Коли Путін здійснить агресію проти Європи: ключові моменти звіту Мюнхенської конференції щодо України та нові перспективи Трампа.

Звичний світовий порядок більше не існує.

Поки Сполучені Штати не вважатимуть Росію під керівництвом Путіна реальним викликом, Європа не здатна забезпечити стабільність для України. Це підкреслюється у звіті Мюнхенської конференції з безпеки, яка є однією з найзначніших та найдавніших платформ у глобальному масштабі.

З 13 до 15 лютого в заході візьмуть участь близько 60 керівників держав і урядів, а також рекордна делегація США, до складу якої входить понад чверть сенаторів. Додатково, свою участь підтвердили більше 50 лідерів міжнародних організацій, включаючи Європейський Союз, НАТО, ОБСЄ та ООН.

Війна в Україні, а також загрози з боку Москви -- ключове на порядку денному масштабної безпекової події.

Звіт цьогорічної конференції під назвою "У процесі знищення" вже доступний редакції "Телеграфу". Пропонуємо найважливіші його моменти.

Кремль продовжує дотримуватися своїх амбіційних цілей у війні, яка сягнула "нових вершин жорстокості та насильства". Це відбувається незважаючи на значні втрати на фронті, жорсткі санкції, наростаючі удари України по російських об'єктах, а також посилення міжнародного тиску на необхідність переговорів.

Цю інформацію надає Ніколь Кьоніг, яка очолює політичні програми конференції з питань безпеки.

Вона зазначає: Москва залишається в режимі повної воєнної економіки, адже майже 8% ВВП Росії було виділено на військові цілі.

"Постійні прояви ядерної загрози слугують найбільш зухвалим нагадуванням про те, що військова небезпека поширюється набагато далі, ніж лише територія України", - зазначає Кьоніг.

Так, деякі розвідувальні служби оцінюють, що Росія може відновити свої сили для "регіональної війни" у Балтійському регіоні протягом двох років після можливого припинення вогню в Україні -- і для локальної війни проти одного із сусідів -- протягом шести місяців.

"Перші прояви розширення театру військових дій вже стають очевидними."

Москва значно посилила свою гібридну активність в Європі – зростає число підозрілих випадків, пов'язаних з Росією, серед яких диверсії, вандалізм, кібератаки та підпали.

Наприклад, у вересні 2025 року близько 20 російських безпілотників порушили повітряний простір Польщі, а три російські винищувачі МіГ-31 порушили повітряний простір Естонії на 12 хвилин. Багато інцидентів ніби залишаються "неоднозначними", що дозволяє Москві уникати прямої відповідальності. При цьому спричинити психологічний тиск і політичний параліч.

З самого початку свого правління Дональд Трамп та його команда однозначно висловили свої очікування щодо того, що Європа повинна взяти на себе більшу відповідальність за свою безпеку і протидію різним загрозам.

Найбільше зміни в позиції Штатів проявилися в Україні.

Відмовившись від обіцянки завершити конфлікт протягом доби, президент Трамп неодноразово намагався зібрати представників Москви та Києва для переговорів, постійно коригуючи свою позицію стосовно умов для припинення вогню та можливих територіальних поступок з боку України.

Експертка зазначає, що план мирного врегулювання на 28 позицій, підтриманий США та представлений у листопаді 2025 року, виявився значною мірою вигідним для Росії, що викликало шок у європейських столиці.

План передбачав територіальні компроміси з боку України, жорсткі обмеження на майбутню кількість її збройних сил і виключення можливості приєднання Києва до НАТО, а також будь-якого подальшого розширення альянсу, при цьому майже не висуваючи вимог до Москви.

Документ також ставив Вашингтон у роль арбітра, а не союзника, пропонуючи посередництво США у діалозі між Росією та НАТО.

Тим часом військова допомога США Україні різко скоротилася. Після суперечки з Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті у лютому 2025 року адміністрація Трампа тимчасово призупинила всю підтримку та обмін розвідувальною інформацією з Україною.

"Припинення постачання систем Patriot, точних артилерійських боєприпасів і ракет Hellfire у липні, які були узгоджені за часів адміністрації Байдена, свідчить про те, що Європа не змогла компенсувати вакуум, створений у Вашингтоні," — підкреслює автор.

У відповідь союзники створили механізм Prioritized Ukraine Requirements List (PURL), за яким європейські країни та Канада фінансують закупівлю американських озброєнь для України.

Ця модель нагадує круговий механізм, де Європа забезпечує фінансування американської військової техніки для України. Здається, вона стала популярною стратегією адміністрації Трампа в контексті підтримки Києва...

Адміністрація Трампа стирає відмінності між безпековими та економічними аспектами політики, пов'язуючи доступ до американської "парасольки" захисту з економічними інтересами Сполучених Штатів, -- вважає Кьоніг.

Ця нестабільність істотно знизила рівень довіри суспільства до Сполучених Штатів. Від 50% до 66% опитаних у низці європейських країн та Канаді вважають, що США втратили свою надійність як учасник НАТО.

Європейські керівники протягом тривалого часу утримувалися від публічної критики американської політики. Замість цього вони дотримувалися двоїстої стратегії: прагнули підтримувати активну участь Вашингтона за будь-яку ціну, одночасно поступово готуючи ґрунт для більшої незалежності.

Коаліція охочих взяла на себе військову та фінансову допомогу Україні та планування гарантій безпеки після закінчення війни.

Менші групи європейських країн працювали разом, щоб звертатися до США разом і забезпечити участь Європи у переговорах.

Це дало свої результати: введення санкцій проти Росії, коригування початкового мирного плану та обіцянка Вашингтона забезпечити гарантії безпеки по завершенню конфлікту.

Одночасно експертка конференції зазначила про явну стратегічну вразливість Європи, яка полягає в її значній залежності від американського лідерства та у відсутності єдиного, самостійного підходу до взаємодії з Росією і встановлення стабільного миру в Україні.

Європейські країни по-різному витрачають гроші на оборону та допомогу українцям -- одні можуть більше, інші -- менше. У грудні країни ЄС не змогли погодити використання заморожених російських активів для України, домовившись замість цього про менш амбітний кредит у 90 мільярдів євро.

Хоча досягнутий компроміс запобіг фінансовому колапсу України, він також виявив слабку колективну рішучість Європи в умовах російського тиску.

Ніколь Кьоніг зазначає: епоха, в якій Європа могла вважати США непохитним гарантом своєї безпеки, добігає кінця.

"Лідери Європи повинні визнати цю істину та вжити відповідних заходів."

Вона вважає, що дотримання основних принципів Статуту ООН, таких як суверенітет, територіальна цілісність та відмова від агресивних дій, є ключем до забезпечення миру як на континенті, так і за його межами.

Отже, завершення конфлікту між Україною та Росією повинно базуватися на цих основних засадах.

"Для запобігання відновленню російської агресії після можливого припинення вогню знадобляться надійні заходи безпеки," -- зазначає вона.

Водночас держави Європейського Союзу мають сприяти Україні у прискореному виконанні необхідних умов для інтеграції в ЄС.

В значній мірі це буде залежати від рішучих альянсів лідерів.

Наприклад, країни "Веймарського чотирикутника" — Франція, Німеччина, Польща та Велика Британія — а також Європейська група п'яти, що включає зазначені держави плюс Італію, відіграватимуть важливу роль у контексті України та розширення ЄС. І, зрештою, вони стануть визначальними у процесі формування власного майбутнього.

Як пише у звіті голова Мюнхенської конференції Вольфґанґ Ішингер, цьогорічний захід проходить у "момент глибокої невизначеності".

"У сучасній історії рідко трапляється, щоб на конференціях обговорювалося так багато ключових питань одночасно: від безпеки в Європі до стабільності трансатлантичного партнерства, а також здатності міжнародної спільноти впоратися з дедалі складнішими та конфліктнішими світовими викликами," -- зазначає він.

Мова знов-таки про зміну ролі Сполучених Штатів у всій міжнародній системі.

Світ вступив у еру політики руйнування. На порядку денному стоїть не обережне впровадження реформ і коригування політики, а масштабне знищення. Найяскравіше серед тих, хто обіцяє звільнити свою країну від обмежень чинного порядку і створити більш сильну та процвітаючу націю, виглядає нинішня адміністрація США.

У підсумку, через більш ніж 80 років після початку реалізації проекту, міжнародна система, що була створена Сполученими Штатами після 1945 року, тепер знаходиться під загрозою руйнування, зазначається в документі.

У звіті президента США Дональда Трампа та кількох інших політиків охарактеризували як "представників демонтажу".

"Дональд Трамп є лише найбільш помітним символом більшого тренду в сучасній політиці. У багатьох країнах світу з'являються нові лідери, які обіцяють не вдосконалювати існуючі інституції, а навпаки, знищити їх."

Наприклад, президент Аргентини Хав'єр Мілей використовував бензопилу як елемент виборчої кампанії, Ілон Маск із захопленням просував ідею "Департаменту урядової ефективності" (DOGE), а незліченна кількість політиків відкрито закликала до ліквідації бюрократій, судів або міжнародних угод.

Такі політики діють за принципом "рухайся швидко й ламай усе".

"Збільшення ролі 'людей демонтажу' у політичній сфері може виявитися одним з найзначніших трендів XXI століття", -- зазначається в доповіді.