Енергетична ефективність в Україні є ключовим напрямком у процесі відновлення.

Енергоефективність в Україні сьогодні стає ключовим напрямком державної політики. Після пережитих труднощів, пов'язаних з енергетичною кризою під час війни, та у зв'язку з підготовкою до вступу в Європейський Союз, питання раціонального використання енергії стало важливим не лише з точки зору фінансової економії, а й як аспект національної безпеки і сталого розвитку. За оцінками, енергоємність української економіки перевищує середньоєвропейські показники в 3-4 рази. Це свідчить про те, що для генерації одного відсотка ВВП Україні потрібно значно більше енергії, ніж її європейським партнерам, що є недопустимим витрачанням ресурсів. Зменшення цієї різниці є критично важливим для підвищення конкурентоспроможності економіки та забезпечення енергетичної незалежності країни.

Наслідки агресії Росії лише підкреслили терміновість ситуації. Протягом зими 2022-2023 років понад 12 мільйонів українців зазнали відключення електричної енергії, опалення та водопостачання. У таких обставинах кожен зекономлений кіловат набув значення стратегічного ресурсу. Відповідаючи на виклики, Україна активізувала зусилля для швидкого відновлення енергетичної інфраструктури та впровадження заходів з енергозбереження — від термінових ремонтів до кампаній, що закликають до добровільного зменшення споживання. Водночас стало зрозуміло, що енергоефективність має стати не лише тимчасовим антикризовим рішенням, а й системним підґрунтям для відновлення після війни та подальшого розвитку.

Економіка України традиційно вирізняється високим рівнем енергоємності. Структура споживання енергії залишається зосередженою на енерговитратних галузях: промисловість та комерційний сектор разом споживають понад 40% енергоресурсів, а приблизно третина йде на потреби житлового сектору (згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства (IEA)). Багато підприємств досі функціонують на основі застарілих технологій, будівлі часто мають недостатнє утеплення, а енергетичні мережі страждають від значних втрат. Іншими словами, ми продовжуємо втрачати енергію на кожному етапі. Така ситуація негативно впливає на економіку (високі витрати на енергоносії збільшують собівартість продукції) і на державу в цілому (залежність від імпортних енергоносіїв та вразливість інфраструктури).

Виклики стають ще більш актуальними через необхідність масштабної відбудови після воєнних руйнувань. Тисячі житлових об'єктів та інфраструктурних елементів зазнали втрат або пошкоджень. Це не лише проблема, а й можливість "збудувати краще", інтегруючи сучасні енергоефективні рішення в процес реконструкції. Мова йде про впровадження нових будівельних стандартів, таких як вимоги до майже нульового споживання енергії для громадських споруд, згідно з Енергетичною стратегією. Це також включає в себе реалізацію систем енергоменеджменту на об'єктах, модернізацію котелень та тепломереж. Таким чином, відновлення країни може стати поштовхом для якісного оновлення енергетичної інфраструктури.

В останні роки в Україні було закладено важливий фундамент для поступового зниження енергоємності. Ще наприкінці 2021 року було ухвалено новий Закон "Про енергоефективність" № 1818-IX, який замінив старий закон 1994 року та адаптував українські норми до європейських стандартів. Цей закон впровадив європейські підходи, зокрема принцип "енергоефективність на першому місці", сприяв створенню систем енергоменеджменту на державних об'єктах і визначив національні цілі в сфері енергозбереження. Незважаючи на всі виклики, пов'язані з війною, Україна продовжила приймати підзаконні акти та регуляції: на сьогодні в сфері енергоефективності вже ухвалено 14 законодавчих та регуляторних документів, з яких сім були прийняті після початку повномасштабного конфлікту. Це свідчить про сталість державної політики та непорушність курсу на реформи навіть у складних умовах.

Стратегічне бачення закріплено в Національному плані дій з енергетики та клімату до 2030 року (NECP), який був затверджений урядом у червні 2024 року. У цьому плані енергоефективність виокремлена як один із п'яти основних пріоритетів, поряд із декарбонізацією, енергетичною безпекою, розвитком електричної інфраструктури та газового сектору. Для досягнення цих цілей необхідно щорічно впроваджувати технології енергозбереження у промисловості, житлово-комунальному господарстві, транспорті та будівництві. У державному секторі вже встановлені вимоги до енергоменеджменту: прогнозується, що модернізація державних будівель дозволить зекономити приблизно 24,9 ГВт·год на рік. Крім того, урядові програми заохочують проведення енергоаудитів, встановлення розумних лічильників та оновлення систем теплопостачання.

Фінансові інструменти також розвиваються. За підтримки міжнародних партнерів створено Фонд енергоефективності, який з 2019 року співфінансує термомодернізацію багатоквартирних будинків (програма "Енергодім"). Станом на листопад 2024 року за цією програмою успішно завершено близько 420 проектів з утеплення та модернізації будівель ОСББ, загальна вартість яких склала приблизно 1,6 млрд грн. Хоча війна уповільнила реалізацію програми, сам фонд продовжує працювати, а в листопаді 2022 року навіть запущено окрему програму "ВідновиДІМ" для оперативного ремонту незначних пошкоджень будинків унаслідок бойових дій. Паралельно держава впроваджує і нові механізми: з 2023 року запрацював Державний фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації - фактично "револьверний" фонд, що наповнюється за рахунок надходжень від податку на викиди CO₂ і спрямовує ці кошти на енергоефективні проекти для бізнесу та громад. У держбюджеті 2025 передбачено збільшення фінансування цього фонду до 1,75 млрд грн, що стане додатковим ресурсом для модернізації промисловості та муніципальної енергетики.

В Україні вже є успішні кейси, що демонструють ефект від інвестицій у енергоефективність. Зокрема, утеплення старих багатоповерхівок через Фонд енергоефективності ("Енергодім") дозволяє зменшити рахунки мешканців за опалення на 30-50%, водночас підвищуючи комфорт у квартирах. У приватному секторі свого часу успішно працювала урядова програма "теплих кредитів", за якою тисячі родин отримали пільгові позики на утеплення власних будинків, модернізацію котлів чи встановлення сонячних панелей з частковою компенсацією від держави. Такі стимули дали змогу багатьом домогосподарствам суттєво скоротити споживання газу й електроенергії, а відтак - і суми в платіжках.

На рівні громад все більше міст запроваджують енергоменеджмент і енергоаудит у бюджетних установах. Десятки українських муніципалітетів за підтримки міжнародних проектів впровадили системи моніторингу енергоспоживання, що допомагає виявляти та усувати перевитрати ресурсів. Кілька громад, які постраждали від бойових дій, скористалися програмами допомоги для відбудови соціальної інфраструктури за принципом "build back better" - із сучасними теплоізоляційними матеріалами, LED-освітленням, автоматичним регулюванням тепла та використанням відновлюваних джерел. Наприклад, у Києві за сприяння партнерів на трьох лікарнях встановлено сонячні панелі для резервного електроживлення, а в дитячих садках на Харківщині - сонячні колектори для підігріву води. Такі локальні проекти не лише економлять енергію, але й підвищують стійкість громад до можливих кризових ситуацій.

Ці приклади яскраво демонструють, що поліпшення енергоефективності є вигідною інвестицією. Зниження витрат на енергію звільняє ресурси, які можна використати для інших потреб громади або бізнесу. Найголовніше, що кожен модернізований об'єкт, кожен новий котел чи утеплений трубопровід зменшує тиск на енергетичну систему держави, особливо в періоди пікових навантажень.

У 2025-2026 роках Україна входить із ясним усвідомленням критичної ролі енергоефективності для свого розвитку. За останні десять років країна зробила значні кроки вперед — від вдосконалення законодавства до реалізації конкретних ініціатив у містах і селах. Державна політика стабільно підтримує прагнення до енергозбереження, що є особливо важливим у контексті відновлення після війни. Сьогодні основним завданням є розширення цих досягнень. Необхідно забезпечити надійне фінансування програм енергоефективності, заохочувати бізнес до інвестицій у модернізацію виробництв, а також розвивати ринок послуг і технологій у сфері енергоефективності.

Ключовим елементом є підвищення усвідомленості та культури споживання. Енергоефективність охоплює не лише державні ініціативи, але й щоденні рішення кожної людини. Від простого вимкнення непотрібного освітлення до проведення комплексної термомодернізації будівель – усі ці дії в сукупності створюють значний вплив.