Чому ж роботодавці стикаються з труднощами в заповненні вакансій, навіть пропонуючи привабливу зарплату? Які трансформації необхідні для українського ринку праці? Про це в бліц-інтерв'ю для РБК-Україна розповіла експертка Тетяна Пашкіна.
- Як би ви описали ситуацію на українському ринку праці восени 2026 року? Наскільки гострим залишається дефіцит кадрів?
Оскільки нестача робочої сили накопичувалася протягом багатьох років, я вважаю, що в осінній період ситуація кардинально не зміниться. Єдине, що може вплинути на цю картину, це інтенсивніші обстріли, які можуть викликати певні локальні коливання рівня безробіття.
Які фактори сьогодні найбільше сприяють дефіциту кадрів: мобілізація, еміграція, демографічні зміни чи невідповідність навичок кандидатів вимогам ринку праці?
Демографічні зміни, на мою думку, матимуть значніший вплив у найближчі роки. Зменшення числа молодих людей наразі може бути компенсоване за рахунок більш досвідчених працівників, на яких деякі роботодавці, на жаль, не звертають належної уваги.
І, звісно, мобілізація, тому що мільйон людей перекочував із цивільного ринку праці на військовий. Плюс, мілтек, який потихесеньку забирає фахівців з інших виробництв.
На мою думку, ми вже частково впоралися з міграційним впливом. Ми стали більш звиклими до того, що ці люди знаходяться за межами країни і навряд чи швидко повернуться, а можливо, й зовсім не повернуться.
- Чи змінився характер кадрового дефіциту за останній рік? Які тенденції стали помітнішими у 2026 році?
На мою думку, суттєвих змін не відбулося, адже в промисловості, аграрному секторі та спеціалізованих професіях ця проблема накопичувалася протягом тривалого часу.
На жаль, жоден з варіантів, таких як вища освіта, державна служба зайнятості з програмами перекваліфікації або корпоративні університети, не зможе вирішити цю проблему впродовж кількох років. Отже, очевидно, що ситуація не зазнає суттєвих змін.
- Яких спеціалістів українському бізнесу зараз найскладніше знайти?
Якщо розглядати професійні спеціалізації, то сюди можна віднести практично всіх працівників на виробництві – починаючи від звичайних робітників і закінчуючи керівниками технологічних відділів, провідними конструкторами та іншими фахівцями.
У сільському господарстві ми постійно відчуваємо нестачу фахівців: механізаторів, комбайнерів, агрономів та ветеринарів.
Фармація задихається від нестачі фармацевтів. У будівництві не вистачає працівників - від початківців до архітекторів. На складах дефіцитні комірники, вантажники, комплектувальники.
Отже, в принципі, це стосується практично всіх місць.
- Наскільки сьогоднішній ринок праці відповідає потребам економіки, яка поступово змінюється під впливом війни?
- Він давно не відповідає. Але що з цим поробиш? Немає такої ситуації, щоб усе одразу синхронізувалося і працювало на 100%. Тим більше, що не всі роботодавці ладні навчати та перевчати, та й самі кандидати не завжди розуміють, нащо їм міняти професію.
- У яких професіях зараз найбільший розрив між зарплатними очікуваннями кандидатів і пропозиціями роботодавців?
В нашому середньому сегменті ринку іноді виникає певна дисбаланс, при якому, як правило, якщо кандидат дійсно має високу цінність, він здатен знайти зарплату, що відповідає його талантам, або принаймні дуже близьку до неї.
Звісно, існує середній ринок оплати праці, і відповідно, він не завжди відповідає побажанням висококваліфікованих або вузькоорієнтованих працівників. Але тим не менш, у більшості випадків роботодавці розуміють, що або півроку певна ділянка роботи буде закрита через те, що немає працівника, і тоді збитки будуть значно більші, ніж та заробітна плата, яку вони пропонують. І виникає можливість компромісу.
Отже, я стверджую, що, можливо, така обставина має місце, але це свідчить про те, що особа не здатна представити себе на ринку.
Чому сьогодні вакансії можуть залишатися незаповненими, навіть якщо роботодавець пропонує привабливу зарплату?
По-перше, це може бути праця без попереднього запису. Ніхто не хоче витрачати час на поїздку через усе місто, лише для того, щоб не дістатися до місця роботи.
По-друге, це може бути ситуація, коли зарплата конкурентна, але неконкурентні умови. Наприклад, той самий склад десь за містом і немає розвозу як такого, або вона незручна. Графік гірший, ніж у колег по ринку тощо.
Є варіант, коли зарплату виплачують невчасно або частинами, обіцяють премії, яких реально не існує. Є варіант, коли керівництво не дуже адекватне, і тоді ніяких грошей за таке не треба.
Є варіант, коли атмосфера, наприклад на тому самому складі, погана: умовно кажучи, склад неопалюваний, немає де переодягтися, туалет-будка на вулиці. Ну і навіщо людям таке?
- Які професії можуть стати найбільш дефіцитними у 2027 році?
Ті ж самі, що існували раніше.
Малоймовірно, що ми зможемо запропонувати щось кардинально нове, адже наразі в більшості випадків не спостерігається стійкого тренду, який би стимулював приплив нових кандидатів на дефіцитні спеціальності. Це, в свою чергу, не сприяє розширенню ринку праці в тих специфічних сферах, які потребують особливої уваги.
Яка з цих питань стане найсерйознішим викликом для роботодавців у наступні два-три роки: пошук співробітників, їх утримання чи підготовка кваліфікованих кадрів?
Мені здається, що ми наразі обговорюємо поняття "знайти", оскільки у багатьох випадках традиційні способи підбору та залучення не дають бажаних результатів.
І відповідно, роботодавцю доведеться не тільки щось обіцяти, але і гарантувати репутацію, а не всі це зможуть зробити.
А потім вже утримувати, тому що амбіційні цілі та компанії-сім'ї - це вже більше про демотивацію, ніж про залучення.
Які саме трансформації в сфері зайнятості необхідні на сьогодні, щоб українська економіка могла самостійно забезпечити себе професійними кадрами в період майбутнього відновлення?
- Меньше предвзятости.
На жаль, у нашій країні, попри повний дефіцит, ніхто не скасував ейджизм, сексизм та інші форми дискримінації щодо працівників.
Працевлаштування осіб з інвалідністю залишається серйозною проблемою, адже близько 90% з них не мають роботи. Протягом восьми місяців цього року до служби зайнятості звернулися 29 тисяч людей з інвалідністю, з яких лише 7,7 тисячі змогли знайти роботу, а 2,4 тисячі пройшли курси професійного навчання. Щодо працевлаштування ветеранів, це питання є окремою і надзвичайно важливою темою.
І відповідно, коли нам кажуть, що людей не вистачає, в мене завжди виникає питання: чи працевлаштовані в нас усі вразливі верстви населення? Чи працевлаштовані в нас люди 50+, 18- і так далі?
Якщо б ми змогли працевлаштувати всіх на 100%, це б справді призвело до дефіциту кадрів. А наразі ми просто відбираємо продукти. Коли припинимо це робити, ситуація стане легшою.
#голод #Економіка #Україна #РБК-Україна #Мобілізація #Дефіцит #Бізнес #Безробіття #Конкуренція (економіка) #Демографія #Українська мова #Ринок праці #Університет #Інвалідність #Архітектор #Сексизм #Заробітна плата #Міграція людей #Дискримінація за віком #Зайнятість #Упередження
