Ігор Таро, міністр внутрішніх справ Естонії, заявив: "Ми контролюємо кожен метр нашої території."

Зображення: надане Ігорем Таро, міністром внутрішніх справ Естонії. Ігор Таро висловив нульову толерантність до російських "туристів" і правопорушників.

Пане міністре, нещодавно Естонія відзначала підвищену активність російських військових на території так званого Саатсеського чобота і навіть перекривала рух ділянкою траси, що проходить через нього. Яка ситуація в Чоботі зараз? Інцидент вичерпано?

Не зовсім так. Загалом ситуація спокійна. Проте ми вирішили закрити рух в цьому районі і поновлювати його не плануємо. Жодна з наших служб не може стверджувати з упевненістю, що подібний інцидент більше не повториться. На цій території спостерігалася дещо аномальна ситуація: щоб доїхати до деяких сіл, потрібно було проїжджати через російську територію на відстані всього кількох сотень метрів. Тут існував особливий і доволі незвичний режим: цей відрізок можна було долати лише на автомобілі і без зупинок. Якщо на дорогу виходять озброєні люди, водієві важко проїхати, не зупинившись, і це може призвести до різних непередбачуваних ситуацій. Тому, з метою забезпечення безпеки наших громадян, ми ухвалили рішення закрити цей маршрут. Нещодавно в уряді вирішили, що відновлювати рух не будемо. Повністю зачинемо цей проїзд: встановимо блоки, перекопаємо дорогу, і більше ніхто не зможе там їздити.

Фото: Вікі "Саатсеський чобіт" (ест. Saatse saabas) позначає ділянку території Росії, яка вклинюється в територію Естонії, поблизу села Саатсе.

А чи будете ви все ж таки будувати об'їзну, як планувалося, до 2028 року?

Так, на даний момент виникли певні труднощі — щоб доїхати нормальною дорогою, потрібно здійснити досить великий об'їзд. У тій місцевості, до якої веде кілометровий відрізок, населення нечисленне. Тут є пансіонат для людей похилого віку на 60 місць, загалом – близько 200 жителів. Однак ми уважно ставимося до кожного квадратного сантиметра нашої території і зобов'язані підтримувати всіх, хто там проживає. Чи це 200 осіб, чи п'ять естонців – не має значення. Ми плануємо прискорити будівництво нової дороги, і хоч навіть у прискореному темпі це займе близько року замість двох. У регіоні є лісові стежки та проїзди, які до цього часу не користувалися популярністю. Протягом кількох наступних днів сюди доставлять щебінь і гравій, щоб облаштувати тимчасовий об'їзд, що дозволить уникнути 20-кілометрового об'їзду. Також вживаються різні заходи для забезпечення безпеки жителів прикордонних територій. У результаті всіх цих дій ситуація стане більш зрозумілою та безпечною.

Зображення: Fabian.aichwald/Вікі Дорога, що проходить через Чобіт.

А чи пішли зелені чоловічки від дороги?

Можна стверджувати, що вони просто пішли, і, здавалося б, нічого незвичайного більше не сталося. Однак щодо Росії — ми завжди залишаємося в невідомості стосовно того, що може трапитися далі. А що, якщо вони повернуться? Ми не можемо дати жодних запевнень щодо безпеки переміщень.

Проте Естонія має з Росією більше ніж 300 км спільного кордону. Чи був зафіксований якийсь підозрілий актив на російських ділянках кордону або в безпосередній близькості від нього? Наприклад, роботи з ремонту чи будівництва доріг, аеродромів, мостів? Чи спостерігалося переміщення військових підрозділів?

На даний момент біля наших кордонів не спостерігається суттєвих змін. Можливо, наш східний сусід просто не має ресурсів для активізації ситуації, адже всі його сили зосереджені на українському фронті. У нас же на кордоні загалом спокійно і стабільно, прикордонні переходи функціонують. Проте варто зазначити, що рух не відбувається в звичному для нас режимі, як раніше, а підпорядковується суворим обмеженням. Наприклад, великий пропускний пункт Нарва вже тривалий час закритий для автомобільного транспорту, і пропускаються лише пішоходи. Можна сказати, що двері ще частково відкриті, але близько 90% руху з Росією обмежено. Ми не просто не видаємо візи — туристичні, спортивні, культурні чи бізнес-візи — громадянам Росії, але й не пропускаємо їх, навіть якщо такі візи були отримані в посольствах інших країн Шенгену. Проходять тільки ті, хто має посвідку на проживання, зазвичай це наші громадяни, які з якихось причин залишили російський паспорт. Також є випадки, коли з Фінляндії приходять люди, які фактично не живуть у РФ, але мають її паспорти. Проте їм потрібно надати додаткові документи — пояснити, з якою метою вони перетинають кордон та до яких родичів прямують, тож це не так просто.

До всього торгового транспорту застосовуємо 100%-ву перевірку на митниці, щоб виключити санкційні товари. Тому в 10 разів менше машин проїжджає через пропускний пункт, ніж колись. У нас два пропускні пункти, де є автомобільний рух, і якщо раніше через один могли проїжджати 70-90 фур на день, то сьогодні 7-9 після докладної перевірки. Фактично всі крани майже перекрили. Щілина тільки для громадян, які з певних причин живуть по той бік тощо.

Зображення: triptoestonia.ee Міст через річку Нарва, який з'єднує Естонію з Російською Федерацією.

Які підсанкційні товари знаходите? Які схеми застосовують, щоб обійти санкції?

Прості човникові схеми намагаються використовувати. Я пару місяців тому сам деякий час працював разом з прикордонниками в Нарві. Посидів у будці на перевірці документів, подивився, що за товари везуть. Наприклад, приходить людина з російського боку з великою валізою. Просимо відкрити -- а там менша валізка, порожня. Тобто він у Росію ішов з двома повними валізами, а повертається з порожніми. Що переправляють? Усілякий дешевий дріб'язок з ІКЕА. Адже імпорт закритий, а дуже ж хочеться. От і є люди, які всяке начиння тягають. Досить елементарні речі. Це все перевіряється, звісно, щось вилучаємо. Чесно кажучи, там усе, що завгодно. Речі з електронними компонентами, дуже дорогі вина, коньяки... Але митниця все це вилучає, у контейнер і -- на знищення. З Росії теж різну дрібноту намагаються провезти, часто від незнання правил. Косметику, наприклад, не дозволено звідти провозити. У нас щодо цього жорстко, правила працюють. Митникам уже досить складно, бо кодекс санкцій вже товстенький і постійно доповнюється новими групами заборонених товарів. Але поки що успішно блокуємо.

Тобто йдеться не про партії умовних мікрочипів.

Це транспортують альтернативними маршрутами, обходячи треті країни та інші можливі шляхи.

Зображення: Юрґен Рандма Південно-східний рубіж Естонії

Що стосується порушень, то російські військові не раз вторгалися в повітряний простір Естонії, останній раз це сталося в вересні. Як ви оцінюєте такі дії: це провокації чи поки що не так серйозно? Яким чином Повітряні сили Естонії планують реагувати на російські літаки чи безпілотники у випадку реальної загрози?

Дрібні порушення нашого повітряного простору практикують уже давно. До вересневого випадку вони були епізодичні. Є в нас там трикутник у Фінській затоці, через який вони пролітають. Чи то їм ліньки курс міняти, чи навігаційні пристрої не досить точні, та на одній ділянці досить часто залітають, але менше ніж на хвилину. Уже понад 20 років у нас працює місія НАТО із захисту нашого неба, тож щоразу відбувається одна і та сама процедура: винищувачі піднімаються в небо ще на підльоті (росіян. -- Ред.), летять туди, ідентифікують порушника, фотографують, намагаються зв'язатися радіозв'язком (звідти, звісно, ніякої відповіді).

Щоразу порушення фіксують, дипломатична нота протесту... Цього разу було, звісно, інакше. Три озброєні винищувачі залетіли досить глибоко на нашу територію (близько 10 км) і перебували там хвилин 12. Але курс не був загрозливим -- летіли вздовж кордону. Знову-таки: чи проблеми з навігацією, чи пілоти не знайомі з особливостями Фінської затоки. Там міжнародне судноплавство, повітряний транспорт і досить вузький коридор, де дозволено літати. Ми залишили їм його колись. Тобто різні причини можуть бути, але байдуже до них -- це територія суверенної держави, і слід потурбуватися про те, щоб не порушувати її кордони. Тому там було все серйозно: обговорення відповідно до ст. 4 договору НАТО і на Радбезі ООН. Як на мене, їм чітко сказали, що не варто так знову чинити. Ми попередили, що подібні порушення будуть розцінювати як агресивний акт стосовно Альянсу. І не варто тоді плакати, що збили пілота.

Чи справді він морально готовий до того, щоб їх збивати?

А якщо не зупинити, то які наслідки? У всіх випадках, особливо коли йдеться про загрозливий шлях, що веде в серце нашої країни, подібні питання не повинні навіть виникати.

Зображення: EPA./UPG 21 лютого 2025 року нідерландський винищувач F-36 пересувається над авіабазою Ліелварде в Латвії. Це частина місії НАТО з контролю за повітряним простором Балтійського регіону, що підкреслює військову присутність Альянсу в цій частині Європи.

Чи спілкуєтеся ви з сусідами з приводу цих питань? Можливо, з прикордонниками Латвії чи Фінляндії?

Отже, у вересні спочатку фінські винищувачі здійснювали супровід, а згодом до них приєдналися італійські літаки, які базуються на нашій території. Таким чином, координація дій залишається на високому рівні.

Це не буде буферна зона, а стане протитанковим оборонним рубежем.

Якщо напруженість в ситуації зростатиме, яка ймовірність того, що кордон буде тимчасово закрито? Або, наприклад, можливий варіант, при якому буде посилено контроль на кордоні чи створено певну буферну зону?

Мене зовсім не влаштовує термін "буферна зона", оскільки він ніби натякає на необхідність відступу. Якщо Росія бажає створити зону в 100 км глибини на своїй території, щоб гарантувати, що там не відбувається жодних дій, то чому б і ні.

Майбутнє кордону визначатиметься в залежності від обставин. У нас є оцінка ризиків та постійний моніторинг ситуації. Якщо станеться щось непередбачене, ми готові вжити заходів, як це було у випадку з Чоботом. Усе вже ретельно сплановано.

Які технічні та інженерні засоби безпеки вже впроваджено на кордоні: траншеї, огорожі, контрольно-пропускні пункти, спостережні системи? Чи буде посилено систему протиповітряної оборони в прикордонних районах?

Звичайно. По-перше, ми модернізували всі наші прикордонні пункти. Раніше вони функціонували цілодобово без будь-яких перерв, і там не було навіть фізичних бар'єрів для блокування проїзду — лише кілька шлагбаумів. Але не було нічого, що могло б повністю закрити шлях і бути неможливим для прориву. Тепер ми встановили потужні ворота, які швидко закриваються електронним способом. На всіх пунктах пропуску, як для виїзду, так і для в'їзду, з'явилися масивні огородження. Також впроваджені спеціалізовані системи, які запобігають несанкціонованому проїзду на транспортних засобах.

Навесні на Нарвському мосту ми проводили навчальні тренування, де відпрацьовували сценарій закриття прикордонного переходу. Було встановлено колючий дріт та "зуби дракона", які залишилися на місці. В інших локаціях також розміщені засоби, підготовлені під час минулих навчань. Усе організовано так, щоб за потреби можна було швидко заблокувати проїзд, не витрачаючи час на пошуки.

Фото: Sergei Stepanov / ERR Установка захисних тетраедрів ("зубів дракона") на Нарвському мосту

Щодо інших ділянок кордону, то цього року завершується будівництво бар'єру, залишилися тільки незначні відрізки. Однак, ці заходи здебільшого спрямовані на боротьбу з нелегальною міграцією. Планується також додати протитанкові рови на всій довжині. Наразі викопали невелику ділянку для експерименту, щоб перевірити, як конструкція витримуватиме літні дощі та інші погодні умови. Роботи продовжаться. Проте є й інші виклики — як показує досвід України, важка техніка останнім часом не може функціонувати належним чином. Чому так? Тому що для неї вже створено певні перешкоди. Якби ситуація дозволяла, техніка продовжувала б працювати, якщо б лише її було достатньо. Коли протитанкові рови заповнені і все заміновано, під’їхати важко. Це необхідно зробити, інакше на цій території залишиться лише пустка, яку легко перетнути на швидкісній бронетехніці.

Ми встановлюємо датчики руху та камери на огорожах. Спочатку вони були розроблені для боротьби з незаконною міграцією та контрабандою, але тепер до їх функцій додається також виявлення дронів і захист від них. Плануємо поступово інтегрувати ці технології у найближчі роки, залежно від наявності ресурсів. У нас ситуація не зовсім мирна, проте й не оголошеної війни, тому деякі процеси займають більше часу, адже ми не можемо використовувати ресурси так, як це робить Україна. У вас патрулюють територію джипи з озброєними людьми для знищення "шахедів", а у нас немає можливості створити подібні загороджувальні загони вздовж усього кордону, оскільки мобілізація наразі не проводиться. Ми діємо рішуче і рухаємося у правильному напрямку, але є певні обмеження.

Мобільні групи з кулеметами насправді вже не надто ефективні проти дронів, а танки не їздять, бо дешевий FPV-дрон за 300 доларів легко знищує найдорожчу техніку. Тому й питала про посилення ППО -- проблема № 1 для захисту.

Ми вже давно оформили замовлення на системи IRIS-T. Проте їх постачання затримується, адже спершу їх отримують ті, кому вони більш необхідні. Але ми впевнені, що врешті-решт отримаємо свої системи, а також покладаємося на підтримку наших союзників.

Фото: Міністерством внутрішніх справ Естонії ІгорТаро під час візиту на російський кордон разом із керівником поліції та прикордонниками.

Населення вже морально налаштовується на можливе загострення ситуації. Можливо, ви вже розробили план евакуації для прикордонних районів та інших відповідних територій.

Ми активно займаємося цією проблемою. Ситуація дійсно викликає занепокоєння, і це відображається в багатьох сферах життя — як в економіці, так і в демографії. З позитивного боку, вже багато років ніхто не уникає військової служби, призови проходять, і люди готові виконувати свій обов'язок. Хоча, безумовно, я усвідомлюю, що це зовсім різні речі — служити за призовом чи брати участь у бойових діях. Ми не зможемо зрозуміти, яка це насправді реальність, поки не спробуємо. Що стосується евакуації, то ми нещодавно ухвалили новий закон про надзвичайні ситуації, де є важливі нововведення. Ми нарощуємо ресурси та розробляємо стратегії для переміщення людей між регіонами, щоб забезпечити необхідні умови і визначити місця для розташування.

Як гадаєте, суспільство в цілому готове захищатися?

Вважаю, що ми маємо досить високу готовність, оскільки значна частина населення самостійно вкладає свій час у забезпечення безпеки. Я говорю про наш Союз оборони (Kaitseliit), який є добровільним військовим формуванням, що входить до складу Сил оборони Естонії. Це люди, які носять військову форму (я також є членом цього союзу) і активно беруть участь у тренуваннях. Багато з них також працюють волонтерами в рятувальних службах і поліції. У нашій поліції третина співробітників – це добровольці. Хоча їхня форма може бути дещо іншою, вони мають зброю та виконують ті ж функції з підтримки правопорядку. Отже, я впевнений, що наша готовність до захисту на дуже високому рівні.

Зображення: kaitseliit.ee Тренування в одному з центрів Оборонного союзу (Kaitseliit). Обговорення ватних списків і цілеспрямованої нейтралізації російських агентів.

Росія вже розпочала гібридну війну на території європейських країн, зокрема в інформаційному просторі. Чи помічаєте ви активність відверто пропагандистських проросійських медіа та груп у соціальних мережах, а також поширення фальшивої інформації та спроби маніпулювати громадською думкою в Естонії? Які методи ви використовуєте для протидії цим викликам?

Трансляцію російських телеканалів давно вже припинено – вони заборонені. Хоча є можливість обійти це обмеження за допомогою приватних антен, це досить складно. Telegram і TikTok – це платформи, які важко контролювати, і, звісно, їх активно використовують. Ми тримаємо ситуацію під контролем, особливо щодо тих, хто відкрито підтримує російські погляди. Зараз у нас проходять місцеві вибори (вони відбулися 19 жовтня. – Ред.), тому ми склали списки таких осіб. Вони в основному маргінали, намагалися організовувати акції напередодні виборів, намагаючись залучити російськомовних колег з Латвії. Але ми їх не пропустили на кордоні, пояснивши, що у нас своїх досить. Ми оперативно реагуємо на такі ситуації. Коли я ще працював журналістом, я стежив за розвитком подій в Україні та писав щоденники. Мені було очевидно, що весна 2014 року стала критично важливою. Хоча ситуація з Кримом була складною, там підготовка тривала роками, східні області вимагали швидшої та рішучішої реакції. Але, можливо, не було кому адекватно оцінити ситуацію або вчасно зрозуміти, що відбувається, і це призвело до того, що російська пропаганда змогла закріпитися. Наразі ми навіть не допускаємо можливості таких проявів, навіть якщо вони приховані. Усі спроби просувати російські нарративи на мітингах ми негайно припиняємо.

В Естонії проживає більше 300 тисяч росіян, і чимала частина з них не має естонського громадянства. Які умови встановлює держава для тих, хто прагне залишитися в країні на різних підставах? Чи розглядаєте ви окремо групу людей, які приїхали до Естонії після 2022 року, та скільки з них звернулися за притулком?

Чесно кажучи, після 2022 року в країну практично ніхто не приїжджав. Можливо, були деякі винятки, наприклад, біженці-опозиціонери, але їх було не так вже й багато. Що стосується тих, хто вже проживає тут, висилати їх, звичайно, не планується, навіть якщо у них є російські паспорти. Проте ми внесли деякі обмеження: позбавили їх права голосувати на місцевих виборах. З початку 90-х років у нас була дуже відкрита і демократична система, де всі постійні мешканці мали право голосу, незалежно від громадянства. Наразі ж, громадяни країн-агресорів, таких як Росія та Білорусь, цього права позбавлені. Також було скасовано право на отримання дозволу на зброю. Ми не прагнемо обмежувати права людини, але певні зміни для забезпечення безпеки все ж необхідні.

Зображення: Міністерство внутрішніх справ Естонії, Ігор Таро (по центру)

В Естонії, подібно до України, функціонує Російська православна церква. Чи були зафіксовані випадки, які б підтверджували, що діяльність російської церкви в країні здатна підривати обороноздатність Естонії та національну єдність? Які існують загрози, що РПЦ може стати інструментом впливу або розвідки на території Естонії? Яка доля чекає на церкви та монастирі, якщо вони не відмовляться від своїх зв'язків з Росією?

Цей канал впливу не лише може існувати, а вже активно функціонує. Чітко видно, що Московський патріархат використовує свою мережу для просування російських зовнішньополітичних інтересів по всьому світу. Це явище не нове, і його знають усі. Нещодавно наш парламент ухвалив закон, який, на жаль, не був підписаний президентом. Він передбачав можливість заборонити діяльність організацій, що контролюються з інших країн, які визнані терористичними. Звичайно, мова йде про певні організації, але також це може стосуватися й інших випадків, наприклад, ісламістських режимів. Ми не бажаємо їх присутності на нашій території. Отже, наш підхід є універсальним, на що ми й сподівалися, але президент не підтримав цю ініціативу. Ми вже тривалий час ведемо з ним дискусії, і тепер справа переходить до Конституційного суду. Ми намагалися вирішити цю проблему через законодавчі механізми, вважаючи, що це цивілізований шлях. Закон би створив міцну основу для переговорів з Естонською православною церквою Московського патріархату, щоб вона розірвала зв'язки з Москвою. Було б доцільно дати зрозуміти, що найкращим варіантом було б відокремитися від цієї структури, але поки що цього не вдалося досягти.

Едвін Бендик, керівник правління Фундації Стефана Баторія, зазначив: "Українці опинилися в полоні політичних процесів, що відбуваються в Польщі".

Це не значить, що ми безпорадні. Можемо діяти іншими методами, менш м'якими. Є факти, що люди, пов'язані з РПЦ, перебуваючи в Росії, підтримували російську агресію. Маємо відповідні відеоматеріали. То їхніх посвідок на проживання вже не продовжують. Як знаєте, митрополиту, який тут керував цим усім (предстоятель церкви митрополит Євгеній. -- Ред.), -- у Росії, ми його посвідку обнулили. Тобто можна діяти такими точковими персональними методами, то ми в ручному режимі поштучно їх нейтралізуємо. Побачимо, що скаже Конституційний суд, бо, звісно, нерозумно мати структуру на своїй території, яку в будь-який момент можна використати в інтересах ворожої держави, терористичного режиму.

Фото: facebook/Siseministeerium міністр внутрішніх справ Естонії Ігор Таро

Нещодавно на засіданні Ради ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ у Люксембурзі ви заявляли, що занепокоєні великою кількістю шенгенських віз, виданих росіянам. Якої спільної політики щодо росіян мали б дотримуватися країни Шенгену?

Це абсолютно неприйнятна ситуація. Я пояснив їм, що ми намагаємося забезпечити свою безпеку, зводимо укріплення на зовнішньому кордоні, але при цьому наш тил залишається вразливим, оскільки туристів пропускають.

Цю практику здійснюють три-чотири країни: Італія, Іспанія, Франція — основні гравці (також Греція та Угорщина. — Ред.), які збільшують кількість віз для росіян, як показало дослідження Шенгенської зони. Єврокомісія виконала відмінну роботу, підкресливши серйозність цієї проблеми. З нашої точки зору, це питання безпеки. Адже російський закордонний паспорт є не просто документом для подорожей, а символом лояльності до терористичного режиму. Ясно, що Росія використовує своїх громадян для здійснення актів саботажу та гібридних атак, що вже було продемонстровано в попередніх випадках. Усі ці туристичні візи та пов'язані з ними можливості завжди несуть ризик. Ми, як вже зазначалося, відмовляємо таким туристам на кордоні, самі не видаємо їм візи, і нам не зрозумілий підхід інших країн Шенгенської зони. Він має бути узгодженим, адже це питання безпеки всієї Європи. Чи чекають вони чогось, щоб змінити своє ставлення?

На заході, зокрема у Люксембурзі, пролунали вражаючі заяви. Висловлювалися думки, що неможливо ізолювати все російське суспільство, навіть зачитували лист Юлії Навальної. Наголошували на тому, що не можна дискримінувати всіх. Я запитую: чи може хтось звернутися до українців з подібними словами? Чи можуть вони донести цей меседж до тих, хто щодня переживає ракетні обстріли та не знає, чи доживе до ранку? Чи справді росіянам потрібно дозволити відпочивати в Парижі чи Ніцці? На мою думку, це абсолютно абсурдно, тому ми продовжимо тиснути — з боку Фінляндії, Польщі, Литви… Є багато країн, які усвідомлюють серйозність ситуації, а лише кілька, зокрема ті три-чотири, які говорять нісенітниці і не розуміють реального становища. В інших питаннях ми більш-менш порозумілися, але щодо віз — тут ситуація інша.