Занепад кривавого тирана. Сім цікавих фактів про владарювання Башара Асада.

"Безлюдна роза". Чи стане дружина Асада спадкоємицею?

8 грудня сирійські повстанці повідомили, що режим Башара Асада пав: вночі, коли опозиційні сили увійшли у Дамаск, диктатор залишив місто літаком. Згодом повітряне судно зникло з радарів. Інформація про загибель Асада, який утримував владу з 2000 року за допомогою репресій та підтримки Росії й Ірану, наразі не підтверджена.

Що відомо про Башара Асада та 24 роки його правління - коротко.

Хафез Асад, батько Башара, очолював Сирію з 1971 по 2000 рік. Його прихід до влади відбувся внаслідок військового перевороту, що призвело до встановлення режиму партії Баас і авторитарної системи правління. За його правління була створена потужна система контролю, яка базувалася на культу особи, що дозволило йому залишатися на троні протягом тридцяти років. 8 грудня в Сирії була зруйнована статуя Хафеза Асада.

Башар Асад не мав наміру займатися політичною діяльністю на початку свого шляху. Він отримав диплом у Медичному інституті Дамаського університету, де спеціалізувався на офтальмології. У 1991 році він вирушив до Лондона для поглиблення своїх знань та підвищення кваліфікації в цій галузі.

З самого початку на роль наступника Хафеза Асада розглядали його старшого сина Басіля, але на жаль, він загинув у ДТП у 1994 році. В результаті цього Башар залишив свою кар'єру в офтальмології і повернувся до Сирії, щоб підготуватися до політичної діяльності.

По смерті Хафеза Асада в 2000 році Башар миттєво став "президентом" Сирії, адже внесені зміни до конституції дозволили йому зайняти цю посаду в лише 34 роки.

Передача влади від Хафеза Асада до його сина Башара спричинила змішану реакцію як у Сирії, так і поза її межами. Спочатку численні спостерігачі сподівалися, що молодий лідер, який отримав освіту на Заході, зможе здійснити реформи в країні.

Початкові роки правління Башара Асада дійсно відзначилися деякими послабленнями: сирійцям дали більше свободи слова, з'явилися дискусійні форуми та незалежні газети, також були звільнили сотні політв'язнів. Цей період отримав назву "Дамаська весна". Асад обіцяв боротися з корупцією та оновити економіку, проте наголошував на власному шляху реформ у Сирії, відмінному від західного.

Однак згодом уряд повернувся до жорсткої авторитарної політики, придушуючи реформаторські настрої через погрози та арешти активістів. Економічні реформи Асада посилили нерівність, зосередивши ресурси в руках дамаської еліти. Це відвернуло від нього сільське населення, робітничий клас і бізнесменів -- ключових прихильників партії Баас у минулому. Через його жорстокість, репресії й диктатуру країну залишили майже 7 мільйонів людей і ще близько 300 000 цивільних загинули.

Башар Асад зумів зберегти свою владу в умовах сирійської громадянської війни завдяки потужній підтримці, яку йому надали Росія та Іран. Ці дві країни стали важливими партнерами для сирійського режиму, забезпечуючи його політичною, економічною та військовою допомогою.

Іран розпочав свою підтримку уряду Башара Асада на початкових стадіях конфлікту. Іранські військові радники, постачання зброї та фінансова допомога стали важливими факторами, які дозволили режиму протистояти силам опозиції. Особливу роль у цьому процесі відіграла елітна військова структура Ірану — Корпус вартових Ісламської революції (КВІР). Додатково, Іран залучив до Сирії своїх союзників, зокрема шиїтські збройні формування, серед яких була й ліванська Хезболла, що брала участь у військових діях на стороні сирійської армії. Внаслідок цього, вплив Ірану в Сирії помітно зріс, що дало можливість Тегерану закріпитися в регіоні і зміцнити свої геополітичні позиції.

Велика військова операція Росії в Сирії, яка стартувала у вересні 2015 року, стала ключовим моментом у ході конфлікту. На той час уряд Асада опинився на межі поразки, втративши контроль над значною частиною країни, включаючи важливі міста. Росія, керуючись своїми стратегічними інтересами в цьому регіоні, розпочала активні авіаудари по позиціях сирійських опозиціонерів і ісламістських груп. Це стало поштовхом для контрнаступу сил сирійського уряду.

Російська авіація знищувала як опозиційні сили, так і цивільні об'єкти. Крім того, Москва розширила свою присутність у Сирії, зміцнивши бази в Тартусі та Латакії. Все це допомогло Асаду відновити контроль над більшістю великих міст, зокрема Алеппо, яке стало символічною перемогою сирійської влади у 2016 році.

8 грудня Головне управління розвідки Міністерства оборони повідомило про вихід з порту Тартус у Середземне море двох російських суден: фрегата "Адмірал Григорович" з Чорноморського флоту та вантажного судна "Інженєр Трубін" з Північного флоту Російської Федерації. Крім того, Росія активно здійснює транспортування залишків своєї техніки та озброєння з Сирії, використовуючи військові літаки, що вирушають з авіабази в Хмеймімі.

Багато західних країн, включаючи США та держави Європейського Союзу, висловили обвинувачення на адресу режиму Асада щодо скоєння воєнних злочинів. Зокрема, йдеться про використання хімічної зброї проти мирного населення, а також про масові репресії й бомбардування житлових районів. Рік тому Франція навіть видала ордери на арешт самого диктатора Башара Асада та його брата Махера аль-Асада в рамках кримінального розслідування, яке стосувалося хімічних атак у місті Дума та районі Східної Гути у серпні 2013 року, в результаті яких загинуло понад тисячу людей.

У відповідь на дії сирійського уряду були запроваджені численні санкції, а сама Сирія втратила підтримку більшості арабських країн та міжнародних організацій, зокрема була виключена з Ліги арабських держав у 2011 році.

У 2023 році Україна ввела персональні санкції проти Башара Асада.

Також розглядались економічні санкції проти Сирії - через "всебічну підтримку керівництвом Сирії режиму Путіна, участь сирійських суден у нелегальному вивезенні з окупованої території України зерна, "визнання" т.зв. "ДНР" та "ЛНР", постачання Росії зброї та інших недружніх дій", пояснювали у Мінекономіки України.

Наприкінці листопада 2024 року сирійський рух опору розпочав масштабний наступ проти урядових сил Асада, що стало найбільшим зрушенням у тривалому конфлікті. Військові операції розпочалися 27 листопада в західній частині провінції Алеппо, де повстанці атакували стратегічні позиції урядових військ.

29 листопада стало переломним днем: повстанські сили вперше за вісім років увійшли до Алеппо, який був під контролем уряду з 2016 року. Це стало символом послаблення режиму - місто було ключовим економічним і політичним центром країни.

У наступні дні опір досягнув небачених розмірів. 5 грудня сирійські повстанці захопили місто Хама, яке є одним із ключових стратегічних пунктів для урядових сил, і вигнали армію Асада, здобувши контроль над цією територією.

Завершальною подією стало захоплення сирійської столиці, Дамаска, 8 грудня. Повстанці оголосили про кінець епохи правління родини Асадів, що тривала більше п'яти десятиліть, починаючи з того, як Хафез Асад прийшов до влади у 1971 році. Взяття столиці та стратегічних територій підтвердило падіння урядового контролю.

8 грудня сирійські опозиційні сили виступили перед нацією через телебачення, проголосивши завершення "темряви" та старт "нової ери для Сирії". Вони заявили, що диктатор "зник у невідомому напрямку". Водночас з'явилися відомості про те, що літак Іл-76Т з реєстраційним номером SYR9218, на борту якого, ймовірно, перебував Асад, зазнав аварії поблизу Аль-Сувейрі.

Можливість того, що Асма Асад, дружина Башара Асада, стане його наступницею, обговорюється не перший рік. Зокрема, аналітики Syria HR серед інших розглядали цю ідею як частину стратегії збереження контролю династії Асадів над Сирією в разі відходу Башара від влади. Асма, часто звану "пустельною трояндою", позиціюють як модернізовану, харизматичну фігуру, що здатна залучити підтримку, особливо на тлі тривалого конфлікту та міжнародного тиску на режим.

Попри відсутність офіційних заяв або конкретних підтверджень, експерти висловлюють припущення, що її позиція як першої леді, участь у гуманітарних проектах і символічний образ можуть слугувати інструментом для передачі влади в рамках родини.