Протестні акції в Тбілісі. 28 грудня 2024 року.
Прем'єр-міністр Іраклій Кобахідзе зробив резонансну заяву на початку грудня, стверджуючи, що протести в Грузії "незалежно від обставин" не триватимуть до інавгурації Дональда Трампа, яка відбудеться 20 січня.
Принаймні, можна стверджувати, що цей прогноз вже зазнав невдачі.
Протести не лише продовжуються, але й набирають все більших обсягів, здобуваючи популярність і, що найважливіше, проявляючи нові творчі підходи.
Попри всі труднощі, суспільство не втрачає духу і активно відстоює своє прагнення до європейської перспективи для своєї держави.
Водночас ставка партії влади "Грузинська мрія" на те, що зміна адміністрації в США дасть їй змогу вийти з ізоляції, явно провалилася.
А в Євросоюзі перша країна публічно заявила про невизнання легітимною нинішньої влади Грузії.
Стратегія партії "Грузинська мрія" та її засновника Бідзіни Іванішвілі досить проста.
Зневажати критику як зсередини, так і ззовні, поступово посилюючи контроль у країні, з метою дочекатися моменту, коли Захід вичерпає свої сили у протистоянні та втратить надію на безконфліктну зміну влади, щоб потім висунути певні компроміси в обмін на визнання існуючого стану речей.
Грузинська влада вирішила скористатися новорічними святами для реалізації своїх планів, адже в цей час громадяни зазвичай менше цікавляться політикою. У ці святкові дні відбувалися значні реформи в міністерствах та інших державних установах.
Невірність багатьох чиновників середньої ланки стала для влади неприємним відкриттям, що спонукало "Грузинську мрію" вжити заходів у відповідь.
Проте святкові дні вже позаду, а протестний рух не втратив своєї енергії. У відповідь на це ми побачили вже звичну жорстокість з боку правоохоронців.
Значущими стали події, що відбулися в Батумі 12 січня, коли серед затриманих виявилася відома журналістка, засновниця онлайн-ресурсів Batumelebi та Netgazeti Мзія Амаглобелі.
Батумі стало відомим не лише через свої туристичні принади, а й завдяки інциденту, що трапився нещодавно. У готелі "Шератон" в цьому місті було побито Георгія Гахарію, колишнього прем'єр-міністра та засновника опозиційної партії "За Грузію". Серед тих, хто брав участь у нападі, були помічені депутат парламенту від правлячої партії Дмитрій Самхарадзе та заступник міністра економіки Аджарії Георгій Манвелідзе.
Атаку було скоєно одразу після того, як почесний лідер партії "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі висловив погрози щодо експрем'єра.
Ще один важливий момент: на фоні знищення доказів правоохоронці намагаються зобразити Гахарію як головного винуватця конфлікту і пригрозили йому відкриттям кримінальної справи.
Однак усе це не впливає на налаштованість суспільства продовжувати опір.
15 січня в Грузії відбувся перший за тривалий час великий страйк, у якому взяли участь сотні підприємств, включаючи великі компанії, які, здавалося б, не мали б ризикувати стосунками з урядом.
Стан протесту тривав всього кілька годин, але в перспективі може затягнутися на триваліший термін.
І звісно ж, продовжуються масштабні протести студентів - у них беруть участь сім провідних університетів країни.
Цікаво, яким чином сусідні країни відреагували на сучасний антизахідний курс Грузії.
Союзниками нинішньої влади, поряд з очікуваними Росією, Китаєм та Іраном, виявився і сусідній Азербайджан.
Ба більше, саме Баку стало для "Грузинської мрії" де-факто "рятувальним колом", яке підживлює її дефіцитну легітимність на міжнародній арені.
У той же час, сусідня з Грузією Вірменія намагається всіма силами уникнути уваги до серйозної політичної кризи, що розгортається поблизу її кордонів.
З одного боку, офіційний Єреван колись висловив свої вітання "Грузинській мрії" з нагоди їхньої перемоги на парламентських виборах, а також привітав Михеїла Кавелашвілі з його обранням на президентську посаду.
З іншого боку, після парламентських виборів у Грузії офіційні візити між Тбілісі та Єреваном на даний момент не відбулися. Це дивно, адже до виборів такі зустрічі проходили досить регулярно.
Здається, прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян не виявляє особливого інтересу до тісних зв'язків із режимом, який дедалі більше викликає негативну реакцію на Заході.
І зрозуміло, що "глухий кут", у якому опинилася "Грузинська мрія", найбільше відповідає інтересам Росії, яка вже відкрито запрошує Грузію у формат "3+3".
Мова йде про ідею, згідно з якою всі проблеми, що виникають у Південному Кавказі, повинні розглядатися виключно країнами цього регіону — Грузією, Вірменією та Азербайджаном — а також трьома сусідніми державами: Росією, Туреччиною та Іраном. Це передбачає, що Захід не повинен втручатися в ці процеси.
Варто зазначити, що в Росії настільки сподіваються залучити Грузію до цього формату, що намагаються ігнорувати той факт, що самі визнають анексовані в Грузії території – Абхазію та Південну Осетію – як окремі держави.
І зараз у Кремлі сподіваються отримати від цього дивіденди.
14 січня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відкрито заявив, що Грузія може зайняти своє місце у форматі "3+3". Зокрема, він сказав: "Перші контакти вже відбулися, наші грузинські сусіди поки що не займають відведене для них крісло, але це крісло за столом, за яким ми збираємося обговорювати проблеми регіону, завжди залишається для них доступним".
Важливо відзначити, що "Грузинська мрія" не висловила своїх думок щодо цинічної заяви Лаврова.
Тим часом у США завершилася чергова передача влади, і президент Дональд Трамп вступив на посаду.
Саме на президентстві Трампа, його перемозі над "Deep state" і подальшому перезавантаженні "Грузинська мрія" останніми місяцями будувала свою пропаганду.
Прем'єр Іраклій Кобахідзе, разом із кількома своїми колегами, використовував подібні наративи для підтримки своїх прихильників та великих бізнесменів. Впродовж останнього місяця вся пропаганда влади була спрямована на те, щоб переконати громадськість у тому, що ставлення США до Грузії незабаром кардинально зміниться.
Пропагандисти "Грузинської мрії" та їхні медіа-ресурси активно переконували своїх прихильників, що напружені відносини зі Сполученими Штатами виникли через дії адміністрації Джо Байдена, яка завершує свій термін. Вони стверджували, що після 20 січня ситуація нормалізується.
Цього дня прем'єр-міністр та міністр закордонних справ Грузії висловили свої вітання Дональду Трампу з його поверненням до Білого дому. Вони побажали новому президенту успіхів та висловили сподівання на покращення відносин між країнами.
На жаль, для "Грузинської мрії" реальність склалася зовсім не так, як сподівалося.
Замість лідерів "Грузинської мрії" в залі інавгурації нового президента з'явилася президентка Саломе Зурабішвілі - її запросив до Вашингтона впливовий конгресмен-республіканець і голова Гельсінського комітету США Джо Вілсон, який останнім часом став справжнім "американським жахом" для лідерів "Грузинської мрії".
Усі біди і невдачі "Грузинської мрії" останнього часу багато в чому пов'язані з цією людиною. Саме Джо Вілсон стоїть за санкціями проти лідерів "Грузинської мрії". Однак, схоже, він не збирається зупинятися і обіцяє "мрійникам" ще більше неприємних сюрпризів.
І якщо саму присутність Зурабішвілі на інавгурації в "Грузинській мрії" ще вдалося сприймати більш-менш спокійно, то справжнім ударом став рівень зустрічей у Вашингтоні.
З політикинею, яку в партії влади вперто вважають "пенсіонеркою", провели ознайомлювальні зустрічі майбутні держсекретар Марко Рубіо і міністр оборони Піт Гегсет.
Ще один серйозний удар по "Грузинській мрії" завдав вже згадуваний конгресмен Джо Вілсон, який став справжнім прокляттям для чинної грузинської влади. "Іванішвілі, Мадуро, Хаменеї, військовий злочинець Путін, Кім Чен Ин, Сі Цзіньпін, терористи Аль-Бадра... Готуйтеся до санкцій", - написав він у своєму повідомленні.
Вілсон також звернувся до фактичного прем'єр-міністра Кобахідзе. У відповідь на його вітання він зазначив: "Маріонетковий прем'єр Іванішвілі не є союзником президента Трампа; він всього лише пішак Комуністичної партії Китаю та іранського режиму, і незабаром може потрапити до списку санкцій США".
І щойно Дональд Трамп подасть сигнал, що він підтримує таку риторику - це призведе щонайменше до серйозних проблем як усередині "Грузинської мрії", так і в їхніх стосунках із бізнесом, адже стратегія "протриматися до 20 січня" явно провалилася.
Хоча Європейський Союз зазвичай відстає від США в питаннях санкцій, слід зазначити, що проти їх введення виступають проросійські країни, такі як Угорщина та Словаччина. Проте, навіть у цій ситуації є значущі сигнали для Грузії та її громадян.
Йдеться про рішення парламенту Естонії вважати легітимним президентом Грузії Саломе Зурабішвілі та відповідно - не визнавати легітимними ані парламент і уряд Грузії, ані "президента" Кавелашвілі.
Ще тиждень тому офіційні представники Тбілісі могли заявити, що Естонія не діє на користь своїх громадян, а скоріше виконує вказівки адміністрації Байдена.
Проте тепер така манера висловлювань втрачає свою доцільність. Відповідно, у партії "Грузинська мрія" намагалися обійти це рішення, підкреслюючи, що продовжують "односторонню дружбу з Естонією".
Найголовніше, що ініціатива Таллінна може стати знаковим прецедентом, який, безумовно, не буде до вподоби Бідзині Іванішвілі та його оточенню. Цей випадок може слугувати прикладом для наслідування не лише для інших держав ЄС, але й для України.
* * * * *
Тим часом Бідзіна Іванішвілі почав останню операцію з порятунку своїх активів на Заході.
Після введення персональних санкцій з боку США, він, безумовно, втратив довіру до західних інститутів і прагне акумулювати всі свої активи в Грузії. До того ж, існують повідомлення про те, що Великобританія також активно обмірковує можливість накладення подібних санкцій.
Згідно з інформацією, яку повідомляють грузинські засоби масової інформації, він вже створив у Грузії кілька фірм на честь своїх родичів.
Це показник того, що Бідзіна Іванішвілі разом із "Грузинською мрією" ні від чого відмовлятися не збираються і, попри сильні протести громадськості, боротимуться до останнього подиху.
Для нього утримання влади залишається єдиним способом зберегти своє майно.
І це означає, що боротьба буде важкою, тривалою і безкомпромісною.
І хоча силові структури, як і раніше, залишаються лояльними нинішній владі, сидіти "на багнетах" стає дедалі менш комфортно.
Аміран Хевцуріані, професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-Українського центру, з Тбілісі,
#Дональд Трамп #Азербайджан #Європейський Союз #Росія #Економіка #Україна #Президент (державна посада) #Китай (регіон) #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Кремль (фортифікаційна споруда) #Володимир Путін #Вашингтон, округ Колумбія #Журналіст #Прем'єр-міністр #Західна Європа #Туреччина #Суспільство #Словаччина #Реклама #Джо Байден #Грузинська мрія #Парламент #Грузія (країна) #Тбілісі #Саломе Зурабішвілі #Вірменія #Іран #Естонія #Поліція. #Сі Цзіньпін #Південна Осетія #Студент #Страйк #Університет #Баку #Кім Чен Ин #Новий рік #Іраклій Кобахідзе #Абхазія (регіон) #Сергій Лавров #Бідзіна Іванішвілі #Батумі #Конгрес Сполучених Штатів Америки #Комуністична партія Китаю #Анексія #Аджарія #Закавказзя #Єреван #Нікол Пашинян #Ніколас Мадуро #Таллінн
