Комплект безпритульних та "фунтів" для статистичних цілей: чи буде втілена урядова ініціатива "бронювання в обмін на мобілізацію"?

Довіряйте авторитетним інформаційним ресурсам — приєднуйтесь до Telegraf у Google Новинах!

Наприкінці жовтня уряд знову переглянув правила бронювання, вперше скасувавши повну відстрочку для підприємств, що належать до оборонно-промислового комплексу та енергетичної галузі. Це викликало занепокоєння, оскільки ключові компанії можуть опинитися під загрозою втрати своїх співробітників. Тим не менш, прем'єр Корецький закликав до спокою, підкресливши, що механізм 100% бронювання залишиться в силі, але з умовою виконання мобілізаційних зобов'язань. Проте виникає питання, як ці зміни будуть сприйняті в уряді та парламенті, а також чи не призведе це до виникнення нових корупційних схем, проти яких, за словами Корецького, ведеться боротьба. Ці питання були проаналізовані в матеріалі "Телеграф".

Це вже відбувалося раніше.

Відповідно до закону "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", підприємства вже мають зобов'язання щодо виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Це охоплює виробництво продукції та забезпечення майна підприємства, такого як техніка, будівлі та інфраструктурні об'єкти, які можуть бути передані Збройним Силам України для використання під час воєнних дій.

Щодо кадрових аспектів, організації зобов'язані лише "надавати підтримку ТЦК", вести військовий облік своїх співробітників та "забезпечувати своєчасне інформування та прибуття тих, хто залучається до виконання мобілізаційних зобов'язань".

Отже, уряд впроваджує абсолютно нову концепцію.

"Компанія зможе здійснити повну броню працівників, якщо регулярно залучатиме певну їх частину до військової служби на добровільних засадах", - написав у соціальних мережах керівник Кабінету Міністрів України Сергій Корецький.

Але що значить "повністю", якщо певний сегмент все ж потрібно буде віддати на потреби мобілізації? Хоча теорія цього аспекту наразі не є вичерпною, прем'єр підкреслює, що стратегічна мета цього нововведення є справді благородною і цивілізованою: "аби ніхто не мусив шукати один одного на вулицях".

Нагадаємо, що в квітні схожу ініціативу висловив депутат від монобільшості Федір Веніславський. Його аргументація була такою ж:

Якщо компанія має намір здійснити додаткове бронювання громадян, яких вона потребує, їй слід запропонувати альтернативу не у вигляді фінансових коштів, а у вигляді конкретних військовослужбовців Збройних Сил України або інших складових сектору оборони, які можуть замінити тих, кого вони бажають забронювати, – зазначив Веніславський у коментарі "Телеграфу".

Поряд із галасом навколо новини, ця заява не спричинила жодних інших змін. Які ж події розгорнуться цього разу?

Чи зможе уряд впоратися з цими викликами?

Судити важко, адже за словами нардепів, опитаних виданням, уряд поки що взагалі не комунікував з ними цю тему, а відтак складно спрогнозувати, чи спрацює новий механізм бронювання, якщо він існує тільки у формі гасла.

У мене немає чіткого розуміння логіки, що стоїть за цією ідеєю. Кабмін щось придумав, і, на мою думку, концепція виглядає цікаво, але її реальний зміст залишається для мене загадкою. Я вважаю, що прем'єр не самостійно вигадував цю дивну ідею, а отримав натхнення від когось. Тепер усі метушаться і не знають, як діяти далі. Я звернувся до Кабміну з депутатським запитом: якщо ви вже озвучили таку незрозумілу думку, то, принаймні, роз’ясніть, що насправді стоїть за цим. Поки що відповіді ще не отримав, - коментує "Телеграфу" народний депутат від "Слуги народу", член комітету ВР з національної безпеки та оборони Олександр Федієнко.

Занепокоєні підприємці, яких це безпосередньо торкнеться.

В даний момент розглядається низка ідей, але узгодженого підходу ще не досягнуто. Тому багато факторів буде залежати від конкретних обставин: які саме пропозиції будуть адресовані роботодавцям і співробітникам? Яким чином проходитиме залучення людей і як це вплине на процес бронювання, - зазначила виконавча директорка Спілки українських підприємців (СУП) Катерина Глазкова у коментарі для "Телеграфу".

Що конкретно мається на увазі під терміном "мобілізаційне зобов'язання"? Яким чином буде встановлюватися його обсяг? Які вимоги слід буде виконати? - зазначив у коментарі виданню "Телеграф" Олексій Мірошниченко, голова Конфедерації роботодавців України.

На початку весняного сезону Веніславський озвучив статистику, що коливається від трьох до десяти мобілізованих, які необхідні для підтримки одного заброньованого. Безсумнівно, такі прогнози виглядають занадто оптимістично. Що саме станеться насправді — залишається під питанням, і відповіді на ці запитання поки що не визначені. Проте вже можна виділити ключові виклики, з якими може зіштовхнутися реалізація цієї концепції.

В активному пошуку добровольців.

По-перше, Корецький згадує про можливість добровільної мобілізації деяких працівників підприємств. Але саме з цією добровільною мобілізацією і пов'язані всі труднощі. Чому військовозобов'язаний, що працює на підприємстві, раптом має більше бажання приєднатися до мобілізації, ніж той, хто просто на вулиці? Якраз навпаки. Адже не секрет, що багато чоловіків обирають роботу на критичних об'єктах саме для того, щоб отримати можливість на бронювання.

Необхідно уникати ситуацій, коли співробітник відчуває тиск з боку керівництва або колег, адже його рішення щодо служби може вплинути на бронювання інших членів команди. Подібна залежність може призвести до серйозних конфліктів у компанії, - підкреслює Глазкова.

Працівники не є власністю роботодавців і не можуть бути просто так перенаправлені на виконання їхніх бажань. Це повинно бути усвідомлене рішення самого працівника. На даний момент це відбувається на добровільних засадах, і якщо особа потрапляє до територіального центру комплектування, вона має право відмовитися, враховуючи також думку своїх близьких. Підприємствам не варто ставити себе перед вибором: виконувати мобілізаційні зобов’язання чи ризикувати втратою можливості продовжувати свою діяльність, - зазначив Мірошниченко.

Отже, підприємствам доведеться шукати інші варіанти, щоб уникнути такого роду рішення. У цьому світлі з'являться...

Перспективи для маніпуляцій.

Перша схема. - Бізнес може обрати варіант найму працівника з подальшою мобілізацією, - зазначає Мірошниченко.

У вуличному сленгу людину, яка виконує роль підставної особи, часто називають "фунт".

Існує компанія, і уряд надає їй вказівку: "Станьте рекрутинговим центром". Якщо цього не буде зроблено, підприємству доведеться шукати працівників на вулиці, як кажуть, в обмін: "Не заважайте нашим співробітникам, а ми надамо вам інших". Директор компанії звертається до HR-фахівця і говорить: "Мар'я Петрівна, мені потрібно, щоб ти знайшла десять бездомних людей на місяць. Ми готові запропонувати їм роботу і навіть виплатити зарплату", - пояснює Федієнко.

Однак, знайти цих "додаткових працівників" для фіктивного оформлення з метою мобілізації — це ще одне завдання. Для ТЦК виконання цієї роботи вже давно стало справжнім викликом.

Схема товариша. - Вони входять у ТЦК і заявляють: "Ви ж все рівно мобілізуєте людей? А що, якщо ми домовимося про працевлаштування безробітних, які підлягають мобілізації, і вони будуть від нас йти на службу", - зазначає Федієнко.

У теоретичному аспекті можливе створення умовного ринку, в рамках якого мобілізовані громадяни укладають угоду з певними підприємствами сектору оборонної промисловості, що працюють у співпраці з Міністерством оборони. Ці мобілізовані особи можуть бути формально працевлаштовані на підприємстві на короткий термін, з відміткою, що саме це підприємство направило їх на військову службу, що надасть їм певні переваги, такі як бронювання. Звичайно, реалізація такої схеми вимагатиме певних фінансових витрат. Як зазначив народний депутат від "Слуги народу" Олег Дунда, саме таким чином можуть бути вирішені подібні питання, про що повідомляє "Телеграф".

У кінцевому підсумку, підлеглий може також спробувати запропонувати своєму керівнику хабар, щоб уникнути включення до списків мобілізації.

Безумовно, компанії можуть уникати таких складних схем, якщо вигода від повного бронювання буде незначною.

Наприклад, компанія, яка функціонує у сфері комунальних послуг, може розраховувати на рівень бронювання близько 80%. Однак, якщо вона має намір досягти 100%, постає питання: скільки працівників, які підлягають мобілізації, потрібно залучити для досягнення цього показника, якщо ініціатива буде реалізована. Чи виправдано це? – запитує Мірошниченко.

У разі необхідності, уряд може вивчити можливість введення різноманітних механізмів у своєму рішенні з метою їх обмеження. Наприклад, можна запровадити правило, згідно з яким компанії можуть направляти до ТЦК лише тих співробітників, що мають стаж роботи в організації не менше трьох місяців. Можливо, ми ще станемо свідками таких змін у подіях. Проте наразі Кабінет Міністрів обирає більш лояльний підхід.

Мобілізаційні "смачні заохочення"

"Важливо, щоб людина усвідомлювала свої цілі та терміни. Це створює впевненість у військових щодо їхнього можливого повернення, адже їхні позиції займуть нові бійці. Для тих, хто вирушає на службу, це означає, що термін їхньої служби буде чітко встановлений," - підкреслює Корецький, розкриваючи свій підхід.

Прем'єр, безумовно, підійшов до ситуації з усією серйозністю. Зрозуміло, що мобілізація з підприємства на обмежений термін служби виглядає значно менш тривожною для працівників. Проте це не є новим фактом. Справжня проблема полягає в тому, що протягом всього часу повномасштабної війни жоден уряд не зміг визначити терміни служби для мобілізованих (не контрактників). І взагалі, це питання не зовсім у його компетенції, а скоріше у руках законодавців. Як ми вже можемо спостерігати, Кабінет Міністрів не звертався за консультаціями до них.

На сьогоднішній день концепцію з профільним комітетом ще не розглядали. До речі, у комітеті також ніхто не має ясного уявлення про цю ідею, зазначає Федієнко.

Щодо термінів служби, Олег Дунда висловлює сумніви, що це питання буде розглянуте найближчим часом.

Отже, незрозуміло, як можна обіцяти строки експлуатації, не спілкуючись із тими, хто на них впливає.

Другий аспект "бонусу" від уряду стосується заробітної плати. Кабінет Міністрів запевняє, що мобілізовані працівники матимуть змогу зберегти свої робочі місця та отримувати винагороду. Однак, як відомо, фактичні виплати заробітної плати тим, хто не знаходиться на робочому місці, ляжуть на плечі підприємств.

Збереження робочих місць має свої обґрунтування. Проте, у випадку мобілізації працівника, його обов'язки необхідно буде виконувати. І незалежно від того, хто візьме на себе ці обов'язки, він також потребуватиме фінансової винагороди, що створює додаткове навантаження. Таким чином, підтримка заробітної плати стає досить складним завданням. Можливо, варто подумати про варіанти вихідної допомоги чи премій, але це знову ж таки накладає додаткові зобов'язання на бізнес. Я вважаю, що малим і середнім підприємствам буде важко впоратися з цими викликами, тоді як великі компанії, можливо, зможуть знайти рішення, - зазначає Олексій Мірошниченко.

Нагадаємо, що до початку повномасштабного вторгнення законодавство гарантувало збереження робочих місць та середньої заробітної плати для мобілізованих працівників. Однак вже влітку 2022 року парламент вирішив скасувати цю норму, адже економіка не могла витримати навантаження, пов'язаного з великою кількістю мобілізованих. Хоча деякі компанії все ще намагаються виплачувати заробітну плату своїм співробітникам, які були мобілізовані, це залишається на розсуд самих підприємств. Зазвичай така практика більше характерна для приватного сектору, ніж для комунальних установ.

Фінансові ресурси підприємств можуть істотно різнитися. Роботодавці мають можливість підтримувати мобілізованих співробітників відповідно до своїх фінансових можливостей. Проте запровадження обов'язкової підтримки для всіх компаній потребує ретельного вивчення наслідків, особливо для малого та середнього бізнесу. Збереження робочих місць та виплата зарплат протягом строку служби являють собою різні фінансові зобов'язання. У разі мобілізації працівника компаніям часто доводиться шукати та навчати нових фахівців, а також оплачувати їхню працю. Якщо зобов'язати роботодавців продовжувати виплати мобілізованим, підприємства фактично опиняться перед подвійними витратами на цю позицію. Для невеликої компанії, яка вже стикається зі зростанням витрат, проблемами енергетичної стабільності або наслідками обстрілів, це може стати значним тягарем. Тому, якщо держава розглядає можливість запровадження нових обов'язкових виплат, важливо передбачити бюджетне фінансування чи механізм компенсації для роботодавців, - зазначає Глазкова.

Чи змусить бізнес?

Проте, попри численні ризики, які можуть призвести до невдачі урядових ініціатив, депутати зазначають, що в умовах тривалої війни країна все ж знайде спосіб налагодити співпрацю з бізнесом для досягнення спільної мобілізації.

Беручи до уваги наявні виклики, можна з упевненістю сказати, що незабаром буде впроваджена нова система мобілізації, за якою навантаження розподілятиметься між різними економічними секторами. Кожен сектор отримає свою частку мобілізаційного навантаження в умовах воєнного часу та мобілізаційної економіки. Усі підприємства, навіть ті, що мають бронювання, повинні будуть врахувати, що 3-5% їхнього складу повинні бути готовими до мобілізації залежно від специфіки сектора. Директори з управління персоналом, усвідомлюючи цю потребу, плануватимуть мобілізацію своїх співробітників, направляючи частину з них на службу. Такий підхід забезпечить зрозумілу і цивілізовану модель, в якій підприємства будуть свідомі своїх зобов'язань, а Збройні Сили України матимуть чітке уявлення про кількість мобілізованих. Однак для успішної реалізації цієї моделі бізнесу потрібно усвідомити свою відповідальність. На жаль, раніше багато компаній намагалися уникнути своїх зобов'язань, шукаючи способи обійти мобілізацію та запитуючи, яку суму необхідно сплатити, щоб уникнути призову, – зазначає Олег Дунда.

Чому бізнес раптово почне усвідомлювати свою роль і відповідальність?

- Тому що примусять. Ми це відтягували достатньо довго, але дійшли краю, коли відтягувати вже неможливо, - підкреслює Дунда.

На думку дослідників і парламентаріїв, фінансові ресурси варто шукати не тільки в оборонно-промисловому комплексі та енергетичних компаніях, яким зменшили квоти бронювання, але й серед державних службовців, які зберегли попередні рівні цих квот.

В Україні близько трьох мільйонів людей працюють у тіньовій економіці без офіційного оформлення. На жаль, до цього часу не було запропоновано жодних заходів для їх легалізації, що могло б дозволити їм вийти з тіні, сплачувати податки та підпадати під процедури залучення до сил безпеки та оборони. Про це в коментарі для "Телеграфу" повідомив депутат від монобільшості та член комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Богдан Кицак. Він також зауважив, що всі зобов’язання наразі покладені на легальний бізнес, який і так знаходиться в критичному статусі, і тепер виконує функції терцентру комплектування та соціального забезпечення. Важко оцінити ефективність цих заходів, оскільки бізнес змушений виконувати ті обов'язки, які повинна брати на себе держава, зокрема організацію мобілізаційного процесу.

В уряді планують до 1 грудня затвердити "чіткий та дієвий механізм" після обговорень з представниками бізнесу. Після цього стане очевидно, чи не з'явиться в новій системі новий ринок для схем та угод щодо бронювання.

Обговорення триває, і в ньому активно бере участь Спілка Українських Підприємців (СУП). Проте, участь у дискусії не свідчить про те, що бізнес вже дав свою згоду на запропоновану модель. На даний момент немає єдиного рішення. Необхідно отримати чіткі роз'яснення стосовно обов'язків роботодавців, механізму забезпечення добровільного вибору працівників, умов бронювання та джерел фінансування для додаткових гарантій. Поки ці питання залишаються відкритими, - зазначила Катерина Глазкова.

#

Читайте також

Найпопулярніше
Замкнена вертикаль. Що таке Вищий антикорупційний суд і чому його створення бояться політики?
Запит на справедливість або популізм?
Субсидія за новими тарифами: чи вистачить в бюджеті грошей
Актуальне
Байден поділився, що саме його дратувало в Зеленському та Путіні: цікаві моменти з мемуарів експрезидента США - Новини Твоє місто.
Європа відмовляється від постачання російського газу, але в результаті стикається з новою залежністю від Сполучених Штатів, як зазначає Forbes.
Швейцарські снайперські набої виявилися в Росії: розслідування NZZ.
Теги