Хто гідний бронювання, а хто зайвий пасажир
Згідно з інформацією Міністерства економіки, станом на кінець вересня 2026 року в Україні було зареєстровано близько 1,4 мільйона заброньованих працівників. У травні цього року ця цифра становила приблизно 1,3 мільйона. Протягом останніх шести-восьми місяців кількість заброньованих працівників щомісяця зростала на десятки тисяч, як зазначають у уряді. "Якщо цей тренд продовжиться, незабаром можуть бути заброньовані всі працівники", -- зауважив прем'єр Сергій Корецький. Він навів приклад підприємства, на якому з ста заброньованих працівників лише п’ята частина займалася критично важливими завданнями, тоді як інші були зайняті в різних бізнес-проектах.
Заробітна плата співробітників і відсутність заборгованостей по податках не є достатніми доказами того, що підприємство дійсно має критичне значення. Як зазначають представники уряду, ключовими факторами повинні залишатися оборонна спроможність і роль у забезпеченні життєдіяльності країни. Тому, за словами прем'єр-міністра, для компаній у сферах оборони та енергетики не плануються кардинальні зміни. На засіданні 23 жовтня для підприємств паливно-енергетичного сектору та оборонно-промислового комплексу було встановлено максимальний рівень бронювання на 95% для військовозобов'язаних працівників. Що стосується інших компаній, які формально використовують статус критичного, уряд має намір посилити контроль та переглянути чинні правила бронювання.
На тому ж засіданні уряд заснував Координаційний центр для організації бронювання – це тимчасовий консультаційно-дорадчий орган, який уточнив поняття критичності та ініціював перегляд галузевих і регіональних критеріїв критичності, враховуючи нові вимоги.
"Країна воює, не виконуючи планів з мобілізації. Зате плани бронювання ми перевиконуємо", -- каже експертка ринку праці Тетяна Пашкіна. Задум бронювання -- дати змогу працювати фахівцям, важливим для обороноздатності і підтримки ключових тилових функцій, щоб не порушувати базові процеси, нагадує вона. Але на практиці вийшло так, що за роки кількість заброньованих розрослася, зокрема за рахунок офіціантів, кур'єрів тощо, що явно не вписується у базові критерії бронювання.
Співробітники ДТЕК намагаються відновити роботу електростанції після нещодавнього ракетного обстрілу з боку Росії, який стався 23 січня 2026 року.
Від початку існувала дилема: чи має бронювання бути економічно вигідним, чи соціально справедливим. Тоді планували налагодити його за економічним принципом, спираючись на рівень зарплатні. "Логіка така: люди, які заробляють багато, потрібні країні економічно і мали отримати бронювання, -- нагадує професор Андрій Ставицький. -- Йшлося про 30, потім -- про 60 тисяч гривень. Щодо суми можна було дискутувати, але ідея бронювання була саме така".
Ця концепція зіткнулася з низкою труднощів. Якщо військові, які беруть участь у бойових діях, отримують більше 60 тисяч у цивільному житті, чому вони не мають права на бронювання? Чи справедливо позбавляти комунальників або енергетиків, які заробляють менше 60 тисяч, можливості на бронювання, адже без їхньої роботи країна не зможе функціонувати? Модель економічного бронювання так і не була вдосконалена, і в результаті було вирішено перейти до системи бронювання, заснованої на критеріях важливості підприємств.
"Давайте будемо чесними: ця модель не працює, адже місця з бронюванням купуються," - зазначає Ставицький. Він також визнає, що економічна модель бронювання могла б зазнати такої ж долі: люди могли б влаштовуватися на роботу з фіктивною високою зарплатою і з власних коштів компенсувати підприємству податкову різницю, наприклад.
Єдиний спосіб впоратися з цим -- перевіряти підприємства, яким дають бронь, вважає професор Андрій Ставицький. "З одного боку, певним підприємствам бронь видається неефективно, вони використовують її для зловживання. З іншого, багатьох військовозобов'язаних взагалі не можуть знайти. Адміністрування людського потенціалу для мобілізації на досить низькому рівні".
Щоб забезпечити бронювання лише тим, хто виробляє критичну продукцію, треба добиватися більш ефективної мобілізації чоловіків, які уникають виконання військового обов'язку й не працюють офіційно.
Нікола Малуха
Щоб викорінити зловживання, необхідно боротися зі схемами, а не створювати додаткові обмеження для всіх підприємств, зауважує Нікола Малуха, виконавчий директор Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна та директор просвітницького проєкту й ютуб-каналу "Ціна держави". Сьогодні держава має достатньо цифрових інструментів, щоб виявляти підозрілі випадки: різке збільшення кількості працівників перед отриманням статусу критичності, невідповідність чисельності персоналу реальним обсягам роботи, фіктивне працевлаштування, аномальні зміни в зарплатах тощо. "Саме такі підприємства слід перевіряти, -- говорить Малуха. -- А механічне зниження лімітів бронювання для всіх підприємств означає, що за порушення окремих компаній доведеться розплачуватися всій економіці".
В залежності від внеску компанії та "незамінності" працівників.
Не існує універсального рішення, яке б влаштовувало всіх. Андрій Ставицький зазначає, що створення єдиного математичного критерію для всіх підприємств є неможливим. Це стосується навіть оборонно-промислового комплексу. "Усі усвідомлюють, що такий критерій потрібен, проте є підприємства в цій сфері, які на даний момент або зовсім не виробляють продукцію, або ж випускають її в дуже обмежених обсягах, тоді як інші функціонують на повну потужність", – додає він.
З іншого боку, якщо автоматично визнати, що, скажімо, меблева промисловість не має права на квоти і в ній припиниться виробництво, ми поховаємо всю економіку. Бо з меблевим виробництвом пов'язане виробництво упаковки, фурнітури, служби доставки тощо. "Не можна допустити, щоб економіка обвалилася. Важливо зберегти всі галузі на мінімальному рівні, бо треба буде відновлювати країну", -- каже професор кафедри економічної кібернетики. Тому квоти будуть переглядати, найімовірніше, в індивідуальному порядку: єдиного принципу механічного обрахунку не існує, можна лише оцінювати, наскільки певна продукція необхідна саме зараз. "Ці критерії мають бути гнучкими, але не породжувати корупцію", -- говорить Ставицький.
Скасування бронювання не дорівнює автоматичному збільшенню чисельності армії на відповідну кількість людей, зауважує Малуха. Частина працівників може мати інші законні підстави для відстрочки, частина не відповідатиме вимогам до військової служби. Хтось піде на іншу роботу з бронню. Натомість економічні наслідки втрати персоналу підприємство може відчути відразу.
Навчальні заняття військовослужбовців на тренувальному полі.
Малуха вказує на певні критерії, за якими можна оцінити, чи слід підприємству надавати право на бронювання квот:
1) Роль компанії у забезпеченні обороноздатності: безпосереднє виконання військових замовлень або участь у постачальницьких мережах оборонних товарів.
2) Гарантування основних потреб громадян та функціонування ключових інфраструктур: енергетичних систем, водопостачання, охорони здоров'я, продовольчих ресурсів, транспортних шляхів та комунікацій.
3) економічний внесок підприємства: обсяги виробництва, сплачені податки, експортна виручка, кількість робочих місць та вплив на суміжні підприємства. Однак ці показники не повинні автоматично давати перевагу великим компаніям.
4) Необхідність конкретних співробітників. Якщо для підготовки фахівця потрібно витратити кілька років, і його відсутність може призвести до зупинки виробничого процесу, це слід враховувати, незалежно від розмірів компанії.
У Кабінеті Міністрів планують делегувати оцінку критичності та проведення перевірок підприємств спеціально створеному Координаційному центру. Проте існують побоювання, що цей орган може отримати занадто широкі повноваження. У парламентському проекті постанови №16160, зареєстрованому 16 жовтня, депутати запропонували організувати відкриті консультації з бізнес-асоціаціями, перетворити Координаційний центр на консультативно-дорадчий орган і залишити прийняття остаточного рішення про статус критично важливого підприємства за урядом.
З опублікованого документа видно, що Координаційний центр отримує недостатньо чіткі повноваження. Існує двоє співголів, а рішення приймаються на основі резолюції головуючого, проте особа цього головуючого не вказана. "Тому очевидно, що є ймовірність виникнення корупційних ризиків. Але оскільки немає однозначних критеріїв для оцінки критичності, необхідно створити якусь інституцію для їх перевірки", -- зазначає Андрій Ставицький.
Андрій Ставицький
Не обов'язково, щоб перевірки виконувала велика організація: за словами професора, цю задачу може виконати, наприклад, підрозділ в Міністерстві економіки з участю представників Міністерства оборони.
Читайте такожБронювання працівників ОПК: галузь називає пропоновані 85 % загрозливими. Міністерства поки не дають пояснень (ДОПОВНЕНО)
Кому віддати перевагу на ринку праці?
Так, як було за Другої світової, коли заброньовані були лише працівники оборонних заводів і залізничники, вже бути не може. Економіка цього не потягне, впевнений Андрій Ставицький. Люди повинні гарантовано працювати в усіх галузях, головне -- знайти баланс.
В англійських містах можна досі бачити стовпчики від парканів, із яких спиляли решітки, щоб переплавити на гармати, бо промисловість у роки Другої світової переорієнтувалась на військові потреби, нагадує Тетяна Пашкіна. "Бізнесам із надування гелієвих кульок і висаджування квітів на клумби в цій економіці місця не було. І якщо порівняти цей підхід із тим, як ми намагаємося воювати, то воно так, як ми хочемо, не виходить", -- каже вона. Певна кількість людей зайнята у сферах, не дотичних до оборонки. Це нормально, бо люди і компанії мусять заробляти гроші. Але коли ця робота завдає шкоди обороноздатності, логіки в ній нема. "Люди б поставилися з розумінням, якби по місту не встановлювали скляних зупинок чи не засівали квітами клумби", -- наводить приклад Пашкіна.
Питання в тому, як акуратно і поступово розброньовувати людей, щоб бізнес не перестав поповнювати бюджет. Який відсоток заброньованих працівників бізнес може втратити безболісно, насправді невідомо, говорить Нікола Малуха. Наприклад, мілтех-компанії весь час говорять про дефіцит працівників: не лише кількісний, а й якісний. "Тому потрібно оцінювати не лише кількість працівників, а й їхню функцію у виробничому процесі, можливість їх замінити та час, необхідний для підготовки нового спеціаліста", -- пояснює Малуха.
Визначити мінімальні потреби бізнесу в трудових ресурсах може бути непросто, проте одне зрозуміло: для переходу від цивільної до мобілізаційної економіки щомісяця необхідно залучати близько тридцяти тисяч чоловіків, зазначає Ставицький. Важливо також усвідомлювати, що це не лише однонаправлений процес, адже є й ті, хто повертається до економіки. "Мова йде не тільки про бронювання, але й про інтеграцію ветеранів у виробничі процеси", -- додає він. -- "Всі ці дані можна точно розрахувати, Міністерство оборони та Генеральний штаб мають необхідну інформацію. Основна проблема полягає в тих, хто ухиляється від служби. Ми ніби й не намагаємося їх знайти, і це є помилковим підходом".
"Якщо відбудеться об'єктивний аналіз ситуації та повернення до основних стандартних вимог для різних професій та галузей, то зміни в системі можуть пройти менш болісно, -- зазначає Тетяна Пашкіна. -- Однак слід уважно оцінити роль певних посад, оскільки вони можуть впливати на обороноздатність країни."
Перед війною проблема нестачі кадрів вже була актуальною. Молодь дедалі менше виявляла бажання отримувати робітничі спеціальності. "Зараз професії слюсаря, електрика та механіка поступово відновлюються завдяки підвищеним зарплатам та можливостям бронювання фахівців," — зазначає Тетяна Пашкіна. Аграріїв завжди бракувало, а медичних працівників і фармацевтів залишалося недостатньо. Будівельна сфера, логістика та ритейл також відчувають гостру нестачу кадрів. Водночас, ці галузі змушені зменшувати штати внаслідок наслідків російських обстрілів. "Fozzy Group зменшує чисельність офісних працівників. "Епіцентр" повідомив, що більше не має роботи для приблизно семи тисяч осіб," — додає експертка з ринку праці.
Якщо виробничих працівників можуть легко забрати інші компанії через їхній дефіцит, то для офісних працівників це не завжди так просто – їм не гарантується швидке знаходження аналогічних вакансій. Ситуація особливо ускладнюється в малих містах, де внаслідок війни знищено ключові підприємства. "Людям доведеться шукати нові можливості в інших населених пунктах, а це призведе до зменшення кількості робочих місць для всіх," – зазначає Тетяна Пашкіна.
Проте, на її думку, зміни в системі бронювання не вплинуть на ситуацію на ринку праці. "Протягом останніх трьох років ринок праці залишався досить стабільним. Виробничі спеціальності продовжують перебувати під гострим дефіцитом, а професія продавця-консультанта залишається найпоширенішою", – зазначає Пашкіна. І це відбувається, незважаючи на мобілізацію та бронювання.
Україні доведеться ухвалювати складні рішення щодо розподілу обмеженого людського ресурсу між армією та економікою, каже Нікола Малуха. Але ці рішення мають спиратись на розрахунки. "Уряд у визначенні своєї політики (не лише щодо бронювання) має базуватися на принципах "доказової політики" (evidence-based policy). Це коли рішення ухвалюють на основі досліджень і перевірених даних, а не на основі політичної доцільності чи припущень, -- говорить він. -- Досі в усіх українських урядах панував саме другий підхід".
Виготовлення українських дронів.
Зміни потрібні і в бізнесі, і в нас
Якщо скоротиться кількість заброньованих, різкого обвалу економіки не станеться, а буде поступове погіршення, прогнозує Андрій Ставицький. "Війна забирає потроху. Десь знизиться виробництво, за ним -- платоспроможний попит, бо люди виходять із цивільного життя і перестають купувати те, що йому притаманно", -- міркує він. Бізнес до цього пристосовується: вже скорочує штати, переїжджає тощо. І в українців відчуття, що справи погіршились, одразу не виникне.
Але бізнес має опції, щоб триматися на плаву й далі. Зокрема більше автоматизувати процеси, перекладати їх на роботів. "Це досить реально і бізнеси до цього йдуть. Погляньте, як за два-три роки побільшало кас самообслуговування", -- говорить професор. В автоматизацію не хотіли вкладатися, бо вистачало людей. "Нині ж на складах, наприклад, уже кілька років поспіль її впроваджують. Коняка втекла, починаємо автоматизовувати стайню", -- каже Пашкіна.
Кадри можуть бути знайдені, якщо подолати стереотипи щодо певних кандидатів. "В Україні є приблизно десять мільйонів пенсіонерів, і щонайменше третину з них можна задіяти на неповний робочий день," - зазначає експертка. "Проте існує певний ейджизм: людей часто не беруть на роботу навіть після сорока років". Це ж стосується й осіб з інвалідністю, які традиційно стикаються з труднощами при пошуку роботи, а також нейровідмінних людей. Крім того, ветерани часто викликають побоювання у роботодавців через "страшилки про ПТСР", пояснює Пашкіна.
Мами, які не знають, куди подіти своїх дошкільнят та школярів під час тривог, вимушено втрачають статус економічно активних. Багато роботодавців досі не готові приймати дистанційну роботу, навіть коли це цілком можливо. Підлітки до 16 років стикаються з труднощами при працевлаштуванні через застарілі законодавчі обмеження. Експертка зазначає, що якщо усунути ці бар'єри, з'являться нові кадри.
Водночас перелаштуватися доведеться і працівникам. Якби українців морально підготували як слід, можна було б залучати трудових мігрантів на позиції, де бракує саме чоловіків. Нинішні кейси переважно негативні. "Люди, які не хотіли відгукуватися на вакансії, побачивши, що залучили іноземців, починали волати, що їх позбавляють робочих місць і що іноземці нам тут усе спаплюжать", -- нагадує Пашкіна.
Державі потрібно братись за розв'язання проблем, які спричиняють кадровий голод. Можливо, якісь рішення й ініціативи й не розв'яжуть її кардинально, говорить експертка, але "дадуть бізнесу розуміння, що він не сам борсається".
#
