Процес іде, грошей немає, а зміни тривають. Нікого не хвилюють повітряні тривоги, стреси, руйнування економіки тощо. Ні сіло, ні впало запустили процес грантового фінансування, виділення коштів окремому студентові для оплати частини навчання залежно від його результатів навчання. Міністерство забрало близько 400 мільйонів гривень із фінансування держзамовлення і спрямувало їх на гранти. Кошти з підготовки інженера-ядерника, будівельника, енергетика чи ливарника, фізика, зоотехніка, вчителя перетекли на підготовку психологів, правників, дизайнерів, маркетологів, економістів, фінансистів, ІТ-ців... У жодній країні Європейського Союзу такої чудасії немає, нічого вона доброго не дає, але як же без реформ жити.
Протягом багатьох років представники уряду запевняли, що вони надають першочергове значення підготовці спеціалістів у ключових секторах, які повинні відновлювати економіку, зруйновану агресією. І дійсно, підтримка була надана. Наприклад, студенти Національного університету біоресурсів і природокористування отримали гранти на загальну суму 3,2 мільйона гривень, тоді як Дніпровська політехніка – лише 1,6 мільйона, а Київський політехнічний інститут – 10,8 мільйона гривень. Для більшості вишів ці суми є досить скромними. Річний бюджет КПІ перевищує два мільярди гривень, а НУБіП України – 1,7 мільярда. Адже за контрактним навчанням ці заклади отримують фінансування в десятки разів більше. Що ж насправді відбувається? Гроші з "важких" технічних, інженерних та аграрних спеціальностей перенаправляються на гуманітарні дисципліни, здебільшого в приватні навчальні заклади. Водночас, значна частина аграрних, технічних та педагогічних університетів зазнала скорочення державного замовлення. І цей тренд, на жаль, продовжить посилюватися. Отже, процес підготовки кадрів для основних галузей країни поступово згасає.
Уряд планує вдосконалити систему вищої освіти, запровадивши нові грантові програми та можливість навчання з кредитуванням.
Наступна ініціатива Міністерства освіти і науки України стосується внесення змін до статті 37 Закону України "Про вищу освіту". Зокрема, це стосується функцій наглядових рад, а також трансформації статусу університетів з бюджетних організацій на державні неприбуткові установи. Провідну роль в цьому процесі відіграє Національний авіаційний інститут, до якого приєднався також Національний університет фізичного виховання і спорту України.
Три нові вищі навчальні заклади – Західноукраїнський, Запорізький національний університет та Національний авіаційний інститут – отримали згоду уряду на проведення експерименту щодо обрання ректорів шляхом голосування наглядових рад.
З якою метою це робиться? Можна виділити кілька аспектів. По-перше, реформатори помилково вважають, що, впровадивши нові правила для керівництва університету, вони миттєво піднімуть науково-педагогічні колективи до європейського рівня. Але скільки б не змінювалися правила, навіть якщо їх прикрасити золотом, кінь не буде швидший, адже потрібно також дбати про його харчування. Нагадую, що бюджет престижного американського університету може досягати 30–40 мільярдів доларів, а заробітна плата професорів вимірюється десятками тисяч доларів на місяць. У той же час, загальний бюджет усіх українських вишів не перевищує 1 мільярда доларів, а зарплати науково-педагогічних працівників становлять всього 15–20 тисяч гривень на місяць, що дорівнює приблизно 500 доларам.
До речі, хочу нагадати, що Міністерство освіти і науки запровадило грантовий проєкт, спрямований на створення системи ключових показників ефективності (КРІ) для оцінки роботи керівників вищих навчальних закладів. На розробку цієї системи було витрачено понад мільйон бюджетних коштів. На даний момент досягнуто лише один результат — частина ректорів університетів почали демонструвати більшу лояльність і, навіть, побоювання перед керівництвом міністерства. У ЗМІ з'являлися відомості про відверті погрози на адресу "неслухняних" ректорам з боку кураторів вищої освіти. Яскравим прикладом є звільнення ректора Одеської національної академії харчових технологій, яке нібито сталося за ініціативою НАЗК, але в суді це не було підтверджено. Тим не менше, ректор так і не був поновлений на посаді...
Дискусія щодо запропонованих змін у формі власності закладів вищої освіти (ЗВО) та позбавлення їх статусу бюджетних установ, а також обмеження прав науково-педагогічних колективів щодо впливу на призначення й звільнення керівників, з подальшою передачею цих функцій наглядовим радам, свідчить про прагнення певних осіб перетворити університети на корпоративні структури, що в перспективі може призвести до їх приватизації або, точніше, "прихватизації". Чи залишилися у нас ще ті, хто вірить, що університети можуть стати власністю колективів? Чи справді вони почнуть працювати ефективніше та залучати інвестиції? Додатково до цього, нещодавні зміни до статті 149 Земельного кодексу, які надають уряду право безапеляційно вилучати земельні ділянки у вишів, лише підтверджують цю тривожну тенденцію. Ще одним доказом цих зазіхань є пропозиції уряду, закладені в Законі України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", які скасовують заборону на приватизацію майна університетів, викладену в статті 70 Закону України "Про вищу освіту". Хоча профільний Комітет парламенту вніс поправку, що ця норма стосується лише тих закладів, які проходять реформування, це викликає слушне питання: а чи залишилися в нас навчальні заклади, які сьогодні не підлягають реформам? У пострадянських країнах Європи подібні реформи не проводилися. Лише в Грузії пішли цим шляхом: об'єднали та приватизували два аграрних університети, після чого терміново створили відповідний факультет у політехнічному університеті, але при цьому втратили базу та кадровий потенціал.
Система вступу через так званий широкий конкурс потребує детального аналізу та критичної оцінки. Що ж насправді має місце? Розподіл місць за державним замовленням відбувається не з огляду на реальні потреби різних секторів економіки, а виключно механічно та суб'єктивно, без будь-якої раціональної основи.
Сергій Бабак зазначає: "Реформа вищої освіти відбувається через невеликі кроки, але необхідні термінові та рішучі заходи".
Жоден з абітурієнтів не може з упевненістю сказати, в який університет він вступить і в якому місті продовжить навчання. Система розподілу бюджетних місць, що дозволяє зараховувати лише по кілька осіб на одну спеціальність в одному навчальному закладі, є абсолютно неприйнятною. Це ускладнює належну організацію навчального процесу та формування повноцінних груп і кафедр.
Не відкрию великого секрету, якщо скажу, що в останні роки, окрім силових структур, жодне з міністерств або відомств не залучається до формування державного замовлення. Можу відзначити лише позитивний приклад Міністерства аграрної політики та продовольства, яке під новим керівництвом почало активно працювати над створенням реального державного замовлення.
Щоб підкреслити свою точку зору, навожу кілька прикладів. У цьому році вищі навчальні заклади прийняли приблизно 245 тисяч нових студентів, серед яких 65 тисяч осіб зараховано до магістратури, що на 15% менше, ніж у 2023 році. Через недоліки системи загального конкурсу 7,5 тисяч абітурієнтів вирішили відмовитися від бюджетних місць, які потім Міністерство освіти намагалося перерозподілити для осіб з пільгами. Абсурдність цієї конкурсної процедури особливо проявляється в медичних університетах, де з 6284 місць державного замовлення залишилися незаповненими 1822 (22%). А скільки лікарів насправді потрібно? Не менше 30 тисяч. Відсутність стабільного державного замовлення в педагогічних університетах призвела до того, що, згідно з міжнародним дослідженням PISA 2022 року, з 430 тисяч існуючих вчителів, рекомендовано лише 979 осіб для педагогічних спеціальностей, серед яких всього 82 хіміки, 55 фізиків і 408 математиків.
І ще цікавий приклад. З 2015 року в спеціальності "Металургія" об'єднано 10 різних спеціальностей. Тоді ж на цю важливу для України галузь спрямували більше 500 бюджетних місць, які переважно навчалися в Дніпровському, Запорізькому та Криворізькому технічних університетах. І якщо число державних місць на металургію в цілому ніби збережено, але більшість абітурієнтів вступає не на чорну металургію, а на зубопротезне ливарство чи на ювелірне ливарство. При всій повазі до зубних техніків та ювелірів державі дуже потрібні сталь і чавун для зброї, машин, будівельних конструкцій. Унаслідок такої політики ця галузь під загрозою знищення. А єдина в Україні лабораторія обробки металів тиском в Державному університеті економіки і технологій під загрозою закриття.
Ситуація в агропромисловому секторі виглядає подібно, оскільки в 2024 році відзначається значне зниження державного замовлення на підготовку фахівців у галузі тваринництва, рибальства та лісового господарства. Як може бути організовано навчання, коли Подільський та Миколаївський аграрні університети отримали лише по 3‒4 місця для техніків тваринництва, тоді як Полтавський, Білоцерківський та Житомирський аграрні університети мають від 1 до 3 місць для лісівників? Схожа ситуація спостерігається і в розподілі державного замовлення за спеціальністю "Галузеве машинобудування": Київський національний університет технологій і дизайну, Державний університет залізничного транспорту та Одеська академія будівництва мають по 6‒8 місць для майбутніх інженерів-механіків. Однак контрактники не виявляють бажання обирати ці спеціальності, і без них державі важко впоратися.
На жаль, подібних випадків існує безліч. Вивчаючи дії нашого уряду та освітянського штабу, ми дійшли висновку, що необхідна суттєва корекція політики Міністерства освіти і науки в сфері вищої освіти, а також глибокий аналіз та відкритий діалог з фахівцями та роботодавцями.
У зв'язку з цими подіями, Спілка ректорів вищих навчальних закладів України 12 вересня, після низки консультацій, ухвалила рішення організувати круглий стіл, присвячений зазначеним проблемам, який відбудеться 28 листопада. 1 листопада робоча група визначила порядок денний та теми обговорення. До заходу також приєднаються представники Національної академії педагогічних наук та освітянської профспілки. Міністр освіти і науки отримав цю інформацію і схвально відгукнувся на ініціативу. Однак, як тільки питання стали відомі, представники реформаторського крила Міністерства освіти і науки забили на сполох через можливу публічну критику своїх відзначених грантових проектів. Вони терміново призначили нараду з керівниками вищих навчальних закладів та їх проректорами для обговорення актуальних питань, таких як формування бюджету, підсумки вступної кампанії та аналіз грантових програм, яка запланована на 18 листопада.
Експерти зазначають, що така зустріч в офлайні не відбувалася вже досить давно, і крок міністерства варто було б підтримати. Проте ситуація в Датському королівстві не така райдужна, як здається. Одночасно з цим відбувається тиск на голову Спілки з метою скасування круглого столу, оскільки, на думку представників міністерства освіти, його значимість зникла у зв'язку з запланованою нарадою. Наведені вище факти та аналіз ініційованих реформ свідчать про те, що ці чиновники знову вирішили відстояти свої позиції та проігнорувати конструктивну критику недолугих реформ. Тим часом реформатори в Офісі Президента вже звітують про успішний прогрес, тоді як реальна картина виглядає зовсім інакше.
У наступному році абітурієнти знову здаватимуть мультипредметний тест для вступу до вищих навчальних закладів.
Особливо є про що поговорити викладачам, студентам, професорам та керівникам вищих навчальних закладів, а також представникам профспілок. Їх турбує, зокрема, ініціатива "реформування" середньої освіти, яка передбачає запровадження профільної освіти у старших класах. Це може призвести до того, що ліцеї буде можливо відкривати лише за умови, що в них набрано не менше 50 або навіть 100 учнів в одній паралелі.
Це призведе до ситуації, коли в більшості громад не залишиться шкіл з повною середньою освітою. Ідея голів громад зберегти академічний профіль навіть з одним класом у старшій школі, що дозволить сільським учням продовжувати навчання в університетах, не знаходить підтримки у народних депутатів відповідного комітету та керівництва Міністерства освіти і науки. Проте, реалії життя вимагають іншого — необхідно зберегти сільські школи.
Тема підвищення вартості навчання стала актуальною для обговорення, адже нещодавно один із прихильників реформ висловив свою думку на цю тему. Це пов'язано із запровадженням грантового фінансування та скороченням бюджетних витрат на освіту. З одного боку, заклади вищої освіти мають величезну потребу в фінансах, але з іншого боку, ситуація в Україні є вкрай складною: 40% населення живе за межею бідності, а середня зарплата в країні становить близько 22 тисяч гривень (приблизно 500 євро). У сільськогосподарському секторі цей показник ще нижчий, а вчителі отримують близько 300 євро на місяць. Таким чином, пропозиція сплачувати 3 тисячі євро (135 тисяч гривень) за навчання виглядає абсолютно нереальною. Крім того, порівнювати з досвідом Болгарії чи Румунії, як це робить чиновник, є некоректно, оскільки в Софії вчитель може заробляти до 1200 євро на місяць. Отже, необхідно ретельно розглянути, як діяти в цій ситуації. Реформи потрібно реалізовувати з урахуванням реальних потреб, а не особистих бажань.
Важливо відзначити, що існує також проблема формування індивідуальних освітніх траєкторій студентами. Це вимагає не лише зміни підходів до навчального процесу, але й переосмислення функцій викладачів і допоміжного персоналу. Простого оголошення про нововведення недостатньо — необхідно забезпечити йому реальний зміст. Багато університетів мають лабораторії, обладнані дорогим устаткуванням, однак здебільшого воно призначене лише для демонстрацій та групових занять. Потрібно більше обладнання, достатня кількість робочих місць, підготовлених лаборантів та інші ресурси. Нові приміщення, сучасна комп'ютерна техніка та інноваційні методики навчання — все це є необхідним. У цьому контексті Міністерство освіти і науки разом зі Спілкою ректорів, за підтримки міжнародних організацій, могли б активно сприяти реалізації цього інноваційного процесу.
Завершуючи цю статтю, хочу ще раз підкреслити важливість Великої Хартії Європейських університетів 2020 року, до якої приєдналися провідні українські вищі навчальні заклади. У документі окреслені три основоположні принципи університетської діяльності. Перший — це незалежність у науковій та освітній практиці. Другий — інтелектуальна та моральна свобода, яка виключає втручання політичних і економічних інститутів. І нарешті, третій принцип стосується того, що заклади вищої освіти повинні бути простором для вільних досліджень і обговорень, де основою є діалог і неприйняття нетерпимості.
Недостатня оцінка значення українських університетів у процесах відновлення нашої держави, а також їхнього інтелектуального і патріотичного внеску є невірним підходом. Під час інтеграції з Європейським Союзом українські вищі навчальні заклади активно залучені до міжнародних ініціатив у сфері освіти. Більш ніж 150 українських університетів і науково-дослідних установ стали учасниками європейської програми HORIZON EUROPE, отримавши майже два мільярди гривень на проведення досліджень. За останні роки наша країна втілила у життя понад 300 проєктів у рамках програми Erasmus+, що дозволило тисячам викладачів і студентів відвідати університети Європи.
Науково-педагогічна спільнота прагне підтримати Президента, уряд та Збройні сили України у досягненні перемоги, зміцненні економічної стабільності та обороноздатності держави. Для реалізації цих цілей необхідний діалог та активна співпраця, що дозволить знайти ефективні рішення для існуючих викликів. Намагання зобразити українські заклади вищої освіти, їхні колективи та керівників як перешкоду для "реформ" і залучити країну до руйнівних змін, які позбавлені логіки та змісту, є помилковим шляхом.
Розриви та конфлікти, нарцисичні тенденції, нехтування власною національною ідентичністю і нерозуміння актуальної ситуації не приносять позитивних результатів.
Необхідно встановити комунікацію між усіма структурами влади, яка дозволить окреслити подальший розвиток нашого вищого навчального закладу, а отже, і всієї країни.
Що таке третя місія університетів і чому вона важлива в час війни?
#бюджет #Українська гривня #Сміливіше. #Європейський Союз #Європа #Економіка #Україна #Одеська область #Північна та Південна Америка #Євро #Збройні сили України #Дизайн #Болгарія #Грузія (країна) #Чиновник #Миколаїв #Ректор (академії) #Приватизація #Румунія #Кривий Ріг #Студент #Заклад вищої освіти #Абітурієнт #Вища освіта #Житомир #Грант (гроші) #Міністерство освіти і науки України #Університет #Металургія #Національне агентство з питань запобігання корупції #Національний університет біоресурсів і природокористування України #Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського #Золотих справ майстер. #Тваринництво #Національний університет фізичного виховання і спорту України #Одеська національна академія харчових технологій #Подільський район #Ліцей #Софія #Полтава
