Угорський прем'єр Віктор Орбан ініціював великомасштабну кампанію проти України. Чи зможе ця стратегія допомогти йому зберегти владу, і які небезпеки це загострення несе для України - дізнайтеся з матеріалу журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Основне:
У самому серці Будапешта, 9 травня, бійці угорського Антитерористичного центру (TEK) заблокували одну з вулиць, щоб зупинити автомобіль. Операція тривала лише кілька хвилин: білу Toyota RAV4, яка зупинилась перед контрольним пунктом, швидко оточили, після чого з неї витягнули Сергія Александрова, закували в наручники і поклали обличчям до землі.
Александров - колишній український дипломат, раніше працював першим секретарем посольства України в Угорщині, однак відійшов від дипломатії і відкрив два ресторани української кухні в Будапешті. Та це не завадило угорській владі звинуватити його у шпигунстві і депортувати.
Перед тим Служба безпеки України повідомила про розкриття мережі агентів, які працювали на угорську військову розвідку в Закарпатській області. У відповідь Угорщина видворила двох українських дипломатів, а Україна у відповідь вислала двох угорських.
Пізніше, 20 травня, угорські чиновники висунули звинувачення у шпигунстві проти ще двох українців: Іштвана Голло, який, за інформацією, нелегально перебував в Угорщині з 90-х років, та депутата Закарпатської обласної ради Роланда Цебера.
Арешт Сергія Александрова (скріншот: РБК-Україна)
На даний момент Голло знаходиться під арештом, а Цеберу з 2024 року заборонено в'їзд до Угорщини, де він також підпадає під санкції. В коментарі для РБК-Україна Цебер охарактеризував звинувачення як безпідставні. Будапешт звинувачує його в організації зустрічей з угорськими політичними та військовими діячами, щоб "вплинути на офіційну позицію Угорщини у контексті війни Росії проти України". Підставою для цього стали його зустрічі з угорським опозиціонером Петером Мадяром під час його візиту до України минулого року.
"Я проводив зустрічі та спілкувався з політичними діячами не лише в Угорщині, а й в інших країнах. Мені не раз доводилось відвідувати їхні парламентські засідання, а також працювати в Європарламенті. Це стало реакцією на нещодавнє затримання агентів, що діяли в Закарпатській області, яке провела Служба безпеки України," - поділився своїми думками Цебер у розмові з журналістами.
Він підкреслив, що не має наміру втручатися в справи внутрішньої політики Угорщини, проте сама угорська влада втягнула його в цей процес.
Ще один яскравий інцидент трапився 27 травня, коли міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто висловився про нібито заборону партії "Товариство угорської культури Закарпаття", що представляє інтереси угорської громади. Ця заява стала реакцією на інформацію, розповсюджену угорськими ЗМІ, які посилалися на маловідомий ресурс "Новини Закарпаття". Останній розмістив новину, спираючись на телеефір за участю Цебера. Проте, у представленому відео український політик не говорив про заборону угорської партії і, в принципі, не має повноважень ухвалювати такі рішення. Тим не менш, проурядові угорські медіа або не перевірили інформацію, або не захотіли це зробити.
Це лише початкові епізоди спектаклю під назвою "Зовнішня загроза", який знову ставить на сцену прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
Причина чергового загострення риторики Віктора Орбана зрозуміла. У квітні наступного року в Угорщині відбудуться парламентські вибори. "Концепція зовнішнього ворога, від якого необхідно захищати країну, а також завдання, яке може виконати лише Віктор Орбан, вже протягом кількох років є основою політичних комунікацій блоку Fidesz-KDNP. Незалежно від того, йдеться про Джорджа Сороса, мігрантів, Брюссель або Україну — суть залишається незмінною", — підкреслив у своєму коментарі для РБК-Україна Золтан Раншбург, старший аналітик Інституту "Republikon" у Будапешті та колишній президент Amnesty International в Угорщині.
Відносини між Україною та Угорщиною завжди були складними, зокрема через політичні маневри Будапешта, пов'язані з правами угорської меншини в Закарпатті. Після початку повномасштабної агресії з боку Росії, Орбан зайняв дедалі більш агресивну позицію щодо України, що суперечить консенсусу Європейського Союзу та відкрито підтримує Росію. Проте цього разу ситуація виглядає ще більш серйозно, ніж раніше.
"Стратегія пошуку ворога завжди була невід'ємною частиною проекту Орбана. Зараз, підвищуючи ставки, вона досягла апогею в кампанії по демонізації України. Не можна не згадати і про особливі зв’язки між Орбаном та Путіним", - підкреслив Тібор Дессефі, директор Центру досліджень цифрової соціології Університету Етвеша Лоранда в Будапешті, у своєму коментарі для видання.
Згідно з його висловлюваннями, політичні заяви Орбана постійно намагаються створити поляризацію. Його агресивні заклики мають на меті розділити як суспільство, так і виборців, що дозволяє Орбану займати зручнішу політичну позицію. Таким чином, угорському лідеру необхідно постійно шукати нові формулювання, які сприяють розколу в угорському суспільстві та посилюють напругу.
Антиукраїнська агітація (зображення: Getty Images)
Окрім того, Орбан використовує зовнішні загрози для досягнення своїх політичних цілей. З березня 2020 року Угорщина постійно перебуває під режимом надзвичайного стану, який спочатку було введено через пандемію COVID-19, а згодом продовжено через військові дії Росії в Україні. Хоча вплив війни на країну не завжди є очевидним, надзвичайний стан суттєво обмежує повноваження парламенту.
Золтан Раншбург виділяє ще два чинники, які впливають на дії угорського прем'єра. По-перше, антиукраїнська риторика вписується у схему давнього конфлікту Орбана з ЄС, угорський уряд постійно ставить під сумнів європейський консенсус щодо України. В цій логіці Україна та Євросоюз опиняються "на одній стороні барикади" проти Угорщини. По-друге, Орбан погано реагує на зауваження і використовує свою пропагандистську машину, щоб підірвати довіру до критики уряду.
"Коли президент Зеленський відкрито висловив своє незадоволення щодо Орбана за недостатню підтримку України в її боротьбі за незалежність від путінської Росії, він миттєво став основним об'єктом пропаганди, пов'язаної з партією 'Фідес', - підкреслив Раншбург."
Знаючи про всі ці схильності угорської влади, в Україні звикли сприймати дії та заяви Орбана по-філософськи, а спроби Угорщини блокувати рух України до ЄС і НАТО раніше вдавалося обходити різними способами. Та цього разу на кін поставлено куди більше - і для України, і для Угорщини.
Вперше за багато років позиції Віктора Орбана в Угорщині зазнали серйозних потрясінь. Минулого року на політичну сцену країни вийшов новий опозиційний лідер — Петер Мадяр. Його партія "Тиса" демонструвала стабільний ріст протягом року і вже зараз отримує більшу підтримку, ніж правляча "Фідес". Згідно з результатами опитування, проведеного центром Publicus для порталу Nepszava, у середині травня партію Мадяра підтримувало 30% респондентів, тоді як "Фідес" набрала лише 24%.
Загалом "ядерний" електорат Орбана можна оцінити десь у 1,8-2 млн осіб, або десь у чверть від всіх угорців із правом голосу. Та збільшувати число своїх прихильників йому досить важко, на відміну від опозиціонера Петера Мадяра.
"Серед угорських виборців, особливо тих, хто підтримує партію "Фідес", помітна певна втома. Угорщина також переживає серйозні економічні труднощі протягом останніх п'яти років. Хоча на початку пандемію Covid-19 та війну в Україні можна було вважати причинами деяких економічних проблем, зараз це вже не виглядає обґрунтованим", - зазначила Жужанна Селеньї, наукова співробітниця Інституту демократії Центральноєвропейського університету (Будапешт), в інтерв'ю для РБК-Україна.
На користь Мадяра впливають кілька політичних аспектів. Як зазначає Селенья, він сам походить із середовища партії "Фідес". Раніше Мадяр працював у державних установах, зокрема займався питаннями угорсько-європейських відносин у рамках Європарламенту, а також був чоловіком Юдіт Варги, міністерки юстиції Угорщини. Окрім цього, він виділяється на фоні інших опозиційних діячів, які раніше протистояли Орбану.
Петер Мадяр на мітингу (фото: Getty Images)
Мадяр визначає свою політичну силу як центристську, протиставляючи її не лише "Фідес", а й ліволіберальній опозиції, яка має кілька представників у парламенті. Додатково, політик вельми обережно висловлюється щодо російсько-українського конфлікту. Це, в свою чергу, зменшує шанси влади звинуватити його в підтримці війни, на відміну від "миротворця" Орбана.
"Наприклад, якщо ми подивимося, як представники партії Мадяра голосують у Європейському парламенті, то ми можемо побачити, що з будь-яких питань, пов'язаних з війною, Україною чи санкціями проти Росії, члени партії "Тиса" не кажуть "так" чи "ні", вони утримуються", - підкреслила Селеньї.
З цієї причини, комунікаційна стратегія влади щодо Мадяра акцентує увагу на економічних аспектах. Саме в цій сфері для України існує найбільша загроза.
Як зазначив Раншбург, в умовах невтішних економічних показників Угорщини, уряд Орбана розпочав кампанію, що акцентує на можливості вступу України до Євросоюзу в найближчі роки. За його словами, це була б позиція, яку підтримав би Мадяр, якби його партія перебувала при владі. Однак друга частина цієї тези стверджує, що вступ України до ЄС може мати руйнівні наслідки для угорської економіки.
"Стан економіки, а також те, як його оцінюють виборці, відіграватиме ключову роль у наступних виборах. У цьому контексті партія "Фідес" намагається звалити відповідальність за економічні труднощі на Європейський Союз та Україну", - відзначив у своєму коментарі Раншбург.
На практиці це вказує на зупинку процесів євроінтеграції. Ще на початку року українські чиновники озвучили амбіційне завдання — активізувати всі шість "кластерів", що означає розпочати реальні переговори про вступ України до Європейського Союзу.
Всі рішення в рамках цієї процедури приймаються одностайно, тому підтримка з боку Угорщини є обов'язковою. Однак Орбан ініціював "національні консультації" з цього питання, що фактично є "опитуванням громадської думки". Проте формулювання запитань настільки маніпулятивні, що ймовірність негативного результату для України практично не викликає сумнівів. Європейська рада могла б ухвалити рішення щодо кластерів під час саміту, запланованого на 26-27 червня, тоді як "консультації" Орбана мають завершитися 20 червня.
Навіть в цих умовах Україна намагається знайти максимальний конструктив і залишається відкритою до продовження переговорів з Угорщиною. Однак, чи зможуть європейські лідери переконати Орбана знову "зустрітися за чашкою кави" під час ухвалення рішень щодо України, і які вимоги він може висунути в обмін на свою підтримку, залишається під знаком питання.
Наскільки ефективною є така риторика Орбана, опитаним РБК-Україна угорським експертам сказати важко. На думку Золтана Раншбурга, наразі меседжі Орбана здаються не такими ефективними, як під час попередніх виборів - у 2022 році. Як зазначив Тібор Дессефі, популярність партії Орбана наразі не обов'язково падає, але Мадяр - це серйозний суперник, який черпає свою популярність з інших джерел.
"Однак, виходячи з досвіду останніх років, навряд чи можна очікувати чогось іншого, окрім подальшої радикалізації як у зовнішній, так і у внутрішній політиці - і, звичайно, виборчих подачок (населенню - ред.)", - зазначив експерт.
Для України все це означає нові й нові виклики та провокації з боку угорського уряду. Для Євросоюзу - необхідність все ж таки знайти спосіб, як нейтралізувати вето Угорщини. Та наразі для рішучих кроків у Брюсселі та інших столицях не вистачає політичної волі. Так, в ЄС поки не набирається достатньо країн навіть для того, щоб оголосити Угорщині попередження за системне порушення демократичних цінностей.
Ситуація ускладнюється тим, що на фоні піднесення праворадикальних партій у Європі Орбан може знайти нових соратників. Окрім Роберта Фіцо в Словаччині, в Румунії президентом міг стати праворадикальний Джордже СІміон. І це, безумовно, не останній подібний виклик, з яким стикається Європа.
"В Європейському Союзі спостерігається зростаючий вплив Росії, і, безсумнівно, було докладено значних зусиль для того, щоб у різних виборах у Європі проросійські партії змогли зайняти ключові позиції в структурі ЄС," - зазначила в інтерв'ю Жужанна Селеньї.
Проте в довгостроковій перспективі для України та Європейського Союзу існують й оптимістичні очікування. По-перше, ймовірність того, що Орбан втратить свою позицію наступного року, залишається досить високою. Проте Київ і Брюссель не повинні базувати свою стратегію щодо Будапешта виключно на цих сподіваннях, адже вони можуть бути ілюзорними.
По-друге, навіть у теперішніх умовах можливості для маневру у Орбана поступово звужуються через не такі вже й тісні зв’язки з командою новообраного президента США, як це могло здаватися під час виборів у Штатах. Для Дональда Трампа та значної частини його адміністрації Китай залишається основним стратегічним супротивником. Водночас для Угорщини КНР є важливим політичним та економічним партнером, і їхня співпраця лише поглиблюється. Необхідність балансувати між цими глобальними акторами стане додатковим викликом для Орбана.
#НАТО #Дональд Трамп #Китай #Джордж Сорос #Європейський Союз #Європа #Росія #Україна #Президент (державна посада) #РБК-Україна #Київ #Володимир Зеленський #Європейський парламент #Китай (регіон) #Брюссель #Політик #Володимир Путін #Угорщина #Суспільство #Словаччина #Реклама #Риторика #Підкарпатська Русь #Угорці #Опозиція (політика) #Парламент #Дипломат #Румунія #Getty Images #Логіка #Віктор Орбан #Будапешт #Прем'єр-міністр Угорщини #Військова розвідка #Європейська Рада #Служба безпеки України #Міністр закордонних справ (Україна) #Угорська мова #Закарпатська область #Українське громадянство #Тиса. #Фідес #Антиукраїнські настрої #Електорат #Шпигунство.
