На зміну епосі диктатури виробників приходить хаотична боротьба за частку ринку
Десятиліттями світовий енергетичний ринок жив за правилами, які диктував нафтовий картель. Велична будівля ОПЕК+, що об'єднувала ключових виробників нафти, здавалася непохитною. Її головною метою було утримання високих цін через скоординоване обмеження видобутку. Однак сьогодні ця конструкція дає глибокі тріщини. Епоха диктатури виробників добігає кінця, поступаючись місцем хаотичній боротьбі за частку ринку. Це не просто черговий заголовок для біржових трейдерів; це тектонічний зсув із глибокими наслідками для кожної країни, а особливо для України, що веде визвольну війну.
Ця нова реальність, що характеризується нижчими та значно більш нестабільними цінами на енергоносії, на перший погляд виглядає ризикованою. Однак, при детальнішому розгляді, стає зрозуміло, що вона відкриває для України унікальну можливість. У нас з'являється шанс завдати подвійного удару: зменшити економічну міць агресора, який фінансує свою війну завдяки нафтодоларам, і одночасно полегшити фінансовий тягар для наших громадян та промислового сектора. Найважливіше полягає в тому, що цей глобальний хаос виступає як стрес-тест для нашої національної стратегії енергетичної незалежності. І це випробування, яке Україна, завдяки своїй далекоглядній та стійкій державній політиці, має всі шанси пройти успішно.
Недавні рішення ОПЕК+ щодо збільшення видобутку нафти, які викликали значні коливання на ринках, не є проявом сили, а скоріше свідчать про відчай. Основною причиною цього кроку є намагання зберегти саму організацію, яку терзають внутрішні розбіжності. Протягом декількох років політика систематичного зменшення видобутку викликала зростаюче невдоволення серед ключових гравців. Такі країни, як Об'єднані Арабські Емірати, Ірак і Казахстан, яких фахівці охрестили "злісними порушниками" квот, дедалі більше ігнорують колективні угоди, не готові жертвувати власними обсягами виробництва та доходами заради спільної мети підтримання високих цін.
Рішення Саудівської Аравії, яка є провідною країною картелю, дозволити збільшення видобутку, виявляється вимушеним кроком, що має на меті уникнути виходу інших учасників альянсу, що могло б призвести до різкого падіння цін. Таким чином, стратегічний підхід картелю зазнав суттєвих змін. Замість того, щоб зберігати стабільність цін, ОПЕК+ перейшов до активної боротьби за відновлення своєї частки на ринку, втраченої внаслідок різкого зростання видобутку в країнах, які не є частиною альянсу, зокрема в США, Канаді, Гаяні та Бразилії.
Цей процес відбувається з прискоренням. Первісний план, який передбачав збільшення видобутку на 411 000 барелів на добу, був оперативно переглянутий на користь ще більшого підвищення — до 548 000 барелів на добу. Це означає, що альянс намагається повернути на ринок усі обсяги, які були скорочені раніше, на рік раніше, ніж планувалося. Така рішуча стратегія спонукала певних аналітиків заявити про фактичний кінець ОПЕК+ у звичному для нас розумінні. Хоча організація формально може продовжувати існувати, її основний принцип — колективне зменшення видобутку для підтримки високих цін — фактично втратив свою актуальність.
Ринок відреагував швидко. Протягом 2025 року ціни на нафту марки Brent зазнали значного падіння. Відомі світові фінансові установи, такі як JPMorgan і Goldman Sachs, прогнозують, що до кінця року ринок опиниться під тиском суттєвого надлишку пропозиції, що може призвести до зниження цін до $60 за барель або навіть нижче. Це створює "нову норму" знижених цін, яка стане основою для оцінки наслідків для України. Дії ОПЕК+ свідчать не про проактивну корекцію стратегії, а про реактивні спроби мінімізувати втрати. Втрата єдності в середині картелю означає, що майбутнє нафтового ринку буде визначатися не контрольованою стабільністю, а непередбачуваними діями окремих учасників, які діють виключно в своїх інтересах.
У нових умовах низьких цін на нафту Україна отримує вагомі геополітичні переваги. Зниження світових цін виконує роль прямої ринкової санкції, яка обмежує можливості Росії фінансувати свою агресивну війну. Ланцюг економічних труднощів для агресора чітко видимий і підлягає моніторингу. Глобальна вартість нафти марки Brent, що становить приблизно $65 за барель, перетворюється на ціну $52-56 у російських портах. Додатково необхідно врахувати значні витрати на транспортування з застарілих родовищ у Сибіру та видобуток, які забирають ще $10-12 з кожного бареля. У підсумку, вартість нафти на свердловині знижується до критичного рівня близько $40 за барель. У таких умовах багато російських родовищ стають економічно невигідними, що призводить до суттєвих недоотриманих доходів для бюджету.
Це безпосередньо впливає на фінансову стабільність Російської Федерації. Кремль вже змушений тричі підвищити прогнозований бюджетний дефіцит на 2025 рік і зменшити оцінки доходів від нафти та газу на приголомшливі 24%. Такий фінансовий тиск суттєво скорочує ресурси, доступні для витрат на оборону та фінансування війни проти України. Таким чином, непередбачувані коливання на нафтовому ринку, що викликані виключно економічним егоїзмом його учасників, досягають результатів, які іноді важко отримати через цілеспрямовані санкції — вони вдаряють по основному джерелу прибутку агресора.
Цей глобальний тренд водночас приносить полегшення для українського тилу. Оскільки Україна імпортує більшість пального (близько 85%), зниження світових цін на нафту безпосередньо впливає на ціни на автозаправних станціях. Експерти паливного ринку прогнозують, що тривалий період низьких цін на нафту може призвести до зменшення вартості бензину та дизельного пального в Україні на 3 гривні за літр. Звичайно ж, цей ефект може бути частково знівельований через ослаблення курсу гривні або зміни в системі внутрішнього оподаткування. Проте загальний тренд забезпечує значну економічну підтримку для населення, аграрного сектору та логістичних компаній в умовах великого національного напруження.
Для того щоб зрозуміти всю ситуацію, необхідно розглянути взаємозв'язок між ринками нафти та природного газу. Раніше цей зв'язок був безпосереднім: довгострокові угоди на постачання газу до Європи включали так звану "нафтову індексацію", що означало, що їхня вартість залежала від цін на нафту. Проте за останнє десятиліття європейський газовий ринок зазнав суттєвих змін. Внаслідок процесів лібералізації та формування конкурентного ринку, ініційованих Європейським Союзом, нафтову індексацію поступово змінило хабове ціноутворення. Сьогодні основним орієнтиром для цін на газ у Європі виступає нідерландський віртуальний торговий майданчик TTF (Title Transfer Facility).
Попри те, що прямий контрактний зв'язок зник, нафта і газ залишаються міцно пов'язаними через фундаментальні економічні та фізичні фактори. Головний з них -- це механізм "заміщення палива" (fuel switching). У електрогенерації та важкій промисловості природний газ, вугілля та нафтопродукти (мазут) є взаємозамінними ресурсами. Коли ціни на газ є високими, електростанції переходять на дешевше, хоч і більш брудне, вугілля або мазут. І навпаки, коли світові ціни на нафту та нафтопродукти значно падають, вони стають більш привабливою альтернативою газу, що створює потужний тиск на зниження котирувань на хабі TTF.
Окрім фізичного заміщення, існує також психологічний аспект. Нафта виступає основним енергетичним ресурсом у світовій економіці, і її тривале зниження вартості формує загальний песимістичний настрій на енергетичних ринках. Трейдери та великі споживачі, прогнозуючи, що зниження цін на нафту врешті-решт вплине і на ринок газу, коригують свої торгові стратегії, що ще більше сприяє зниженню цін. Оскільки газовий ринок України повністю інтегрований з європейським, ціна на хабі TTF стає важливим показником і для внутрішніх українських цін. Таким чином, падіння котирувань Brent неминуче веде до зниження вартості блакитного пального в Європі, що, в свою чергу, впливає і на Україну.
Ми стикаємося з важливою стратегічною дилемою, що виникає через нові ринкові умови. Дешевий газ є двосічним мечем. З одного боку, це приносить короткострокові вигоди споживачам та економіці. З іншого боку, це створює суттєві ризики для довгострокової енергетичної стабільності країни. Низькі ціни на ринку зменшують рентабельність, що, в свою чергу, знижує інвестиційну привабливість українського газовидобутку. Витрати на розробку нових свердловин, особливо глибоких (понад 5 км), є значними. Якщо ринкова вартість газу падає нижче певного порогу, нові інвестиційні проєкти стають економічно невигідними, а видобуток починає зменшуватися через природне виснаження вже існуючих родовищ. Це створює безпосередню загрозу досягненню стратегічної мети України — енергетичної незалежності, визначеної в національних стратегіях.
На щастя, Україна виявилася готовою до цього виклику. Вирішення цієї проблеми полягає в адаптивній та продуманій фіскальній політиці, зокрема – у впровадженні диференційованої системи рентних платежів за видобуток газу. Це не просто статичний податок, а динамічний механізм, який автоматично коригує свою ставку відповідно до ринкових цін на газ. Така система функціонує як фіскальний амортизатор, що допомагає зменшити коливання на світовому ринку.
Ми стикаємося з важливою стратегічною дилемою, що виникає через нові ринкові умови. Дешевий газ є двосічним мечем. З одного боку, це приносить короткострокові вигоди споживачам та економіці. З іншого боку, це створює суттєві ризики для довгострокової енергетичної стабільності країни. Низькі ціни на ринку зменшують рентабельність, що, в свою чергу, знижує інвестиційну привабливість українського газовидобутку. Витрати на розробку нових свердловин, особливо глибоких (понад 5 км), є значними. Якщо ринкова вартість газу падає нижче певного порогу, нові інвестиційні проєкти стають економічно невигідними, а видобуток починає зменшуватися через природне виснаження вже існуючих родовищ. Це створює безпосередню загрозу досягненню стратегічної мети України — енергетичної незалежності, визначеної в національних стратегіях.
На щастя, Україна виявилася готовою до цього виклику. Вирішення цієї проблеми полягає в адаптивній та продуманій фіскальній політиці, зокрема – у впровадженні диференційованої системи рентних платежів за видобуток газу. Це не просто статичний податок, а динамічний механізм, який автоматично коригує свою ставку відповідно до ринкових цін на газ. Така система функціонує як фіскальний амортизатор, що допомагає зменшити коливання на світовому ринку.
Ця стратегія сприяє стабільності інвестицій у галузі. Навіть у випадку зниження світових цін, фіскальний резерв дозволяє вітчизняним видобувникам продовжувати вкладати кошти в розробку нових свердловин і підтримувати рівень виробництва. Це запобігає небезпечному циклу "бум-спад", який міг би перешкодити нашому прогресу до енергетичної незалежності. Дана система свідчить про зрілу, стабільну та інвестиційно сприятливу державну політику. Вона перетворює фіскальні механізми на стратегічний інструмент, який дозволяє державі не лише збирати податки, а й активно "інвестувати" в енергетичну безпеку та стійкість, зменшуючи ризики в критично важливому для країни секторі.
Отже, ми можемо констатувати, що руйнування старого глобального енергетичного порядку, яке виглядає досить заплутаним, генерує для України особливу комбінацію викликів і шансів. Зниження цін на нафту негативно впливає на військовий бюджет Росії, водночас полегшуючи становище українських споживачів. Однак цей самий тренд створює потенційні загрози для інвестицій у національний газовидобуток, що є основою нашої майбутньої енергетичної незалежності.
Основний висновок полягає в тому, що Україна готова до цього виклику. Наша справжня сила полягає не лише у стійкості наших захисників і громадян, але й у дальновидності та інтелекті державних стратегій. Гнучка система рентної плати є яскравим прикладом стратегічного мислення, яке перетворює глобальний ризик на контрольовану змінну. Ми не залишаємося пасивними жертвами світових ринків; ми створили інструменти для активного управління їх впливом і для використання цього впливу на користь національних інтересів.
Незважаючи на війну, постійні атаки на енергетичну інфраструктуру та хаотичну ситуацію на ринку, український газовидобуток продовжує зростати. Компанії, що займаються видобутком газу, активно бурять нові свердловини та інвестують у майбутнє країни. Амбіція досягнення повної енергетичної незалежності та перетворення України на нетто-експортера газу до Європи є цілком реальним завданням, а не мрією. Хоча нинішня глобальна ситуація нагадує шторм, Україна має міцну руку на кермі, чіткий план дій та надійний двигун у вигляді національної видобувної промисловості. Ми здолаємо цей шторм і вийдемо з нього сильнішими, безпечнішими та справді незалежними.
#ОПЕК #Казахстан #Goldman Sachs #Канада #Природний газ #Нафтопродукт #Українська гривня #Нафта #Податок #Паливо #Європейський Союз #Європа #Росія #Економіка #Україна #Інвестиції #Бочка (одиниця) #Стратегія #Політика #Нідерланди #Бразилія #Об'єднані Арабські Емірати #Диктатура #Ірак #Вугілля #Саудівська Аравія #Зв'язок #Родовище (родовище корисних копалин) #Гайана #Свердловина (земля) #Свердловина #Мазут. #Картель.
