"Позначаємо, упаковуємо, просуваємо та доставляємо": як зарубіжні продукти перетворюються на українські та постачаються державним установам.

Як імпортні продукти отримують статус частково українських, щоб мати можливість купуватися за рахунок державного бюджету?

У 2021 році українські парламентарі ухвалили рішення про надання підтримки національним виробникам через введення преференцій у сфері публічних закупівель. Головною метою цього кроку стало заохочення держави до придбання не імпортних, а вітчизняних товарів. Однак варто зазначити, що ці преференції не поширюються на всі місцеві продукти. У спеціально складеному обмеженому списку можна знайти лише промислові насоси, трансформатори, генератори та шкільні автобуси.

Зазначені поправки до законодавства вступили в силу 14 липня 2022 року. Від цього моменту замовники в системі Prozorro, з деякими незначними виключеннями, могли здійснювати закупівлі товарів з перерахованого списку лише за умови, що їхня українська складова становила не менше 10%. У 2025 році цей показник зріс до 25%, а до 2028 року досягне 40%.

Щорічно компанія складає перелік продукції, в якому вказує рівень локалізації, розрахований відповідно до формули, затвердженої урядовими органами. Призначений статус залишається в силі до завершення календарного року.

З початку 2025 року, коли рівень локалізації досягнув 25% і більше, близько 866 виробників подали до адміністратора системи Prozorro інформацію про 2 600 своїх товарів. Разом з цими даними надійшли також довільні довідки (заяви), що підтверджують наявність певного відсотка місцевих компонентів у їхніх продуктах, а також списки технологічних процесів, які вони виконують на території України.

Ось як це виглядає на конкретних прикладах.

Завдяки "послугам доставки та вантажних робіт" (у цьому контексті мова йде про операції, пов'язані із заявами постачальників) італійські дозатори Seko здобувають 30% українського компонента. Після етапів "збирання, комплектування, тестування, упаковки та налаштування" італійський насос Speroni стає на 38% вітчизняним. Американський виробник Finish Thompson отримує 25% української складової після "агрегатування, перевірки, налаштування та упаковки".

Генератор RNG Power, виготовлений у Китаї, стає на 61% українським завдяки діяльності у сфері "оптової торгівлі промисловим обладнанням, а також ремонту та технічного обслуговування машин і устаткування для промислових цілей". Турецький генератор Estar BES-50 SA, після етапів "укомплектування, збору та монтажу", отримує 25% локалізації. Аналогічно, китайський генератор MaXpeedingRODS MXR5500 стає частково українським завдяки процесам "зберігання, транспортування, гарантійного та післягарантійного обслуговування".

Іспанський насос Saci Optima на 28% стає українським завдяки "комплектуванню, упаковці, маркуванню, зберіганню, просуванню та логістичним процесам". Турбіна Caterpillar вважається частково українською через "виробництво окремих компонентів", а італійські насоси Fluimac Phoenix здобувають українську частку завдяки "перевірці комплектності продукції".

Після перегляду півтора десятка прикладів вдалося зібрати достатньо інформації для написання статті. Проте, якщо розглянути операції, описані в заявках на всі 2,6 тисячі товарів, виявиться, що лише приблизно 26% з них можна класифікувати як виробничі (виготовлення, фарбування, зварювання). І це, за словами самих заявників.

Найчастіше компанії кажуть, що локалізували продукт завдяки монтажу та збірці (26%), а також пакуванню і перевірці справжності (по 8%).

Ця проблема не нова. У Transparency International Ukraine раніше вже сумнівалися в правдивості даних щодо локалізації і попереджали урядовців, що так і станеться. Народний депутат і співавтор законопроєкту про локалізацію Дмитро Кисилевський визнав масштабну фальсифікацію і шахрайство. У травні у 2024 року уряд змінив порядок підтвердження ступеня локалізації виробництва товарів.

Бізнес тепер зобов'язаний надавати більше документів. Міністерству економіки надано право вилучати товари з реєстру у разі виявлення порушень, а при повторному порушенні може бути заборонено компанії-постачальнику участь у торгах. Кисилевський висловлює незадоволення, зазначаючи, що депутати надали Мінекономіки всі необхідні інструменти для боротьби з шахрайством, але відомство, чомусь, не скористалося ними.

Як свідчать дані Prozorro, за п'ять місяців 2025 року достроково припинені сертифікати лише для двох з 2 600 товарів. Серед 866 фірм-продавців (чи то виробників) нові лише 18,5%, тоді як решта без проблем підтвердила свої локалізовані продукти з минулих років із ступенем локалізації від 25%.

Кисилевський виступає за зміцнення законодавчих норм, пропонуючи зобов'язати Державну аудиторську службу та Антимонопольний комітет активно реагувати на правопорушення та застосовувати санкції до винних. Чи вдасться реалізувати ці ініціативи - залишається під питанням.

Локалізація багато в чому стала економічним експериментом і поки що не дуже вдалим. Проте інший співавтор закону про локалізацію Дмитро Наталуха готовий ризикнути і розширити концепцію локалізації на державне оборонне замовлення.