Українська економіка опинилася на важливому цивілізаційному роздоріжжі: або остаточне занурення в аграрно-сировинну, застарілу модель, або ж утвердження в сучасній індустріальній фазі з подальшим переходом до інноваційного постіндустріалізму та постмодерну. Інакше кажучи, перед нами вибір: або комфортне, але застигле існування в архаїці, або ж активний рух у напрямку більшості прогресивних країн і рішучий стрибок уперед.
Фактично, ця дихотомія в еволюції економічного підґрунтя є основою для формування дихотомії надбудови, що проявляється у вигляді основних політико-економічних принципів функціонування суспільства та держави.
Архаїчна модель сировинної економіки в нашому контексті в першу чергу передбачає створення ієрархічного, кастового, неофеодального суспільства та політичної системи, в якій всередину суспільного організму проникає клієнтура великого рентоорієнтованого капіталу та відповідних політичних еліт. Ці еліти перетворюються на "клієнтуру" потужних фінансових рентників, чий капітал ґрунтується на контролі над сировинними ресурсами та природними багатствами країни.
Такі еліти створюють політичні інститути екстракційного характеру, замість інклюзивних, що перешкоджають залученню іноземних інвестицій та впровадженню інновацій, а також стримують розвиток складного бізнесу і компаній середнього розміру. Не випадково Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон отримали цьогоріч Нобелівську премію з економіки за аналіз механізмів формування суспільно-політичних екстракційних і інклюзивних інститутів, а також за оцінку їх впливу на розвиток окремих країн.
Архаїчна модель охоплює як урбаністичні проблеми мегаполісів, так і кризу інфраструктурного розвитку держави. Вона включає в себе корупційні явища, постійні економічні труднощі для більшості громадян, а також процеси деіндустріалізації. Додатково, можна зазначити рентоорієнтовану поведінку політичних еліт, десоціалізацію суспільства, згасання людського капіталу, еміграцію та зменшення чисельності населення. Важливо також підкреслити нездатність населення самостійно захистити свої інтереси.
Ми на межі занурення в аграрно-сировинний устрій, але все ще маємо можливість вирватися на поверхню. Проте вже спостерігаємо, як починаємо експортувати цукровий буряк замість готового цукру, а залізну руду замість металевих виробів.
З іншого боку, кластерний підхід до розвитку виступає як нова економічна модель, що сприяє підвищенню рівня доданої вартості в економіці, розширенню внутрішньої переробки, збільшенню попиту на висококваліфіковану робочу силу та впровадженню інновацій. Це також включає розвиток великих міст, творчої економіки, нову індустріалізацію, сильний військово-промисловий комплекс та нову політичну систему, що спирається на середній клас і забезпечує баланс між зовнішніми та внутрішніми інвестиціями. Особливу увагу приділяється інклюзивним політичним інститутам, де політичні сили стають "клієнтами" не лише сировинних магнатів, а й представників середнього класу.
Отже, те, що на нас очікує незабаром, -- це неофеодалізм проти республіканізму.
Кластер є сьогодні єдиним підходом, здатним стимулювати переробку сировини в межах країни, замість її експорту, а також сприяти створенню нових робочих місць. Це економічна модель, що об'єднує науку, освіту та реальний сектор економіки, де бізнес визначає потреби у робочій силі та інноваціях, а наука й освіта реагують на ці потреби.
Ця модель повинна інтегрувати методи розміщення продуктивних сил національної економіки (територіально-економічних зон) з актуальним світ-системним аналізом.
На цей момент в Україні є кілька регіональних протокластерів, які формувалися на основі різного набору факторів виробництва, але зараз об'єднуються в межах єдиного українського економічного проєкту.
Розташування виробничих потужностей в Україні потребує трансформації, що базується на більш ефективних та відповідних ринковій економіці одиничних структурах — таксонах. Це означає, що економічні райони повинні формуватися на основі спільних рис і комплексу основних виробничих факторів, таких як ресурси, трудові ресурси, енергетика, логістичні можливості, а також науковий і освітній потенціал.
Нам потрібно впроваджувати різні поліфонічні економічні стратегії, враховуючи специфіку кожного регіону.
Наприклад, у центральних і західних регіонах країни важливо вдосконалювати логістичну та транспортну інфраструктуру для ефективного транзиту товарів до ринку ЄС. Це відкриває можливості для формування інноваційних та технологічних кластерів, промислових парків і вільних економічних зон у цих частинах країни.
Держава повинна впроваджувати стимулюючу політику, що має на меті підвищення значення малого та середнього бізнесу. У таких економічних кластерах повинні виникнути нові центри економічного зростання, що призведе до помітного зміцнення позицій МСБ у загальному обсязі валового випуску. Основний приплив прямих іноземних інвестицій, ймовірно, відбудеться в центральних та західних кластерах. Тут також активно розвиватимуться транзитна логістика і відповідна інфраструктура. У центральних кластерах можна очікувати значного зростання підприємницької активності та ефективніший перенесення інновацій у реальний сектор економіки.
У контексті Придніпровського економічного району важливо впровадження державного дирижизму та продуманого протекціонізму для відновлення індустріального ядра країни та підвищення продуктивності видобувної галузі. Об'єктивно, великий бізнес продовжуватиме відігравати значну роль, а інвестиційний пул і далі формуватиметься за активної участі держави та існуючих фінансово-промислових об'єднань.
Щодо південних економічних кластерів, то у цьому регіоні відкриваються значні можливості в сфері туризму та послуг, а також у створенні вільних митних зон і торгових терміналів. Для активізації регіонального потенціалу в південних кластерах необхідні максимальна дерегуляція та кредитна підтримка малого та середнього бізнесу. У цьому процесі роль держави полягає в розвитку інфраструктурних проектів, таких як порти.
Основні принципи формування вільних економічних зон і вільних торгових терміналів у південних кластерах розвитку можна запозичити в Іспанії, де концентрація вільних економічних сегментів економіки відбувається біля великих портових міст, що розташовані на торгових шляхах з Європи до Азії та Африки. Такі острівці підприємницької свободи включають вільний митний простір, вільні склади, промислові полігони, технологічні парки та спеціальні торгові зони. Їхнім економічним розвитком керують не чиновники, а консорціум компаній, що формують базовий промислово-торговельний кластер.
Кластерний економічний розвиток сприяє формуванню напрямку для інновацій, підвищенню експортних можливостей, інтеграції держави в міжнародні технологічні та торгові мережі, а також відкриттю нових вакансій.
Безумовно, для стимулювання розвитку української економіки важливо використовувати не лише географічні кластери, а й спеціалізовані технологічні та інноваційні кластери.
Особливо варто зазначити, що старі територіально-виробничі комплекси економіки УРСР були створені за протокластерною моделлю організації, заснованою на принципах планової економіки, а не ринкових умовах. Отже, у 90-х роках минулого століття необхідно було лише адаптувати їх до ринкових умов та переорієнтувати на вільну конкуренцію. Проте ці кластери були жорстоко "розподілені" та "розрізані" між різними олігархічними фінансово-промисловими групами в процесі масової приватизації.
Яскравим прикладом інтеграції промисловості є авіаційно-алюмінієвий кластер, що об'єднує кілька етапів виробництва: починаючи з транспортування бокситів морським шляхом, їх подальшої переробки на Миколаївському глиноземному заводі, потім виготовлення алюмінію та його сплавів на Запорізькому алюмінієвому комбінаті і, нарешті, виробництво літаків на підприємствах "Антонова". Цей кластер відзначався високою мультиплікацією доданої вартості, адже перетворення бокситів у літаки є вражаючим процесом. Важливу роль в його функціонуванні відігравали Запорізька АЕС і ДніпроГЕС, які забезпечували необхідну енергію. На жаль, сьогодні цей кластер більше не існує. Запорізький алюмінієвий комбінат був знищений ще до початку війни, "Антонов" переживає труднощі і не може випускати літаки, а під час війни Запорізька АЕС була окупована, а ДніпроГЕС зазнав пошкоджень. Отже, нині відсутні як енергетичні ресурси, так й потужності для переробки сировини та високотехнологічного виробництва.
Це тим більше посилює важливість запуску тих кластерів розвитку, де ймовірність технологічних ланцюжків доданої вартості ще зберігається.
Цей кластер літієвої промисловості охоплює весь технологічний процес — від видобутку літію до створення літієвих акумуляторів на Запорізькому акумуляторному заводі та виробництва електромобілів у співпраці з провідними світовими автовиробниками. Важливо, щоб видобуток українського літію та графіту дозволявся лише за умови, що сировина буде перероблена і на її основі вироблятиметься готова промислова продукція.
Так само і титановий кластер, коли видобуток сировини поєднуватиметься з випуском металевого титану та виробів з нього.
Урановий кластер відкриває можливості для України інтегруватися в глобальні технологічні ланцюги, пов'язані з виробництвом ядерного пального та тепловидільних елементів для наших атомних електростанцій.
В Україні існує потужний біотехнологічний кластер, який має величезний потенціал для розвитку в майбутньому. Він охоплює переробку сільськогосподарської сировини та виробництво біопального, рослинного білка, ізолятів, біодобавок, комбікормів і продуктів харчової промисловості, інтегрований із сільськогосподарським машинобудуванням, хімічною індустрією та науковими дослідженнями.
Головне, аби всі ці кластери розвивалися на конкурентній основі, бо кластерна будова економіки -- це передусім творче конкурентне середовище. Однією з його форм стає концепція технологічних парків на перетині науки, освіти та виробництва.
#Європейський Союз #Європа #Економіка #Україна #Інвестиції #Бізнес #Логістика #Експорт #Робоча сила #Інфраструктура #Економіка України #Суспільство #Іспанія #Літак. #Модель #Інновації #Фактори виробництва #Азія #Кластер #Комп'ютерний кластер #Еліта #Продуктивні сили #Вільна економічна зона #Додана вартість #Літій #Дніпровська гідроелектростанція #Африка
