Кредитування виробників зброї: чому фінансові установи обережні у своїх рішеннях та які сподівання має оборонна промисловість від держави.

Фото: фейсбук-сторінка Генерального штабу ЗСУ

Українські банки вже четвертий рік стикаються з новим викликом — співпрацею з оборонним сектором. Більшість підприємств оборонно-промислового комплексу складається з молодих, прогресивних високотехнологічних компаній, але вони водночас є досить ризикованими з точки зору існуючих норм, що враховуються кредитними комітетами фінансистів.

Mind досліджував проблеми, що виникають у фінансуванні оборонно-промислового комплексу, а також дізнавався, яких підтримки очікує бізнес від державних структур.

Європа перетворює правила гри для малих і середніх підприємств у сфері оборонної промисловості. Внаслідок війни в Україні та ризику ескалації конфлікту в регіоні, країни зони євро значно спростили умови кредитування для компаній, які постачають армії озброєння.

Упродовж останніх десятиліть, завдяки впровадженню принципів сталого розвитку, відомих як ESG (Екологічні, Соціальні та Управлінські аспекти), компанії оборонного сектора виявилися непривабливими для фінансових установ. Провідні світові фінансові групи уникали інвестицій в оборонну промисловість та тютюнову галузь, розглядаючи їх як небезпечні для суспільства. Ці рішення не були зумовлені державними законами, а були результатом внутрішньої політики самих банків. Наприклад, BNP Paribas має "жорсткі критерії для виключення компаній, пов'язаних зі зброєю, зокрема у рамках механізмів захисту прав людини, а також критерії, що сприяють зменшенню ризиків корупції та відмивання коштів".

Існує кілька факторів, які призвели до цієї ситуації.

По-перше, співпраця з деструктивними режимами може призвести до серйозних репутаційних ризиків і політичних скандалів, як це було з українськими "Кольчуги". По-друге, виробництво таких товарів супроводжується значними технологічними небезпеками. Крім того, в умовах конфліктів оборонні підприємства стають пріоритетними цілями для ворожих атак. По-третє, страхування таких виробництв є надзвичайно складним завданням через високі тарифи та обмежений вибір страхових компаній, готових брати на себе ризики, пов’язані з військовою промисловістю. І, нарешті, обсяги замовлень безпосередньо залежать від наявності збройних конфліктів: як тільки бойові дії припиняються, зменшується і кількість замовлень.

До того ж співпраця з виробниками зброї може призвести до додаткових перевірок із боку міжнародних структур з контролю за фінансуванням тероризму, таких, як FATF чи Moneyval тощо.

У країнах Балтії, наприклад, оборонні підприємства мають можливість звертатися зі скаргою до Центрального банку, якщо їм відмовлять у наданні кредиту в якійсь із банків. Це особливо актуально, оскільки регіон наразі готується до потенційного конфлікту з Росією.

В Україні налічується понад 800 ліцензованих виробників озброєння, з яких приблизно 75% складають малі та середні підприємства. Через обмежене фінансування ці компанії активно прагнуть отримати допомогу від Європейського Союзу.

Дмитро Кузьменко, керівник Української Асоціації венчурного та приватного капіталу (UVCA), ділиться інформацією про регулярні зв'язки з урядами таких країн, як Чехія, Польща, Литва, Німеччина та Франція, щодо залучення фінансування для українських оборонних компаній.

Внаслідок обмежень, що стосуються оборонної галузі, фактично стає неможливим укладати прямі контракти з українськими виробниками. Щоб отримати таку можливість, потрібно, щонайменше, бути частиною спільного підприємства з європейськими партнерами (joint ventures). Лише в такому випадку можна розраховувати на доступ до грантових ресурсів з європейських фондів, таких як European Defense Fund, програма DIANA, NATO Innovation Fund та інші. Якщо ж ви формально продовжуєте діяльність в Україні, можливості отримання такого фінансування будуть обмеженими. Наприклад, в рамках цьогорічної програми European Defense Fund обсягом 1,09 млрд євро, бюджет, доступний для українських стартапів, складає лише 60 тис. євро на один проект. У наступному році ця сума може зрости, - зазначає Дмитро Кузьменко.

Колишній голова Національного банку України Кирило Шевченко підкреслює, що більшість українських банків не готові співпрацювати з приватними оборонними підрядниками через пов’язані ризики.

"Навіть якщо компанія діє чесно, сама участь у оборонному контракті може стати причиною для підвищення ризиків у співпраці з таким клієнтом," - зазначає Кирило Шевченко.

Фінансова звітність, тип продукції, обсяги виробництва, умови застави та репутація оборонних підприємств мають значний вплив на їх можливості щодо отримання кредитів. "Банк повинен гарантувати виконання кредитних зобов'язань. Регуляторні вимоги для банків, що працюють з компаніями в оборонному секторі, є такими ж, як і для підприємств інших галузей економіки", - зазначає Руслан Земляний, керівник практики інвестицій та бізнес-розвитку компанії Crowe Mikhailenko, яка надає консультаційні послуги та підтримку окремим виробникам в оборонній сфері.

У процесі своєї діяльності банки повинні враховувати всі можливі ризики, дотримуючись вимог НБУ, до яких, на жаль, не відповідає більшість малих виробників озброєння.

"Значна частина таких підприємств працює в орендованих приміщеннях з обладнанням у лізинг, без власного майна, яке можна надати банку під заставу", - каже голова правління Кредитвест Банк Ігор Тихонов.

Фінансовий експерт Анатолій Дробязко підкреслює, що в Україні завжди існували труднощі з отриманням кредитів для розширення бізнесу. Це пов'язано з тим, що банки зазвичай надавали кредити не безпосередньо компаніям, а їхнім власникам як індивідуальним позичальникам.

"Є питання до забезпечення кредитів, і це не пов'язано з оборонною промисловістю. Є постанова НБУ, що базується на вимогах міжнародних банківських нормативів Базель III. Визначаючи вимоги до забезпечення кредитів, ця постанова зовсім не відповідає поточній ситуації з війною. Чинним нормативам відповідають лише окремі державні підприємства", - вважає Анатолій Дробязко.

Відповідно до українського державного бюджету, у 2024 році Міністерство оборони витратить 480,3 мільярда гривень на розвиток, придбання, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки, а також засобів і обладнання (бюджетний код 2101150). У 2025 році на ці ж цілі вже заплановано 767,8 мільярда гривень (близько 18 мільярдів доларів), враховуючи зміни.

Як уже було зазначено, банківські кредити в сектор оборони порівняно з цими витратами, є невеликими. Але певне пожвавлення останнім часом усе ж спостерігається.

Згідно з фінансовим звітом НБУ за червень 2025 року, банки все частіше налагоджують співпрацю з клієнтами в галузях, які мають нижчий рівень кредитування. Цей розвиток підтримується структурними змінами в економіці, зокрема в харчовій промисловості та машинобудуванні, включаючи підприємства оборонного сектора. Зростання кредитування в цих сферах відбувається швидшими темпами, ніж у середньому по всьому кредитному портфелю.

Наприклад, одним із значних банків, які надають фінансування для оборонно-промислового комплексу, є Ощадбанк. З початку 2022 року його портфель для підтримки цього сектору перевищує 17 мільярдів гривень.

Обсяг граничних сум, на який може розраховувати конкретна компанія за програмою, становить: до 100 млн грн на поповнення обігових коштів (строком до 3 років) і до 500 млн грн на інвестиційні проєкти (до 5 років).

"Якщо раніше оборонна галузь складалася з державного Укроборонпрому і його підприємств, то зараз виникли десятки приватних компаній. Ключовий фактор зростання обсягів банківського кредитування таких підприємств - запровадження державних програм підтримки галузі. Зараз їх дві: портфельні гарантії, які зменшують вимоги банків до застав, а також кредитування підприємств ОПК під 5% річних", - каже голова правління Ощадбанку Сергій Наумов.

За його словами, на 2025 рік у державному бюджеті передбачено пів мільярда гривень на компенсацію відсотків і говорилося про готовність уряду збільшити цю суму. Щоб отримати кредит, заявник повинен мати добрий фінансовий стан і можливість вчасно і якісно виробляти продукцію.

У коментарі Mind влітку 2025 року заступник виконавчого директора Національної асоціації банків України (асоціація НАБУ) Дмитро Глінський зазначав, що кредитують за цією програмою декілька банків. У червні 2025 року це були Ощадбанк, Укрексімбанк, ПУМБ та МТБ Банк. Цей перелік розширюється, наприклад, до програми приєднався Банк "Кредит Дніпро".

За даними Міноборони, станом на 17 серпня за 9 місяців роботи програми пільгового кредитування 50 виробників ОПК отримали позики на суму 2,7 млрд грн. Ще 23 заявки від оборонних підприємств більш ніж на 2,5 млрд грн було погоджено до видачі, а 57 заявок перебували на різних стадіях розгляду.

Однак наявних державних програм виявляється недостатньо для ефективного задоволення потреб оборонної промисловості.

"За словами Андрія Колодюка, програми підтримки, такі як "5-7-9%", а також інші державні ініціативи, хоча й є офіційно доступними, насправді важко реалізувати через бюрократичні перешкоди та жорсткі вимоги."

Експерти в сфері оборони діляться інформацією про програму фінансування з 5% річних. "Цю програму можуть скористатися виробники дронів, комплектуючих для БпЛА, а також компанії, що займаються радіоелектронною боротьбою. Кредити можуть бути використані як для обігових коштів, так і для інвестицій. Однак, навіть в рамках цієї програми, деякі виробники дронів стикаються з відмовами. Наприклад, за останні кілька місяців дві компанії, що спеціалізуються на БпЛА та РЕБ і мають контракти з Міністерством оборони, отримали відмови у кредитах, які вони запитували для розширення свого бізнесу. Причина в тому, що банківські норми не дозволяють фінансування для масштабування таких підприємств," - зазначає Руслан Земляний.

За словами Руслана Земляного, Міністерство оборони не виступає гарантом відповідно до постанов Національного банку України, що стосуються гарантування кредитів. При цьому, наразі не існує іншої установи, яка могла б надавати банкам гарантії щодо виконання зобов'язань Міністерства оборони та інших підрозділів Сил оборони.

"Ми стикалися з кількома ситуаціями, пов'язаними з отриманням фінансування в середніх українських банках. Оборонні підприємства, які мають підтверджений аудит та виконують контракти для Міністерства оборони, зверталися за кредитами. Проте банки зазначили, що їхні існуючі методи оцінки ризиків і скорингу не дозволяють видати позики. Хоча було запропоновано рішення у формі споживчих кредитів з обов'язковою заставою, це не є оптимальним варіантом для фінансування бізнесу", - підкреслює Дмитро Кузьменко, описуючи цю ситуацію.

У цьому контексті державні контракти на придбання оборонних товарів мають строк дії лише один рік.

"Це те, що найбільше гальмує розвиток галузі. Бо для ефективного планування бізнесу горизонтом планування має бути хоча б три роки", -зауважує Руслан Земляний.

Додаткові фінансові можливості для оборонних підприємств в умовах обмеженого кредитування можуть бути забезпечені виходом на міжнародні ринки. Проте президент Володимир Зеленський оголосив про початок керованого експорту зброї з України лише у вересні цього року. Розробка механізмів цього експорту триватиме до кінця 2025 року.

"Не все, що здатні виробляти наші компанії ОПК, може купляти українська держава. Частину виробленого можна експортувати. Це може позитивно виплинути на загальний фінансовий стан галузі. Звісно, усі експортні угоди мають суворо контролюватися", - погоджується Сергій Наумов.

Іншою важливою проблемою, яка хвилює як банкірів, так і позичальників, є страхування від ризиків, пов'язаних із війною. Очевидно, що російські війська активно намагаються виявити оборонні підприємства. Саме тому статус виробника військової продукції викликає підвищену увагу у страховиків і сприймається як "червоний прапор".

"На сьогоднішній день в Україні та серед міжнародних страхових пулів немає страхових продуктів, які б покривали ризики, пов'язані з бойовими діями чи виробництвом", - підкреслює Андрій Колодюк.

Позицію страховиків пояснює генеральний директор Асоціації "Страховий бізнес" (АСБ) В'ячеслав Черняхівський.

У зв'язку із збільшенням кількості та серйозності наслідків атак дронів і ракет, страхові компанії почали проявляти велику обережність та вибірковість у наданні страхування для воєнних ризиків. Значні виплати, викликані активізацією ворожих нападів, вже майже повністю поглинули отримані раніше премії, а контракти все ще залишаються в силі, що може призвести до суттєвих фінансових втрат для страховиків. У результаті, страховики змушені підвищувати тарифи, тоді як зростання шкоди на промислових об'єктах змушує іноземних перестраховиків знову відмовлятися від покриття воєнних ризиків. Страхування військових заводів виявляється навіть більш ризикованим, ніж страхування інфраструктурних об'єктів. Таким чином, без підтримки держави як перестраховика, який готовий взяти на себе 80-100% ризику за такими об'єктами, та без змін у деяких специфічних вимогах щодо резервування та платоспроможності, затверджених НБУ, страхові компанії не зможуть активно займатися цим видом страхування, - підкреслив В'ячеслав Черняхівський.

"Наприклад, якщо підприємство в Рівненській області страхує майно на 50 млн грн за ставкою 3%, держава покриє дві третини вартості цієї страховки, але не більше 1 млн грн на рік", - зазначається в заяві очільниці уряду.

"Державна участь є вкрай важливою. Залучення державних гарантій для оборонних контрактів та замовлень є необхідним", - зазначає Тихонов. Як підкреслює Кирило Шевченко, НБУ також має зайняти чітку позицію, яка б давала зрозуміти банкам, що співпраця з цими підприємствами є важливою.

Сергій Наумов висловив думку, що створення банківських консорціумів для оборонно-промислового комплексу є важливим кроком. На його думку, один банк може не мати достатньо ресурсів для фінансування великого проекту в цій сфері, проте кілька фінансових установ здатні об'єднати свої зусилля та надати необхідну суму. Наприклад, минулого року "Ощадбанк" виступив ініціатором першого банківського консорціуму, який забезпечив кредитування ОПК на 2,38 млрд грн, у співпраці з одним державним і одним приватним банком.

Андрій Колодюк підкреслює необхідність розробки інвестиційних стратегій, які дозволять підвищити обсяги інвестицій з $50 млн, отриманих у минулому році від приватних фондів та інвесторів, до сотень мільйонів, які потрібні для оборонно-промислового комплексу. Це передбачає запровадження державних гарантій з чіткими критеріями, надання податкових пільг, активізацію страхових механізмів та забезпечення доступу до спеціалізованих програм через банківську систему.