Литва підходить до завершення конфлікту з Китаєм: причини та деталі зміни відносин Вільнюса з російським партнером.

Литовські соціал-демократи піднімали питання перегляду стосунків із Китаєм ще під час виборчої кампанії в парламент. На фото - візит до Києва нового голови уряду Литви Гінтаутаса Палуцкаса. 20 грудня 2024 року

"Двері для діалогу завжди відчинені, і Китай готовий зміцнювати спілкування та обмін з Литвою на основі поваги та загального підходу, а також шукати шляхи виходу з ситуації, що склалася, з дотриманням при цьому принципу 'одного Китаю'", - таку заяву зробила радниця місії Китаю в Євросоюзі Фан Мей.

І я навела литовську мудрість: "Після дощів знову пробивається сонце".

Таким чином, у Китаї відреагували на пропозицію нового литовського уряду поновити дипломатичні зв’язки.

Це свідчить про те, що з приходом нового уряду зовнішньополітичний курс Литви почав зазнавати змін, поки що лише у відносинах з Китаєм.

Щодо Росії таких змін не плануються. Ба більше, у Вільнюсі обіцяють залишитися відданим союзником Києва.

Однак чи справді ці трансформації не становлять небезпеки для України? І взагалі, чому Литва вирішила розірвати зв'язки з Китаєм, а тепер намагається їх відновити?

До кінця минулого року уряд Литви формувала коаліція, ключову роль у якій грала правоцентристська партія "Союз Вітчизни - Литовські християнські демократи".

Ця партія має унікальний статус у Литві - у неї є потужне ядро виборців, проте одночасно і величезний антирейтинг. Саме тому литовські консерватори фактично не мають шансів виграти президентські вибори.

Зокрема, у 2020 році Гітанас Науседа отримав пропозицію балотуватися на президентських виборах від консервативної партії, однак вирішив виставити свою кандидатуру як незалежний кандидат – і ця тактика виявилася успішною.

Одна з головних причин такого антирейтингу полягає у безкомпромісності консерваторів у питаннях зовнішньої політики. Що і показав попередній литовський уряд на чолі з Інгрідою Шимоніте.

Під керівництвом консерваторів Литва завжди займала провідну позицію у впровадженні санкцій проти Росії.

Вона також проявила лідерські якості в різних сферах. Наприклад, стала першою в Європейському Союзі, яка офіційно визнала Корпус вартових ісламської революції терористичною організацією — ключовою структурою влади в Ірані.

Прагнення Литви зайняти провідну позицію в захисті демократії стало причиною виникнення напруженості у відносинах з Китаєм.

У травні 2021 року Литва вирішила залишити формат "17+1", який об'єднує Китай з державами Центральної та Східної Європи. У цьому контексті вона також закликала інші країни Європейського Союзу приєднатися до її рішення.

"З нашої точки зору, ЄС настав час перейти від розділюючого формату "16+1" до більш об'єднуючого і, отже, набагато ефективнішого 27+1. ЄС найсильніший, коли всі 27 держав-членів діють разом з інституціями ЄС", - сказав колишній очільник Міністерства закордонних справ країни Габріелюс Ландсбергіс.

Літком 2021 року у Вільнюсі був запущений Офіс представництва Тайваню, що фактично виконує роль посольства цього невизнаного державного утворення, яке Китай вважає частиною своєї території.

Цей крок став справжнім ударом для Пекіна.

Відомо, що уряд Китайської Народної Республіки вважається єдиною законною владою, а право на існування Республіки Китай, яка офіційно відома як Тайвань, не визнається.

З цієї причини ЄС не має офіційних дипломатичних відносин з Тайванем, але взаємодіє з ним через інші формати співпраці.

А ще одним фактором стало те, що назва цього офісу викликала особливу увагу. В інших представництвах Тайваню у назвах фігурує столиця - Тайбей, а не сама країна чи острів.

Отже, Комуністична партія Китаю розглядає ініціативи, спрямовані на зміцнення співпраці з Тайванем, як відверте втручання у політику "одного Китаю".

Саме тому влада КНР різко розкритикувала таке рішення Литви, заявивши, що воно "зухвало порушує дух комюніке про встановлення дипломатичних відносин між Китаєм і Литвою і серйозно підриває суверенітет і територіальну цілісність Китаю", - заявили в китайському МЗС.

Більш того, Пекін відкликав свого посла з Литви, закликавши Вільнюс зробити аналогічний крок.

Цей конфлікт між Литвою та Китаєм не закінчився.

У листопаді 2024 року, після завершення останніх парламентських виборів і під час формування нового уряду, Литва оголосила трьох неакредитованих співробітників китайського дипломатичного представництва персонами нон грата. У зв’язку з цим, країна направила відповідну дипломатичну ноту до Пекіна.

Литовське Міністерство закордонних справ відзначило, що дане рішення було ухвалене на основі даних, наданих відповідними органами, а також через "несумісність статусу і дій неакредитованих осіб з нормами Віденської конвенції про дипломатичні відносини, іншими міжнародними правовими принципами та литовським законодавством".

У відповідь на це рішення Міністерство закордонних справ Китаю, як і очікувалося, висловило "категоричне засудження". У заяві зазначено, що Литва не надала обґрунтування для висилки дипломатів і наголосили на праві вжити заходів у відповідь.

Причому це рішення було оголошено за кілька днів після того, як тоді новопризначений прем'єр-міністр Литви Гінтаутас Палуцкас заявив про готовність відновити дипломатичні відносини з Китаєм.

Литовські соціал-демократи піднімали питання перегляду стосунків із Китаєм ще під час виборчої кампанії в парламент.

Ця обіцянка знайшла відгук у серцях багатьох виборців.

Слід зазначити, що прагнення литовських урядовців стати прикладом у боротьбі за демократію не викликає однозначної підтримки серед населення країни.

"Чому ми маємо йти на обмеження та отримувати економічні збитки, в той час коли інші європейські країни цього не роблять?" - така логіка виявилася близькою багатьом литовцям.

Не дивно, що під час останніх виборів опозиція активно виступала проти курсу консерваторів. Деякі її представники висловлювали критику відкрито, як, наприклад, лідер партії "Зоря Німану", яка є другою за величиною політичною силою в нинішній коаліції, Ремігіюс Жемайтайтіс. Він наголошував, що основою зовнішньої політики Литви повинні стати її економічні інтереси.

Інші діяли обачніше. Однак в кінцевому підсумку це призвело до впевненої перемоги опозиційних сил і зміни уряду в Литві.

Саме з цієї причини новий уряд миттєво відреагував на свіжий конфлікт з Китаєм, що виник без їхньої відомості.

Новий прем'єр-міністр Литви Гінтаутас Палуцкас повідомив, що не отримував інформації про рішення вислати китайських дипломатів. Він зазначив, що це рішення ухвалив уряд, який зараз перебуває у процесі відставки, і він, звичайно ж, не був ознайомлений з ним.

Ще більш гостро на цей скандал відреагував новопризначений голова Міністерства економіки та інновацій Литви Лукас Савіцкас. Він розкритикував позицію консервативного уряду щодо Китаю як таку, що "виходить за рамки", і запропонував Литві зайняти єдину позицію з Європейським Союзом та іншими стратегічними партнерами.

Отже, необхідно зменшити напругу у відносинах з Китаєм.

"Сьогодні, напевно, варто зазначити, що для зовнішньої політики Литви вкрай необхідно повернутися до традиційної моделі, що передбачає підтримку єдності та спільну діяльність з нашими технічними партнерами у питанні Китаю", - підкреслив Савіцкас, додавши, що литовський бізнес має істотні інтереси на китайському ринку.

Цікаво, що, незважаючи на проголошений намір відновити стосунки з Пекіном, у складі нового уряду Литви спостерігаються різноманітні думки щодо шляхів реалізації цього процесу.

Зокрема, в останньому чотирирічному плані уряду Литви, який вже новий парламент країни затвердив 12 грудня, Китай названо "зростаючим викликом" для зовнішньої та безпекової політики балтійської держави.

План також передбачає укріплення економічних і культурних відносин з Тайванем.

Вже у 2025 році Палуцкас та новий глава МЗС Литви Кястутіс Будріс дещо скоординували свої заяви щодо Китаю.

Прем'єр-міністр Литви зазначив, що процес відновлення взаємозв'язків із Китаєм буде непростим, акцентуючи увагу на тому, що ці відносини базуються на спільній стратегії Європейського Союзу, яка підлягає змінам через геополітичні та економічні фактори.

Глава Міністерства закордонних справ зазначив, що Вільнюс прагне налагодити відносини з Пекіном, оскільки Литва має потребу в активному посольстві в Китаї.

На це питання було отримано сприятливу реакцію з Пекіна.

Чи може новий литовський уряд внести зміни в інші аспекти зовнішньої політики? Зокрема, чи вплине це на підтримку України в її боротьбі проти російської агресії?

Слід зазначити, що незалежно від ситуації Литва завжди залишиться нашим партнером.

Імовірність того, що Литва виявить себе так, як Угорщина під керівництвом Орбана чи Словаччина з Фіцо, є вкрай низькою.

Це підтверджує і діючий президент Гітанас Науседа, оскільки новий прем'єр-міністр Гінтаутас Палуцкас обрав Україну для свого першого візиту на цій посаді. Разом із ним до Києва приїхала практично вся команда нового уряду.

Згідно з висловлюваннями міністра закордонних справ Литви, цей формат візиту повинен стати яскравим підтвердженням безперервної підтримки України. Важливо зазначити, що вперше в історії "інша країна прибула з повним складом уряду".

Ще одним свідченням цього є те, що програма нового уряду включає виділення щонайменше 3,5% валового внутрішнього продукту на потреби оборони. У планах особливо акцентується увага на "закупівлі та формуванні резервів озброєння і боєприпасів, а також на забезпеченні підготовки та оперативної сумісності з нашими союзниками".

"Ми залишимося на боці України як під час її перемоги, так і після неї. Наша мета - забезпечити Україні всебічну допомогу для швидшого інтеграційного процесу в Європейський Союз та НАТО", - зазначено в програмі уряду.

Там також підкреслено, що у міру "подальшого погіршення" геополітичної ситуації вони будуть "розширювати військову підтримку України, щоб досягти щонайменше 0,25% ВВП".

На сьогоднішній день єдиним аспектом, де можуть виникнути нові ризики, є рішення нового уряду щодо ослаблення обмежень на експорт товарів подвійного призначення повітряним транспортом до більшості країн світу.

Проте Палуцкас вже оголосив, що його уряд активно співпрацюватиме з Україною, щоб унеможливити використання цих товарів російською військовою промисловістю.

Тож "розвороту Вільнюса" точно не варто очікувати. А корекції курсу?

Під час неформальних бесід європейські та українські дипломати висловлюють занепокоєння, що Литва може незабаром втратити свій статус активного "захисника" України та ініціатора нових санкцій проти Росії.

Цей варіант може статися, але зовсім не є необхідним.

В кінцевому підсумку, підтримка України серед литовського населення залишається на стабільно високому рівні.

Це слугує основним механізмом захисту від "надмірної" корекції зовнішнього обміну.