Чому Сполученим Штатам потрібні рідкісноземельні метали, і чи буде вигідно Україні їх реалізовувати: думки фахівців.

На сьогодні США та ЄС активно впроваджують сучасні технології у сферах акумулювання енергії, транспорту, виробництва "зеленої" електроенергії, аерокосмічної галузі тощо. Акумулятори, сонячні батареї, ядерні реактори, супутники - все це потребує сировини зі специфічними властивостями - критичної сировини. До такої належить уран, літій, титан, графіт та інші мінерали.

Деякі з цих елементів класифікуються як рідкоземельні метали, оскільки вони присутні в гірських породах у обмежених обсягах. Витягування цих металів пов'язане зі складними, дорогоцінними та екологічно шкідливими процесами обробки.

Саме в цих процесах протягом останніх десятиліть лідируючу позицію зайняв Китай.

"Ця країна не лише добуває критично важливу сировину на своїй території, але й в інших країнах, а також займає понад 90% у переробці більшості цих мінералів", - зазначив Роман Опімах, колишній керівник Державної служби геології та надр України, в коментарі для РБК-Україна.

Він зазначив, що на глобальному ринку існує така ситуація: Китай вийшов на провідні позиції у видобутку та обробці критично важливої сировини, тоді як США та Європейський Союз перетворилися на імпортерів цих товарів, що призвело до їхньої залежності від Китаю.

У коментарі для РБК-Україна колишній керівник "Об'єднаної гірничо-хімічної компанії" (ОГКХ), що спеціалізується на видобутку титанових сировин, Єгор Перелигін навів приклад провідної ролі Китаю в цій галузі.

"Китай є найбільшим виробником титановмісних мінералів у світі, забезпечуючи понад третину їх видобутку, а також займає близько 70% глобального виробництва титанової губки. Крім того, країна контролює половину світових потужностей, що займаються переробкою титановмісної сировини на пігменти, що містять діоксид титану," - зазначив Єгор Перелигін.

За словами експерта, також Китай переробляє близько 60-70% всього світового літію, 80% вісмуту та вольфраму і домінує у сфері переробки кобальту.

"Китай має суттєвий вплив на світовий видобуток телуру, індію, германію, гафнію, та молібдену. Китай є майже світовим монополістом у переробці графіту", - сказав Єгор Перелигін, додавши, що китайські корпорації CATL та BYD виробляють більше 50% всіх літій-іонних акумуляторів у світі.

В свою чергу США, додав експерт, стали 100%-м імпортером, наприклад, титанової губки, яка необхідна для космічних програм та військової галузі. У світлі такої залежності, говорить Роман Опімах, Захід дуже зацікавлений відвоювати свої позиції на ринку критичних мінералів.

"У Сполучених Штатах існує аналогічна мета, як і в багатьох країнах Західної Європи – забезпечити безпеку своїх ланцюгів постачання критично важливих ресурсів, необхідних для переходу економіки на екологічно чистий шлях та впровадження новітніх технологій", - зазначив колишній голова Державної служби геології та надр.

Завдяки великим запасам критичних матеріалів, наша країна зацікавлена в їх видобутку та обробці.

"Україна повністю зацікавлена в розробці цих родовищ та прагне не лише видобувати, але й переробляти сировину, щоб виробляти, принаймні, проміжну продукцію," - зазначив Роман Опімах. Він підкреслив, що якщо вдасться розширити видобуток та виробництво, хоча б напівфабрикатів, це значно зміцнить економічні можливості країни.

Географічне розташування запасів критично важливих ресурсів (Інфографіка РБК-Україна)

Колишній керівник Держгеонадра підкреслив, що наявність багатих мінеральних ресурсів є важливою, але не єдиною умовою для розвитку. Україні бракує сучасних технологій, інвестицій, а також необхідного ринку для збуту. "Сполучені Штати представляють великий ринок, мають достатньо капіталу та технологій, що є критично важливими для України у видобутку цих корисних копалин", - зазначив він.

На думку Єгора Перелигіна, Україна володіє необхідними ресурсами для того, щоб стати "індустріальним центром" у сфері видобутку та обробки критичних мінералів.

"Якщо гарно будемо працювати з формуванням пріоритетів, якщо зможемо ідентифікувати наші ключові сильні сторони та якщо створимо достатньо конкурентних переваг для реіндустріалізації, то, можливо, ми зможемо створити справжню історію успіху", - додав він.

У середині жовтня 2024 року президент Володимир Зеленський оголосив, що Україна має багаті природні ресурси, зокрема критично важливі метали, вартість яких сягає трильйонів доларів США. Він також зазначив, що наша країна готова запропонувати партнерам зі США та Європейського Союзу укладення спеціальних угод для спільного захисту та інвестування в ці ресурси.

Пропозиція щодо рідкоземельних металів викликала інтерес у нової адміністрації президента США Дональда Трампа. У процесі переговорів, 12 лютого 2025 року, Україну відвідав міністр фінансів США Скотт Бессент, який привіз проект угоди, що передбачає доступ до українських корисних копалин на суму 500 мільярдів доларів в обмін на підтримку з боку Вашингтона. Однак Київ відмовився підписати угоду, оскільки вона не включала жодних гарантій безпеки для України.

Згодом Сполучені Штати представили нову версію угоди, яка передбачала створення фонду обсягом 500 мільярдів доларів, до якого Україна повинна була долучити кошти, зокрема, з прибутків від видобутку критично важливих сировин. 23 лютого президент Зеленський висловив свою позицію, відмовившись визнавати вказані суми боргу перед США, зазначивши, що у другому проекті відсутні гарантії безпеки, і вирішив не підписувати його.

24 лютого Axios оприлюднив інформацію про те, що США і Україна перебувають на завершальному етапі переговорів щодо укладення угоди, яка забезпечить доступ до українських мінералів. За даними видання, у проекті угоди, що потрапив до них в руки, знову не передбачені зобов'язання США щодо гарантування безпеки України після закінчення війни. Однак у документі залишається положення про фонд, розмір якого становитиме 500 мільярдів доларів, який планується фінансувати за рахунок доходів від видобутку українських мінералів.

25 лютого газета Financial Times повідомила, що Україна та Сполучені Штати досягли угоди щодо рідкісноземельних металів. Київські представники підкреслили, що їм вдалося добитися більш сприятливих умов, зокрема США відмовилися від вимоги щодо 500 мільярдів доларів боргу.

Остаточний варіант угоди (від 24 лютого) передбачає створення фонду, до якого Україна відраховуватиме 50 % доходів від "майбутньої монетизації" належних державі мінеральних ресурсів, включно з нафтою і газом.

Фонд планує вкладати кошти в різноманітні проекти на території України. Однак він не включатиме в свій портфель мінеральні ресурси, прибутки від яких вже надходять до державного бюджету. Крім того, діяльність таких компаній, як "Нафтогаз" та "Укрнафта", найбільших українських видобувачів газу та нафти, також не підпадатиме під його юрисдикцію.

В проекті угоди залишаються відсутніми гарантії безпеки з боку США.