваності під час війни викликане двома основними факторами.

По-перше, ми спостерігаємо масовий виїзд наших співгромадян за межі країни, причому значну частину цього потоку складають жінки репродуктивного віку. По-друге, існує велика кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Всі проведені дослідження свідчать, що зміна місця проживання, особливо у випадку переїзду до іншої країни чи в умовах нестабільності з житлом і працевлаштуванням, призводить до зниження рівня народжуваності. Таким чином, це явище не є унікальним для України.

Що стосується показників смертності, то війна виступає тут одним з найзначніших факторів. Точної інформації про кількість загиблих військових на фронті немає. Однак, цивільні особи також страждають, оскільки обстріли охоплюють всю країну. Крім того, існує зростання смертності, пов’язане з емоційними стресами та загостренням хронічних хвороб. Важливим аспектом є й те, що не завжди є можливість отримати медичну допомогу вчасно, особливо в населених пунктах, що розташовані поблизу лінії фронту. Усі ці фактори ведуть до збільшення рівня смертності в Україні.

В минулому році, згідно з інформацією Міністерства юстиції, в Україні було зафіксовано близько 177 тисяч новонароджених, тоді як кількість померлих перевищила 495 тисяч осіб. Які ваші думки з приводу цих тривожних статистичних даних?

-- В країні триває війна, і це не є чимось незвичайним. Коли ми аналізуємо рівень смертності, спираємося на дані про реєстрацію народжень і смертей, які надає Міністерство юстиції. Важливо враховувати, що ці цифри є абсолютними. Це означає, що вони залежать від загальної чисельності населення: чим більше людей, тим більше відбувається демографічних подій, таких як народження та смерть.

Наприклад, якщо в країні проживає 10 мільйонів людей, то кількість смертей та народжень для неї буде однією, і зовсім іншою для країни, де мешкає 50 мільйонів жителів. Тому в демографії прийнято розраховувати так звані "показники інтенсивності". Вони розраховуються, як відношення абсолютних чисел народжених та померлих на середньорічну чисельність населення і множаться на тисячу (масштабуючий множник). Отримані коефіцієнти дають можливість порівнювати не тільки окремі країни, а й динаміку, тому що у будь-якій країні постійно змінюється чисельність населення і в цьому сенсі цей показник навіть за один рік важко порівнювати з іншим.

Дозвольте мені уточнити, в який період в Україні спостерігалася найвища смертність, якщо аналізувати загальні коефіцієнти?

Найвищий рівень смертності в Україні зафіксовано у 2021 році, до початку повномасштабного вторгнення. Однак цей рік, як і попередній 2020, не є типовим через пандемію COVID-19. У 2021 році коронавірус зайняв друге місце серед причин смерті, випередивши онкологічні захворювання.

Якщо поглянути на 2019 рік, то можна відзначити, що коефіцієнт смертності тоді складав 14,7 випадків на тисячу осіб. Цей показник залишався стабільним на рівні від 14,5 до 14,9 з 2011 року. Варто зазначити, що до 2011 року рівень смертності був ще вищим, досягаючи 15-16 випадків на тисячу населення.

Під час війни, можна сказати, що цей коефіцієнт ймовірно є значно вищим. Але тут ми маємо проблему з порівнянням територій, тому що Мінюст реєструє померлих тільки по підконтрольній території. Маємо труднощі і з оцінкою чисельності населення, в тому числі, по підконтрольній території -- не можемо точно визначити кількість людей та відповідно розрахувати цей показник. Тому можу лише констатувати -- так, смертність в Україні дуже велика.

-- А як щодо рівня народжуваності?

Коефіцієнт народжуваності визначається як число новонароджених, поділене на середню річну чисельність населення, а потім помножене на тисячу.

У цьому випадку ми спостерігаємо негативну тенденцію. Після 2011-2012 років коефіцієнт народжуваності почав стрімко знижуватися. У 2011 році він становив 11,0, а до 2019 року, перед епідемією COVID-19, зменшився до 8,1. Це різке падіння народжуваності можна пояснити кризовими явищами в країні, реакцією населення на економічну ситуацію та змінами в репродуктивній поведінці.

А під час війни, цей коефіцієнт, ще менший. Люди відкладають народження дітей через війну, особливо ВПО та ті, хто виїхав за кордон. Більш того, ми навіть не знаємо наскільки повно реєструється чи враховується в Україні народження дітей, які відбулися за кордоном. Для цього треба, щоб жінка народила, потім відвідала консульство України та отримала певні документи, приїхала до України і вже тут оформила народження дитини. На жаль, нам не відомі достеменні числа народжених за кордоном українців, тому ситуацію зараз неможливо точно оцінити.

У 2024 році спостерігається зниження рівня народжуваності та близько пів мільйона випадків смерті. Які наслідки може мати така динаміка в майбутньому?

Ситуація з населенням викликає занепокоєння. Природний чинник призводить до скорочення чисельності населення. Щоб уникнути цього, потрібно, щоб співвідношення народжень і смертей становило 100 до 100. У 2024 році на контрольованій території ми спостерігаємо 100 народжень на 280 смертей. Це означає, що в Україні наразі вмирає приблизно втричі більше людей, ніж народжується. Така тенденція прискорює зменшення чисельності населення і є серйозною проблемою. Однак ситуація не є критичною, адже після завершення війни все може змінитися. Для цього державі необхідно вжити відповідних заходів у сфері демографічної політики.

В даний момент важко прогнозувати, які будуть майбутні тренди, оскільки це залежить від умов і термінів завершення війни, а також від кількості людей, які повернуться з-за кордону. Крім того, важливими факторами є економічна ситуація в країні, стан ринку праці та умови на ринку житла.

Що визначає рівень народжуваності, і чи існують можливості для його збільшення?

-- На народжуваність впливає дуже багато чинників. Наприклад, забезпечення дошкільними навчальними закладами, житлом, рівень оплати праці, можливість утримувати та виховувати дітей до їх працездатного віку.

На жаль, фінансова підтримка при народженні дитини в даний час складає трохи більше 41 280 гривень (приблизно 1 тисяча доларів). Батькам надається одна велика разова виплата у розмірі 10 320 гривень, після чого протягом 36 місяців вони отримують щомісячні виплати по 860 гривень на дитину. На мою думку, така сума є недостатньою для середньостатистичної родини, щоб забезпечити належне виховання дитини. Це також ускладнює прийняття рішення про народження другої дитини, оскільки підвищує ризик для сім'ї опинитися в зоні бідності.

Слід врахувати, що після народження дитини жінка переважно залишається вдома у декретній відпустці на три роки, а в окремих випадках — на шість, відповідно до рекомендацій лікарів. У цей час вона не отримує заробітної плати, отримуючи лише державну підтримку. Вся фінансова відповідальність лягає на плечі чоловіка. Таким чином, якщо до народження дитини в родині було дві зарплати, то після її появи залишається лише одна, яка повинна забезпечити вже трьох осіб. Тому, якщо у сім'ї відсутні певні заощадження або доходи низькі, подружжя може свідомо вирішити не мати другої або третьої дитини.

Чи не повинна вже була почати діяти Стратегія демографічного розвитку України до 2040 року, про яку ми раніше обговорювали?

-- Треба дивитися, наскільки реально працює Стратегія демографічного розвитку, яка була затверджена наприкінці минулого року. Є питання до її реалізації. У документі зазначено про підтримку сім'ї та сприяння народжуваності, забезпечення економічної самостійності родини. Також є розроблений та затверджений План заходів з її реалізації у 2024-2027 роках, але проблема втому, що цей план під реалізацію Стратегії взагалі не фінансується.

У розпорядженні уряду зазначено, що реалізація намічених заходів відбувається "за кошти, закладені у державному та місцевих бюджетах на поточний рік, а також за рахунок міжнародної технічної допомоги та інших джерел фінансування, які не заборонені законодавством". Таким чином, якщо ця програма не отримає окремого фінансового забезпечення, її ефективність залишиться на низькому рівні.

-- Якими можуть бути подальші демографічні прогнози і чи є межа у демографічно кризи?

-- Якихось чітких критеріїв щодо цього немає. Але якщо нічого не робити і просто спостерігати, то чисельність населення буде поступово зменшуватися. Так, ситуація дуже складна, але не можна сказати, що через демографічну кризу країна перестане існувати. Скажу так, що у нашій ситуації дуже багато залежить від наших сусідів та їх поведінки. Передусім це Росія з її збройною агресією, але ми бачимо й певні закиди з боку Угорщини.

Отже, для того щоб держава відчувала стабільність, необхідно мати достатній демографічний ресурс. У разі його браку, щоб гарантувати виживання України, слід збільшити кількість людей, які отримують військову освіту, забезпечити їх зброєю та необхідними засобами, а також розробляти і впроваджувати сучасні військові технології для ефективного захисту країни. Іншими словами, потрібно компенсувати різницю в чисельності населення між Україною та Росією.

Чи вирішиться демографічна криза по завершенню війни?

Проблема має значно глибші корені. Якщо розглянути звичайну ситуацію, коли немає загроз ззовні, можна побачити, що в світі та Європі існує безліч країн з меншою чисельністю населення, ніж в Україні, але які демонструють набагато вищий рівень життя. Це вказує на необхідність глибшого самоаналізу — чому у нас склалася така ситуація. Можливо, в нашій державі спостерігається інституційна або управлінська криза, яка триває вже тривалий час.

У 1991 році, коли відбувався розпад Радянського Союзу, Україна мала найсприятливіші умови серед усіх колишніх республік. Хоча економіка стикалася з певними труднощами, адже багато підприємств було орієнтовано на військово-промисловий комплекс, який, як з'ясувалося, міг би бути надзвичайно корисним для країни, якби зберігся до сьогодні. Однак ми не змогли скористатися цими можливостями. Сьогодні, якщо порівняти Україну з іншими європейськими державами, можна побачити, що наша країна займає одне з останніх місць за рівнем добробуту. І тут виникає питання: чому так сталося? На мою думку, проблема криється всередині країни. Якщо ситуацію не виправити, можна очікувати подальшого погіршення. А якщо економічні умови продовжать погіршуватися, це вплине і на демографічні процеси в суспільстві.

При поганій економічній ситуації та під час економічних криз, смертність завжди трохи підвищується, а народжуваність стримується. Погана економічна ситуація може сприяти тому, що люди поїдуть працювати, а потім і жити, у інші країни. Тому нам передусім варто розбиратися зі своєю країною: чому так відбувається. Це комплексна проблема і вона вже виходить далеко за межі демографії.

Я вважаю, що якщо не вдасться покращити умови життя всередині країни, це може стати вищим ризиком, ніж повільне зменшення чисельності населення. Варто зазначити, що в багатьох європейських країнах рівень смертності перевищує народжуваність. Навіть у Китаї населення почало скорочуватися. Згідно з прогнозами ООН, приблизно в середині 2080-х років, або, можливо, навіть раніше, світова чисельність населення може почати зменшуватися. Отже, ми не є винятком у цьому процесі, але в нашій країні темпи зменшення населення є надто швидкими, що є істотною проблемою.

-- До речі, за прогнозом ООН до 2100 року населення України скоротиться до 15,2 мільйони осіб. І це ще позитивний сценарій, за негативного -- залишиться лише 10 мільйонів українців. Як ви ставитеся до таких прогнозів і чи можуть вони справдитися?

Я вважаю, що ймовірність здійснення такого прогнозу є дуже низькою. Важливо зрозуміти базову природу демографічних прогнозів, які можна класифікувати на три основні категорії. Перша категорія — це короткострокові прогнози, що охоплюють період від 3 до 5 років, і вони зазвичай мають високу точність. Друга категорія — середньострокові прогнози, які поширюються на 15 років. Їх точність є меншою, але вони корисні для формування стратегічних планів в економічній та соціальній сферах, щоб з’ясувати, що може статися з країною в цей час. Третя категорія — це довгострокові прогнози, які розраховані на 50 або навіть 100 років. Їх слід сприймати як попередження. Вони показують, що може трапитися з країною або містом, якщо не буде жодних змін. Довгострокові прогнози мають на меті стимулювати розробку ефективної демографічної політики, щоб уникнути негативних сценаріїв.

Цей прогноз від ООН варто розглядати з певної перспективи. При створенні будь-якого прогнозу враховуються різноманітні гіпотези, пов’язані з народжуваністю, смертністю та міграційними процесами. Основним критерієм є аналіз тенденцій минулих років, але також важливими є і експертні оцінки, адже без них не обійтися. Один фахівець може висловити одну думку, тоді як інший — зовсім іншу, що призводить до різних результатів. Саме тому формуються багатоваріантні прогнози, що включають різні сценарії. Наприклад, можуть бути моделі з високою народжуваністю, високою смертністю та нульовою міграцією, або ж сценарії з високою народжуваністю та низькою смертністю, що призведе до зростання чисельності населення. Тому довгострокові прогнози не слід сприймати як остаточний вирок, а радше як попереджувальний сигнал.

Врешті-решт, ми не можемо передбачити, що чекає на світ через три роки: як зміняться країни та їхні кордони. Можливо, рівень світового океану почне підніматися, що призведе до масових переміщень населення, і тоді все виглядатиме абсолютно інакше.

Ви згадали про європейські країни з невеликою кількістю населення, які, тим не менш, мають високий рівень життя. Чи є ймовірність, що Україна може досягти схожих успіхів?

Все залежить від того, як ми структуруємо своє життя. Навіть якщо чисельність населення України зменшиться до 25 мільйонів, це не зробить нас останньою країною в Європі. Європейські держави, такі як країни Балтії, мають населення всього кілька мільйонів, але їхній рівень життя значно вищий. Справа в тому, що їхні системи управління функціонують ефективніше. Нам потрібно проаналізувати, що саме не так у нашій системі управління, чому виникає інституційна криза і які національні проблеми заважають нам розвиватися. Важливо усвідомити, що це завдання не лише для уряду, а й для всього суспільства. Нам слід переосмислити наше минуле і визначити кроки, які потрібно зробити для покращення життя.

-- Що зараз заважає робити більш детальні демографічні дослідження?

Ми стикаємося з обмеженнями в доступі до демографічної інформації, як і багато інших дослідників, покладаючись на відкриті дані, надані Міністерством юстиції. Наразі Державна служба статистики України не публікує свої дані у загальний доступ, вважаючи їх неповними та ненадійними. Додатково, існує закон, ухвалений у 2022 році, який забороняє розкриття таких відомостей. Проте ми розуміємо позицію Держстату, адже в умовах війни демографічна інформація набуває стратегічної важливості.

Наприклад, якщо подивитися інформацію про померлих за статевовіковими групами та порівняти її з попередніми роками, можна оцінити втрати нашої армії. А якщо подивитися народження за віком матері, то можна більш-менш оцінити структуру тих, хто виїхав за кордон і тих, хто залишився в Україні. Все це може бути використано проти держави в умовах війни.

Отже, ми здійснюємо збір інформації з різних джерел, проводимо аналіз та формуємо власні експертні висновки.

Чи були переглянуті прогнози щодо демографічної ситуації та чисельності населення в Україні?

Отже, ми проаналізували наш прогноз. Якщо раніше ми враховували всі регіони України, то тепер з’ясували, що не можемо адекватно оцінити демографічну ситуацію на непідконтрольних територіях. Тому ми здійснили оцінку чисельності населення на початок 2025 року, зосередившись виключно на підконтрольних територіях.

Слід підкреслити, що при складанні прогнозів для України ми обов'язково враховуємо ключовий фактор — рік завершення війни. Це має велике значення, оскільки демографічні процеси, такі як народжуваність, смертність і міграція, під час війни, а також у період від 3 до 5 років після її закінчення, можуть суттєво відрізнятися.

У даному прогнозі передбачено, що війна завершиться у 2027 році. На початок 2025 року чисельність населення на контрольованій території оцінюється на рівні трохи більше 27 мільйонів. За прогнозами, до 2041 року населення України зменшиться до 23-24 мільйонів, що означає скорочення ще на 3-4 мільйони осіб.

-- Чи робився у дослідженні негативний сценарій прогнозу?

-- Ні. У цьому дослідженні ми не робили негативного сценарію. Негативним ми вважаємо сценарій за яким війна закінчиться у 2030 році. За таким сценарієм чисельність населення України буде на рівні 22 мільйонів. Річ у тім, що чим довше триватиме війна, тим менше шансів на отримання так званого "компенсаційного підвищення народжуваності", смертність теж буде на високому рівні і значно менша кількість людей повернеться з-за кордону.

Слід врахувати, що в Україні є велика кількість зруйнованого житла, особливо на сході та півдні. Тому, якщо українці, які виїхали за кордон, знайдуть собі нове місце і трохи вивчать мову, а їхні діти почнуть навчання в місцевих школах, то число тих, хто повернеться, зменшиться значною мірою.

Чи проводили ви дослідження щодо кількості українців, які планують повернутися на батьківщину після завершення війни?

Прогнози свідчать, що в разі завершення війни до 2030 року Україна може прийняти близько 2 мільйонів людей, які повернуться. Згідно з даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, наразі за межами країни перебуває 6,9 мільйона українців. Однак ми вважаємо, що ці цифри можуть бути завищені на 1-1,5 мільйона.