Не тіньовий флот. Які санкції виявилися найзначнішими для Росії?

Хто саме опинився під санкціями, введеними ЄС цього тижня, і чи може економічний тиск на Росію дійсно змусити її припинити фінансування конфлікту? Про це ми поговорили з експерткою у сфері санкційної політики Юлією Павицькою.

16 листопада Європейський Союз ввів санкції проти 12 російських громадян, серед яких - син Матвієнко, а також проти близько сотні організацій з Росії та інших країн, які підтримують фінансування війни проти України. Ці санкції стали 22-м пакетом, раніше вже впровадженим ЄС стосовно РФ. Хоча ситуація в російській економіці погіршується, про можливий колапс, на який сподіваються українці, поки що говорити зарано. Який вплив можуть мати нові санкції на Росію та чи існують альтернативні невійськові заходи, які могли б змусити Путіна припинити бойові дії, роз'яснює Юлія Павицька, керівниця санкційного напрямку KSE Institute.

Який вплив може справити новий пакет санкцій на економіку Росії, якщо, незважаючи на всі раніше запроваджені обмеження, вона все ще здатна підтримувати свою діяльність?

Санкції ніколи не передбачали, що економіка такого масштабу, як російська, повинна повністю зупинитися. Та й навряд чи могли б цього досягти, враховуючи велику кількість країн, які продовжують економічну співпрацю з агресором.

Останнє рішення Європейського Союзу має велике значення, оскільки акцентує увагу на конкретних аспектах. З 101 нової організації, що потрапила під санкції, 50 функціонують у фінансовій сфері, включаючи 47 банків. Ці банківські установи не обмежуються лише регіональними комерційними банками, але також охоплюють ті, що займаються міжнародними розрахунками, платіжною інфраструктурою та обслуговуванням оборонних потреб. Серед них можна виділити такі: СПБ Банк, Bank 131, що спеціалізується на міжнародних переказах, Unistream — система для транскордонних грошових переказів, RFK-Bank, пов'язаний з "Рособоронекспортом", а також YooMoney, що здійснює електронні платежі. Це свідчить про зусилля ЄС у посиленні тиску на альтернативні фінансові канали, які Росія розвивала після введення попередніх обмежень.

Другий ключовий аспект - це енергетичний сектор. Санкційні заходи охопили 26 російських компаній, що працюють у цій галузі, зокрема 15 підприємств, які займаються нафтопереробкою. Серед них є оператори великих нафтопереробних заводів у Кіришах, Омську та Москві. Це питання набуває особливої актуальності в нинішніх умовах, оскільки російська нафтопереробна промисловість вже відчуває значний тиск через українські удари по її виробничих потужностях.

Важливо, що до санкційних списків потрапили вісім іноземних компаній, які забезпечують торгівлю російською нафтою, та 13 компаній, пов'язаних із роботою тіньового флоту. Це демонструє поступове розширення санкційного тиску на міжнародну інфраструктуру, яка забезпечує експорт російської нафти та отримання доходів від нього.

Ще один аспект, який я хотіла б особливо виділити: це не звичайний великий, 22-й пакет санкцій, а постійне розширення санкційних списків — стратегія, яку Україна вже давно закликає реалізувати європейських партнерів. На даному етапі надзвичайно важливо постійно блокувати маршрути обходу санкцій, налагоджені Росією, а не чекати на наступний великий секторальний пакет, ухвалення якого може зайняти багато часу. Саме таку стратегію ми спостерігаємо в нещодавньому рішенні ЄС.

Які з російських санкцій є найскладнішими для уникнення?

Одним із найважливіших санкційних заходів, які Росія фактично не в змозі обійти, є замороження суверенних активів Центрального банку РФ. Це рішення продовжує істотно обмежувати доступ російського регулятора до міжнародних резервів і звужує його можливості в користуванні цими ресурсами для зміцнення економіки та забезпечення фінансової стабільності.

Традиційно болючими залишаються обмеження, накладені на банки та інші фінансові установи, особливо коли ці санкції поширюються на альтернативні платіжні системи та фінансових посередників у третіх країнах.

Ще одна область, в якій Росія стикається з серйозними труднощами в обхід санкцій, - це доступ до високотехнологічних пристроїв та технологій, які країна не може самостійно відтворити, незважаючи на всі заяви про успішне імпортозаміщення. Чіткими ілюстраціями цього є авіаційна та машинобудівна промисловість.

Ми також прогнозуємо, що технологічні обмеження будуть все більше гальмувати процес відновлення російських нафтопереробних підприємств.

Російська нафтопереробна промисловість може деякий час продовжувати функціонувати без західних постачальників, проте, враховуючи масштаби пошкоджень, завданих українськими ударами, ситуація кардинально змінюється. Відновлення зруйнованих заводів, заміна складних елементів та проведення капітального ремонту вимагає спеціалізованого обладнання, доступ до якого значно обмежений через санкції. Це не означає, що відновлення неможливе, проте воно стає значно складнішим, витратнішим і затягується у часі.

Водночас Росія навчилася досить успішно обходити обмеження там, де достатньо змінити посередника, маршрут постачання або юридичну особу. Це насамперед стосується торгівлі нафтою, імпорту окремих критичних компонентів і товарів подвійного призначення. Аналогічна ситуація з тіньовим флотом. Санкціонування окремого танкера не завжди зупиняє його діяльність - Росія може змінювати прапор, менеджера чи структуру власності судна, продовжуючи використовувати його для експорту нафти.

Отже, надзвичайно важливо, щоб наші партнери акцентували увагу не лише на конкретних компаніях або судах, що підпадають під санкції, але й на всій мережі посередників, які сприяють обходу цих обмежень.

Чи є насправді такі дії, які змогли б примусити Путіна припинити війну та зосередитися на відновленні економіки Росії?

Важливо залишатися реалістами: немає єдиного чарівного рішення у вигляді санкцій, яке здатне примусити Путіна зупинити війну. Хіба що Китай раптом вирішить повністю зупинити економічні зв'язки з Росією. Проте ми розуміємо, що ймовірність такого розвитку подій дуже мала. Кремль вже показав, що готовий жертвувати економічним прогресом, добробутом громадян та перспективами окремих секторів задля продовження військових дій проти України.

Проте це не свідчить про те, що економічний тиск не є важливим. Навпаки, поступове наростання проблем обмежує здатність Росії фінансувати свої військові дії, що неминуче призводить до все більших негативних наслідків для її економіки.

Ми вже спостерігаємо, що російська економіка стикається зі стагнацією, труднощами в цивільних галузях, високими витратами на залучення кредитів та дедалі складнішим вибором між бюджетними фінансовими механізмами, кожен з яких має все більше негативних наслідків для економічної ситуації. Додаткові надходження від високих цін на нафту лише ненадовго покращили становище, але не вирішили глибокі структурні проблеми.

Слід усвідомлювати, що санкції повинні діяти в синергії з іншими засобами тиску та підтримкою України. Економічні заходи самостійно не можуть забезпечити зміну політичної позиції Кремля.

Метою запровадження санкцій є ускладнити фінансування війни та підвищити її вартість, щоб Кремль опинився перед необхідністю вибору: коли економічні втрати від продовження агресії перевищують можливі вигоди. Лише такий систематичний і узгоджений тиск здатен забезпечити реальні умови для серйозних переговорів, а не лише їх поверхневу імітацію.

Якою мірою позиція таких країн, як Китай, Індія, Туреччина та ОАЕ, впливає на ефективність санкцій? Чи можна стверджувати, що саме ці держави сприяють збереженню економічної стабільності Росії?

Безперечно, позиція цих держав відіграє ключову роль у дієвості санкцій. З моменту початку повномасштабного вторгнення Росія значно змінила напрямки своєї зовнішньої торгівлі, і саме країни, які не входять до санкційної коаліції, стали головними альтернативними ринками для експорту та джерелами імпорту.

Але роль кожної з них різна. Китай є не лише одним із найбільших покупців російських енергоресурсів, а й ключовим постачальником критичних компонентів, промислового обладнання, електроніки, автомобілів та інших товарів. Індія стала одним із головних покупців російської морської нафти. Туреччина відіграє важливу роль у торгівлі та логістиці, а ОАЕ стали одним із ключових центрів нафтової торгівлі, обслуговування тіньового флоту, а також фінансових і корпоративних послуг.

Разом з тим, не слід вважати, що ці держави здатні повною мірою замінити західні ринки для Росії. Зміна торгових напрямків супроводжується певними витратами: зростанням логістичних витрат, ускладненням фінансових транзакцій, високими комісіями численних посередників, залежністю від обмеженого кола споживачів та необхідністю надання знижок на ціни.

Останнє рішення Європейського Союзу чітко ілюструє важливість співпраці з підприємствами з третіх країн. У санкційні списки увійшли нафтові трейдери з Об'єднаних Арабських Еміратів і Гонконгу, компанії, що займаються управлінням тіньовими флотами, а також фінансовий посередник зі Сінгапуру.

Отже, одним із ключових подальших заходів повинно бути підвищення санкційного тиску на закордонні фірми, що регулярно допомагають у обході встановлених обмежень.

#

Читайте також

Найпопулярніше
Замкнена вертикаль. Що таке Вищий антикорупційний суд і чому його створення бояться політики?
Запит на справедливість або популізм?
Субсидія за новими тарифами: чи вистачить в бюджеті грошей
Актуальне
18 листопада: яке сьогодні свято, прикмети, звичаї та заборони цього дня
"Десять презентів для Путіна – жодної вигоди для Трампа" - Вісті Весь Харків.
Президент Росії Володимир Путін висловив думку про те, що економічний тиск втратив свою ефективність, повідомляє Anadolu Agency.
Теги