Поки уряд України продовжує запевняти у "макрофінансовій стабільності" та "значних резервних фондах", країна фактично опиняється на межі дефолту за замовчуванням — без офіційних оголошень, але з усіма притаманними ознаками: зростаючим борговим навантаженням, нехтуванням умовами боргових зобов'язань та відсутністю альтернативних стратегій, зазначає Кирило Шевченко для Цензор.НЕТ.
$665 млн як сигнал тривоги
30 травня 2025 року Україна вперше офіційно оголосила про своє рішення не виплачувати $665 мільйонів за ВВП-варрантами, які були випущені під час реструктуризації 2015 року. Ці фінансові інструменти, що були пов'язані з темпами зростання валового внутрішнього продукту, покликані були слугувати показником довіри до відновлення економічної ситуації в країні. Однак, вони стали першим свідченням свідомої відмови від виконання частини зовнішніх зобов'язань.
Ця ситуація не призвела до крос-дефолту, оскільки відповідна умова була відмінена ще в 2022 році. Однак сам факт несплати за державним інструментом вважається технічним дефолтом.
Посилання: Bloomberg, 30 травня 2025 року.
Місія Міжнародного валютного фонду та узгоджені ризики.
Три дні тому в Києві перебувала місія Міжнародного валютного фонду. У підсумковій заяві, підготовленій на рівні команди, було зазначено:
The personnel and officials likewise deliberated on the authorities' strategy to maintain communication with GDP warrant holders, expanding upon the staff-level accord established in May 2024, as well as their commitment to pursue a resolution with creditors.
Це вказує на те, що питання ВВП-варрантів обговорювалося під час консультацій з Міжнародним валютним фондом.
Скільки і кому винна Україна:
На сьогодні структура державного боргу України така:
Загальний державний борг становить ₴7,48 трильйона (приблизно $180 мільярдів).
Зовнішня заборгованість складає ₴5,21 трильйона (приблизно $126 мільярдів), включаючи:
близько 21 мільярда доларів — єврооблігації та приватні кредитори.
У межах восьмого перегляду програми EFF Україна могла отримати до $900 млн. Однак погодилась лише на $500 млн. Це свідчить про наявність ліквідності -- тобто, дефолт стався не через відсутність коштів. Просто платити визнали недоцільним.
Цей крок є яскравим свідченням на фоні зростаючого загального боргового навантаження. На початку 2025 року співвідношення державного боргу до валового внутрішнього продукту вже досягло 92% (в 2023 році цей показник становив 84%, а в 2021 році - 49%).
Прогнози, представлені Міжнародним валютним фондом та Trading Economics, свідчать про те, що борг до валового внутрішнього продукту може перевищити 100 % уже в першій половині 2025 року, а до кінця року очікується його зростання до 106-110 %.
Ресурси наявні, але не принадні.
Станом на 1 травня 2025 року міжнародні резерви України досягли $46,7 млрд. На перший погляд, це виглядає як надійна фінансова основа. Однак, варто зазначити, що більша частина цих резервів утворилася завдяки запозиченням, а не внаслідок надлишкових доходів від експорту чи податків. Насправді, це можна вважати відстроченими зобов'язаннями.
Якщо розглянути прогноз Міжнародного валютного фонду на поточний рік, стає зрозуміло, що макроекономічна ситуація "не справляється".
* Збільшення валового внутрішнього продукту: 2,0%.
Це індикатор того, що економіка стагнує, драйвери розвитку (експорт, інвестиції, споживання) фактично відсутні. Такий рівень зростання не здатен ні скоротити борг, ні створити підґрунтя для фіскальної стабільності.
* Інфляційний рівень: 12,6%.
Для людей це означає помітне зменшення їхньої здатності купувати товари та послуги. А для інвесторів це стає тривожним сигналом про потенційні ризики, пов'язані з довгостроковими інвестиціями.
* Дефіцит бюджету: понад 20% ВВП
Індикатор, який вказує на значну залежність від зовнішніх фінансових ресурсів.
* Поточний рахунок: стабільно від'ємний
На зовнішніх ринках такий прогноз читається однозначно: ризик України вкрай високий. Що підтверджують і такі показники: CDS перевищують 3000 б. п., єврооблігації торгуються з доходністю понад 27%. Це -- індикатори недовіри, навіть якщо на вітчизняному рівні вдається утримувати умовну стабільність.
Реструктуризація неминуча
Коли мова заходить про можливості боргових зобов'язань, можна виділити три основні сценарії:
1. Подовження заборони на здійснення платежів за кредитами.
Мораторій уже майже три роки перебуває в силі. З огляду на це, з практичної перспективи, ймовірність його продовження є дуже низькою.
2. Офіційна реорганізація, схожа на ту, що відбулася у 2015 році.
Варто визнати, що повторення реструктуризації такого типу теж доволі малоймовірне. По-перше, триває активна фаза війни, що підвищує ризики невизначеності. По-друге, зараз йдеться про суттєво більшу суму боргів. По-третє, свідоме невиконання зобов'язань за ВВП-варрантами може викликати жорсткішу позицію кредиторів.
Отже, найбільш реалістичним варіантом є третій.
Комплексна оцінка заборгованості.
Бажалося б спостерігати, як українські керівники розробляють ясну стратегію для подолання боргової кризи. Однак прогнози свідчать, що ситуація, на жаль, лише ускладнюватиметься.
Висновки фінансиста:
Дефолт вже відбувся як з юридичної, так і з фактичної точки зору, однак на політичному рівні ця істина залишається непоміченою.
Вперше з моменту початку війни уряд усвідомлено зупинив виконання певних зобов'язань, при цьому залишаючись в рамках програм Міжнародного валютного фонду та не оголошуючи про офіційний дефолт.
Це — безголосий, узгоджений дефолт нового формату.
Це ще одне підтвердження того, що ключові фінансові рішення в Україні нині ухвалюють не фахівці з досвідом антикризового управління, а політично лояльні виконавці. Їхня головна компетенція -- зручність, а не стратегічне бачення чи відповідальність перед країною.
#Інфляція #Українська гривня #Економіка #Україна #Київ #Інвестор #Інвестиції #Державний борг #Експорт #Міжнародний валютний фонд #Валовий внутрішній продукт #Українська мова #Bloomberg L.P. #Макроекономіка #Дефіцитні видатки #Борг. #Долар США #Держава (політичний устрій) #Тарас Шевченко #Дефолт (фінанси) #Єврооблігація (зовнішня облігація) #Кредитор #Ліквідність ринку
