Ормузька протока як інструмент маніпуляції.

Ціни на нафту піддалися значним флуктуаціям через можливість великомасштабного конфлікту між Іраном та Ізраїлем. Одним із ключових факторів є заяви Тегерана про намір перекрити Ормузьку протоку. Якою мірою цей шантаж може вплинути на ринок?

Починаючи з понеділка, 23 червня, ціни на нафту стрімко почали знижуватися з огляду на ознаки деескалації у війні між Ізраїлем та Іраном. Сировина північноморського сорту Brent зранку вівторка подешевшала приблизно на 2,7 долара за барель, а порівняно з піковими цінами наприкінці минулого тижня - на цілих 12 доларів. Подібна динаміка спостерігається й у торгівлі іншими сортами. Оптимізм на ринках окреслився після пропозиції президента США Дональда Трампа про припинення вогню. Ціни у вівторок повернулися до рівня середини червня - до воєнної ескалації між Іраном та Ізраїлем. Ця динаміка наочно демонструє, наскільки великими є ризики війни у регіоні для стабільності цін на нафту. Один з основних чинників: погрози Ірану закрити для судноплавства Ормузьку протоку. З відповідним закликом до іранської влади у неділю, 22 червня звернувся парламент країни.

Одними з перших, хто відреагував на потенційне закриття протоки, став Китай. Влада Пекіна закликала світову спільноту до термінового зменшення напруженості навколо іранської кризи. У понеділок речниця китайського міністерства закордонних справ підкреслила, що Китай активно працює над запобіганням дестабілізації регіону внаслідок конфлікту між Ізраїлем і Іраном, який може загрожувати глобальній економіці. Напередодні, щоб вплинути на Іран і запобігти блокуванню протоки, закликав глава Держдепартаменту США Марко Рубіо. "Я б рекомендував китайському уряду зв'язатися з ними (керівництвом Ірану - Ред.), адже вони надзвичайно залежать від Ормузької протоки для постачання нафти", - зазначив Рубіо під час інтерв'ю на телеканалі Fox News у неділю, 22 червня.

Ормузька протока, що розташована між Перською та Оманською затоками, вважається одним із найважливіших транзитних шляхів у світових ланцюгах постачання нафти. Ширина протоки між територіями Ірану та Оману складає 33 кілометри, при цьому судноплавний коридор має лише дві милі в ширину в кожному напрямку. Цей морський шлях постійно переповнений танкерами та іншими судами, і будь-які перебої у русі через протоку можуть завдати серйозної шкоди глобальним ланцюгам постачання. Танкери, які проходять через цей коридор, транспортують нафту з Саудівської Аравії, Об'єднаних Арабських Еміратів, Кувейту та Іраку. Відповідно до інформації логістичної компанії Vortexa, щодня через Ормузьку протоку проходить приблизно 20 мільйонів барелів як сирої, так і переробленої нафти, а також зрідженого газу.

Перед оголошенням про припинення вогню спостерігався різкий підйом не лише цін на нафту, але й тарифів на фрахт вантажних суден. Напруга серед учасників ринку зростала через повідомлення про труднощі в навігації — невідомі на тлі загострення конфлікту між Іраном і Ізраїлем намагалися створити перешкоди на радіочастотах. За даними спеціалізованих інформаційних джерел, наприкінці минулого тижня ціни на фрахт з країн Перської затоки зросли на 20-40 відсотків, залежно від регіону постачання.

За даними Агенції США з енергетичної інформації, 82 відсотки поставок нафти через Ормузьку протоку здійснюються до країн Азії. Близько 70 відсотків цих обсягів припадає на Китай, Індію, Японію і Південну Корею. Левову частку іранської нафти споживають Китай та Індія. "Тому Іран зважатиме на те, щоб не дратувати Китай, перекриваючи потік нафти", - зазначив, зокрема, провідний економіст банку ING Карстен Бжескі.

Ще одним фактором, який може стримувати Іран, є те, що свободу судноплавства в Ормузькій протоці охороняє військово-морський флот США, чия база розташована в Бахрейні. Блокування протоки силами іранського флоту, безсумнівно, призвело б до прямого військового зіткнення між державами. Крім того, така блокада могла б суттєво ускладнити відносини Ірану з Саудівською Аравією та Об'єднаними Арабськими Еміратами — країнами, з якими Тегеран намагався налагодити дружні зв'язки останнім часом.

Один з важливих аспектів, на який звертають увагу фахівці, це вплив блокади на сам Іран, який є третім за величиною експортером нафти в регіоні. Як зазначає агенція Reuters, у звіті аналітиків JP Morgan вказується, що економіка Ірану має значну залежність від морських торговельних маршрутів, причому повна залежність у сфері експорту нафти становить 100%. "Якщо Ормузька протока буде заблокована, це негативно позначиться на відносинах Ірану з його основним споживачем нафти – Китаєм", – зазначено в документі.

Читайте також: Збройний напад США на Іран: які наслідки можуть бути?

Країни Перської затоки вже в минулому вжили певних заходів для розширення маршрутів експорту нафти. Наприклад, Саудівська Аравія реалізувала проект нафтопроводу, який з'єднує частину її нафтових родовищ з експортним терміналом в Оманській затоці. Цей нафтогін має потужність 5 мільйонів барелів на добу. Згідно з оцінками Агенції США з енергетичної інформації, наразі близько 2,6 мільйона барелів на день готові до транспортування цим маршрутом.