Коли в новинах обговорюється перспектива членства України в Європейському Союзі та умови, які має виконати Київ, основна увага зазвичай приділяється аспектам демократії, верховенства права та ефективного управління. Іншими словами, акцент робиться на "політичних" питаннях.
Усі ці аспекти є основними критеріями для набуття членства в Європейському Союзі, і акцент на них має підґрунтя. Не випадково, що в процесі переговорів про вступ до ЄС вони згруповані в перший кластер ("Основи"), який має особливе значення.
Проте, незважаючи на таку назву, справжньою основою Європейського Союзу є економічні аспекти.
Насамперед, це єдиний ринок, до якого Україна також бажає приєднатися.
Які наслідки для українського бізнесу матиме шлях України до європейської інтеграції? Чи підготовлений бізнес до цих змін, і чи готова держава до таких викликів?
Отже, чи справді мова йде про повну інтеграцію, чи нас очікує безліч винятків?
Вступні переговори України з Європейським Союзом щодо другого кластеру "Внутрішній ринок" повинні дати відповідь на це запитання.
В українському уряді мають надію та активно готуються до відкриття цього кластеру серед перших, відразу після того, як Угорщина зніме блокаду переговорів щодо вступу. Хоча цього поки не сталося, уряд вже розробляє плани та прагне здійснити всі необхідні законодавчі та регуляторні зміни за другим кластером до кінця 2027 року.
Однак ця задача може бути далеко не такою простенькою, як може видаватися на перший погляд. Варто лише згадати, що серед реформ, від яких Київ не зможе відмовитися, є впровадження ринку сільськогосподарських земель для іноземних інвесторів. Це питання завжди викликало сильні емоції та опір в Україні.
Ми продовжуємо наш цикл публікацій під назвою "Кухня євроінтеграції", в якому висвітлюємо результати закритих зустрічей, що стосуються різних кластерів переговорного процесу з Європейським Союзом, які проходять у київському "Єврохабі". Наша попередня бесіда була присвячена кластеру "Основи", а нинішня зустріч зосередилася на темі "Внутрішнього ринку". У рамках цієї дискусії зібралися представники урядових структур, парламентських комітетів, бізнес-асоціацій та українських експортерів.
"ЄвроПравда" слідкувала за розмовою і обрала найцікавіше з неї. Зважаючи на те, що спілкування відбувалося у режимі Chatham House, тобто відверто і не під запис, ми подаємо інформацію у цій статті без зазначення того, хто саме її оприлюднив.
"Внутрішній ринок" - один із кластерів, де Україна просунулася найбільше. Зокрема, вже завершена процедура скринінгу, тобто перевірки того, наскільки нинішнє законодавство відповідає європейському.
"Цей етап ми пройшли дуже гідно - у нас не було жодного провального розділу. Питання до нас були, але не було такої глави, після розгляду якої нам було б соромно", - розповідають в українській переговорній групі.
Проєкт звіту Єврокомісії щодо скринінгу вже завершено і очікує на відновлення процесу. Як повідомляє "ЄвроПравда", цей документ містить висновки, які свідчать про те, що ЄК "позитивно" оцінює українське законодавство в трьох із дев'яти розділів даного кластера. Мова йде про "Корпоративне право" (глава №6), "Інтелектуальну власність" (глава №7) та "Конкуренцію" (глава №8). У цих сферах українські нормативні акти "в основному відповідають acquis, але потребують додаткових узгоджень або зміцнення інституцій", зазначає Єврокомісія.
В інших областях ситуація є ще більш складною.
Навіть у розділі "Вільний рух товарів" (№1), а також в інших частинах цього кластеру, Єврокомісія виявила "істотні невідповідності в узгодженості, зокрема через брак ефективного правового регулювання або обмежену інституційну здатність".
Ця оцінка ситуації в Україні є надзвичайно неочікуваною.
Річ у тім, що всі три глави, за якими Україна отримала компліменти з Брюсселя, досі вважали "середнячками", за ними минулорічний звіт ЄС дає Україні 2 бали з 5 - невисокий результат.
Глава 1, яка потрапила до категорії "проблемних", насправді досі вважалася однією з успішних історій. У річному звіті вона отримала три бали, що є найвищим показником серед глав "ринкового" кластеру.
Схоже, проблема у тому, що Україна раніше не приділяла цій темі системної, комплексної уваги. Тому в питанні торгівлі товарами є розділи, у яких ситуація суперпозитивна (наприклад, щодо стандартизації), адже Київ, втілюючи Угоду про асоціацію, заодно виконав більшість передвступних вимог ЄС. Але з інших питань, як-от щодо ринкового нагляду, ми лишилися "на нулі".
Також, готуючись до швидкого прогресу в період "після вето Угорщини", Україна виконала свій наступний крок - підготувала та узгодила з ЄС проєкт української переговорної позиції. На закритій дискусії у "Єврохабі" урядовці з гордістю розповідали, що цей документ підготовили надзвичайно швидко, лише за два тижні.
Ця формулювання може викликати подив у багатьох, тому є сенс розглянути його детальніше.
Здавалося б, якщо це позиція національних інтересів для майбутніх переговорів із ЄС, то деталі цієї позиції не слід розголошувати навіть Європейському Союзу, не кажучи вже про узгодження з ним. Це, принаймні, є логічним підходом у контексті будь-яких інших переговорних процесів.
Проте суть полягає в тому, що у процесі вступу до Європейського Союзу все організовано зовсім по-іншому.
Вступні переговори, попри свою назву, не є класичним переговорним процесом, де треба "домовлятися" про те, які умови членства держава-кандидат має виконати, а які - ні. Загалом вступ до ЄС не передбачає можливості вільного вибору: виконати треба усе. Хоча питання про те, чи є достатнім рівень виконання, тобто чи можна вважати, що певний закон відповідає вимогам ЄС, чи ще ні - часом дійсно стає предметом переговорів.
Проте, певна "гнучкість" все ж існує.
При вступі нового члена до Європейського Союзу можуть бути укладені угоди щодо перехідних періодів. Це означає, що вимоги ЄС можуть почати діяти повноцінно лише через рік або кілька років, а деякі елементи спільного ринку можуть бути відкриті для України не відразу. В окремих, виняткових випадках, також можливі відступи (opt-out), що передбачають сфери, в яких європейське законодавство не буде застосовуватися в Україні.
Переговорна позиція України, зокрема, містить запит Києва щодо цих відтермінувань та поступок. Тому її не лише можливо, а й потрібно узгоджувати з Європейським Союзом, адже це є угодою між двома сторонами. Крім того, Україна має можливість ознайомитися з європейською переговорною стратегією.
Отже, Європейський Союз зміг вплинути на Україну, змусивши її переглянути свою позицію в переговорах.
Представники уряду визнали це під час розмови на "Кухні євроінтеграції".
Київ намагався максимально використати можливості, які надають правила розширення Євросоюзу, проте виявилося, що не вдалося подолати навіть початковий етап — попередні переговори з Брюсселем.
"Після обговорень з усіма державними структурами ми представили ЄС дванадцять запитів щодо перехідних періодів. Проте, після консультацій з Європейською Комісією, у нашій переговорній позиції залишилося всього два перехідних періоди та один компроміс", - повідомляють в уряді.
Чому це відбувається? Тому що відхилення від повної адаптації стандартів ЄС повинні бути лише винятком, обґрунтованим чіткими аргументами.
"ЄС твердо дотримується позиції, що, по-перше, будь-які перехідні періоди та відступи мають бути обґрунтовані; по-друге, вони в жодному разі не мають завдавати шкоди внутрішньому ринку ЄС; і третє - навіть за цих умов вони мають бути підтримані усіма членами ЄС. Тобто Єврокомісія має розуміти, що у кінці переговорів із нашими запитами погодяться всі держави-члени", - пояснює представник переговорної команди.
"Отже, ми почали з 12 запитами у нашій переговорній позиції щодо другого кластера, а лишилося три; молдовани почали з 14 - лишилося так само, як нас", - додав він.
Це далеко не всі труднощі, які Україна вже пережила, працюючи над узгодженням своєї переговорної позиції з Європейським Союзом.
Тут варто знову повернутися до того, що термін "переговори" може вводити в оману. Насправді не йдеться про те, що Україна "домовляється" про щось із Євросоюзом. А левову частку української "переговорної позиції" складає опис того, які саме норми права ЄС Україна має перенести у своє законодавство і коли це станеться.
Ця проблема тісно пов'язана з поняттям "коли": Європейський Союз очікує від Києва чітких термінів. "Однак, ситуація з воєнним станом значно ускладнює виконання цієї задачі", - поділився думкою один з чиновників, залучених до переговорного процесу. Деякі вимоги неможливо реалізувати в умовах активних бойових дій.
Тут вдалося знайти компроміс із ЄС.
"Що стосується прийняття законодавчих актів, ми встановили 2027 рік як крайній термін. Однак важливо підкреслити, що йдеться лише про сам процес ухвалення, а терміни набуття чинності можуть не бути чітко визначеними в окремих випадках", - зазначив співрозмовник.
Ця стратегія дозволила поки що уникнути надзвичайно чутливої теми, яка є токсичною для України.
Це стосується того, що в процесі інтеграції до Європейського Союзу Україні слід надати можливість іноземцям купувати землю сільськогосподарського призначення. Це питання є критично важливим і не допускає компромісів - адже громадяни інших країн ЄС повинні мати в Україні рівні права з українцями у веденні бізнесу. Однак конкретна дата, коли уряд має намір запровадити таке рішення, поки що не вказана в офіційних документах.
"Ми переконали партнерів, що це питання настільки сенситивне, що який би ми строк не вказали, це викличе як мінімум схвилювання. Тому тут ми зазначили, що будемо просити перехідні періоди щодо землі - але строк поки що не вказали", - розповідають в уряді.
Проте, в якийсь момент це питання все ж потрібно буде розглянути.
На думку учасників "Кухні євроінтеграції", це не стане непереборною перешкодою навіть у нинішньому складі парламенту.
"Звичайно, Юлія Володимирівна (Тимошенко. - ЄП) знову буде проти. Також проти буде група "разумковців" (депутати, що орієнтуються на ексспікера Дмитра Разумкова. - ЄП). Але з усіма іншими можна працювати і за наявності розумних запобіжників є реальним знайти 226 голосів", - переконував інших нардеп з пропрезидентської більшості.
Які існують специфічні аспекти, пов'язані з конфліктом?
"Перше і головне, що треба зрозуміти: воєнний стан, який діє зараз, не може бути аргументом для запровадження перехідних періодів. Адже, як нам нагадують у Брюсселі, у момент, коли Україна вступатиме в ЄС, воєнного стану вже не буде", - ділиться спостереженнями від переговорів з Єврокомісією учасник української переговорної команди.
Проте це, звичайно, не свідчить про те, що війна не чинить впливу.
Чи може Україна вимагати перехідних періодів, посилаючись на наслідки війни? У Києві переконані, що так. Наприклад - через різке погіршення демографічної ситуації, викликане повномасштабним вторгненням РФ. А ця проблема (і не лише вона) залишиться з нами надовго після скасування воєнного стану.
В уряді зазначають, що в Європейському Союзі усвідомлюють, що для України питання продажу землі іноземцям є вкрай делікатним. У цьому контексті існує можливість обговорення тривалого перехідного періоду.
А як український бізнес ставиться до змін, які має запровадити Україна за кластером "Внутрішній ринок"?
Якщо коротко - ставлення спокійне. Без паніки, але й без ейфорії.
По-перше, бізнес не сподівається, що вступ до Європейського Союзу суттєво поліпшить умови для входу на ринки держав ЄС (при цьому не йдеться про агропромислову сферу, де частина продукції підпадає під тарифні квоти - аграрний сектор регулюється окремими переговорами).
Вже близько десяти років ринок Європейського Союзу відкритий для українських підприємств, починаючи з моменту, коли набула чинності Угода про асоціацію. Ті виробники, які мали намір вийти на ринки країн ЄС, вже реалізували свої плани. Хоча повна інтеграція в європейський ринок, безсумнівно, призведе до зростання кількості компаній, що експортують свої товари до Європи, бізнес-асоціації застерігають, що це зростання не буде різким і швидким.
Особливо враховуючи, що для експорту існує інша перешкода.
У бізнес-асоціаціях вказують на те, що для того, щоб Україна успішно адаптувалася до стандартів технічного регулювання ЄС, необхідно створити достатню кількість лабораторій та центрів сертифікації.
"Інакше я, як зараз вожу продукцію в Польщу на сертифікацію, так і надалі буду вимушений робити так само", - зазначає один із підприємців.
Ще один виробник, що брав участь в обговоренні, поділився прикладом того, як брак лабораторій вже зараз - ще до вступу України в ЄС - б'є по його бізнесу.
У 2022 році Верховна Рада прийняла законодавчий акт "Про матеріали та предмети, що призначені для контакту з харчовими продуктами". Цей закон має євроінтеграційний характер і поширює європейські стандарти на продукцію, що продається на внутрішньому ринку України. Його ухвалення було необхідним кроком на шляху до європейської інтеграції, тому депутати знайшли підтримку для голосування. Важливо зазначити, що для впровадження нових норм заплановано трирічний перехідний період. Закон набуде чинності 19 листопада 2025 року.
"І раптом ми виявляємо, що в Україні немає жодної лабораторії, яка б могла забезпечити повний спектр сертифікації для нашої продукції відповідно до нового закону. Це означає, що якщо Україна не відкладе набрання чинності закону або не створить терміново сертифікаційну лабораторію, то 15 українських виробників, серед яких і наша компанія, у листопаді потребуватимуть призупинення діяльності," - зазначив він. Тож ця проблема є надзвичайно актуальною і її потрібно буде вирішувати.
Іноді виникає думка, що не лише європейський ринок стане більш доступним для українців, але й український ринок відкриється для європейців, що призведе до посилення конкуренції.
Утім, сам бізнес не бачить тут значного виклику. Підприємці визнають, що свій ринок Україна насправді відкрила ще у 2008 році при вступі до Світової організації торгівлі. А гарантії стабільності доступу на ринок ЄС українським виробникам дійсно потрібні.
"Це незаперечна істина: без підтримки Європейського Союзу українська економіка не зможе існувати. Єдиний шлях для підвищення нашої конкурентоспроможності — це інтеграція з Євросоюзом. Інших альтернатив не існує. Щодо Росії та США, ситуація зрозуміла. Тому ми ухвалили рішення і повинні рухатися вперед," - зазначив представник однієї з бізнес-асоціацій, підсумовуючи обговорення.
Автори: Юрій Панченко та Сергій Сидоренко.
редакційна команда "Європейської правди"
#Європейський Союз #Європа #Росія #Економіка #Україна #Київ #Українці #Товари #Бізнес #Європейський парламент #Північна та Південна Америка #Європейська комісія #Брюссель #Експорт #Демократія #Конкуренція (економіка) #Законодавство #Угорщина #Воєнний стан #Документ #Парламент #Держава (політичний устрій) #Вето #Верховенство права #Дмитро Разумков #Європейська інтеграція #Ґрунт #Сертифікація #Угода про асоціацію з Європейським Союзом #Єдиний європейський ринок #Регламент
