Європейський Союз звертає увагу на південний напрямок, провокує Китай, обмежує вплив США та формує нові виклики для України.

Другий термін президенства Дональда Трампа в США можна розглядати як реалізацію нової версії доктрини Монро для Західної півкулі. Це свого роду геополітичний притулок у рамках глобальної безпеки, покликаний стати надійним укриттям для міжнародного капіталу.

Як і будь-яка світова система, ця модель організована за схемою "ядро -- периферія -- напівпериферія". Ядро складають, безсумнівно, США та Канада. Напівпериферія охоплює країни з розвиненим промисловим потенціалом, але які не мають власних механізмів накопичення капіталу, такі як Мексика і Бразилія. В свою чергу, сировинна периферія представлена Чилі, Колумбією, Венесуелою та Аргентиною, промисловість якої в цій структурі приречена на жертву.

У той же час, світова конкуренція між провідними глобальними кластерами проявляється не лише у їхньому власному прогресі, але також у спробах захоплення стратегічних ресурсних зон впливу у своїх суперників.

Хоча шахи виникли на Сході, сьогодні вони символізують виключно західну геостратегію. Гра розгортається між умовними білими та чорними, включає в себе атаки на короля, різні сили та слабкості фігур, рокіровки, а також фінальний мат королю, що завершує битву на шахівниці.

Сучасна геостратегічна культура на Сході можна порівняти з грою в Го, де метою є завоювання територій впливу та ресурсів противника. У цій грі не йдеться про мат королю, а про підпорядкування його геополітичного простору, що символізується камінчиками на ігровому полі.

Цікаво, що в даний час в Го намагаються грати не лише в Китаї, а й у країнах Європейського Союзу.

Однією з тактик у грі в Го є запобігання створенню стратегічних ліній або осей противником.

У цьому контексті Китай, намагаючись перехопити у США певний вплив на Канаду через систему торговельних угод, блокує вісь Америки від Гренландії до Арктики на півночі, а ЄС, укладаючи торговельну угоду з блоком МЕРКОСУР, ставить свій "камінчик" на глобальній гральній дошці на півдні цього глобального кластера.

Фактично Європейський Союз вторгається в "особисті володіння" Трампа, прагнучи вичавити з них вже готовий "урожай".

МЕРКОСУР -- один із чотирьох світових глобальних кластерів разом із Всебічним регіональним економічним партнерством (сіноцентричний азійський проєкт), Північноамериканською зоною вільної торгівлі (проект США -- USMCA) і зоною вільної торгівлі ЄС (європейський проєкт).

Всебічне регіональне економічне партнерство (ВРЕП) об'єднує 15 держав: Китай, Японію, Південну Корею, Австралію, Нову Зеландію, Бруней, Камбоджу, Індонезію, Лаос, Малайзію, М'янму, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд і В'єтнам. Це угода охоплює приблизно одну третину світового економічного простору.

У майбутньому ВРЕП має потенціал стати найбільшим мегакластером у світовій економіці, з населенням близько 2,2 мільярда людей. Це утворення може охоплювати майже третину світової торгівлі та демонструвати кумулятивний валовий внутрішній продукт, що досягає 30 трильйонів доларів. Цей показник порівнянний з економічними масштабами таких регіонів, як USMCA (з ВВП понад 30 трлн дол.) та Європейський Союз (з ВВП приблизно у 20 трлн євро).

За обсягом взаємної торгівлі ВРЕП (42% торговельного обігу припадає на країни-учасниці, в той час як решта стосується зовнішніх ринків) наразі відстає від ЄС (62%) та USMCA (50%), проте значно перевищує показники МЕРКОСУР (19%).

Проте, МЕРКОСУР має можливість подолати своє відставання завдяки синергії з потенціалом Європейського Союзу. У цьому контексті комерційна співпраця між країнами МЕРКОСУР та ЄС може створити трансатлантичний геополітичний кластер з валовим внутрішнім продуктом до 25 трильйонів доларів, що вже наближається до показників США. Цей кластер займатиме площу в 16 мільйонів квадратних кілометрів, що майже дорівнює території Росії, та матиме населення в 730 мільйонів осіб, що становить приблизно половину демографічного потенціалу Китаю.

Переговори щодо створення зони вільної торгівлі між Європейським Союзом та МЕРКОСУР стали найдовшими у історії таких угод, розпочавшись наприкінці 90-х років XX століття. Кожен раунд перемовин завершувався без остаточного рішення через побоювання європейських аграріїв, які мали обґрунтовані занепокоєння щодо можливого напливу недорогих сільськогосподарських товарів з Південної Америки.

На даний момент угода вже підписана, і триває процес її ратифікації з боку учасників. Всі сторони, зокрема парламенти європейських країн, повинні дати свою згоду на цю угоду.

На сьогодні основними тривогами європейських аграріїв є імпорт аргентинської яловичини, птиці, бразильського етанолу та цукру.

Наприклад, Бразилія займає третю позицію у світовому рейтингу за обсягами виробництва курячого м'яса, досягаючи близько 14-15 мільйонів тонн щорічно, а також є лідером з експорту м'яса бройлерів. Загалом, країни Латинської Америки виробляють близько 30 мільйонів тонн курятини, що становить приблизно 28% від загального світового обсягу, хоча не всі з них входять до складу цього економічного блоку.

Уявіть собі, який страх охоплює Європу, якщо навіть український експорт курятини (з обсягом виробництва близько 1,5 млн тонн) викликає занепокоєння у місцевих фермерів. Які ж тоді переживання вони відчувають, коли мова йде про бразильську курятину, обсяги виробництва якої в десять разів перевищують українські! Можна сказати, що в бразильському бройлері можна знайти не дві, а цілих двадцять гомілок.

Однак, попри протести французьких фермерів, угоду було попередньо ратифіковано.

Європа прогнозує, що після укладення угоди експорт з ЄС до країн МЕРКОСУР зросте щорічно на 49 мільярдів євро, що становитиме 39% від поточного обсягу. Це призведе до створення сотень тисяч нових робочих місць, а також дозволить європейським підприємствам заощаджувати близько 4 мільярдів євро на митних витратах щороку.

Угода несе не тільки ризики для аграрних виробників ЄС, а й можливості: експорт спиртних напоїв, оливкової олії, молочних продуктів. Паралельно ЄС закладає механізми амортизації торговельних ризиків, наприклад Фонд підтримки фермерів із ресурсами на рівні 6,3 млрд євро. Угода простимулює зростання ВВП Євросоюзу на 0,1 в.п. на рік і на 0,3% ВВП -- країн МЕРКОСУР.

Одне з ключових завдань -- витіснити торговельну експансію Китаю в Латинській Америці: на сьогодні країни МЕРКОСУР імпортують 27% товарів із Китаю і 19% із ЄС. А в торговельному балансі Євросоюзу торговий обіг із блоком МЕРКОСУР становить лише 2,5%.

Загалом профіцит торгівлі аграрними та харчовими товарами в ЄС досягає майже 64 млрд євро на рік і постійно збільшується саме за рахунок укладання нових торговельних угод.

Європейський Союз також висловлює сподівання, що угода з МЕРКОСУР забезпечить захист авторських прав європейських виробників у рамках асортименту, що охоплює до 300 різних товарів.

У рамках угоди країни МЕРКОСУР скасовують мита на 91% товарів, імпортованих з ЄС протягом десяти років, а ЄС скасує мита на 92% експорту країн блоку, зокрема мита на 82% сільськогосподарських товарів. Квоти встановлюються на поставки таких товарів, як рис, яловичина, курятина, свинина, цукор, етанол, мед, кукурудза, сир, молочний порошок, дитячі суміші.

Введено перехідний етап для постачання легкових автомобілів та окремих категорій промислових товарів.

Угода між ЄС та МЕРКОСУР насправді є потужним кроком Європи до встановлення своєї геополітичної незалежності. Це відкриває нові можливості для геоекономічної конкуренції Європейського Союзу як з Китаєм, так і зі Сполученими Штатами.

Це також означає "закінчення" ініціативи щодо розширення ЄС на Схід. Зокрема, мова йде про повну ліквідацію стратегії колишньої канцлерки Німеччини Ангели Меркель, яка передбачала створення зони вільної торгівлі від "Лісабона до Владивостока". Таким чином, ми спостерігаємо завершення плану "Ост", який протягом двох століть у різних формах слугував основою геополітичного розширення європейського життєвого простору, зокрема через експансію в пошуках сировин і нових ринків для своїх товарів.

Зараз ЄС робить ставку на трансатлантичне розширення, але не у контексті зближення з США, а у контексті формування вільної торговельної зони з Канадою на півночі Західної півкулі та країнами МЕРКОСУР на півдні.

У цьому регіоні Європа буде шукати як сировину (особливо енергетичні ресурси), так і нові ринки для збуту (адже чисельність населення цьому активно сприяє). Варто зазначити, що доходи на душу населення в таких країнах, як Уругвай, вже починають наближатися до сучасного рівня Польщі.

У такому контексті цю угоду треба ретельно аналізувати на предмет геополітичних і геоекономічних ризиків для України.

У рамках геополітичних процесів спостерігається ризик встановлення чіткої межі на сході Європейського Союзу, що свідчить про відмову Європи від подальшого розширення в цьому напрямку. ЄС здійснює значний геополітичний поворот, коригуючи основні пріоритети свого розвитку.

У контексті геоекономіки -- це величезна конкуренція для українських аграрних товарів на ринку ЄС із боку товарів країн МЕРКОСУР. Мова про кукурудзу, сою, курятину, мед, молоко, етанол (виробництво якого тільки-но почало розвиватися в Україні з прицілом на європейський ринок).

На жаль, наші чиновники поки що не зробили жодних значних висновків у цьому питанні. Єдина стратегія, яку ми застосовуємо, – це надія на те, що угода між ЄС і МЕРКОСУР не отримає схвалення в парламенті жодної з країн Європейського Союзу.

Втім, забагато ставок ЄС зробив на цей напрям розширення. І один із факторів прийняття рішення щодо зближення Європи з блоком МЕРКОСУР і заморозки розширення на Схід -- це війна.