Американці не вперше відчувають наслідки подорожчання пального. Утім, у 2026-му влада вперше в історії, принаймні офіційно, не розуміє причинно-наслідкового зв'язку між своїми діями та зростанням цін.
17 жовтня 1973 року арабські держави-експортери нафти, разом із Сирією та Єгиптом, вирішили припинити постачання нафтопродуктів до Сполучених Штатів.
Ембарго було введено як реакція на військову та фінансову підтримку, яку Вашингтон надавав Ізраїлю. Лише за десять днів до цього Ізраїль, у контексті війни Судного дня, успішно відобразив атаки з боку Єгипту та Сирії, і після початкового шоку перших днів перейшов до контрнаступу.
Це ембарго поширилося і на низку інших західних країн та Японію, які підтримали Ізраїль. За день до його оголошення ОПЕК підняла ціни на нафту на 70% до 5,11 дол. за бар., а до 1974 року її вартість злетіла до 12 дол. за бар.
Штати та їхні партнери виявилися не готовими до таких змін. "Чорний жовтень" призвів до стагфляції – одночасного зниження виробництва, високого рівня безробіття та різкого зростання інфляції – в США, Японії та країнах Західної Європи. Арабське нафтове ембарго закінчилося в березні 1974 року, проте його наслідки стали причиною тривалого нафтового шоку, що кардинально змінив економіку не лише Америки, а й усього світу.
Ембарго завдало серйозного удару по основам американського життя: старше покоління громадян США досі пам'ятає різкий стрибок цін на пальне, закриті автозаправні станції та довгі черги на тих, що працювали. У лютому 1974 року 20% АЗС в країні залишилися без бензину. Виникали ситуації, коли водії автомобілів з номерами, що закінчувалися на парну цифру, могли заправлятися лише в парні дні.
Після більш ніж 40 років, у жовтні 2026 року, Сполучені Штати, як і решта світу, знову опинилися в ситуації енергетичної кризи. Всі витрати лягають на плечі споживачів: ціна за галон (3,785 літра) дизельного пального на автозаправках у США вперше в історії перевищила 6 доларів.
Причина залишається незмінною, як і в 1973 році: конфлікт на Близькому Сході. Президент США Дональд Трамп розпочав і не в змозі завершити військові дії проти Ірану, що стало причиною значних труднощів у судноплавстві в стратегічно важливих протоках Ормуз і Баб-ель-Мандеб.
Напередодні виборів у Конгрес, які не обіцяють Трампу нічого хорошого, очільник Білого дому вдається до незвичних кроків. Зокрема, він стверджує, що у високих цінах на пальне винна Україна - через удари по російських НПЗ.
Крім того, Трамп уклав угоду з Путіним щодо дизельного пального і скасував санкції, передбачені "законом Грема", аргументуючи це бажанням підтримати фермерів та прагненням до завершення конфлікту в Україні. Проте, як зазначають як фактчекери, так і спікер Палати представників Майк Джонсон, основним фактором, що впливає на зменшення експорту дизельного пального, є криза в Ормузі.
Як змінювалися паливні кризи в Сполучених Штатах за останні півстоліття? Які були коливання цін на пальне на автозаправках і які економічні наслідки це викликало?
Перший нафтовий шок
Ціни на бензин у Сполучених Штатах після Великої депресії 1930-х років і до Другої світової війни були стабільними, зокрема завдяки провідній ролі Вашингтона: до 1939 року Штати забезпечували видобуток близько 60% світової нафти.
У період з 1929 по 1946 рік ціна галона бензину на заправках США не опускалася нижче 0,17 долара і не перевищувала 0,21 долара. Ця ситуація залишалася стабільною і в 1950-1960-х роках, коли вартість пального зростала на 1-2 центи щорічно. Для американців доступне пальне стало звичною нормою.
Тим часом напередодні Другої світової війни на сцену вийшов ще один великий гравець - Саудівська Аравія, де у 1938 році відкрили значні поклади нафти.
П'ять років по тому, президент США Франклін Рузвельт оголосив, що саудівська нафта має "життєво важливе" значення для забезпечення безпеки Сполучених Штатів, запропонувавши Ер-Ріяду фінансову допомогу. Після виявлення у 1948 році найбільшого нафтового родовища, Саудівська Аравія стала провідним експортером нафти у світі.
Замість цього, видобувні можливості США почали наближатися до свого апогею. У 1956 році геофізик Меріон Кінг Габберт передбачив, що видобуток на континентальних територіях досягне свого максимуму в період між 1965 і 1970 роками, після чого відбудеться спад. І справді, у 1970 році видобуток досяг рекордного рівня в 9,6 мільйона барелів на день, після чого розпочався процес зниження.
Це змусило збільшити імпорт пального, що зробило країну, ослаблену безславною війною у В'єтнамі та Волтергейтським скандалом, вразливою до ембарго.
На початку 1973-го середня вартість бензину в США становила 0,39 дол. за галон (2,58 дол. у цінах 2023 року), але було очевидно, що ситуація на тлі спаду видобутку та зростання попиту зміниться. У квітні тодішній президент Річард Ніксон, який був "по самі вуха у Волтергейті", скасував імпортну квоту для Саудівської Аравії, щоб збільшити поставки та стабілізувати ціни.
Однак це дало зворотний ефект. 6 жовтня 1973 року коаліція арабських держав на чолі з Єгиптом і Сирією напала на Ізраїль у день єврейського свята Йом Кіпур (Судний день). У відповідь Вашингтон доставив Ізраїлю зброю. Тоді Ер-Ріяд переконав партнерів з ОПЕК ввести нафтове ембарго проти США та їх союзників.
"У квітні ми ліквідували обмеження на видобуток для Саудівської Аравії, а в жовтні вони запровадили аналогічні обмеження щодо нас," - зазначив американський історик у галузі енергетики Джей Хейкс.
Маніпулювання цінами на нафту та її постачанням сталося в найбільш непідходящий для Сполучених Штатів момент: нафтові гіганти не мали резервів, щоб одразу вивести на ринок додаткові обсяги в разі потреби.
Ціни на нафту стрімко злетіли: із 2,9 дол. за бар. перед введенням ембарго до 12 дол. за бар. у січні 1974 року. На заправках вартість бензину зросла на 36% - з 0,39 дол. до 0,53 дол. за галон (з 2,58 дол. до 3,15 дол. у цінах 2023 року).
Крім того, країна стикнулася з дефіцитом пального та утворенням кілометрових черг на автозаправних станціях. Незважаючи на те, що ембарго завершилося в березні 1974 року, наслідки кризи все ще відчувалися. Уряд Ніксона змушений був вжити радикальних заходів: запровадивши цінове регулювання, обмеживши швидкість на автошляхах, продовживши літній час на цілий рік для економії пального, а також зобов'язав промисловість перейти на використання вугілля. Крім того, було створено стратегічний резерв нафти та розпочато співпрацю з міжнародними партнерами в рамках Міжнародного енергетичного агентства (МEA).
Не всі заходи виявилися результативними: фахівці з економіки стверджують, що цінові обмеження лише підвищили рівень паніки та загострили кризову ситуацію. Критику Ніксона посилили ще й через його рішення ввести цілорічний літній час, адже діти змушені були відвідувати школу в темряві.
Через десять місяців цю норму було скасовано, і більше до неї не поверталися. Подальші дослідження, проведені Міністерством транспорту США, виявили, що вигоди від зміни літнього часу в плані економії енергії були незначними або навіть відсутніми.
Другий нафтовий шок
Недостаток пального та підвищення цін у 1973-1974 роках стали лише "репетицією" перед другим кризовим ударом, коли ціни досягли нових історичних максимумів.
У січні 1979 року ісламська революція в Ірані, через яку почав падати обсяг експорту нафти, перемогла: проамериканський шах Мохаммед Пахлаві втік з країни. До влади прийшов режим аятоли Рухолли Хомейні, який порівнював Білий дім із "дияволом" та припинив експорт чорного золота до США.
Вважається, що 4 листопада 1979 року став критичним моментом, коли група "Мусульманські студенти - прихильники шляху Імама" захопила американське посольство в Тегерані, утримуючи заручників протягом 444 днів. У відповідь на ці події було введено торговельне ембарго проти Ірану, а активи країни в американських банках були заморожені на суму 12 мільярдів доларів.
У 1980 році Ірак розпочав військові дії проти Ірану, що призвело до ще більш серйозних проблем з постачаннями. Обидві держави, прагнучи підірвати економіку та нафтогазовий експорт супротивника, активно атакували торгові судна і танкери в районах Перської затоки та Ормузької протоки. Схожі події нині спостерігаються в конфлікті між США та Іраном: Вашингтон і Тегеран обмінюються ударами по танкерах в Ормузькій протоці.
Для споживачів у США паливна криза 1979 року виявилася навіть більш тяжкою, ніж у 1973-му, адже Вашингтон вживав ряд заходів для зменшення попиту. Люди відчували глибоке розчарування після тривалого періоду дефіциту та високих цін.
"1973 рік став справжнім шоком для американців, проте в той час панувало відчуття, що з цим потрібно змиритися. Відчувався дух патріотизму, і люди почали менше використовувати автомобілі, внаслідок чого дефіцит та цінові коливання не були такими критичними. Проте до кінця 1970-х років люди виявили втомленість від постійних закликів до жертв", - зазначав Хейкс.
До 1981 року середня ціна на бензин на заправних станціях зросла до 1,38 дол. за галон (4,51 дол. в цінах 2023 року) - у 3,5 разу більше, ніж у 1971-му.
Перемога над двома кризами стала ключовим моментом не тільки для Сполучених Штатів, але й для світової економіки в цілому. Західні країни змогли стабілізувати ситуацію завдяки комбінації жорсткої монетарної політики, широкому впровадженню технологій енергоефективності та диверсифікації постачань, що дозволило розірвати безпосередню залежність між зростанням валового внутрішнього продукту та споживанням пального.
Тодішній голова ФРС Пол Волкер підвищив облікову ставку до рекордних 20%. Це спровокувало короткострокову рецесію і зростання безробіття, але приборкало стагфляцію, збило спекулятивний попит на сировину та стабілізувало долар.
Кризова ситуація в Перській затоці та операція "Буря в пустелі"
Влітку 1990 року, під керівництвом Саддама Хусейна, Ірак розпочав вторгнення до Кувейту, яке завершилось швидкою окупацією. У відповідь на ці агресивні дії ООН ухвалила рішення про заборону на купівлю нафти з обох країн. Це призвело до того, що війна та накладене ембарго позбавили світові ринки 4,3 мільйона барелів нафти на добу, що становило майже третину видобутку та експорту нафти в регіоні Перської затоки.
Ціни на нафту різко зросли: з липня по жовтень 1990 року вартість нафти марки Brent піднялася з 17 до 36 доларів за барель. У той самий час ціна бензину зросла з 1,07 до 1,4 долара за галон. Зростання цін на енергоресурси стало основним фактором рецесії в США в 1990-1991 роках. Після завершення військової операції з визволення Кувейту "Буря в пустелі" ціни почали знижуватися.
Яким чином відреагували на кризу? У січні 1991 року Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) запровадило "план надзвичайних дій". Його основною метою було забезпечення покриття дефіциту постачань та вихід на світовий ринок з додатковими 2,5 мільйонами барелів нафти на добу протягом пʼятнадцяти днів.
Уряд Джорджа Буша-старшого ініціював створення Energy Policy Act 1992, який став основоположним документом в енергетичній політиці Сполучених Штатів. Цей закон мав на меті підвищення ефективності використання енергії, просування екологічно чистих видів пального та відновлюваних джерел енергії, а також скорочення залежності від імпортної нафти.
Урагани "Катріна" та "Ріта"
Ціни на енергоносії почали зростати на рубежі тисячоліть, але їх стрибок відбувся після вторгнення США в Ірак у 2003 році, яке знову порушило експорт нафти.
Ще більше скоротило пропозицію ресурсу закриття у 2005 році нафтопереробних заводів на узбережжі Мексиканської затоки внаслідок ураганів "Катріна" і "Рита" - одних із найбільш руйнівних стихійних лих в історії США. 400-тисячне місто Новий Орлеан (штат Луїзіана) унаслідок "Катріни" на 80% затопило після прориву двох дамб і понад 1,3 млн американців втратили домівки і засоби до існування.
Штат уже давно вважався одним із найменш заможних і найнебезпечніших у Сполучених Штатах, а ураган "Катріна" ще більше виставив на показ його численні проблеми. Новий Орлеан пережив сплеск злочинності. На фоні хаосу, спричиненого антикризовими заходами, адміністрація Джорджа Буша-молодшого зазнала серйозної критики, а його популярність значно впала.
Перед ураганом регіон забезпечував близько третини видобутку та майже половину переробки нафти в США. Після проходження ураганів видобуток нафти призупинився, а ціна нафти в Америці досягла рекордної позначки 70 доларів за барель. Через десять місяців після катастрофи річний видобуток нафти виявився на 30% нижчим в порівнянні з показниками до "Катріни".
У вересні узбережжя зазнало руйнівного впливу урагану "Рита", внаслідок чого видобуток нафти опустився до 1,5 мільйона барелів на добу. Як на це відреагувала влада? Міністерство енергетики Сполучених Штатів надало нафтопереробним заводам 9,1 мільйона барелів сировини з національного стратегічного резерву. Вашингтон також взяв участь у спільному виведенні запасів нафти обсягом 30 мільйонів барелів разом з Міжнародною енергетичною агенцією.
Світова фінансова криза
На фоні збільшення попиту в липні 2008 року, ціни на нафту досягли рекордного рівня у 145 доларів за барель, що стало контрастом до їхнього мінімуму у 20 доларів у 2001 році, коли США переживали рецесію. Середня ціна на галон бензину на американських автозаправках у період з 2002 по 2008 рік підвищилася на 140%, досягнувши середньорічних 3,27 долара за галон (еквівалентно 4,77 долара за цінами 2023 року).
У результаті глобальної фінансової кризи, яка призвела до втрати роботи, житла та заощаджень для мільйонів американців, спостерігався різкий спад попиту на нафту та бензин. Як наслідок, до лютого 2009 року ціна на "чорне золото" впала більше ніж на 70%. Середня вартість галона бензину також знизилася на 30%, до 2,35 долара (еквівалент 3,34 долара у 2023 році).
Епідемічна криза
Епідемічна криза коронавірусу і світовий локдаун показали, наскільки низькими можуть стати ціни на нафту, коли пропозиція перевищує попит. Протягом короткого періоду у квітні 2020 року барель нафти на деяких ринках торгувався нижче нуля.
На фоні карантинних заходів спостерігалося значне зниження попиту на бензин. У квітні 2020 року середня ціна на всі види бензину в США становила 1,94 долара за галон (еквівалентно 2,28 долара в цінах 2023 року). У 13 штатах ціна на паливо опускалася нижче 1 долара.
Два конфлікти
Велика війна Росії проти України спричинила глобальну енергетичну кризу на тлі спроб країн Євросоюзу зменшити свою залежність від нафти та газу з РФ.
Ціни на нафту підскочили більш ніж на 50% всього за кілька тижнів. Щоб зупинити цю тенденцію, тодішній президент Джо Байден вирішив вивільнити 180 мільйонів барелів нафти з резервів протягом шести місяців. Більше 30 країн підтримали цей захід, що призвело до стабілізації ринкових котирувань.
Сполучені Штати та Європейський Союз запровадили санкційні заходи та встановили цінову "стелю" для російської нафти. Основною метою цих дій є зменшення фінансової підтримки Москви у війні, при цьому не виводячи її енергетичні ресурси з ринку. Яким чином початок масштабного конфлікту вплинув на американські автозаправні станції? 14 червня 2022 року середня ціна галона бензину вперше в історії перевищила позначку в 5 доларів.
Високі ціни були зумовлені ще й повзучою інфляцією. Епідемічна криза призвела до закриття заводів і на тривалий час порушила глобальні ланцюги постачання, що спричинило дефіцит товарів та їх подорожчання. Із січня 2021 року по червень 2022 року інфляція в США зросла з 1,7% до максимальних за 40 років 9,1%.
Конфлікт між США та Ізраїлем проти Ірану, що розпочався 28 лютого 2026 року, а також блокада Ормузької протоки, призвели до найбільш значних порушень у функціонуванні нафтових ринків за всю історію. Наслідки цієї кризи в Ормузькій протоці виявилися навіть тяжчими, ніж шокові ситуації 1973, 1979 та 2022 років, зібрані разом.
Понад 20% світових постачань нафти опинилися під загрозою, ціни на добрива та продукти харчування зростають, а стабільного миру, незважаючи на короткочасне перемир'я, поки що не видно. Сполучені Штати, Ізраїль та Іран дотримуються жорстких позицій у конфлікті, а хаотичні дії адміністрації США, що включають введення та скасування санкцій, а також непередбачувані митні війни з союзниками, тільки збільшують рівень невизначеності та не сприяють зниженню цін на паливо.
Нова дизельна угода Вашингтона з Кремлем, за оцінками ЗМІ та експертів, не знизить вартість пального перед виборами в Конгрес, чого так прагне Трамп. Аналітики одноголосні: головна проблема - війна за Ормуз. Найкращий сценарій - якомога швидше завершити цей конфлікт і відновити подобу стабільності.
#
