Літієва ілюзія: чому Україні, ймовірно, не вдасться привабити Трампа своїми природними ресурсами.

Мене регулярно запитують, чи є у наших літієвих родовищ перспектива залучення серйозних інвесторів і чи можна сподіватися на їхнє успішне майбутнє.

Бажаю уточнити, що на сьогоднішній день у світі немає нестачі літію. Це є підтвердженим фактом. Ми також спостерігаємо кілька призупинень та зупинок з боку відповідних компаній. Нині ми фіксуємо значні зміни в планах гірничих розробок.

Ми всі бачили вкрай негативну та небезпечну ситуацію, що розгорнулася навколо австралійської Mineral Resources, яка була змушена направити в простій свій ГЗК "Bald Hill" у Західній Австралії у звʼязку з падінням світових цін на літій. Вертикально-інтегрована Arcadium Lithium обʼявила, що направить в простій весь видобувний комплекс свого родовища "Mt Cattlin" в середині 2025 та поставить на паузу видобувний проєкт "Galaxy" в Канаді. Такі компанії як IGO, Liontown Resources, Pilbara Minerals та світовий гігант Albemarle знижують обсяги видобутку та виробництва.

Основні чинники: велика собівартість, занижені глобальні ціни, надлишок продукції, технологічна перевага Китаю та сильний ціновий і кількісний тиск на міжнародному ринку з боку інтегрованих китайських корпорацій, які готові працювати на збиток для витіснення конкурентів.

У сфері критичних мінералів та гірничодобувної галузі в цілому всі уважно стежать за змінами світових цін і їх прогнозами на тривалий період, щоб оцінити економічну доцільність своїх проєктів. Це питання ефективності інвестицій. Як ви вважаєте, чи можемо ми бути привабливими для іноземних інвесторів та операторів, якщо пропонуємо родовища, які не підготовлені для видобутку, та маємо абсолютно неконкурентоспроможні тарифи на електроенергію? Сказати, що наші ціни на електроенергію не конкурентоспроможні, — це м'яко кажучи…

Тут також повʼязане питання щодо "cutoff grade". Мінімальний рівень корисного вмісту руди для того, щоб ця руда вважалась економічно-доцільною. Розрахунок ведеться з урахуванням світових ринкових цін та тенденцій. Я можу сказати, що наступні 2-3 роки ми будемо жити у реаліях значного профіциту літію. Світові ціни залишаться низькими. Давайте забудемо про ціну у 85 доларів США за 1 кг гідроксиду літію, яку ми бачили в грудні 2022-го. Мені здається, що коридор 10-25 доларів США за 1 кг -- це реальність на найближчі 2-3 роки. Можливо, навіть на найближчі 5 років. І це я говорю про коридор. Не бачу фундаментальних факторів, щоб середня ціна в найближчі 2-3 роки змогла подолати рівень у 15 доларів США за 1 кг. Ми перебуваємо в реаліях справжнього профіциту.

Як я вже сказав, собівартість видобутку та переробки в українських реаліях буде набагато вищою, ніж в Австралії, Аргентині, Чилі та, звісно, в Китаї. Це означає, що навіть якщо хтось теоретично візьме на себе українські ризики та проведе геологічну розвідку -- буде проблема підтвердити нормальні рівні "cutoff grade" руди у достатній кількості для сталого часового горизонту проєкту.

Не забуваємо, що CAPEX інвестиції в таких проєктах дуже високі. Навіть якщо побудувати шахти та ГЗК за сотні мільйонів доларів, то необхідно будувати електрохімічну переробку. Для розуміння -- комбінат з виробництва гідроксиду літію у Квінані (Австралія) коштував Tianqi Lithium 700 млн доларів США. Паспортна потужність -- 24,000 тон гідроксид літію. Північноамериканський проєкт гіганта Albemarle на 50,000 тон гідроксид літію (з можливістю швидкої експансії до 100,000 тон) коштує 1,3 мільярда доларів США. Ще раз наголошую, це тільки електрохімічний комплекс.

Сподумен. Базисом для розрахунку ціни та собівартості у твердих мінералах літію є "SC6". Тобто, сподуменовий концентрат з 6% контентом літію. У нас в Кіровоградській області багато петаліту і також є сподумен. Є рудопрояви та ділянки, де одразу містяться сподумен та петаліт. Я сотню разів пояснював, чому я не вірю в петаліт і чому петаліт є абсолютно економічно недоцільним для інтеграції в зелені технології та акумуляторні вартісні ланцюги. Найкращий практичний доказ цьому: фундаментальна проблема збагачення та переробки "бідного" петаліту у порівнянні зі сподуменом та, як результат -- відсутність петаліту у сучасних акумуляторних вартісних ланцюгах. Необхідно переробити значно більшу кількість руди, щоб вийти на кількість літію як у сподуменовому SC6. Не хочу тут впадати в математику та розрахунки (робив це сотню разів, це все є в моїх попередніх статях, інтервʼю та ФБ постах).

Не буду зупинятися на втраті Шевченківського родовища (розташоване в Донецькій області). Це родовище, яке характеризувалося прийнятною якістю (сподумен) виявилося під великим сумнівом щодо можливого видобутку, зважаючи на значні витрати, пов'язані з шахтним видобутком, а також на надзвичайно високий рівень капітальних витрат (CAPEX) проекту.

Отже, ствердження "приходьте до нас, у нас є літій" з самого початку є проблемним і недоцільним. Родовища не готові до експлуатації. Відсутні конкурентні переваги. Основні економічні чинники мають вкрай негативний характер. Ситуація на світових ринках така, що Україні навряд чи вдасться зайняти свою нішу. Можливо, варто зосередити увагу та ресурси на інших корисних копалинах, металах і матеріалах?