США проводять зустрічі з Росією та Україною, наближаючись до мети, вкотре заявив президент США Дональд Трамп, коментуючи перспективу врегулювання війни. Риторика держсекретаря США Марко Рубіо дещо інша - Росія має якнайшвидше визначитися, чого вона прагне. Рубіо запевнив, що Україна показала свою готовність до припинення війни, а завершитися вона має "прийнятним для обох сторін" рішенням.
"Якщо Росія обере стратегію затягування, ми не будемо зацікавлені в цьому процесі. Трамп не братиме участі в безкінечних переговорах. Незабаром стане зрозуміло, наскільки серйозно Росія налаштована на мир. Якщо так - це позитивно, якщо ж ні - нам доведеться переглянути наше становище та подальші дії," - підкреслив державний секретар США.
Москва не просто так відкладає ухвалення рішень. Сьогодні Росія застосовує стратегію затягування процесу мирних переговорів для просування своїх військових і дипломатичних цілей. РФ намагається захопити якомога більше територій України, адже війна стала основою її економіки і соціального життя. Установлення миру може призвести до руйнування цієї системи, і в Кремлі це чудово усвідомлюють.
Які фактори можуть вплинути на Росію щодо завершення конфлікту? Чи готовий Трамп йти на компроміси в інтересах України? Яка роль прямих переговорів між Європою та Путіним, і хто повинен очолити ці перемовини?
Своїми думками щодо цих та інших питань в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента".
Пане Олександре, як ви вважаєте, які цілі переслідує російський лідер Володимир Путін на даному етапі, і чи є у нього намір зупинити війну?
На мою думку, між позицією Росії та поглядом Дональда Трампа існує суттєва відмінність. Для Трампа найважливішим є досягнення припинення бойових дій, тобто замороження конфлікту на лінії фронту з подальшим продовженням переговорів — можливо, колись вдасться досягти угоди. Однак для Росії цей варіант є неприйнятним, оскільки фактично він ставить під сумнів основну мету — знищення України. Кремлю буде важко пояснити своїм громадянам цю ситуацію, адже представити це як перемогу, очевидно, буде надзвичайно складно.
Сьогодні в РФ є достатньо велика частина ура-патріотів, яких сам путінський режим і виростив, і вони фактично вимагають "остаточного вирішення українського питання раз і назавжди", тобто знищення нашої держави та українців як нації. З цієї точки зору, позиції США та Росії не збігаються.
Якщо ми прислухаємось до слів держсекретаря США про те, що, мовляв, Україна погодилась на план Трампа про припинення вогню, а Росія затягує час, то про це навіть сказав сам Дональд Трамп. У той самий час, як на мене, є психологічна проблема, яка сьогодні тяжіє над ним. Американському президенту для того, щоб перейти до більш активного тиску на РФ, треба визнати свою помилку, чого Дональд Трамп категорично не любить робити від слова ніколи. Адже він казав, що Путін - мій друг, він мене поважає, не обдурить, ми припинимо війну, я впевнений у Росії. Водночас РФ продовжує масовані обстріли України та масове вбивство українців, і що особливо страшно - дітей. І знову Трамп заявляє, що його турбують ракетні атаки Росії по Україні.
На мою думку, Дональд Трамп все ж таки визначив собі певний психологічний термін, особливо в контексті своїх перших ста днів на посаді президента. Йому потрібно буде щось повідомити або продемонструвати, і питання України відіграватиме в цьому важливу роль. Якщо до завершення цього терміну нічого не зміниться, виникне необхідність чітко з’ясувати, чи веде він якісь дії щодо Росії, чи ні.
Щодо дій Кремля, ви маєте рацію: за три роки війна перетворилася на невід'ємну частину російської економіки та суспільного життя. Вона стала важливим інструментом легітимації та зміцнення режиму Путіна. Можна стверджувати, що зупинка бойових дій викликала б серйозні труднощі як в економічній сфері, так і в політичному житті Росії.
З іншого боку, існує ще одна проблема — російська економіка, яка вже ледве витримує такі інтенсивні військові дії. У цьому контексті Путіну варто задуматися про припинення війни, але при цьому знайти рішення, яке буде прийнятним для нього. Однак Кремлю потрібні умови, які могли б сприйматися як політична перемога для Росії, але для України це буде виглядати як капітуляція. Виглядає так, що Путін має на увазі існування певного "вікна можливостей", аби отримати максимальні поступки від України під тиском Сполучених Штатів, які в російському суспільстві будуть сприйняті як тріумф Росії.
- Економічні проблеми, які має Росія, та ціна на російську нафту, яка вже впала на 25% нижче за закладений у бюджеті рівень на фоні тарифної війни, - наскільки це вагомий фактор для Путіна, аби припинити війну?
На мою думку, цей етап суттєво обмежує маневреність та часові можливості для Путіна. Проте, я вважаю, що Росія все ще спробує протягом певного періоду домогтися найбільш вигідних умов для себе, перш ніж ухвалити рішення про припинення вогню.
Проблеми лише наростають. Наприклад, згідно з різними оцінками, до кінця 2025 року російський фонд добробуту, який фактично фінансував цю війну, може вичерпатися. На початку широкомасштабного вторгнення в Росії було понад 300 мільярдів доларів. І тепер постає важливе питання: що робити, коли ці кошти закінчаться? Чи готове російське суспільство продовжувати боротьбу і витримувати всі труднощі війни? На це питання у Путіна немає чіткої відповіді. Кремль насправді побоюється нової великої мобілізації, адже не знає, як суспільство відреагує, коли його змушуватимуть йти на війну в Україні в масовому порядку. Тому, на мою думку, до кінця 2025 року Росія, скоріш за все, прагне знайти спосіб хоча б тимчасово зупинити вогонь, але все ж намагатиметься завершити так звану "спеціальну військову операцію" з максимальною вигодою для себе.
Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков підкреслив, що "Володимир Путін підтримує ініціативу щодо припинення вогню в Україні, але для цього необхідно вирішити ряд питань". Він натякнув на те, що Україні та міжнародній спільноті слід офіційно визнати тимчасово окуповані території, зокрема Крим, як частину Росії — позиція, яку неодноразово висловлювали сам Путін та інші представники Москви.
З одного боку, ми маємо заяву заступника закордонних справ РФ Сергія Рябкова про те, що США все ще не зважають на ці вимоги. З іншого, є неоднозначні висловлювання спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа, який досить відкрито говорить про те, що Україна має поступитися РФ своїми територіями. У Європі існує застереження щодо того, що Дональд Трамп може таки перетнути "червоні лінії" України та погодитися на певні умови Росії. Наприклад, про те, що Трамп ризикує зробити "історичну помилку", якщо його переговори призведуть до визнання США претензій Росії на Крим та інші зайняті території, вважає радник польського уряду щодо України Павло Коваль, який консультує прем'єр-міністра Дональда Туска та очолює комітет із закордонних справ польського парламенту. Висока представниця ЄС Кая Каллас зазначає, що Марко Рубіо нібито їй сказав, що американці не перейдуть "червоних ліній" України, але це вкотре натякає на те, що в американського президента все-таки розглядають подібний варіант.
Теоретично, Трамп може вчинити так, на жаль. Це варто враховувати, оскільки в його оточенні є багато осіб, які підтримують російські наративи. Наприклад, Віткофф постійно впливає на Трампа, поширюючи путінські ідеї. Це створює певну загрозу, і ми повинні бути обережними. Проте серед радників Трампа є й такі, як Марко Рубіо, які не мають жодних симпатій до Росії. Вони розуміють, що поразка України означатиме також поразку для Сполучених Штатів. Не можна забувати й про європейський фактор: представники Європи нещодавно заявили, що санкції будуть зняті тільки після повернення Росією всіх окупованих територій Україні, включаючи Крим. Це і є причина, чому Росія намагається юридично закріпити контроль над цими територіями, щоб мати можливість обговорювати зняття санкцій і відновлення доступу до європейських ринків, які вона фактично втратила. Це критично важливий момент, і я сподіваюся, що він не дозволить Дональду Трампу перетворити ці "червоні лінії" на виправдання для своїх дій. Він усвідомлює, що механізмів для тиску на Європу в нього наразі не так уже й багато, особливо на фоні загальної економічної війни.
Загалом українське питання, вочевидь, буде вирішуватись у контексті загального європейського питання, й про це говорить Європа, яка продовжує наполягати, по-перше, на тому, що нічого про Україну без України не можна говорити, а по-друге - нічого не можна говорити про безпеку Європи без Європи, і, що надзвичай важливо, ці два пункти підтримав Китай. Отже, фактично створюється така ситуація, за якої навіть якщо Росія і США хотіли б про це домовитись і закрити тему, то це буде надзвичайно складно з точки зору інших гравців, які чинитимуть цьому опір.
- Тобто ви вважаєте, що Україну є кому прикрити на випадок пакту Трампа-Путіна?
Я надіюся, що цю історію не вдасться нав'язати безслідно, адже в Європі це теж добре усвідомлюють. Тому протистоятимуть такому розвитку подій у максимальному обсязі.
- "Коаліція охочих" щодо України погодилася з тим, що хоча б один європейський лідер має поговорити з Росією, заявив президент Фінляндії Стубб. Президент Франції Еммануель Макрон нібито готовий очолити переговорний процес від імені європейських партнерів, "коли прийде час" і якщо переговори буде узгоджено з партнерами, зокрема з українською стороною. Водночас Макрон кілька років поспіль, від моменту приходу до влади у 2017 році, вів інтенсивні переговори з Путіним і які результати отримав? Можливо, правильніше було б прем'єр-міністерку Італії Джорджу Мелоні призначити головним перемовником від Європи. Тим більше, що їй сьогодні симпатизує Дональд Трамп.
З одного боку, це вірно, але з іншого — Джордж Мелоні наразі не здатен перетворити свої добрі стосунки з Трампом на значні політичні досягнення. Щодо питання, чи потрібно взагалі вести діалог із Путіним, то, безперечно, це буде необхідно, якщо мова йде про забезпечення безпеки для України. Ми вже досягли консенсусу, що без цих гарантій жоден стійкий мир не буде можливим. З цієї перспективи, кандидатура президента Франції виглядає найбільш оптимальною на сьогодні. Так, він дійсно мав багато контактів із Путіним, і їхні стосунки були досить неформальними. Макрон сьогодні є лідером Європейського Союзу, і це визнано навіть іншими світовими гравцями. Наприклад, під час свого візиту до Європи, лідер КНР Сі Цзіньпін зустрічався саме з французьким президентом. Це, на мою думку, підтверджує його лідерські позиції після виходу Великої Британії з ЄС, тоді як Німеччина, хоч і є економічним лідером, не має амбіцій на політичне керівництво.
Саме президент Франції був людиною, яка запропонувала ввести військовий контингент європейських країн в Україну. Й останні слова Макрона про те, що ми ніколи не будемо питати в Росії дозволу, мені здається, показують, що саме президент Франції може говорити з Путіним.
- Щодо гарантій безпеки. Посланник Путіна Кирило Дмитрієв в інтерв'ю Fox News заявив про готовність Росії погодитися на західні гарантії безпеки України, не уточнивши, втім, які саме. При цьому, вступ України до НАТО він назвав "цілком неможливим". Утім, слова про потенційні гарантії безпеки для України - перша подібна заява з боку представників Кремля. Раніше Путін неодноразово говорив, що мир в Україні можливий лише після її "демілітаризації", а міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров категорично відкидав можливість присутності у країні військ із країн НАТО, навіть якщо вони діятимуть не під егідою Альянсу. Ця заява просто аби "порадувати" Трампа й потягнути час? Чи росіяни розуміють, що їм треба буде все-таки піти на певні поступки?
На мою думку, це другий варіант. Як я вже згадував, для Трампа існує психологічний дедлайн. У світлі нинішніх проблем із нафтою та можливими новими санкціями проти російського тіньового флоту, росіяни починають усвідомлювати цю ситуацію. Наприклад, приблизно 70% цього тіньового флоту проходить через Балтику, і перекрити цей шлях для військових сил НАТО не складе жодних труднощів, адже Балтійське море, після приєднання Швеції та Фінляндії до Альянсу, стало "внутрішнім морем" НАТО. Для реалізації цього навіть не потрібно вигадувати щось нове — достатньо оголосити про військові навчання для блокування акваторії, як це робила Росія в Чорному морі на початку повномасштабного вторгнення. Я вважаю, що це може стати додатковим аргументом для Росії. Можливо, певні представники Сполучених Штатів вже донесли до них інформацію, що такі дії можуть відбутися досить скоро. Саме тому ми спостерігаємо початок зміни риторики, яка свідчить про те, що Росії, можливо, доведеться погоджуватися на певні умови.
#НАТО #Дональд Трамп #Китай #Нафта #Європейський Союз #Європа #Росія #Економіка #Україна #Президент (державна посада) #Мобілізація #Українці #Москва #Китай (регіон) #Північна та Південна Америка #Сполучене Королівство #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Московський Кремль #Німеччина #Кремль (фортифікаційна споруда) #Володимир Путін #Російська мова #Суспільство #Сейм #Швеція #Фінляндія #Крим #Італія #Росія за часів Володимира Путіна #Сі Цзіньпін #Бойові дії #Нація #Диктатор. #Марко Рубіо #Дональд Туск #Еммануель Макрон #Президент Франції #Міністерство закордонних справ #Дмитро Пєсков #Військова окупація #Державний секретар Сполучених Штатів Америки #Сергій Лавров #Польський народ #Тимчасово окупована територія України #Президент Фінляндії
