Гаррі Тіідо, дипломат з Естонії.

Так, це абсолютно те ж саме. Я не впевнений, що це найкраща стратегія... Проте, варто зазначити, що Келлог має значний досвід, і це має велике значення. Нагадаю, що він є одним із авторів одного з мирних планів для України. Цей план передбачає, що основою стратегії має стати ультиматум для Москви та Києва. Москві – якщо ви відмовитеся від перемир'я, ми будемо передавати Україні велику кількість зброї, і ви це відчуєте. А Києву – якщо ви не згодні з перемир'ям, ми припинимо постачання зброї та іншої допомоги. Таким чином, Келлог дотримується жорсткішого підходу. Це не означає, що він прийме якісь російські вимоги. Однак, я думаю, що наразі, найімовірніше, ані Москва, ані Київ не погодяться з планом Келлога.

ОХОРОНА ПІДВОДНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ СТАЛА НЕОБХІДНІСТЮ ЧАСУ

На минулому тижні в Естонії активно обговорювали вплив вітрових електростанцій на функціонування військових радарів. Тема дійшла до цікавих нюансів! Як вважаєте, в якій мірі протягом 2024 року демократичні держави, не лише балтійські, усвідомлять військові загрози?

- Такі дебати проходять не тільки в Естонії. У Швеції військові також сказали, що вітропарки на узбережжі Балтійського моря - загроза безпеці. Ці вітряки - дуже високі. Це означає, що радари можуть не бачити те, що за ними. От планується вітропарк протяжністю 50 км і шириною 10, - це ніби велика стіна. А за нею - не видно, що рухається, що летить.

Якщо поглянути на ситуацію в ширшому контексті, можна помітити, що в багатьох європейських країнах, зокрема в Північній Європі та Німеччині, виникає занепокоєння щодо можливих подій найближчим часом. У північних країнах влада розповсюдила інформаційні матеріали, в яких надається рекомендації про те, як діяти у випадку війни. На мою думку, це свідчить про серйозний сигнал з боку урядів щодо їхнього бачення найближчого майбутнього. У Німеччині приватним компаніям також було надіслано попередження про необхідність бути готовими до дій у воєнних умовах. Варто відзначити, що мова йде не лише про цивільні або гуманітарні кризи, але й про можливі військові конфлікти. Це свідчить про усвідомлення того, що ситуація в Україні може загостритися і призвести до розширення військових дій. Вважаю, що це питання є вкрай важливим.

Хоча, звичайно, з віддаленням від Східної Європи ця тема викликає менше занепокоєння. Існують навіть країни, які вважають, що оптимально підтримувати тісні зв'язки з Москвою, сподіваючись таким чином зменшити ризики для себе. Це, приміром, стосується Угорщини та Словаччини.

Нещодавно, у зв'язку з пошкодженням двох підводних кабелів у Балтійському морі, прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск висунув пропозицію про створення військово-морського патрулювання в цьому регіоні, наслідуючи приклад авіаційного патрулювання НАТО. Яка ваша думка з цього приводу?

Вважаю, що така проблема стає все більш актуальною. Це стосується не лише Балтійського моря, а й трансатлантичних кабелів. Пригадаємо інцидент із російським військовим судном в ірландських водах: його просто вигнали, адже воно опинилося в зоні, де проходять трансатлантичні кабелі. Питання безпеки є надзвичайно важливим, і, зокрема, у Великій Британії було оголошено, що їхні збройні сили мають підводні дрони, які планують використовувати для спостереження за станом кабелів.

Якщо звернути увагу на недавній інцидент у листопаді, коли були пошкоджені два комунікаційні кабелі в Балтійському морі, то варто зазначити, що в тому випадку за цим стояв китайський корабель. Існують чутки, що він буксирував якір на відстані 160-180 км. Однак складно уявити, що капітан міг залишитися незнаючим про це, адже таке навантаження суттєво уповільнює судно та збільшує споживання пального.

Таким чином, забезпечення безпеки комунікацій стає все більш актуальним питанням. І це стосується не лише нашого регіону. Варто зазначити, що Китай активно діє в Індійському та Тихому океанах, де застосовує іншу стратегію — намагається налагоджувати зв'язок через вузли, обладнані китайською технікою. Завдяки цьому вони можуть контролювати інформаційні потоки, що там відбуваються. Тому це питання є надзвичайно серйозним і має глобальний характер. Необхідно продовжувати пошуки шляхів для забезпечення безпеки підводних комунікацій.

Але є можливість повернути цю тему і в інший бік. Є хороша нагода отримати всі дані не тільки про підводні акції, а й про саботаж на землі та в повітрі. Якщо це зібрати і знайти зв'язок між цими проявами саботажу і, скажімо, Росією, тоді можна буде вжити певних заходів. Скажімо, заборонити "тіньовий флот" Росії у Балтійському морі. А звідси, здається, проходить 60% російського нафтоекспорту. І якщо ті кораблі не пропускати, це буде відчутна втрата для російської економіки. Отже, можливості є. Питання лише в тому, скільки є політичної волі зробити якісь кроки.

СОЦІАЛЬНІ МЕДІА Є НЕБЕЗПЕКОЮ ДЛЯ ДЕМОКРАТІЙ

Вражаюча перемога Келіни Джорджеску на першому етапі президентських виборів у Румунії підкреслила потужність і маніпулятивні можливості соціальних мереж, особливо TikTok. Які наслідки це може мати?

Схоже, що на даному етапі розвитку політичної сцени партії та їх ідеології втрачають своє значення. Люди все частіше переходять в онлайн-простір, зокрема до соціальних медіа. Там формуються особливі спільноти, відомі як echo chambers (луна-камери), де спілкуються лише однодумці. Це призводить до ще більшого укріплення їхніх переконань, і вибори вже проводяться не за партійними списками, а на основі ідей, які панують у цих echo chambers. Як наслідок, ми спостерігаємо принципово новий розподіл політичних сил.

Раніше політичний спектр складався з різних партій – лівих, правих, центристів та радикалів. Сьогодні ж ця картина значно розпорошена. Досі не знайдено ефективних засобів для вирішення цієї проблеми, адже соціальні мережі дозволяють маніпулювати інформацією, наприклад, фільтруючи певні точки зору серед загального потоку новин. Крім того, можна впроваджувати конкретні новини, які отримуватимуть пріоритет у розповсюдженні та будуть служити для пропаганди. Слід зазначити, що Росія досить вдало використовує ці механізми. Таким чином, порівняно з ситуацією десятилітньої давності, ми спостерігаємо зовсім інші реалії.

Чи можна стверджувати, що соціальні медіа становлять серйозну загрозу для виборчих демократій?

Ось кілька ілюстрацій. Яка ситуація спостерігається в деяких країнах, коли їхня економіка не демонструє зростання? Люди перебувають у розгубленості, розмірковуючи про те, що чекає їх далі. Вони починають звинувачувати уряд, зокрема за фінансову підтримку Україні: "Чому ми маємо допомагати їй, якщо у нас самих ситуація стає все складнішою?" Внаслідок цього формується значна кількість протестних настроїв. На такому фоні виникають нові політичні фігури, як, наприклад, кандидат Келін Джорджеску в Румунії.

Це ж призводить до дуже небезпечної тенденції. Якщо такі сили беруть владу, то протягом чотирьох-п'яти років при владі вони можуть змінити демократичну структуру держави: суддівську систему, медіасферу тощо. І навіть якщо потім відбувається зміна влади, буває дуже важко подолати такі недемократичні зміни демократичними методами. Кажуть, що це "пастка демократії". Дуже важко змінити недемократію чи неліберальну демократію на демократію демократичними засобами. Водночас використовувати такі самі методи, що і їх попередники, теж не хочеться... І це, на жаль, загальний тренд. До речі, таке може проявитись і в Америці, якщо Трамп почне змінювати систему суддів, медіаполе і так далі.