Китай активно закуповує золото та нафту. Чи готується він до конфлікту?

Тайвань, який відіграє критично важливу роль у світовій індустрії напівпровідників, став ключовим елементом у геополітичному протистоянні між Сполученими Штатами та Китаєм. Американські розвідники прямо вказують на Китай як на "найбільш серйозну і всебічну військову загрозу". У відповідь, Китай регулярно проводить військові навчання з метою блокування острова і перекриття Тайванської протоки, а Сі Цзіньпін не втомлюється повторювати, що "ніхто не зможе зупинити возз'єднання" Китаю з Тайванем.

Хоча Дональд Трамп стверджував, що Сі пообіцяв йому утриматися від агресії щодо острова до завершення терміну його президентства, ситуація виглядає так, що напруга досягає нових висот: Пекін активно нарощує запаси нафти та золота, водночас вимагаючи від адміністрації США публічного визнання незгоди з незалежністю Тайваню.

Що це: підготовка до бойових дій за прикладом РФ перед її вторгненням в Україну, страховка від мит Трампа, прагнення підірвати "гегемонію долара", чи все разом?

Які можливі стратегії може застосувати Сі для вирішення "тайваньської проблеми", і які фактори можуть стати перешкодою?

Китай вже не перший рік реалізує стратегію зменшення своєї економічної залежності від західних країн. Для цього Пекін має як економічні, так і військові причини, включаючи можливість військового втручання в Тайвані.

Геополітичне дистанціювання від США і ЄС разом із передвоєнним накопиченням запасів золота і юанів та ставкою на покупців енергоресурсів із КНР та Індії допомогли РФ втриматись на плаву після перших санкційних пакетів у 2022-му. Саме китайський імпорт російської нафти відіграв у цьому ключову роль.

Існує ймовірність, що Пекін наслідує Москву, посилюючи свої військові можливості та готуючись до можливих санкцій і торговельних обмежень у випадку вторгнення або блокади Тайваню.

В останні роки Китай інвестував мільярди доларів для нарощення власного виробництва чипів, електромобілів та сонячних панелей. Уряд КНР також працює над зменшенням запасів американських казначейських облігацій, паралельно знижуючи залежність від імпорту західних продуктів харчування та поліпшення власної енергетичної безпеки.

Економічні аналітики впевнені, що Пекін має вагомі підстави для інвестування в свою економіку, не лише з огляду на можливі військові конфлікти. Після пандемії країна стикається з борговою кризою у сфері нерухомості, високим рівнем безробіття серед молоді та старінням населення. Тому ці зусилля можуть не тільки дати поштовх до відновлення економіки Китаю, але й допомогти державі підготуватися до тривалих геополітичних напружень з країнами Заходу.

"Об'єднання Тайваню з континентальним Китаєм є одним із ключових завдань Сі Цзіньпіна. Тому цілком зрозуміло, що, прагнучи реалізувати цю мету, він намагатиметься зробити це якомога менш болісно для економіки Китаю," - зазначив експерт з національної безпеки Центру нової американської безпеки Вівек Чілукурі.

Хоча Пекін в останні роки і прискорив зусилля зі "зниження ризиків" для економіки, Чілукурі зауважує, що цей процес насправді розпочався ще десять років тому: у 2015 році Сі започаткував програму "Вироблено в Китаї 2025", яка має зробити КНР світовим лідером у ключових технологіях - мікросхемах та електромобілях. Такі кроки у кінцевому підсумку залишать Китай у кращому становищі в разі вторгнення на Тайвань або блокади острова чи непередбачених подій, таких як пандемія.

Окрім того, велика частина зусиль Сі зосереджена на відновленні економічних секторів, оскільки його стратегія "нульового COVID" (жорсткі карантинні заходи) призвела до суттєвого економічного спаду та послабила довіру деяких громадян Китаю.

"Основна угода, яку Сі уклав зі своїм народом, полягає в тому, що ви відмовляєтеся від своїх прагнень до свобод в обмін на стійке, безпрецедентне економічне зростання. COVID похитнув впевненість багатьох в Китаї в тому, що ця угода буде виконана", - вважає Чілукурі.

З іншого боку, Китай вже накопичив певний досвід у здобутті контролю над важливими для себе територіями та у подоланні негативної реакції з боку Західних країн.

У 2020 році китайський парламент прийняв законопроект про національну безпеку для Гонконгу, який суттєво обмежив автономію та демократичні права регіону, що призвело до затримання активістів, які виступали за демократичні зміни. У відповідь на ці дії Сполучені Штати запровадили санкції проти 11 чиновників з Китаю та Гонконгу, а деякі американські компанії ухвалили рішення залишити місто.

Така політика Сі щодо Гонконгу стала тестом щодо того, як саме він може підійти до захоплення Тайваню - і як на це відреагує Захід. За гонконгською моделлю Пекін може вдатися до примусу, аби Тайвань капітулював без необхідності вторгнення.

Одним із можливих заходів, які можуть бути вжиті, є введення карантину в "сірій зоні", за який відповідатимуть не військові сили, а берегова охорона та інші правоохоронні структури. Як зазначають експерти з Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), Китаю не потрібно повністю оточувати острів, щоб реалізувати карантин. У такій ситуації китайські сили зможуть зосередитися на одному або двох ключових портах, що створить серйозні труднощі для Тайваню.

Ще один спосіб - морська блокада острова, яка б відрізала його від решти світу. Третій варіант - вторгнення. В останні роки Китай наростив обсяги провокаційних військових навчань навколо острова. Більше того, Сі Цзіньпін наказав своїй армії готуватися до війни і повторює, що "возз'єднання з Тайванем неминуче".

Багато хто вважає, що конфлікт може спалахнути в найближчому майбутньому. Проте не всі поділяють думку про неминучість військових дій з боку Китаю. Скотт Кеннеді, представник CSIS, підкреслює, що поки США і Тайвань не порушують жодну з "червоних ліній", встановлених Китаєм, ризик війни залишається "досить низьким".

Ігнорувати нарощування військової потужності Китаю було б необачно, але в контексті китайської стратегії "безмежної війни" зміцнення армії є лише одним із багатьох аспектів боротьби за світове панування.

Метою такої стратегії є використання всіх доступних засобів, стирання меж між мілітарним і немілітарним. І якщо для США певна діяльність противника в екологічній, політичній, соціальній чи економічній сферах не підпадає під визначення війни, то план Пекіна розглядає її не інакше, як частину "необмеженої війни".

В умовах глобальної невизначеності та підриву довіри до стабільності світового порядку через війни, центробанки всього світу активно поповнюють свої резерви надійним активом – золотом. Зростання попиту призводить до того, що ціна цього металу досягає нових історичних максимумів.

"Війни, ідеологічні конфлікти та протекціонізм формують світ у вигляді окремих блоків, де держави активно накопичують золото, готуючись до моменту, коли домінуюча доларова фінансова система, підтримувана США та Європою, може зазнати краху, відкриваючи шлях для нової системи", - зазначало видання Politico у 2024 році, висвітлюючи тенденцію, що розпочалася десятиліття тому.

Як наслідок, торік золото подорожчало на 35%, а з початку 2025-го - ще на понад 50%. Після початку великої війни в Україні почали активно наповнювати свої запаси золота її сусіди - Польща та Угорщина.

Національний банк Польщі, володіючи 515 тоннами золота у своїх резервних фондах, пояснив, що його ініціатива щодо закупівлі дорогоцінного металу викликана загрозою наближення фронтових ліній між Росією та Україною до польських кордонів, що може призвести до економічної нестабільності.

"Це ознака майбутніх воєн", - пояснив торік попит на золото представник одного із європейських банків.

Китай виступає значним гравцем на ринку золота, активно реалізуючи стратегію диверсифікації своїх активів та зменшуючи залежність від долара США. У 2023 році Народний банк Китаю придбав 225 тонн золота, тоді як у минулому році ця цифра становила 44 тонни, а цьогоріч вже додано ще 21 тонну. Таким чином, Китай став найбільшим покупцем золота серед центральних банків у світі. Ця стратегія викликала занепокоєння в деяких ЗМІ, які вважають, що КНР не лише прагне замінити долар, але й формує резерви на випадок можливого конфлікту.

Насправді ж темпи закупівель цьогоріч значно нижчі за 2023 рік. Китай хотів би купити більше, але високі ціни й внутрішні економічні проблеми обмежують можливості.

Чому Пекін активно інвестує в золото? Згідно з інформацією Bloomberg, Китай має намір стати основним зберігачем іноземних суверенних запасів золота, що допоможе зміцнити його позиції на світовому ринку дорогоцінних металів. Цей крок є частиною стратегії, спрямованої на формування світу, який матиме меншу залежність від американського долара.

За даними Народного банку Китаю, в липні його золоті запаси зросли до 2300 тонн. Це ставить КНР на шосте місце у світі після США, Німеччини, Італії, Франції та РФ. Важливим показником є і частка золота в загальних міжнародних резервах: США і Німеччина тримають 78% своїх резервів у цьому дорогоцінному металі, тоді як Китай - лише 7%. Аналітики припускають, що КНР частину золота купує таємно.

Збільшення обсягів купівлі золота Китаєм почалося ще у 2022 році, коли росіяни вторглись в Україну, пояснив аналітик Money Metals Ян Нювенхейс. Він вважає, що насправді КНР має у запасах понад 5 тис. тонн золота - саме таку ціль офіційно декларував уряд Китаю після світової фінансової кризи у 2009 році.

Після початку масштабного конфлікту в Україні, західні країни прийняли рішення заморозити валютні резерви Російської Федерації — долари США та євро. Це стало знаковим моментом, коли долар вперше застосували як інструмент тиску в такій небаченій формі, що викликало занепокоєння у центральних банків та спонукало їх до рекордних закупівель золота.

Китай хоче зменшити свою залежність від долара з причин, що виходять за межі простої диверсифікації, оскільки побачив, як Штати використовують долар як зброю проти Ірану та Росії", - додали в Money Metals. До того ж, Китай є найбільшим виробником золота у світі та одним з найбільших його споживачів.

У TD Securities вважають, що Китай буде і далі накопичувати золото насамперед для диверсифікації своїх валютних резервів - для захисту "від ерозії купівельної спроможності долара", оскільки побоюється, що держборг США у розмірі понад 37 трлн дол. "зростатиме нестримно швидко".

Китайська Народна Республіка продовжує встановлювати рекорди у закупівлі нафти: цього року вона вже придбала більше 150 мільйонів барелів, що оцінюється приблизно у 10 мільярдів доларів. Чому країні, яка має найбільший у світі ринок електромобілів, потрібна така кількість нафти? Політика Китаю є складною і багатогранною, тому за цим стоїть кілька взаємопов'язаних чинників.

Найпростішим поясненням є прагнення використати можливість, коли нафта відносно дешева, а сховищ вистачає. З урахуванням інфляції, нафта WTI продається приблизно за тією ж ціною, що і 20 років тому, а Китай вводить в експлуатацію все нові й нові резервуари - близько половини сховищ в КНР порожні.

Кількість сховищ збільшується після ухвалення закону, який вперше закріпив стратегічне зберігання нафти як вимогу і для державних, і для приватних компаній - влада розділила відповідальність за створення запасів з бізнесом. Це і відіграло важливу роль у закупівлях.

Окрім цього, Китай може розглядати нафту так само, як і золото, як метод зниження своєї залежності від американських фінансових інструментів.

Ось ще одне пояснення: Китайська Народна Республіка ухвалила рішення зміцнити свою енергетичну безпеку на фоні частого використання США тарифів і обмежень. В даний час Китай імплементує 20% своєї нафти з країн, які підпадають під американські санкції, зокрема з Ірану, Росії та Венесуели.

Чи має активність на ринку нафти зв'язок із ситуацією навколо Тайваню? Деякі трейдери вважають, що накопичення запасів може бути виправданим, якщо Китай готується до військових дій. Проте, згідно з оцінками Bloomberg, таких трейдерів на ринку небагато.

Американський аналітичний центр Quincy Institute for Responsible Statecraft виділяє три ключові ненасильницькі фактори, які можуть перетворити вторгнення або блокаду Тайваню на неприпустимий варіант для Комуністичної партії Китаю.

По-перше, це світове значення Тайваню в індустрії чипів: острів є найбільшим виробником напівпровідників у світі, а на Taiwan Semiconductor Manufacturing Co. (TSMC) торік припадало майже 70% світового ринку мікросхем - компанія виготовляє майже всі найсучасніші ШІ-мікросхеми. Повноцінної заміни тайванському виробництву немає.

Напівпровідники стали ключовим елементом, що сприяє зростанню світового ВВП, і їхня роль охоплює всі сфери – від енергетичних систем і виробництва побутової техніки до розробки ракетних технологій. Якщо Тайвань вирішить зупинити виробництво чипів, це може призвести до економічного спаду в США та Китаї, а також викликати глобальну економічну депресію, як зазначають експерти Quincy Institute for Responsible Statecraft.

Домінування Тайваню на надважливому ринку чипів є для острова своєрідним "кремнієвим щитом", адже і США, і Китай зацікавлені в захисті виробництва.

Друга несприятлива умова для потенційного вторгнення Пекіна - негативний вплив на торгівлю та судноплавство, що проходять через Тайванську та Лусонську протоки. Протоки по обидва боки Тайваню є ключовими торговельними магістралями (у 2022 році ними пройшло вантажів на понад 2 трлн дол.), а бойові дії неминуче порушать існуючий баланс.

Згідно з оцінками Quincy Institute for Responsible Statecraft, не лише Тайвань постраждає від цієї ситуації. Найбільше втратять найбільш прибуткові порти Китаю, оскільки судна почнуть змінювати свої маршрути, обходячи порти, розташовані на сході країни.

Аналітики вважають, що якщо конфлікт або блокада триватимуть тривалий час, то втрата доступу до певних портів негативно вплине на глобальну судноплавну індустрію, а інші порти також відчують негативні наслідки.

Крім цього, у геополітичному плані Китаю доведеться враховувати фактор країн Глобального Півдня та БРІКС: їх торгівля залежить від проток більше, ніж у країн G7. З огляду на те що Пекін прагне тримати БРІКС і Глобальний Південь у своїй сфері впливу, перешкоджання їхній торгівлі може спричинити дипломатичний провал, якого КНР хотіла б уникнути.

Третій важливий "стоп-фактор" у контексті потенційної атаки на Тайвань - це економічна ситуація в Китаї. На сьогоднішній день КНР не має стабільної позиції - зростання економіки стримують наслідки тривалої кризи в секторі нерухомості, а також низький рівень внутрішнього споживання та невизначеність, викликана митними тарифами, введеними адміністрацією Трампа. На фоні торговельної війни зі США виробничі показники в країні знижуються вже шостий місяць поспіль.

Незважаючи на тимчасову угоду щодо митних тарифів, Вашингтон і Пекін все ще не змогли досягти стабільної угоди в сфері торгівлі. Додатково, Трамп неодноразово висловлював загрози щодо суттєвого підвищення тарифів у відповідь на закупівлі Китаєм російської нафти.

У Quincy Institute for Responsible Statecraft переконані, що активізація Тайванської кризи з боку Китаю, найімовірніше, лише ускладнить ті економічні труднощі, з якими країна наразі бореться. Варто зазначити, що близько 60% імпорту мікросхем в Китай походить з Тайваню. Напад на цей острів може призвести до серйозних проблем у багатьох промислових секторах Пекіна через нестачу мікросхем.

Відповідно до прогнозів Bloomberg Economics, якщо Тайвань зазнає блокади, світовий валовий внутрішній продукт скоротиться на 5%, при цьому економіки Китаю та США зменшаться на 8,9% і 3,3% відповідно. Якщо ж відбудеться вторгнення, глобальний ВВП може знизитися на 10,2%, що матиме найбільш руйнівний вплив на Південну Корею, Японію та інші держави Східної Азії.

В цілому, конфлікт за Тайвань може обійтися в 10 трильйонів доларів, що становить близько 10% глобального ВВП. Це значно перевищує втрати, які були понесені під час війни в Україні, пандемії та світової фінансової кризи 2008-2009 років. За даними Bloomberg, цей аспект змушує сторони, які беруть участь у конфлікті, обережно ставитися до можливості різкого загострення ситуації.

Попри те, що Китай і США намагаються знизити свою залежність від тайванських чіпів, вкладаючи кошти у власне виробництво, Тайвань все ще володіє найсучаснішими виробничими потужностями, які забезпечують глобальну залежність від його чипового сектору. Тиск з боку Вашингтона та Пекіна спонукає TSMC інвестувати та відкривати нові заводи в обох країнах, проте ці виробничі потужності не можуть повністю замінити продукцію з Тайваню.

"Будь-які військові конфлікти, спрямовані проти Тайваню, матимуть руйнівний вплив на економіку Китаю. Проте Сі продемонстрував готовність витримати великі втрати в ім'я своїх ідеологічних переконань," - підкреслив Чілукурі.