Геноцид освіти: Як Росія знищує українську освітню систему

В Україні налічується близько 4 мільйонів учнів. Практично кожен четвертий здобуває освіту виключно в онлайн-форматі, а 400 тисяч навчаються за межами країни. Росія свідомо руйнує українську систему освіти. Як можна цьому протистояти?

Едуцид (Educide, Scholasticide) — це свідомі дії агресора, спрямовані на завдання шкоди або знищення освітньої системи країни, що зазнає нападу. Інакше кажучи, це геноцид освіти. Це явище не є випадковим або просто побічним ефектом війни. Едуцид виступає як стратегічний підхід, наслідки якого суспільство відчуватиме протягом багатьох років після закінчення конфлікту.

Вперше термін "едуцид" з'явився в 2009 році, коли його використовували для опису знищення освітньої інфраструктури в Газі під час військового конфлікту. Ганс-Крістоф фон Спонек запровадив цей термін у науковий дискурс, щоб описати руйнівні наслідки війни в Іраку. У той період були зруйновані школи, вчителі зазнавали вбивств, а інтелектуальна еліта країни змушена була емігрувати, що призвело до катастрофічного зниження якості освіти.

В українському контексті едуцид набув безпрецедентних масштабів через російську агресію. Це не лише про пошкоджені та зруйновані освітні заклади.

Окрім фізичних втрат, едуцид виявляється також у:

На жаль, ми можемо точно оцінити лише фізичні наслідки. Відомо, що 3 798 навчальних закладів зазнали пошкоджень, з яких 365 були повністю знищені. Це складає більше 15% від усієї освітньої інфраструктури країни. Зараз Світовий банк оцінює збитки від цих пошкоджень на рівні $5,6 мільярда. Найбільших руйнувань зазнали школи — 1 888 навчальних закладів постраждали. Більшість із них розташована на Сході та Півдні України, де від 35% до 69% шкіл у Донецькій, Харківській, Херсонській та Луганській областях були пошкоджені або знищені.

Пошкоджені та знищені навчальні заклади — це не лише споруди, які потребують відновлення чи, принаймні, модернізації. Це втрачені шанси для учнів на живе спілкування з однокласниками та традиційне навчання, що безпосередньо сприяє поглибленню освітніх прогалин.

Освітні втрати: довгострокові наслідки, які залишаться з нами на багато років уперед.

Освітні втрати відображають різницю між потенційними досягненнями окремого учня та його фактичними результатами. В Україні налічується приблизно 4 мільйони учнів. Близько 25% школярів отримують освіту виключно в онлайн-форматі, а 400 тисяч навчаються за межами країни.

Тривале дистанційне навчання, яке часто підривається блекаутами та повітряними тривогами, призводить до значних прогалин у знаннях дітей, навіть в основних предметах. Згідно з даними Державної служби якості освіти, у 2024 році більше 30% педагогів відзначають зниження успішності учнів. Це особливо помітно в таких дисциплінах, як математика, читання та іноземні мови.

На школі наслідки освітніх втрат не закінчуються. Так, згідно даних служби 59% вчителів зазначають: знизився рівень знань дисциплін, які є обов'язковими для вступних/випускних іспитів. 53% педагогів зокрема вказують на освітні втрати з української мови, 50% -- з української літератури, 49% -- з іноземної мови, 43% -- з історії України. Тобто, "якість" майбутніх студентів падає.

Вплив втрат у сфері освіти має більш широкий масштаб, ніж можна уявити на перший погляд. Зниження рівня знань у академічній сфері призводить до обмеження кар'єрних можливостей, що, в свою чергу, відображається на загальному економічному стані країни.

За розрахунками Світового Банку, 1 рік пропущеного очного навчання може скоротити майбутні заробітки на 9%. Це може призвести до втрати потенційних 16% ВВП на душу населення. Покоління без належної освіти у майбутньому матиме менше шансів на конкурентоспроможність у глобальному світі. У межах країни це означає втрату кваліфікованих кадрів і зниження потенціалу економічного розвитку.

Визначити освітні втрати в умовах війни є досить складним завданням, проте вже існуючі дані надають достатньо інформації, аби усвідомити критичну важливість роботи в цій сфері.

Чому важливо поставити освіту в пріоритет прямо зараз?

Наслідки едуциду можуть мати тривалий вплив на державу. Освіта слугує фундаментом для розвитку соціальної, економічної та культурної сфери в країні. Знищення навчальних закладів, вимушене виїздження науковців та обмежений доступ дітей до якісної освіти можуть призвести до зростання неписьменності, безробіття та соціальної нерівності.

У свою чергу, це призводить до зниження конкурентоспроможності України на глобальному рівні. Окрім того, систематичне витіснення української мови та культури становить серйозну загрозу для мовного та культурного існування нації.

Незважаючи на складні обставини, Україна активно протистоїть едуциду. Історія не знає аналогічних випадків: під час руйнівної війни, яка охоплює всю країну, нація змогла ефективно організувати навчальний процес для мільйонів учнів. Вчителі продовжують навчати дітей, навіть перебуваючи в укриттях. Учні беруть участь у дистанційних заняттях, незважаючи на повітряні тривоги. Міжнародні організації та іноземні уряди підтримують відновлення зруйнованих навчальних закладів.

Цифровізація освіти дає можливість дітям навчатися навіть за межами країни, зберігаючи зв'язок з українською системою освіти. Водночас важливо боротися за міжнародне визнання едуциду як злочину та залучати світову спільноту до його засудження. Це можна робити різними шляхами -- зокрема й за допомогою культурної дипломатії. Так, на останньому Берлінському кінофестивалі був представлений документальний фільм про українську освіту під час війни "Стрічка часу". Фільм створений у співробітництві громадської організації "Освіторія" та 2Brave Productions. Режисеркою виступила Катерина Горностай. Це перший фільм українського режисера, що потрапив в основну програму фестивалю за 28 років.

Так само поступово ми повинні надавати пріоритет освіті в межах країни: як на рівні кожної окремої родини, так і в масштабах держави. Вчителі, які продовжують виконувати свої обов'язки під час війни, є справжньою "захистом" майбутнього нації. Їхній внесок у підтримку освітнього процесу сьогодні визначає, якою стане Україна завтра.