Гідна пенсія або популістичний капкан: чому обмеження зарплат державних службовців погіршить добробут громадян України.

Автор Андрій Длігач д.е.н., професор КНУ імені Тараса Шевченка, футуролог, глобальний амбасадор Singularity University, голова Ради Коаліції бізнес-спільнот за модернізацію України, керівник проєкту "Голос Громадянського суспільства", співзасновник Центру економічного відновлення, голова Центру соціальних змін і поведінкової економіки

Приведення пенсій до чесного прожиткового мінімуму -- це вимога справедливості, яка не підлягає сумніву. Жоден громадянин, який чесно віддав праці роки життя, і взагалі ніхто в Україні не повинен животіти.

Однак, шлях до значних пенсій не проходить через зниження заробітків для працівників державного сектору. Насправді, пропозиція, висунута у Верховній Раді, є черговим популістським кроком, який лише ускладнить існуючі економічні та соціальні виклики.

Зниження заробітних плат негативно вплине на продуктивність державних органів, сприятиме зростанню тіньового сектору економіки і, в результаті, призведе до збільшення розриву між фактичними пенсіями та бажаним рівнем життя.

Держава, що бажає досягнути процвітання, повинна залучати найкращих фахівців на ринку. Лише кваліфіковані управлінці здатні сприяти економічному зростанню. Задоволення середніми показниками, оскільки "в країні низькі пенсії", є свідомим кроком у бік майбутньої бідності.

Стандартний аргумент "несправедливо отримувати високі зарплати, коли пенсії залишаються низькими" глибоко вкорінений у патерналістських поглядах нашого суспільства: "Я віддав 40 років праці, тому держава повинна виконати свої зобов'язання".

Однак хто конкретно "зобов'язаний"? Не абстрактний чиновник, а обрана нами Верховна Рада встановлює мінімальну пенсію. То чи не варто спочатку розібратися в причинах низьких пенсій замість шукати прості, але хибні відповіді?

У свідомості багатьох панує міф: "Я сплачував ЄСВ у Пенсійний фонд". Але наш Пенсійний фонд -- це солідарна система, де ваші внески моментально оплачували пенсії тодішніх пенсіонерів. Вашу пенсію зараз оплачують ті, хто працює нині (а під час широкомасштабної агресії фактично пенсії українців оплачують ще й платники податків наших союзників).

Збільшення пенсій передбачає, що теперішні працівники повинні будуть сплачувати вищі податки та єдиний соціальний внесок. Оскільки Пенсійний фонд України вже отримує фінансову підтримку з інших податкових джерел та від міжнародних партнерів, можливості для маневру в цій ситуації обмежені. Підвищення податкових ставок може уповільнити відновлення економіки, відштовхнути інвесторів і підприємства з України, а також призвести до зниження доходів бюджету та Пенсійного фонду як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі.

Цифри говорять самі за себе. Співвідношення становить 10,7 мільйона платників ЄСВ на 10,4 мільйона пенсіонерів і майже 3 мільйони осіб з інвалідністю. Це означає, що на одного отримувача соціальних виплат припадає лише 0,83 платника. У той же час, у Європі цей показник перевищує два (досягнувши навіть 2,6 у випадку пенсійних виплат). Отже, наша ситуація втричі гірша, ніж у європейських країнах.

Додамо, що понад 35% зарплат (а через підняття військового збору вже всі 38%) перебувають у "тіні" через неадекватно високі податки на працю, критично зменшуючи базу для внесків.

Демографічна ситуація також не піддається оптимізму: частка населення старше 65 років у порівнянні з людьми віком від 15 до 64 років збільшиться з 26% до 33% до 2035 року.

Висновок однозначний і суворий: на даному етапі не існує економічних умов для підвищення пенсій без негативних наслідків для економіки. Наша система соціального забезпечення наближається до ситуації, коли теперішні 40-річні через два десятиліття можуть залишитися без державної пенсії.

Низький рівень пенсій є наслідком рішень, прийнятих минулими урядами, яких ми самі обрали. Це стало можливим через брак критичного мислення та економічної обізнаності в суспільстві. Тепер ми опинилися в замкнутому колі патерналізму та занепаду (див. рис. 1).

Вже протягом 34 років ми мандруємо через пустелю до сучасності, але з собою взяли "єгиптян", які постійно нагадують про те, як добре було в Єгипті, і про смак смачного морозива. Вони підштовхують до вимог підвищення соціальних стандартів і скорочення зарплат державним службовцям. Але "єгиптяни" — це не лише "комсомольці", "силовики" та "ОПЗЖ+УПЦ(МП)". Серед них також є невігласи, популісти та численні професійні критики, які можуть приховуватися навіть під привабливими масками лібертаріанства.

Цей графік яскраво ілюструє: обираючи кандидатів, які обіцяють миттєве підвищення пенсій, ви не лише не отримаєте бажаного збільшення (через відсутність економічних ресурсів), але й напевно зіткнетеся з погіршенням свого фінансового становища в майбутньому.

По-перше, ця ініціатива не усуває жодної з основних проблем у сфері державного управління. Вона є несистемною реформою, яка не підвищує інституційну ефективність, не оптимізує структури державного апарату, не запроваджує показників результативності і має незначний вплив на бюджетні витрати. Проте, через зниження якості державного управління, це може призвести до зменшення здатності держави діяти у короткостроковій перспективі.

По-друге, існує ризик втрати важливих спеціалістів і необхідних навичок. Державі слід працювати над збільшенням привабливості державної служби для професіоналів і талановитих людей. Водночас обмеження зарплат може посилити еміграцію кадрів у приватний і громадський сектори. Реформи в країнах, які прагнуть до економічного зростання і добробуту, повинні бути орієнтовані на підвищення кваліфікації державних службовців.

Третій момент полягає в тому, що низькі заробітні плати сприяють розвитку корупційних мотивів. У період з 2004 по 2010 роки Грузія змогла зменшити рівень корупції завдяки комплексним заходам: спрощенню адміністративних процедур, впровадженню автоматизації, підвищенню зарплат у ключових сферах та очищенню кадрів. Саме завдяки інтегрованому підходу були досягнуті позитивні результати.

У 2022 році наша робоча група, до складу якої входили представники уряду та аналітичних центрів, підготувала проект реформи системи державного управління. Це включало оптимізацію організаційних структур і чисельності кадрів, а також зміну підходів до мотивації державних службовців. Очікується, що реалізація цієї реформи призведе до підвищення ефективності та привабливості державної служби, а також до зменшення витрат на 15 мільярдів гривень.

Державі необхідно впровадити єдину систему грейдів та зовнішню ринкову прив'язку для "дефіцитних" компетенцій і ролей. Організація економічного співробітництва та розвитку також рекомендує забезпечити справедливість у межах державної служби та підвищити конкурентоспроможність на зовнішньому ринку: варто запровадити прозорі грейди, загальний пакет компенсацій (основна зарплата + бонуси за досягнення + нематеріальні винагороди).

Необхідно впроваджувати контракти з OKR або KPI замість стандартних меж зарплат. Вони повинні мати чіткі завдання, метрики та систему бонусів; для керівних посад – частка змінної винагороди, що залежить від досягнення певних цілей, наприклад, результатів стратегій чи урядових програм. Це також підвищує рівень прозорості.

Звісно, зараз саме час для впровадження антикорупційних реформ: автоматизація сервісів, прозорість даних, детальні регламенти, публічний контроль та інклюзивність. Іншими словами, необхідно створити інфраструктуру доброчесності, а не лише обмежувати зарплати, адже саме це сприяє зменшенню корупційних ризиків.

Вирішення цієї проблеми можливе тільки шляхом оновлення суспільства та активного економічного розвитку. На рисунку 2 представлено коло, яке веде до добробуту.

Вибираючи людей, які орієнтуються на економічний розвиток, ви не побачите миттєвого підвищення пенсій, але зможете розраховувати на покращення добробуту в найближчі 3-5 років.

Що мала б зробити державна влада для того, щоб розірвати коло жебрацтва в Україні:

Пенсійні виплати можуть бути підвищені в найближчому майбутньому завдяки впровадженню значних реформ. В першу чергу, це можливо через легалізацію ринку праці та подальшу модернізацію чинної пенсійної системи в Україні. Одночасно важливо активно працювати над економічним розвитком, що забезпечить громадянам вищі заробітні плати, збільшить відрахування єдиного соціального внеску та, в кінцевому підсумку, призведе до підвищення пенсій.

Необхідно зрозуміти: сучасні пенсії не є покаранням, а відображенням політичної незрілості суспільства. Проблема полягає не лише в "негативних чиновниках сьогодні", а й у історично закладених недоліках економічної та політичної структур.

Вийти з цього замкненого кола можливо лише через підвищення громадянської свідомості, усвідомлені дії з боку влади в сфері економічного розвитку (паралельно з концепцією "шокової терапії") та розвиток суспільної практики відповідальності: за благополуччя сім'ї, за свою пенсію, за здоров'я та активне довголіття, за освіту і зростання продуктивності.

Ми, як суспільство, повинні зрілішати. Важливо відмовитися від думки, що підвищення пенсій — це лише результат свідомого вибору уряду, контролю над його рішеннями та співпраці. Не слід покладатися на прості обіцянки популістів. Потрібно мислити і діяти. Лише так ми зможемо розірвати замкнуте коло патерналізму і побудувати державу, здатну створити належні умови, в яких кожен громадянин зможе забезпечити свій добробут.