Мирну угоду між Вірменією та Азербайджаном можуть укласти протягом наступних двох років, зазначив Гончарук.

Президент Азербайджану Ільхам Алієв, глава держави США Дональд Трамп та прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Вашингтон, 8 серпня 2025 року. Джерело: AP/Mark Schiefelbein.

Підписання меморандуму є важливим етапом на дорозі до укладення мирної угоди.

8 серпня Вірменія та Азербайджан за посередництва США підписали меморандум про мирні відносини між їхніми країнами. Що саме юридично вони підписали і яка роль у цьому процесі США? .

У першу чергу хочу зазначити, що те, що підписано, має більше символічне характер. І воно вже зіграло цю важливу символічну роль, тому що сьогодні в різних куточках світу якраз говорять про роль Трампа, про те, що обидва президенти - і Вірменії, і Азербайджану - хочуть його висувати на Нобелівську премію миру тощо. Але, якщо говорити про саме змістовність, то підписаний меморандум - це лише один із багатьох кроків на шляху до підписання, власне, мирного договору і врегулювання мирного між двома країнами.

"Вплив Росії на Кавказі поступово слабшає."

Варто підкреслити, що підготовка до підписання цього меморандуму та парафування мирного договору проходила виключно в рамках двостороннього діалогу між Баку та Єреваном. Обидві країни акцентували на важливості ведення переговорів без участі третіх сторін, зокрема Росії, хоча вони не висловлювали це відкрито. Росія прагнула зберегти свій військовий вплив як в Арменії, так і в Азербайджані, а також залишити свій слід у зовнішніх відносинах між цими державами під час мирного процесу. Проте, Баку та Єреван змогли вивести Москву зі стадії переговорів. На рівні обох столиць були підготовлені необхідні документи, а залучення Трампа носило символічний характер, який став вигідним як для нього, так і для обох країн. Це підкреслює зменшення російського впливу в регіоні Кавказу. Підписання угод викликало занепокоєння не лише в Росії, а й в Ірані, оскільки воно передбачає відкриття транспортних шляхів, що суттєво покращить рівень життя в обох країнах. Для Вірменії це означає можливість отримання нових доходів і підвищення рівня життя, який наразі потребує вдосконалення. Незважаючи на вигідне геополітичне розташування, Вірменія не може реалізувати потенційні вигоди від транспортних коридорів через відсутність дипломатичних зв’язків із Туреччиною та Азербайджаном. Тому важливим є той транспортний маршрут, який проходитиме через територію Вірменії, умовно названий "іменем Трампа", адже він може стати основою для відновлення економічних зв’язків між Вірменією та Азербайджаном.

"Іран відомий своїми агресивними погрозами"

Звісно, Росія та Іран вже висловили свою агресивну позицію з цього питання. Зокрема, Алі Акбар Велаяті, старший радник верховного лідера Ірану аятоли Хаменеї, висловився доволі гостро, заявивши, що шлях, названий "іменем Трампа", стане "кладовищем для найманців Трампа" і в такому ж дусі. Ця особистість відома в Ірані, оскільки раніше обіймала посаду міністра закордонних справ і прославилася своїми заявами про те, що Іран ніколи не визнає незалежність Азербайджану, а також підтримував ідеї збереження Радянського Союзу. Проте пізніше він забув про ці слова та відвідував Азербайджан. Крім того, Іран славиться своїми агресивними погрозами. Я ознайомилася з реакцією азербайджанських експертів на висловлювання Велаяті, які нагадали, що Іран раніше військовими засобами перешкоджав видобутку нафти на родовищах Азербайджану в Каспійському морі. Однак, попри всі ці погрози, реальних блокувань не відбулося. Тому, на мою думку, якщо Вірменія та Азербайджан докладуть зусиль, транспортний коридор може бути відкритий.

Марина Гончарук. Изображение: facebook/GoncharukMaryna

"Азербайджан змінив своє становище на світовій арені"

Як вірмени оцінюють цей меморандум? Які відгуки на нього були в самій країні та серед вірменських діаспор за кордоном?

У вірменському суспільстві реакція різна. Але для того, щоб розуміти, як вірменське суспільство сприймає, треба розуміти контекст.

Істотність Нагірного Карабаху для Вірменії в цілому.

Так, я хочу зазначити, що ситуація суттєво змінилася після Другої карабаської війни. Під час Першої карабаської війни вірмени змогли захопити частини азербайджанських територій завдяки всебічній підтримці Росії, яка включала як військову допомогу, так і політичну підтримку. Пізніше до влади прийшли агресивні елементи, які виступали за продовження окупації азербайджанських земель, заявляючи про наміри розширити свої території. Проте за майже тридцять років ситуація кардинально змінилася. Азербайджан зміг значно поліпшити своє міжнародне становище, зміцнивши економіку та розвивши нафтогазову інфраструктуру. Країна налагодила міцні зв’язки зі стратегічними партнерами, зокрема з Туреччиною, а також уклала високорівневі угоди з Ізраїлем, зокрема в сфері військових закупівель. В результаті, до Другої карабаської війни Азербайджан підійшов з високою готовністю.

Вірмени не прагнуть вести бойові дії за ці землі, оскільки не вважають їх своїми.

Вірменія виявилася неготовою до багатьох викликів. Проте в країні існує кілька фондів, зокрема державний "Айастан", які нібито отримують фінансові внески від вірменської діаспори з різних куточків світу. Варто зазначити, що вірменська діаспора займає друге місце у світі за рівнем впливу після єврейської спільноти. Її організація на високому рівні. Тож у вірмен, що живуть на батьківщині, були сподівання, що ці кошти допоможуть їм у реалізації їхніх цілей. Однак виявилось, що ці ресурси були розкрадені на місцях — або діаспорою, або політичним керівництвом країни. Це стало яскравим прикладом того, як вірмени, які мешкають на своїй історичній території, усвідомили, що для діаспори питання Карабаху часто використовувалось як інструмент для досягнення власних цілей — збору коштів, лобіювання певних інтересів тощо. Проте про саму Вірменію діаспора, на жаль, не завжди піклувалась.

Цікаво, що під час Другої карабаської війни, азербайджанці з різних куточків світу прибували на свою історичну батьківщину, щоб захищати свою країну. Натомість, вірменська діаспора не мала аналогічного досвіду. По-перше, вірменська спільнота активно підбурювала конфлікт, але самі вірмени не виявляли бажання воювати за ці території, оскільки не вважають їх своїми. Карабах повністю замінований, і населення там було досить нечисленним. Вірменська діаспора розробила програму, що передбачала фінансову підтримку та стипендії для тих, хто вирішив переїхати до Карабаху. Але, якщо ви дійсно вважаєте ці землі своїми, то, відповідно, там має бути хтось, хто буде їх населяти.

Життя в Карабасі відновлюється, але багато міст "стерті з лиця землі"

Яка тепер ситуація в цьому регіоні? Чи залишаються люди в живих, чи функціонують комунікації, і чи можуть вони вести звичне життя?

Після звільнення Карабаху та сусідніх районів, регіон починає відновлюватися. По-перше, там нарешті з'явилися нові дороги. Процес розмінування, хоч і складний, поступово просувається. Азербайджан разом з Україною активно обмінюються досвідом у цій справі. Азербайджан безкоштовно надав Україні техніку для розмінування та інші ресурси. Життя в регіоні відновлюється. Багато азербайджанців, які стали біженцями, повертаються додому. Нагадаю, що після Першої карабаської війни близько мільйона людей змушені були покинути свої домівки, що стало величезною гуманітарною кризою. Тоді Україна надала допомогу Азербайджану, зокрема, передавши модульні будинки для біженців. На жаль, деякі з них не дочекалися можливості повернутися. Багато міст, таких як Агдам, були практично знищені та розграбовані. Проте, незважаючи на це, нове житло продовжує зводитися, і Азербайджан інвестує значні кошти в відновлення регіону. Варто зазначити, що до початку повномасштабної агресії Росії, між нашими країнами активно обговорювалися питання обміну досвідом у відновленні деокупованих територій. І зараз, життя поступово повертається, а колишні мешканці повертаються на свої батьківщини.

Президент Азербайджану Ільхам Алієв, президент США Дональд Трамп та прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян у Білому домі підписали декларацію про мирні відносини між країнами. Вашингтон, 8 серпня 2025 року. Фото: facebookPresidentIlhamAliyev

"Це в стилі Трампа"

У меморандумі йдеться про створення транзитного коридору, який називатиметься "Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання" (TRIPP). Що це за маршрут, яке його значення і кому більше він потрібен?

Це скоріше про той саме відрізок, умовно, Зангезурського коридору, який буде пролягати через територію Вірменії. До речі, Трамп сказав, що не він був ініціатором назвати "імені Трампа", але йому приємно, що назвали його іменем. Це в дусі Трампа. Але незалежно від того, як його називати, я думаю, що якщо воно буде реалізовано, то це відкриє якісно нову сторінку життя в регіоні з точки зору економіки і підвищить рівень життя, зокрема, у Вірменії. Вони будуть менш залежними від своїх діаспор, бо сьогодні багато вірмен живуть за рахунок фінансової підтримки своїх родичів, знайомих, які проживають за кордоном. А тут є можливість вже розвивати свою країну не залежачи від РФ чи підтримки діаспори з Франції, Каліфорнії чи Росії.

"Кавказ - це край, що зберігає спогади про численні акти геноциду."

Крім того, це відкриє якісну нову сторінку в культурі і якомусь діалозі між народами Кавказу. Тому що, на жаль, цей регіон століттями страждав від того, що був майданчиком для з'ясування відносин між різними імперіями, які ніяк не ставили в цінність ні людське життя, ані почуття цих людей. І Кавказ - це регіон, який пам'ятає цілі геноциди, "стерті з лиця землі" цілі народи, тому люди там дуже недовірливі. І навіть зараз, я думаю, всі ці кроки будуть доволі складними. Тому що є певні моменти, які не пропишеш у мирному договорі - це те, як буде проходити робота з суспільством.

"Мирна угода може бути досягнута приблизно за два роки."

Меморандум було підписано. Коли ж насправді може бути досягнуто мирної угоди між державами?

Справжня мирна угода може бути досягнута приблизно за два роки, коли вірменський народ вирішить прибрати територіальні вимоги до Азербайджану зі своєї Конституції.