Коли ми говоримо про майбутню відбудову України, у повітрі часто витають аналогії з планом Маршалла -- масштабною програмою, що відродила повоєнну Європу. Сотні мільярдів доларів, які закладені в Ukraine Facility Plan та інших програмах допомоги, дійсно дають надію на швидке відновлення. Але є фундаментальна відмінність між 1947-м і 2025 роками. Сьогодні гроші йдуть не просто за проєктами, а за довірою. І ця довіра має бути не декларативною, а інституційною, вбудованою у прозорі та непідвладні політичній кон'юнктурі цифрові механізми. Саме тому розмови про відновлення без згадки про такі інституції, як АТ "Прозорро.Продажі", є розмовами про зведення хмарочоса без фундаменту.
Які виклики сьогодні стоять перед міжнародними інвесторами, які розглядають Україну? Відповідь на це питання одночасно проста і складна: це непередбачуваність. Для бізнесу існує небагато речей, які можуть бути більш згубними, ніж нестабільність. І справа тут не лише в ризиках, пов'язаних з війною.
Інвестори, розглядаючи проєкти в розвинених країнах, звикли спиратися на якісні відкриті дані, щоб проаналізувати галузь, оцінити ризики та спрогнозувати прибуток. В Україні з цим досі є проблеми: дані або закриті, або мають такий формат, що їхня обробка перетворюється на окремий дослідницький проєкт.
Другий критичний аспект — це динаміка взаємин між державою та бізнесом. Історії про те, як успішні проекти державно-приватного партнерства (ДПП) опинялися під постійним тиском правоохоронних органів, або про те, як іноземні компанії протягом багатьох років (починаючи з 2014 року) не могли отримати свої дивіденди, передаються з покоління в покоління. Це формує токсичне середовище, в якому будь-які державні гарантії сприймаються з недовірою.
Зрештою, ми стикаємося з важливим культурним аспектом. Коли з високих платформ звучать заклики "не дозволяти іноземцям скупити все", це стає чітким сигналом для інвесторів: "вам тут не довіряють". Це нагадує мені вислів моїх колег-професорів з MIT: "Довіру не можна вимагати, її можна лише заслужити". Розмови про економічне диво залишаться порожніми, поки держава не змінить своє ставлення до бізнесу — з недовіри на партнерство. Сучасним інвесторам недостатньо лише формальних звітів, які фіксують проблеми вже після їх виникнення. Для того, щоб ризикувати капіталом, вони повинні мати прозорість у всьому процесі, оцінюючи ризики в режимі реального часу. Це вже не просто каприз, а нова економічна реальність, з якою неможливо не рахуватися.
Саме в цей момент на арену виходять цифрові установи. "Прозорро.Продажі" – це не просто електронна платформа або дошка оголошень. Це організація з чітко визначеними цифровими нормами. Держава, представляючи АТ "Прозорро.Продажі", встановлює та підтримує єдині правила гри, не взаємодіючи безпосередньо з кінцевими споживачами. У свою чергу, понад 40 приватних платформ змагаються між собою за клієнтів, пропонуючи найкращий сервіс.
Основою цієї системи є принцип прозорості, що дозволяє кожному, незалежно від його місця перебування, отримати доступ до всіх аукціонів, документів, учасників та фінальних цін. Уся інформація відкрито доступна через API, що виключає можливість маніпуляцій та корупційних схем. Це суттєво зменшує ризики угод за лаштунками.
Найголовніше -- така система є стійкою до політичних турбулентностей. АТ "Прозорро.Продажі" пережило кілька урядів і чимало міністрів, але курс системи залишився незмінним. Щоб внести зміни, недостатньо бажання одного чиновника. -- для цього потрібно пройти весь ланцюг від громадського обговорення до зміни законодавчої рамки. Це і є та сама передбачуваність, яку шукають інвестори.
Україна вже має потужну цифрову екосистему, частиною якої є "Прозорро.Продажі". І це наш унікальний актив, досвід якого варто активно використовувати та масштабувати.
Україна повинна стати лідером безпеки та інновацій у регіоні. Відновлення країни я бачу не як повернення "до того, як було", а як створення нової, технологічно передової економіки. Сьогодні оборонно-промисловий комплекс (ОПК) -- це ключовий драйвер зростання, який не лише забезпечує фронт, а й створює високотехнологічні продукти, робочі місця та попит у суміжних секторах -- машинобудуванні, ІТ, логістиці, матеріалознавстві. І на це потрібно зважати.
Щоб залучити системних інвесторів і закріпити нинішнє зростання у сталу економічну модель, Україні необхідні:
Основна ідея, яку ми повинні донести до світу сьогодні, є доволі простою: "Ми не просто звертаємося з проханням про фінансування відновлення. Ми пропонуємо прозору, надійну та стабільну цифрову інфраструктуру, яка вже продемонструвала свою ефективність. Ми готові бути чесними та відкритими, визнавати існуючі проблеми та вирішувати їх системно. Інвестуючи в Україну, ви обираєте систему, де правила однакові для всіх, а довіра заснована на коді". Лише з таким підгрунтям наш "план Маршалла" має реальні шанси на успіх.
#План Маршалла #Європа #Україна #Інвестор #Бізнес #Прибуток (економіка) #Корупція #Військово-промисловий комплекс #Чиновник #Модель #Держава (політичний устрій) #Інновації #Камінь #Історія #Аукціон #Фундамент (інженерія) #Акціонерне товариство #Хмарочос #Розвинена країна #Массачусетський технологічний інститут #Реальність #API #Матеріалознавство
