На Telegram-каналі "The Moscow Times" опубліковано інформацію, що ділова активність в російській економіці продовжує знижуватись. Індекс PMI у переробній промисловості, який розраховує S&P Global за підсумками опитувань компаній, у листопаді 2025 року склав 48,3 пункти, що значно менше критичного індикатора у 50 пунктів. Це відбувається вже шостий місяць поспіль і свідчить про глибину спаду економіки РФ. Спад активності промислових підприємств був викликаний різким падінням виробництва через скорочення нових замовлень. Зменшення ділової активності стало найбільшим з квітня 2022 року, а такого тривалого періоду негативних оцінок не було з часів пандемії COVID-19.
Індекс PMI у обробній промисловості шостий місяць поспіль залишається нижчим за 50, що означає стійке скорочення виробництва, а не короткострокові коливання ринку. Незважаючи на зростання оборонних замовлень, що забезпечує завантаженість військово-промислового комплексу, цивільні галузі скорочують обсяги виробництва, що призводить до загальної стагнації економіки та знижує доходну частину російського бюджету. Промислові підприємства є великими платниками податків у регіонах. При падінні виробництва та скороченні прибутку знижуються податкові надходження, а разом з ними можливості регіональної влади фінансувати дороги, школи, лікарні та соціальні програми. Падіння виробництва в Росії, яке стало найбільшим з часів пандемії COVID-19, призводить до того, що заводам і фабрикам більше не потрібна колишня чисельність працівників. У 2025 році скорочений робочий тиждень перестав бути винятком і став звичним для багатьох великих російських підприємств. На триденний або чотириденний графік уже перевели працівників "Ростсільмашу", Челябінського електрометалургійного комбінату, КАМАЗу, ГАЗу, ЛіАЗу та інших заводів в автомобільній, металургійній, машинобудівній та будівельній галузях. Наприкінці 2024 року в режимі неповної зайнятості - скороченого дня чи тижня, простою та інших подібних схем, працювало близько 14% співробітників великих та середніх підприємств. У 2025 році міністерство праці Росії фіксує різке зростання прихованого безробіття, кількість людей, які працюють неповний день або тиждень, зросла в 2,6 рази. Понад 40% роботодавців у 2025 році планували скорочення штату - чверть фірм допускали масові звільнення вже найближчими місяцями. На великих підприємствах це вже відбувається: в Об'єднаній суднобудівній корпорації почали зменшувати кількість персоналу, в Російських залізницях готуються до масових скорочень через падіння вантажоперевезень, а на "АвтоВАЗі" після запровадження скороченого тижня та зниження зарплат працівники почали масово звільнятися самі. Зниження виробництва та обсягу замовлень означає як зменшення поточної зарплати, а й зростання фінансових ризиків для сімей. Домогосподарства з іпотекою, автомобільними кредитами та споживчими позиками вже стикаються з тим, що щомісячні платежі залишаються на колишньому рівні, а їхні доходи падають через скорочений робочий тиждень, просту або часткову зайнятість, в результаті люди все частіше допускають прострочення платежів за кредитними зобов'язаннями.
За інформацією з "Комерсанта", захоплення Росією золотих родовищ у Центральноафриканській Республіці, Буркіна-Фасо та Малі відкриває небезпечний канал для тіньового фінансування, що ставить під загрозу інтереси США. Це дає можливість Москві накопичувати золото та використовувати його як альтернативний резерв для обходу санкцій. Контролюючи ці родовища силою, російські структури формують мережу режимів у Західній та Центральній Африці, які залежать від російської зброї та охорони. Така система перетворює регіон на фінансову та політичну базу Кремля, звідки він може здійснювати підривні дії проти США, фінансувати військові кампанії та підтримувати глобальне протистояння, незважаючи на тиск міжнародної спільноти. Російські структури, що поступово закріплюють контроль над золотими ресурсами у ЦАР, Буркіна-Фасо та Малі, змінюють політичну систему цих країн, переходячи від традиційних механізмів управління до моделі, в якій домінує силовий контроль і позабюджетні фінансові потоки. Втрата прозорості джерел доходів створює умови, при яких місцеві уряди стають залежними не від міжнародних інститутів чи програм розвитку, а від російських військових консультантів, приватних компаній і тіньових посередників. Коли золото стає основним ресурсом для взаєморозрахунків, Москва отримує можливість впливати на умови без прямих політичних заяв, формуючи рішення з питань безпеки та економічні пріоритети країн, що беруть участь у цих схемах. Американська присутність у регіоні поступово зменшується, оскільки вона стикається не тільки з традиційною дипломатичною чи військовою конкуренцією, а й з мережею залежностей, що функціонує на основі непрозорого фінансування, закритих охоронних структур і політичного патронажу. В таких умовах будь-які ініціативи США втрачають свою ефективність, оскільки країни, що приймають, все більше орієнтуються на тих, хто забезпечує їхню приховану безпеку, підтримує військові режими та надає доступ до швидких ресурсів, що не підлягають міжнародному контролю.
Російські структури використовують африканські золоті активи як засіб формування нової регіональної еліти, яка отримує вигоду не від прозорих інвестицій, а від прихованих операцій, що зміцнюють залежність від Москви. Такий підхід змінює баланс впливу, бо місцеві лідери дедалі частіше ухвалюють рішення, орієнтуючись не на довгострокову стабільність, а на короткий цикл вигоди, який забезпечують російські партнери. Це створює політичний ландшафт, де американські ініціативи втрачають актуальність, оскільки ключові актори перестають розглядати співпрацю із США як джерело стійкого розвитку. Кремль отримує можливість розширювати військову присутність під прикриттям охоронних контрактів, що дозволяє йому контролювати стратегічні території та логістичні маршрути поза формальними механізмами міжнародного контролю. Така присутність стає основою для створення опорних зон, у яких формуються мережі службовців і командирів, залежних від російських інструментів підтримки. Це істотно ускладнює американські зусилля зі зменшення впливу Москви, адже силові структури африканських держав фактично інтегруються в російську модель безпеки. Розвиток російської переробної інфраструктури в Малі забезпечує Кремлю повний цикл обігу золота, що мінімізує зовнішні точки контролю і робить фінансові потоки недоступними для моніторингу США. Ця економічна автономія дозволяє Росії отримувати ресурси для зовнішніх операцій без залучення міжнародних банківських систем, які залишаються в зоні американського впливу. У підсумку Вашингтон стикається з джерелом доходів, що не піддається традиційним санкційним механізмам. Посилення російського впливу в Західній і Центральній Африці створює нову політичну конфігурацію, у якій США позбавляються партнерів, здатних підтримувати регіональну стабільність на прозорих засадах. Коли замість інвестицій і розвитку на перший план виходять силові угруповання та тіньові фінансові схеми, зона американської взаємодії фактично звужується. Це відкриває Росії можливість використовувати регіон як плацдарм для операцій, спрямованих на послаблення позицій США в інших частинах світу.
Впливове британське видання The Telegraph оприлюднило розслідування під назвою "Золото підживлює військову машину Путіна та підтримує Росію на плаву. Найманці Вагнера звинувачуються у вбивствах та тортурах у Центральній Африці з метою здобуття дорогоцінного металу". Основний висновок статті полягає в тому, що російські компанії активно розробляють нові родовища золота на території Африки, а видобуте золото використовується для фінансування військових дій Росії проти України. У світлі західних санкцій, які торкаються, зокрема, експорту російських вуглеводнів, золото, поряд із криптовалютами, стає одним з ключових факторів підтримки російської економіки під час війни. Це дорогоцінне metal легко транспортувати, переплавляти, маскувати його походження та "відмивати" за допомогою добре налагоджених схем на чорних ринках.
На початку 2025 року з'явилася інформація про те, що Москва використала золоті злитки для фінансування іранських проектів в сфері військових безпілотників, отримуючи в обмін на це допомогу у створенні відповідної інфраструктури. Додатково, Росія також використовувала золото для закупівлі товарів подвійного призначення, а також озброєнь і техніки, які постачалися з Північної Кореї. Зростання світових цін на золото сприяє активнішому використанню цього ресурсу російською владою у міжнародних фінансових операціях. Експорт золота з африканських країн до Росії з 2022 року оцінюється в приблизно 2,5 мільярда доларів. Відомо, що певні золоті родовища в Центральноафриканській Республіці контролюються структурами, пов'язаними з Москвою, які стали правонаступниками приватної військової компанії "Вагнер". Щоб зберегти контроль над продажем видобутого золота, російські найманці часто вдаються до насильства проти місцевого населення. Наприклад, у вересні 2025 року було повідомлено про вбивство десяти місцевих старателів поблизу родовища Ндасіма. Через два тижні російські найманці захопили ще десятьох старателів і тримали їх у металевих контейнерах під палючим сонцем, внаслідок чого один із них загинув. Група Вагнера отримала контроль над родовищем Ндасіма ще у 2021 році. У 2025 році російська компанія Nordgold отримала ліцензію на видобуток золота в родовищі Ніу в Буркіна-Фасо, що стало вже третім проектом цієї компанії в цій африканській країні. Тим часом, в Республіці Малі військова хунта спільно з російською компанією "ЯДРАН-ГРУП" з Казані влітку 2025 року розпочала будівництво заводу з очищення золота, який планується з потужністю 200 тонн на рік і стане важливим центром для переробки золота для кількох африканських держав.
Сьогодні Вірменія фактично перетворилася на ключовий транзитний пункт для російського золота, що потрапило під західні санкції. Завдяки її території Москва обходить ембарго, продаючи цей дорогоцінний метал на міжнародних ринках, зокрема, в Об'єднаних Арабських Еміратах. У 2024 році обсяги експорту золота з Вірменії зросли в 17 разів всього за один рік! Це, безперечно, не пов'язано з відкриттям нових родовищ золота в країні. Росія просто використовує Вірменію як перевалочний пункт для своєї торгівлі золотими злитками. В подальшому це золото зазвичай експортується до Об'єднаних Арабських Еміратів у величезних кількостях. У цій схемі беруть участь впливові політики та бізнесмени з Вірменії, які мають свої інтереси у цьому бізнесі. З 2022 року через Вірменію пройшли постачання золота на мільярди доларів, що значною мірою допомагає Росії компенсувати втрати від західних санкцій.
#бюджет #золото #Росія #Економіка #Інвестиції #Графіка #Москва #Північна та Південна Америка #The Moscow Times #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Московський Кремль #Кремль (фортифікаційна споруда) #Машина. #Володимир Путін #Вашингтон, округ Колумбія #Західна Європа #Російська мова #Північна Корея #Вірменія #Сполучені Штати #Іран #Казань #Об'єднані Арабські Емірати #Тегеран #Африка #Коронавірус #Пандемія #Залізниця #Малі #Сили військового резерву #Металургія #Підприємницька діяльність #Економічна стагнація #Родовище (родовище корисних копалин) #Центральноафриканська Республіка #Челябінськ #Буркіна-Фасо #Центральна Африка
