Мобілізаційна броня може стати менш доступною, а покарання за ухилення від служби та самовільне залишення військової частини – більш жорсткими. Уряд уже розпочав перегляд правил бронювання, і минулого тижня затвердив проект змін, який передбачає зменшення квоти для підприємств оборонно-промислового комплексу та енергетики з 100% до 85%. Що стосується окремих підприємств тепло- і водопостачання та утилізації відходів, то квота зменшиться з 75% до 60%. Для інших критично важливих підприємств планується залишити поточний рівень у 50%. Додатково, пропонували створити Координаційний центр при Кабінеті Міністрів, який займатиметься узгодженням рішень щодо надання підприємствам статусу критично важливих. Хоча текст цього рішення не був опублікований, сама ідея викликала значний резонанс у суспільстві, що змусило Кабінет Міністрів доопрацювати свої пропозиції.
Проте перегляд бронювання є лише невеликою частиною більшої дискусії щодо мобілізації. Водночас прем'єр-міністр Сергій Корецький оголосив про оновлення законопроєкту, що стосується відповідальності за ухилення від служби та СЗЧ. Таким чином, уряд вирішив діяти в двох напрямках: змінити правила, за якими працівники отримують бронь, і повернутися до питання про посилення покарання за правопорушення. Однак без підтримки Верховної Ради виконавча влада не зможе реалізувати ці зміни. І тут починається найцікавіше, адже наразі складається враження, що уряд і парламент не мають єдиного бачення щодо вирішення питань мобілізації.
"Необхідно повністю зосередитися на категорії військовозобов'язаних, які досі не стали на військовий облік."
У четвер, що минув, питання бронювання було предметом обговорення на засіданні Комітету Верховної Ради, який займається національною безпекою, обороною та розвідкою. У зустрічі брали участь керівники Міністерства оборони та Міністерства економіки, повідомляє член Комітету, народний депутат від фракції "Слуга народу" Олександр Федієнко.
Засідання було закритим, тому я не можу розкрити деталі його обговорення. Проте можу зазначити, що Комітет сформулював свою позицію: залишити все без змін, тобто не запроваджувати жодних нових координаційних рад чи комітетів. Натомість акцент буде зроблено на питанні ідентифікації та розробці законодавства для тих, хто не став на військовий облік. Наша рекомендація полягає в тому, щоб звернути увагу на цю категорію громадян і переглянути відповідальність для тих, хто ухилився від служби. Однак це вже більше стосується Комітету з правоохоронної діяльності, і вони це розуміють.
На сьогоднішній день виглядає так, що Кабінет Міністрів можливо намагається продемонструвати свою ефективність як президенту, так і Ставці. Проте у парламенті вважаємо, що слід більше уваги приділяти тій категорії військовозобов'язаних, які не стали на військовий облік, адже їх чисельність складає мільйони. Корецький озвучив ідею посилення відповідальності за ухилення від мобілізації, але його висловлювання часто незрозумілі. Навіть під час Години запитань до уряду, коли я ставив йому конкретне питання, він відповів так, що не було зрозуміло нічого. Тому ми, як парламент, передаємо йому чіткий меседж: "Пане прем'єр-міністре, необхідно максимально зосередитися на військовозобов'язаних, які не виконали вимоги законодавства й не стали на облік". Це лише одна зі складових. Друга важлива проблема полягає в тому, що потрібно зайнятися військовослужбовцями, які самовільно покинули свої частини, зокрема розглянути питання посилення відповідальності. Спершу слід провести аудит, адже кількість відкритих кримінальних справ перевищує кількість тих, хто пішов до СЗЧ. Треба знайти способи спростити цю систему й підвищити відповідальність. Лише тоді можна буде звітувати перед Верховним Головнокомандувачем про досягнуті результати. Наразі Кабінет Міністрів обрав досить простий шлях. Вони бачать, скільки людей значаться на Радарі: близько півтора мільйона заброньованих. Найлегше "вимивати" цих людей. Я запитував їх не лише на Комітеті, а й у залі: "Чи впевнені ви, що зможете знайти цих людей, якщо вони знову не перебронюються на інших підприємствах? Чи не сховаються вони або не підуть у СЗЧ?". Наша мета — поповнити Сили оборони, а не просто виконувати формальні дії. Проте вони уникають конкретних відповідей. Це очевидно непопулярна тема, яку намагаються перекласти на нас. Ми кажемо: "Добре, якщо ви не в змозі ухвалити рішення, давайте ми це зробимо. Але для цього нам потрібні дані про те, скільки людей де знаходиться, адже ми цього не знаємо!".
Усі розуміють, що зміни в системі бронювання можуть призвести до негативних наслідків. Саме тому депутати приділяють цьому питанню особливу увагу. В деяких аспектах я підтримую позицію уряду. Звісно, можна вважати, що підприємства, які мають 100% бронювання, можуть зловживати цим правом. Але якщо у вас є такі підозри, то не варто створювати координаційні ради. Досить провести перевірку, і в разі виявлення порушень просто знизити критичність підприємства. Такі дії можуть бути ефективними. Однак просто скасовувати повне бронювання для критично важливих підприємств — це сумнівне рішення, оскільки я не є експертом у сфері енергетики. Для мене важливо, щоб енергетичний сектор функціонував належним чином і швидко відновлювався після атак. Важливо також розуміти, хто займається управлінням, а хто безпосередньо відповідає за відновлення. Наголошую, що уряд має достатні повноваження для здійснення перевірок на підприємствах.
Ще один ключовий аспект: у нас існують військові адміністрації, які постійно займаються бронюванням, але ніхто не знає, кого саме й з якою метою. Наприклад, юридично функціонують Луганська та Донецька адміністрації, які збільшують свою чисельність, але ніхто не розуміє, чому вони бронюють людей?! Тому необхідно прийняти політичне рішення і налагодити співпрацю з цими військовими структурами. Так само, як і з СЗЧ та громадянами, які не виконали вимоги мобілізаційного законодавства. Однак це дуже непопулярне питання. І вони це прекрасно усвідомлюють - як прем'єр, так і уряд. Вони знають, що можуть зіткнутися з потужним громадським невдоволенням. Я розумію, що легко "продавати" суспільству думку про те, що кількість заброньованих приблизно дорівнює числу військовослужбовців. Але давайте також поширювати й іншу інформацію: у нас більше мільйона людей, які не виконали свій військовий обов'язок, тоді як в Силах оборони їх значно менше. Коли я, як член оборонного комітету, відвідую зону бойових дій, військові кажуть лише одне: "Нас не хвилює, хто заброньований. Вони вже в Радарі, і їхній час настане. Нам цікаво, що ви робите, щоб вивести з тіні тих, хто не бере участі в боротьбі". Це серйозна проблема, яка існує зараз і, ймовірно, буде існувати в майбутньому. Коли військові повернуться додому, їх не цікавитимуть депутати чи заброньовані особи. Вони запитуватимуть сусідів: "А що ти робив? Ти ж просто ховався, поки я захищав країну!". Цю проблему ніхто не хоче вирішувати - ні в уряді, ні деякі депутати. Вони більше думають про вибори і тому бояться, адже це надзвичайно непопулярна тема.
Як посилити відповідальність тим, хто ухиляється від мобілізації? Це має бути пропозиція виконавчої влади. Не треба постійно все перекладати на парламент. На нас уже все валять. Не світяться ліхтарі у Борисполі, хто винен? Теж Верховна Рада. Але ж є виконавча влада, яку ми обрали. Вона повинна все проаналізувати й прийти до парламенту з пропозиціями, а він вже - ухвалити рішення. Якщо Верховна Рада замість уряду аналізує, ухвалює рішення тощо, то навіщо нам Кабмін, якщо ми можемо все за них робити?! Тому дуже неправильні наративи, коли все намагаються перекласти на парламент. Я розумію, що Кабінету Міністрів це вигідно. Але саме вони мають вносити ініціативи. А чи ухвалять їх депутати чи ні - інше питання. Однак ви повинні надати нам пропозиції. Наприклад, сказати: "Ухилянтів приблизно стільки-то. Ми пропонуємо їм заблокувати доступ до державних послуг - обслуговування в ЦНАПах, блокування рахунків тощо". Це ж нормальна практика. У нас зараз склалася така ситуація, що йдеться про виживання країни. Ми зараз не дискутуємо, хто правий, а хто - ні. Ми намагаємося зрозуміти, як вижити за цих обставин. А уряд чомусь трохи від цього відсторонюється.
Особливо мене вражає Міністерство економіки, яке, здається, абсолютно не має уявлення про жодні статистичні дані. Вони надають якісь цифри і виголошують загальні фрази. Наприклад, йдеться про обслуговуюче підприємство, де нібито заброньовано 300 тисяч. Коли запитую, що саме це включає — магазини, логістику чи щось інше, отримую лише розмиті відповіді. Чому не можна надати детальнішу інформацію? А ось, скажімо, у нас є близько дев'яти тисяч заброньованих барменів, клоунів і артистів. Навіть якщо ми їх всіх мобілізуємо, це не розв'язує проблему. Це безвихідна ситуація, на яку звертають увагу всі депутати. Вони намагаються донести до виконавчої влади, що такими діями вона лише руйнує економіку, навіть не усвідомлюючи цього. Вже розпочалися певні процеси: ті, хто заброньовані, почали ховатися або звільнятися. Сьогодні ми живемо в такому інформаційному середовищі, де люди бояться непрозорості. Тому Кабінету Міністрів варто серйозно зайнятися цим питанням.
"Бронювання не має бути лише для обраних. Це засіб, який сприяє зміцненню держави."
Народна депутатка від фракції "Європейська Солідарність", членкиня Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Фріз повідомила, що уряду вже передані рішення з конкретними рекомендаціями.
По-перше, необхідно переглянути постанову, ухвалену 13 жовтня 2026 року, зберігши 100% бронювання для оборонної галузі та енергетичного сектору, а також провести додаткові консультації з експертами. Крім того, ми запропонували відмовитися від ідеї створення Координаційного центру з питань бронювання. На мою думку, існує значний ризик, що такий центр може стати ще однією платформою для суб'єктивних рішень, тиску та корупційних практик. Нам слід прагнути до впровадження цифрових і прозорих процесів, а не створювати нові інституції, де рішення щодо підприємств прийматимуть групи чиновників та представників силових структур. Це невірний підхід.
Огляд правил бронювання повинен проводитися лише після ретельного аудиту, аналізу та оцінки можливих наслідків. Не можна приймати рішення Ставки наосліп, зводячи його до простого зменшення кількості бронювань за секторами. Такий підхід навряд чи принесе позитивний результат, особливо в контексті оборонної промисловості, енергетичного сектору та критично важливої інфраструктури.
Якщо виявлено зловживання в системі, необхідно визначити конкретні місця їх виникнення, вивчити задіяні механізми та з'ясувати, чому відповідальні особи залишилися без покарання. Безумовно, необхідно вжити заходів для боротьби зі зловживаннями. Але не слід, реагуючи на збільшення кількості бронювань "на рибʼяче око", вживати радикальних заходів по всій системі бронювання, особливо там, де ситуація є абсолютно нормальною. Наприклад, підприємства оборонно-промислового комплексу (ОПК) складають лише 10% від загальної кількості бронювань. Отже, скорочення в цій галузі не принесе суттєвих результатів для мобілізації. Водночас, це може призвести до зриву контрактів з Міністерством оборони, відтоку кваліфікованих спеціалістів за кордон і, в цілому, до зниження нашого виробничого потенціалу в ОПК. Тому варто пам'ятати, що люди, які займаються виробництвом зброї, ремонтом військової техніки чи забезпеченням енергетичних потреб країни, також сприяють нашій обороноздатності. Тому перш ніж вживати заходів, варто детально розібратися, хто, чому і на яких підставах отримує бронювання в різних секторах, а також хто відповідає за надання бронювань у сферах, де існує реальна потреба, і де маємо справу з привілеями чи зловживаннями. Нам потрібно поповнювати військо, але не за рахунок зупинки підприємств, які його забезпечують.
Звісно, правила бронювання можуть зазнавати змін. Ми живемо в умовах війни, і потреби армії сьогодні суттєво відрізняються від тих, що були два-три роки тому. Це важливо усвідомлювати. Проте, якщо особа чи компанія виконали всі вимоги держави й легально отримали бронювання, не можна просто так, в один момент, змінювати правила і ставити їх перед фактом. Потрібно чітко пояснювати, чому ухвалюються ті чи інші рішення, кого вони торкаються і скільки часу надається для адаптації. Влада повинна діяти прогнозовано. Бізнесу необхідно планувати свою діяльність, виконувати контракти, зокрема в оборонній сфері. Громадяни мають знати, за якими правилами вони живуть. Не можна вимагати від населення дотримання законів, якщо влада постійно змінює умови без зрозумілих пояснень.
Ми вимагатимемо від уряду конкретних цифр щодо бронювання, потреб армії та наслідків змін для економіки. Як можна ухвалювати такі рішення, не маючи повної картини? Кабмін не зробив жодних розрахунків щодо наслідків від тих скорочень, про які йшлося в медіа. Нам вони не були представлені в Комітеті, як і текст відповідної постанови. За словами урядовців, чекають політичного рішення. І це суцільний ідіотизм, адже такі постанови мають ухвалюватися на підставі чітких розрахунків, методології та аналізу, а не політичної доцільності. Ми повинні розуміти, скільки людей заброньовано, у яких галузях, на яких підприємствах і наскільки ці працівники критично важливі. Так само потрібно прорахувати наслідки. Що буде з оборонними замовленнями, з енергетикою, з податками, робочими місцями, транспортом? Ці дані потрібні парламенту для ухвалення обґрунтованих рішень. Звичайно, ніхто не пропонує оприлюднювати чутливу інформацію про потреби війська чи конкретні оборонні підприємства. Але прикриватися секретністю, щоб не пояснювати власні рішення - не припустимо. Владі й так чим далі, тим менше довіряють і така хибна комунікація по ключових питаннях лише сприяє зростанню недовіри до неї.
Негативні наслідки зміни правил бронювання можуть бути цілком конкретними: не виконання оборонних замовлень, зупинка ремонту військової техніки, відтік фахівців з ОПК, ПЕК, ЖКГ, що призведе до того, що люди залишаться без світла, а військо без своєчасного забезпечення. Ми в Комітеті наполягаємо на перегляді цього рішення. І тут важливо розуміти: не всіх працівників можна швидко замінити. Є інженери, технологи, енергетики, спеціалісти оборонних виробництв, яких готують роками. Якщо підприємство втратить таких людей, воно може просто зупинитися. Тому потрібно оцінювати не лише кількість заброньованих, а й те, що станеться, якщо конкретний фахівець завтра не вийде на роботу.
Я не лише вірю у можливість створення прозорої та справедливої системи бронювання, а й переконана, що владі давно слід було розробити чіткі критерії, цифрові процедури та адекватні правила, які б діяли для всіх. Бронювання повинно базуватися на реальній важливості підприємства та його працівників, а не на знайомствах чи можливості домовитися. Необхідно позбутися економічного бронювання у "лайтовому" форматі, коли достатньо відповідати лише трьом з семи критеріїв. Це питання було, по суті, протягнуто через урядові постанови, незважаючи на критику та блокування законодавчих змін у Верховній Раді. Те, що не вдалося провести через парламент, було реалізовано урядом, і це викликало певне задоволення. Тепер, коли кількість заброньованих зростає, країні потрібно знайти вихід. Важливо викорінити фіктивне працевлаштування, корупційні схеми та ситуації, коли бронювання фактично купується. За такі дії повинні бути невідворотні покарання, а правоохоронні органи повинні демонструвати ефективність у дотриманні законів, а не "закривати очі" на порушення, коли їх "попросили" або "подзвонили". Бронювання має бути доступним не лише для обраних, а слугувати інструментом, що допомагає державі витримати випробування війною.
Чому законопроєкт про посилення відповідальності за порушення правил мобілізації досі не ухвалений? Тут важливо не змішувати все в одну купу. Є люди, які свідомо ухиляються від мобілізації, й ті, хто порушують правила військового обліку. Є корупційні схеми. А є незаконні дії самих посадовців під час мобілізації. Це різні речі, і відповідальність також має бути різною. Будь-яке посилення покарання потрібно ретельно аналізувати, щоб ми не створили ще більше проблем і можливостей для зловживань. Щодо затримки розгляду законопроєкту, то це питання, на яке мають дати відповідь президент і уряд, адже депутатські ініціативи всі заблоковані, а від Кабміну й досі нічого не зареєстровано. Але я хочу наголосити на іншому. У нас уже зараз достатньо законодавчих інструментів для покарання корупціонерів у сфері мобілізації. Питання в тому, чому ці механізми не працюють. І тут проблема часто у відсутності не нового закону, а належної роботи правоохоронних органів.
Звичайно, я підтримую ідею, що свідоме ухилення від мобілізації повинно мати свої наслідки. Наше країна перебуває в стані війни, і захист її інтересів — це спільна відповідальність кожного з нас. Проте, я не впевнена, що просте підвищення штрафів стане панацеєю для вирішення цієї проблеми. У нас вже існують штрафи та кримінальна відповідальність, і навіть нещодавно відбулися зміни в розмірі штрафів — спочатку їх підвищили, а потім знову зменшили. Це не призводить до бажаних результатів. Я вважаю, що необхідно більш рішуче боротися з організованими схемами ухилення від мобілізації, підробкою документів та корупційними практиками. Відповідальність повинні нести не лише звичайні громадяни, а й посадові особи, які порушують закон.
Але є ще одна принципова річ, про яку ми постійно говоримо, - мотивація до військової служби та зрозумілі терміни її проходження. Сьогодні багато людей не відмовляються захищати країну, але їх лякає невизначеність. Вони не розуміють, на який термін ідуть до війська і коли зможуть повернутися до родин. Це питання влада також зобов'язана вирішувати, а не замовчувати та дистанціюватись.
Щодо голосування з цього питання, все буде залежати від змісту законопроєкту. Я не підтримуватиму посилення відповідальності лише заради самого процесу. Закон повинен бути справедливим, ефективним і зрозумілим для всіх. Ми маємо забезпечити армію кадрами, проте важливо також дбати про економіку, оборонну промисловість і довіру громадян. Справедлива мобілізація полягає не лише у покараннях, а передусім у чесних правилах, відповідальності влади перед громадянами та пошані до тих, хто захищає нашу країну.
"ЯКИМИ ПРИЧИНИМИ ЗАВИНИЛА НАША РОЗМОВА ПРО ОБОРОННУ ІНДУСТРІЮ?"
Військовий та екс-депутат Ігор Луценко підкреслює, що питання бронювання давно потребує упорядкування:
- Мені очевидно, що єдиних критеріїв для того, чи потрібно людину бронювати чи ні, немає. Якби вони були, то ми мали б змогу порівняти необхідність бронювання священника чи журналіста зі складачем БПЛА в оборонній компанії. А так кожне відомство отримало якусь квоту і на свій розсуд нею розпоряджається. Я маю на увазі кожне міністерство та інші центральні органи влади, які мають свою певну квоту на бронювання. Треба просто в цілому визначитися, що ж є критичним. Це оборонні компанії та інфраструктурні компанії. А телеканали і релігійні організації, очевидно, що ні. Але тут слід також сказати, чому з'явилися останні. Це просто боязнь якось програти суспільній думці. Журналісти потрібні для того, щоб тримати рейтинг влади. Відповідно, провладні медіа бронюються, і ті, хто мають вплив і небезпечні для влади, так само бронюються, щоб була лояльність.
У нас є близько двох мільйонів ухилянтів, і виникає питання: що станеться з цими людьми, якщо ми почнемо розбронювання у будь-якій категорії? Мене турбує, що вони просто приєднаються до вже існуючої "армії" ухилянтів, і ситуація не зміниться, так само, як це відбувається і з тими, хто вже має статус ухилянта. Ще одне важливе питання: у нас є безліч міністерств і відомств, які мають своїх заброньованих людей. Чому ми зосередили увагу саме на оборонному комплексі? Безперечно, тут є свої проблеми, але варто звернути увагу і на інші сфери. Давайте обговоримо, як слід організувати бронювання в оборонному секторі, адже в мене також є запитання щодо попередніх підходів. Проте, якщо говорити про сільське господарство, роздрібний бізнес та подібні галузі, ми можемо мобілізувати людей без серйозних наслідків. Це не призведе до перебоїв у постачанні необхідного обладнання для бойових дій, як це сталося, наприклад, у вересні, коли знову переглядали принципи бронювання. І ось ми бачимо, що минуло менше місяця, а ситуація знову повертається до тих же проблем.
Я сумніваюся, що Верховна Рада наважиться на посилення покарань для тих, хто ухиляється від військової служби. Це було б надзвичайно непопулярне рішення, а сміливих діячів у нас, на жаль, не так вже й багато. Якщо навіть ухвалять певні норми, то хто їх насправді виконуватиме? Поліція вже заявила, що не хоче ризикувати своїм позитивним іміджем у суспільстві та не прагне займатися мобілізацією. І ще один момент: варто усвідомити, що для людей, які роками звикли пересуватися вулицею переважно швидкими кроками і проводять більшість часу вдома, блокування банківських рахунків навряд чи стане великою проблемою, якщо це дозволяє їм уникнути служби.
"Зараз у нас якась дивна ситуація: поки одні борються, інші просто насолоджуються життям."
Військовослужбовець Олександр Матяш вважає, що змінами правил бронювання влада намагається закрити діру, не використовуючи усіх наших можливостей:
- Починати треба не з бронювання, а саме з мобілізації. Ми перебуваємо у війні, яка за нинішніх темпів не закінчиться ще багато років. Ми втрачаємо сили, час та людей. Ті, хто служать із самого початку, мають лише три варіанти виходу з армії. Перший - "двісті". Другий - "триста". Третій - певні сімейні обставини, як-от троє дітей або догляд за тими хворими рідними, хто цього потребує, що також може бути переглянуто. Виходячи з цього, скільки б у нас не було заброньованих, людей усе одно не вистачатиме.
На мою думку, ми повинні визнати, що служба в армії є обов'язковою для всіх чоловіків, які мають можливість це робити з огляду на своє здоров'я та вік. Люди, які в даний час мають відстрочку, наприклад, з підприємств критичної інфраструктури, не є незамінними. В армії є чимало тих, хто після демобілізації зможе виконувати їхні функції. Це означає, що необхідно організувати ротацію. Є фахівці, які з початку війни працювали в енергетичному секторі, а є й ті, хто з перших днів бере участь у бойових діях.
Незалежно від того, скільки разів ти намагаєшся отримати бронювання, поки не буде досягнуто успішного результату демобілізації, навряд чи хтось захоче вступати до армії. Якщо зараз людей позбавити бронювання, вони почнуть шукати шляхи втечі. Я не можу уявити, як це можна контролювати. Але варто пам’ятати, що в умовах війни простих рішень не існує. Нам необхідно чітко визначити свою позицію у цьому протистоянні. У Києві можна помітити велику кількість молодих чоловіків призовного віку, які не проходять службу, хоча за віком і станом здоров'я зобов'язані це робити. Вони вільно пересуваються містом, а хтось отримує бронювання. Тому я вважаю, що нам слід переглянути систему мобілізації та призову, а також те, як ми будемо жити далі. Найбільш прийнятний варіант, який може допомогти нам вижити, - це модель Ізраїлю. Там ні в кого не виникає питань щодо дій у разі нападу ворога. У нашій ситуації є люди, які з першого дня борються, втрачають здоров'я і мотивацію, а врешті-решт починають втрачати психологічну стійкість. А є ті, хто отримує бронювання, наприклад, працівники "Нової пошти", з якими я не маю жодних претензій, або працівники державних установ. Вони насправді могли б працювати і без цих людей.
Тому у мене дуже простий підхід: якщо ми воюємо з Росією вже п'ятий рік і кінця цій війні не видно, нам потрібно загалом переглядати підхід до обороноздатності нашої країни. А вона залежить від участі в ній всіх громадян - і чоловіків, і жінок (просто різною мірою). Жінки теж можуть допомагати, наприклад, збирати дрони. Але добровільно. Я проти примусу жінок. Треба створювати можливості. Справа в тому, що служба в армії - непрестижна й неприбуткова. Якщо ти служиш на тиловій посаді, то отримуєш 30 тисяч гривень, перебуваючи у війську, як солдат. Як прожити з родиною на ці гроші?! Якщо ти перебуваєш на ЛБЗ, тобі платять "сотку", але за умови, що ти там знаходишся весь час. Так не у всіх. Плюс, ти витрачаєш чималі гроші. Наприклад, у мене зараз у двох автомобілях зламалися двигуни. Кожен беушний коштує дві тисячі доларів. Скільки ще коштуватиме ремонт - ще не знаю. За які гроші це все робити?!
Тому я підкреслюю, що необхідно знайти комплексне рішення. Незалежно від того, як ми намагаємося перебронювати чи анулювати бронювання, дірки в системі все ще залишатимуться. Ми дорослі люди і розуміємо, що завжди є можливість знайти вихід. Багато людей обрали бронювання в тій чи іншій формі, і я їх не засуджую, адже вони не бачать для себе перспектив у військовій службі. Це цілком зрозуміло. Тому першочерговим завданням є підвищення престижу служби в армії. Щоб мотивувати людей, потрібно дати їм зрозуміти, що служба не є довічною. Тобто, ти приходиш, проходиш службу, а потім демобілізуєшся та можеш відпочити. Якби колись ухвалили закон про три роки служби, то вже зараз друга хвиля військовослужбовців могла б наближатися до змін. Через рік ті, хто раніше демобілізувався, знову могли б повернутися до служби. Має бути певна ротація. Людям необхідно відпочивати, адже 30 днів відпустки – це недостатньо, щоб відновитися після армії, бойових дій або просто служби. Тому, як би ми не намагалися вирішити цю ситуацію, кількість людей у нас не збільшиться. Це суттєво не вплине на ситуацію. Нам слід змінювати тих, хто перебуває на передовій.
Крім того, важливо підготувати громадян до національного опору. Це означає, що навчання повинно відбуватися не лише після призову до армії, а ще до того, як людина вступить на службу. Таким чином, мобілізовані особи вже матимуть необхідні навички. Наразі ж ми стикаємося з ситуацією, коли призивають людей, які не готові до служби, і часом їхній стан викликає тривогу.
Чи може посилення покарань за ухилення від служби стати ефективним рішенням? Є люди, які не покидали своїх домівок від початку війни. Навіть якщо їхні банківські рахунки будуть заморожені, вони все ще залишатимуться вдома. У такому випадку їхні сім'ї, наприклад, дружини, будуть забезпечувати їхнє життя. Тому важливо підходити до цієї проблеми з комплексної перспективи. Потрібно дати відповіді на кілька ключових запитань. Найголовніше: що для нас означає перемога, або, принаймні, уникнення поразки в цій війні? Виходячи з визначеної мети, ми маємо розробити механізми, які забезпечать виживання нашої країни. Наразі ж ситуація нагадує розширене АТО: хтось бореться, а хтось просто розважається.
#
