Коли вулиці Одеси перетворилися на річки, а жителі рятували майно з підтоплених будинків, з іншого боку океану Дональд Трамп в черговий раз назвав глобальне потепління "фейком". Але чи справді можна закривати очі на аномалії, які стають дедалі руйнівнішими?
Нещодавня стихія в Одесі забрала 10 життів і показала, наскільки вразливими стають люди через природні аномалії. Та попри науковий консенсус в цьому питанні і зростання катастроф у всьому світі, є чимало подвижників, які не сприймають фактів і не вірять в глобальне потепління, вважаючи, що людська діяльність тут ні до чого. Хто ж правий і чи є золота середина в цьому питанні, детальніше розповість Еспресо.
Дональд Трамп, изображение: gettyimages
Лідер Західного світу Дональд Трамп неодноразово називав глобальне потепління "найбільшим обманом в історії", "аферою" чи просто "фейком", вигаданим Китаєм, щоб підірвати американську промисловість.
Цю тему він яскраво висвітлив під час свого виступу на Генеральній Асамблеї ООН у вересні. Президент Трамп звернувся до світових лідерів, стверджуючи, що "вуглецевий слід - це вигадка, створена людьми з недобрими намірами". Більше того, він охарактеризував відновлювані джерела енергії, такі як вітрова та сонячна, як "обман", який потрібно викорінити, критикуючи прихильників "зелених" ініціатив. Трамп запропонував країнам активно купувати більше американської нафти та газу, а також збільшити використання ядерної енергії.
Такі заяви для Трампа не нові.
Ще до того, як він став президентом, Трамп виступав на підтримку кліматичного законодавства. Проте у 2010 році його позиція різко змінилася: він заявив, що "на вулиці досі холодно" і стверджував, ніби "вчені визнали глобальне потепління шахрайством". Відтоді Трамп не раз повторював подібні думки, зокрема, що "не вірить у вплив людини на глобальне потепління", наголошуючи на тому, що сто років тому люди говорили про "глобальне похолодання", і вважає, що в цьому немає нічого поганого, оскільки в одному місці може бути тепло, а в іншому — холодно.
Людей, які не вірять у глобальне потепління або ставлять під сумнів його антропогенний, тобто викликаний діяльністю людини, характер, називають кліматичними скептиками або заперечувачами кліматичних змін. Хоча в світі існує чимало прихильників цієї точки зору (зокрема, в США, де, за деякими оцінками, їх частка становить близько 15% населення), серед науковців вони фактично перебувають у меншості: лише від 1 до 3% кліматологів заперечують роль людини у зміні клімату. Для детальнішого ознайомлення з науковим консенсусом, зверніться за посиланням.
Зазвичай вони використовують такі доводи:
"Клімат завжди зазнавав змін." Справді, в історії були як теплі, так і холодні етапи (наприклад, Римський кліматичний оптимум, що супроводжувався розквітом імперій, та Малий льодовиковий період у XV-XIX століттях, коли Європа відзначалася надзвичайно суворими зимами). Проте ці зміни мали локальний характер, а не глобальний, і відбувалися повільніше. Сучасні зміни є одночасними на всій планеті;
"Є природні цикли потепління й похолодання". Так, клімат має безпосередній зв'язок зі змінами орбіти Землі (цикли Міланковича), активністю Сонця, вулканізмом тощо. Однак нинішнє потепління +1.1°C за 150 років - найшвидше за останні дві тисячі років і кліматичні моделі кажуть, що причина саме у надмірній кількості CO₂, а не якихось природних факторах;
"Науковці перебільшують, щоб отримувати фінансування". Якщо це так, тоді ми говоримо про глобальну теорію змови, оскільки неможливо, щоб вчені всіх країн світу отримували однакові дані і, відповідно, однакові висновки. Тому таке заперечення є вірою в конспірологію (мовляв, світом керують масони і на Місяці ми не були), а не науковими дослідженнями;
"Потепління корисне: більше врожаїв, менше смертей від холоду". Ця "користь" є неконтрольована і несе не лише потепління, алей раптові похолодання. А екстремальна погода (повені, посухи) коштує трильйонів і багатьох смертей людей та іншої живої природи.
Тож справді, частина цих тверджень базується на реальних фактах, але часто робляться хибні висновки. Зокрема, що якщо клімат змінювався природно раніше, тоді люди сьогодні не можуть бути причиною теперішніх змін.
Натомість науковий консенсус визнає природні коливання, але показує, що швидкість і масштаб потепління в індустріальний період ХХ-ХХІ ст. не пояснюються природними циклами. Причина - насамперед накопичення парникових газів (CO₂, CH₄ тощо) від людської діяльності, тобто спалювання вугілля, нафти, газу, вирубка лісів та надмірне розведення великої рогатої худоби, які й створюють цей парниковий ефект і температура різко зростає. Природні фактори (сонце, вулкани, орбіта) враховуються у моделях і без людського впливу температура б зараз мала бути дещо нижчою, а не вищою.
Загалом кліматичні скептики чітко пов'язані з політиками та компаніями, які просувають такі аргументи, щоб бути не такими як всі та отримати за це свою частку вигоди.
Відповідь на це питання має дві площини - гроші та виборці.
З одного боку, економічні інтереси є очевидними. Сектора, які найбільше забруднюють довкілля - нафтовидобувна, вугільна, газова та хімічна промисловість - володіють колосальними фінансовими ресурсами й впливом. Будь-які жорсткі кліматичні обмеження прямо б'ють по їхніх прибутках. Тому ці галузі десятиліттями інвестували у лобізм, політичні кампанії та навіть псевдонаукові дослідження, які мали посіяти сумнів щодо змін клімату. Політики, які виступають проти кліматичних ініціатив, часто отримують щедру підтримку у вигляді пожертв на виборчі кампанії, фінансування політичних проєктів або вигідних партнерств після завершення кар'єри (Трамп від таких компаній на свою виборчу кампанію отримав 500 млн доларів). Це класичний приклад взаємовигідного симбіозу: корпорації отримують збереження статус-кво, а політики - ресурси для утримання влади.
З іншого боку, виборці. Кліматичні ініціативи часто передбачають непопулярні заходи: підвищення акцизів на паливо, закриття вугільних шахт, перехід до більш дорогих джерел енергії або зміни у звичному способі життя. Частина населення, особливо в промислових зонах та серед людей похилого віку, ставиться до таких змін із настороженістю. Скептичні висловлювання дозволяють політикам виступати в ролі "захисників робочих місць" та "реалістів", які нібито протистоять "панікерам" та "глобалістам". У такий спосіб вони зміцнюють свою виборчу підтримку, апелюючи до страхів та повсякденних настроїв громадян.
Отже, підтримка кліматичного скептицизму не є випадковим явищем або наслідком невігластва. Це усвідомлений політичний інструмент, що поєднує фінансові інтереси з прагматичним орієнтуванням на специфічні соціальні верстви. Саме з цієї причини така риторика продовжує звучати сьогодні, незважаючи на майже єдину позицію наукової спільноти та зростаючі ознаки кліматичних катастроф.
Нещодавно видання Bloomberg опублікувало матеріал, в якому йдеться про те, що Дональд Трамп не є єдиним глобальним лідером, який відмовляється від "зеленого" курсу. Зокрема, прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер вирішив пропустити цьогорічну кліматичну конференцію ООН, що проходитиме в Бразилії, незважаючи на раніше висловлені наміри значно зменшити викиди вуглецю країни. Тим часом сама конференція вже піддається критиці через рішення Бразилії послабити екологічні норми, відновити незаконну вирубку лісів, а також прокласти дорогу через важливі екосистеми — дії, які ставлять під загрозу основи міжнародних кліматичних зустрічей. Це може призвести до того, що екологічні заяви багатьох лідерів будуть сприйматися як порожні слова, а не реальні зусилля, що, в свою чергу, підсилює скептицизм у суспільстві та серед потенційних союзників.
Крім США, противниками "зеленої" політики є й інші впливові країни. Наприклад, Саудівська Аравія та інші нафтові монархії Перської затоки постійно перешкоджають міжнародним угодам щодо зменшення викидів, оскільки їхні економічні моделі майже повністю залежать від експорту нафти та газу. Індія також займає обережну позицію: вона офіційно визнає проблему зміни клімату, але стверджує, що першими скорочувати викиди повинні багаті держави. У Східній Європі, зокрема в Угорщині, Чехії та Польщі, існують політичні сили, які відкрито протистоять жорстким кліматичним нормам ЄС, вважаючи їх загрозою для національної економіки та енергетичної стабільності.
Цікаво відзначити, що Китай, незважаючи на свій статус найбільшого забруднювача в світі, парадоксально став одним з провідних учасників у сфері зеленої енергетики. Країна займає перші позиції у виробництві сонячних панелей, вітрових турбін та електромобілів, а також вкладає величезні суми в розвиток відновлювальних джерел енергії. Це не лише має екологічний аспект, а й стратегічну мету — забезпечення лідерства на ринках майбутнього. Європейський Союз, зокрема Німеччина, Франція, Нідерланди та скандинавські країни, продовжують активно реалізовувати Зелену угоду, незважаючи на економічні виклики. Канада, Японія та Південна Корея також впевнено просувають свої стратегії декарбонізації.
Нещодавно Папа Римський Лев XIV надав своє благословення крижаній брилі, закликаючи світових керівників активніше боротися із змінами клімату. За цей крок він отримав критику з боку прихильників руху MAGA, пов'язаного з Дональдом Трампом.
Так що світ дедалі більше розділяється на два табори: одні бачать у зеленій політиці шанс для оновлення економіки та можливість вртятувати клімат, інші - загрозу для старих індустрій і політичного впливу.
Світ дедалі частіше нагадує фільм-катастрофу - тільки ще без кінцевих титрів. Цієї осені Одесу накрила масштабна повінь, яку місцеві жителі вже називають найсильнішою за десятиліття. Рясні дощі за лічені години перетворили вулиці на ріки (не обійшлося і без службової недбалості через непрацюючі каналізації). Метеорологи відзначають, що таких інтенсивних опадів регіон не бачив десятки років, а синоптики прямо пов'язують їх з потеплінням Чорного моря та змінами атмосферної циркуляції.
рятувальники ліквідовують наслідки повені в Одесі, фото: ДСНС
Сьогодні ми спостерігаємо безпрецедентні явища, які не були характерні для нашого клімату раніше. Це стосується як аномально високих температур, так і надзвичайно сильних опадів. Інтенсивність і частота таких явищ зростають як у нашій країні, так і в усьому світі. Сильні дощі можуть знову з’явитися в Одесі, Києві та інших містах. Наприклад, цього року у Львові було зафіксовано 110 мл дощу всього за півдоби. А минулого року в іспанській Валенсії випало відразу 5-6 місячних норм опадів. Основна проблема полягає в тому, що з підвищенням температури повітря збільшується й кількість вологи, яку може вмістити повітря. В результаті, ми можемо очікувати ще більше опадів, - зазначила у коментарі для РБК-Україна кандидат географічних наук, завідувачка відділу прикладної метеорології та кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України Віра Балабух.
Нещодавно Балкани також опинилися під впливом кліматичних катаклізмів: Болгарію вразили сильні дощі, які призвели до серйозних повеней на чорноморському узбережжі, тоді як Сербію та Боснію накрили незвичні для цього часу снігопади. Ці контрастні погодні явища свідчать про зростаючу кліматичну нестабільність, адже тепліші моря забезпечують більшу вологість, а порушені атмосферні потоки формують хаотичні умови погоди.
На іншому кінці планети, в Непалі, сталися аномальні мусонні дощі, спричинивши зсуви та повені, які вже призвели до півсотні жертв і руйнувань інфраструктури.
Це всього лише невелика частина великої картини кліматичних катастроф: у Північній Африці спостерігаються найсильніші посухи за століття, у Південній Америці бушують руйнівні шторми, а в Північній Америці сезон ураганів розпочався раніше та з безпрецедентною інтенсивністю. У той же час, серйозною загрозою залишається танення льодовиків Антарктики та Арктики, що веде до постійного підвищення рівня океанів та морів.
Якщо нинішні тенденції збережуться, до кінця XXI століття світ може змінитися до невпізнання. Згідно з прогнозами Міжурядової групи з питань зміни клімату (IPCC), середній рівень моря може піднятися на 0,6-1 метр, а в песимістичних сценаріях - і більше. Це означає, що цілі прибережні райони будуть затоплені, включно з великими містами: частинами Нью-Йорка, Шанхаю, Мумбаї, Александрії та Одеси. З карти можуть зникнути деякі острови Тихого океану - держави на кшталт Тувалу чи Кірібаті вже готують плани евакуації населення.
Одночасно в континентальних зонах очікуються тривалі посухи, процеси опустелювання та нестача питної води, що створює загрозу для сільського господарства та може спровокувати безпрецедентні міграційні хвилі. Деякі місцевості, особливо в Африці та Південній Азії, можуть стати практично непридатними для проживання через небезпечні комбінації високих температур і підвищеної вологості. В той же час інші регіони страждатимуть від надмірних опадів і частіших повеней, що призведе до руйнування інфраструктури та підвищить ризики нових захворювань.
Отже, наслідки цих змін не обмежаться лише впливом на природне середовище та зменшенням біорізноманіття, яке постійно скорочується (нові види тварин, рослин і риб невпинно зникають). Кліматичні катастрофи здатні істотно змінити політичну мапу світу. Масові міграції населення, боротьба за воду та родючі території, крах прибережних економік і зростання соціальної нерівності можуть стати причинами нових конфліктів, підйому авторитарних режимів і перегляду існуючих кордонів держав.
Чи є шанс зупинити цей процес? Науковці кажуть, що вікно можливостей ще не повністю зачинене, але воно стрімко звужується. Якщо людство зможе різко скоротити викиди парникових газів уже в найближче десятиліття, деякі найгірші сценарії можна буде пом'якшити. Проте навіть у найоптимістичніших прогнозах зміни вже не уникнути - можна лише зменшити їхній масштаб і адаптуватися. Якщо ж глобальна бездіяльність триватиме, наступне століття може стати епохою не просто кліматичних, а цивілізаційних зрушень, які визначать нову історію людства.
#Дональд Трамп #Природний газ #Нафта #Європейський Союз #Європа #Дощ #Президент (державна посада) #Київ #Сонце #Китай (регіон) #Північна та Південна Америка #Одеса #Організація Об'єднаних Націй #Західний світ #Політика #Риторика #Відновлювана енергетика #Північна Африка #Клімат #Нью-Йорк #Бразилія #Експрес-телебачення #Опади #Валенсія #Потоп #Мінливість та зміна клімату #Африка #Швейцарія #Посуха #Вугілля #Балкани #Північна Америка #Південна Америка #Вуглець #Волога #Зв'язок #Південна Азія #Зміна клімату #Консенсус #Орбіта #Боснія (регіон) #Мумбаї
