У минулому місяці в Росії було зафіксовано історичний рекорд низьких обсягів перевезень нафтопродуктів через мережу РЖД. Цей показник є важливим індикатором наших досягнень: добовий обсяг перевезень зменшився до 440 тисяч тонн, а загальне зниження у вересні в порівнянні з попередніми роками перевищило 20%.
В цих обставинах вищі військово-політичні чиновники Росії видали наказ про симетричну відповідь, оскільки умовні "тамбови" та "спартаки" вимагають показати зображення знищеної української інфраструктури. Але як можна реалізувати таку відповідь, якщо наша паливна система є максимально децентралізованою?
Заправки стали для них оптимальним варіантом. Вони забезпечують яскраву та чітку картинку для телевізорів, створюють додатковий економічний тиск на робочі місця, а також є спробою позбавити Сили оборони України стратегічних хабів для відпочинку, поповнення пального та короткочасних зупинок у зонах, що розташовані поруч із лінією бойового зіткнення.
Навіть якщо звичайна автозаправка за масштабом не дотягує до НПЗ, для російського ІПСО достатньо показати палаючу пачку колонок, щоб відзвітувати про чергові "акты возмездия".
В Україні на сьогоднішній день налічується більше 6000 автозаправних станцій, включаючи як ліцензовані мережі, так і нелегальні об'єкти. Окрім цього, існує чимало відомчих та військових заправок, розташованих безпосередньо у військових підрозділах, які не враховуються в цивільній статистиці, але працюють безперервно.
Стратегічний замисел цієї ініціативи Кремля полягає в тому, що росіяни не мають можливості знищити всі шість тисяч станцій, оскільки їм бракує необхідних ресурсів для проведення такої масштабної операції. Основна мета цих атак — змусити власників українських паливних мереж підвищити ціни на роздрібне пальне через зростання ризиків і витрат на страхування, а також спробувати зірвати логістику доставки в прифронтових районах, де цивільні автозаправні станції виконують роль оперативних зупинок для військового транспорту, медичних бригад і волонтерів.
Те, що ми спостерігаємо сьогодні, - це серія цілеспрямованих атак на заправки, склади "Сільпо", термінали "Нової пошти" та ресторани McDonald's. Це яскравий показник їхнього стратегічного безвиходу. Ворог остаточно перейшов до методики "тисячі дрібних порізів", намагаючись вплинути на нашу децентралізовану економіку. Він не в змозі ізолювати зону бойових дій чи зруйнувати макрологістику України, тому намагається знищити оперативну доставку, аби ускладнити життя цивільним, підвищити тарифи для бізнесу та створити медійну картину для своїх зазомбованих громадян.
Основними точками прикладання зусиль ворога залишаються Харків й окремі прилеглі райони, Запоріжжя, Херсон, логістичний коридор на півдні в бік Румунії і Київ. Масовані цілеспрямовані удари по автозаправних комплексах стартували у квітні 2026 року. Станом на сьогодні по всій території країни уражено й пошкоджено близько 350 АЗС, що становить приблизно 6 % від обсягу ринку. При цьому реальне співвідношення вигорілих об'єктів і частково пошкоджених становить орієнтовно 70 до 280.
Столиця тут ідеальний лакмусовий папірець. За даними Київської міської військової адміністрації, станом на середину вересня 2026 року в столиці пошкодили 16 автозаправних комплексів. Це був той самий піковий період, коли ворог намагався системно кошмарити столичний роздріб. З останніх епізодів -- приліт шахеда по ОККО на Оболоні, де посікло колонки, але самі резервуари залишилися цілими, а люди не постраждали. Крім того, є офіційна заява компанії "Укрнафта" від 22 вересня: вона прямо відзвітувала, що абсолютно всі її комплекси в Києві, які потрапили під останні дронові атаки, вже повністю відновили свою основну функцію і працюють у штатному режимі.
Ми також активно займаємося ураженням заправної інфраструктури противника на прикордонних територіях Бєлгородщини та на тимчасово окупованих площах — вже знищено близько 60 таких об'єктів. При цьому ми зберігаємо більшість наших далекобійних систем і засобів середньої дальності для більш значних цілей — російських нафтових переробних заводів, хімічних виробництв, підприємств оборонної промисловості та військових авіабаз. Але ми включилися в цю боротьбу на виснаження, адже чому б і ні?
У підсумку наша система доставки з коліс гнеться, але не ламається. Станом на жовтень 2026 року ситуація саме така. Ми стоїмо під дуже серйозним тиском, проте ворог не може і вже не зможе досягти своїх стратегічних цілей, бʼючи по мережі АЗС.
#
