Павло Шутко, Віктор Тесленко та Роман Походжай. 8 жовтня місто Львів попрощається з Захисниками.

У четвер, 8 жовтня, Львів попрощається з військовослужбовцями Павлом Шутком, Віктором Тесленком та Романом Походжаєм, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів'ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання й утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань, інформує пресслужба ЛМР, пише DailyLviv.com.

Церемонія прощання з воїнами Павлом Шутком та Віктором Тесленком відбудеться о 11:00 у Гарнізонному Храмі.

Павла Шутку відправлять в останню путь на Голосківському цвинтарі, у секторі 36а.

Останнє прощання з Віктором Тесленком відбудеться в Храмі святих апостолів Петра і Павла, що на вулиці Лукасевича, 11. Воїна поховають на військовому секторі Ряснянського кладовища.

Останнє прощання з Романом Походжаєм відбудеться о 11:00 у каплиці, розташованій на вулиці Навроцького, 23 (лікарня святого Луки). Воїна поховають на Голосківському кладовищі, у полі 34-В.

Біографічні відомості про оборонців

Павло Шутко (01.06.1974 -- 24.09.2026). Львів'янин.

Отримав освіту в Львівському державному музичному ліцеї, названому на честь Соломії Крушельницької. Після цього продовжив свою музичну освіту в Львівській національній музичній академії, що носить ім'я Миколи Лисенка.

Виконував обов'язки музиканта симфонічного оркестру у Львівському національному академічному театрі опери та балету, названому на честь Соломії Крушельницької.

За словами близьких, Павло вирізнявся щирістю, добродушністю, життєрадісним настроєм і оптимістичним поглядом на світ. Він умів цінувати кожен момент життя та красу навколишньої природи. Особливу любов відчував до своїх дітей, завжди дбаючи про них. Його пристрасть до тварин, природи та рідної України була невід’ємною частиною його життя. Павло також захоплювався філософськими роздумами та мав сильну любов до музики, граючи на віолончелі.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі військової частини А5095.

У Павла Шутки є дружина, син, донька, батько та сестра.

Роман Походжай (18 вересня 1982 – 6 жовтня 2026) був мешканцем Львова.

Навчався у середній загальноосвітній школі №62. Згодом здобув професійну освіту у відокремленому структурному підрозділі "Фаховий коледж інфокомунікацій Національного університету "Львівська політехніка"".

Пройшов строкову службу в армії.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

За свідченнями близьких, Роман був щирою, турботливою та чуйною людиною, завжди готовою прийти на виручку. Його активність і пунктуальність виділяли його серед інших. Він з радістю проводив час з племінниками, захоплювався риболовлею, ремонтом побутової техніки та електрикою, а також вмів багато робити своїми руками.

У 2024 році я взяв на себе відповідальність захищати рідну землю від агресії російських військ. У складі 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України я активно боровся за збереження територіальної цілісності та суверенітету України на Південно-Слобожанському напрямку.

Отримав медаль "Ветеран війни".

У Романа Походжая залишилася сім'я: син, мати, сестра, швагро, племінники та рідні.

Віктор Тесленко (28 серпня 1988 - 22 липня 2024) був мешканцем Львова.

Отримав середню освіту в загальноосвітній школі №100 у Львові. Після цього завершив навчання в Львівському кооперативному коледжі економіки і права, де здобув кваліфікацію юриста за спеціальністю "Право".

Виконував обов'язки бухгалтера в ТОВ "Торгова мережа "Барвінок", а пізніше – у ПАТ "Концерн Хлібпром".

Зі слів близьких, Віктор відзначався розумом, допитливістю, відкритістю та добротою. Його старанність, відповідальність і жага до знань завжди вражали оточуючих. Він навчався на відмінно та постійно прагнув самовдосконалення. Віктор мав свою точку зору і вмів дивитися на речі з різних перспектив, що дозволяло йому глибше розуміти навколишній світ. Рідні з теплотою згадують про нього як про людину, яка залишила незабутній слід у їхніх серцях. Він обожнював свою професію, прогулянки рідним Львовом, театр, подорожі та походи в гори. Добре орієнтувався у гірських маршрутах і охоче допомагав туристам організовувати їхні мандрівки, а також захоплювався грою на дримбі.

У 2024 році я прийняв рішення захищати свою країну від агресії російських загарбників. Брав участь у обороні територіальної цілісності та незалежності України на Донецькому фронті, входячи до складу 110-ї окремої механізованої бригади, названої на честь генерал-хорунжого Марка Безручка, що є частиною Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Віктора Тесленка є мати, батько, сестра, племінниці та рідня.