Росія - хронічна загроза. Які перспективи і що далі
Російський диктатор Володимир Путін смакує повзучі просування своїх військ по Україні. Він вірить, що може перемогти, та посилює тиск, спалюючи у війні дедалі більше ресурсів. Україна всіма силами стримує просування російської, а тепер уже й північнокорейської піхоти. У складі окупаційних військ також - найманці з Куби, Індії, Непалу, Сирії, Сербії, Алжиру, Центральноафриканської Республіки та Лівії.
Ми живемо під обстрілами снарядів з КНДР та збиваємо "шахеди" з Ірану. Українські міста перебувають під ударами російських та корейських балістичних ракет таких спектрів дальності, які раніше ніколи не використовувались на полі бою.
Сполучені Штати не реагують на вимоги про суттєве збільшення допомоги, аргументуючи це ризиком ескалації з боку Російської Федерації чи надіями на дипломатичне вирішення ситуації.
Заступниця міністра оборони США в період 2017-2020 років під час каденції Дональда Трампа, Елейн Маккаскер, прогнозує, що без підтримки Сполучених Штатів Росія зможе просунутися вперед у 2025 році, оскільки запасів зброї в Києва стане недостатньо. На її думку, до кінця 2026 року українська армія може опинитися у складному становищі, що дозволить Росії захопити столицю України і наблизитися до кордонів НАТО. Для того, щоб перемогти Росію в такій ситуації, США знадобиться інвестиція у розмірі 808 мільярдів доларів.
"Без облуди, у разі програшу України ми опинимося у новій світовій війні", - каже LIGA.net ексдиректор ЦРУ, колишній міністр оборони США Леон Панетта.
Запитання, яке постає перед Європою: чи буде вона насолоджуватися кавою, розмірковуючи про загрози, чи вирішить зайнятися тренуваннями, щоб протистояти їм, зазначає колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін в коментарі для LIGA.net.
Чи може поступова агресія Росії відкрити шлях до Третьої світової війни, якщо "план Трампа" не принесе результатів? Чи є у світу потенціал для того, щоб зупинити цю загрозу? Яку роль може відіграти Україна в цій конфліктній ситуації? Щоб отримати відповіді на ці запитання, LIGA.net провела опитування з 16 експертами з безпеки та військовими з України, Сполучених Штатів, Європи та Східної Азії (повний список надається наприкінці).
В період з 8 по 13 жовтня сім кораблів Тихоокеанського флоту Російської Федерації відправилися з портів Північної Кореї до Владивостока. На борту цих суден перебували військовослужбовці Північної Кореї.
Згідно з інформацією українських розвідувальних служб, на даний момент 11 000 військовослужбовців з Північної Кореї приєдналися до бойових дій проти України. У грудні деякі з них вже активно брали участь у атаках на українські позиції, понісши втрати у вигляді 3 000 загиблих і поранених.
В осінній період російські військові також брали участь у навчаннях на морі, організованих Іраном. Кремль ділився з Тегераном розвідданими про рухи військових підрозділів США та Ізраїлю. Раніше ж Китай, Північна Корея та Іран різними шляхами підтримували Кремль у його агресивних діях проти України.
"Ми спостерігаємо за взаємодією між Іраном, Росією та Північною Кореєю. Також є повідомлення про спільні дії Росії та хуситів, які діють як сателіти Ірану. Це свідчить про те, що всі ці противники, як наші, так і загалом західні, що представляють авторитарні режими, координують свої зусилля та діють у дестабілізуючий спосіб," - зазначив конгресмен Майк Тернер, голова комітету з розвідки Палати представників.
Чи свідчить укріплення коаліції про те, що Росія планує розпочати глобальний конфлікт?
Потенційне поширення російської агресії на інші території є цілком можливим сценарієм. Війна в Україні відіграє ключову роль у формуванні майбутніх подій.
Деякі європейські керівники висловлюють занепокоєння щодо можливого завершення війни в Україні, внаслідок чого Росія може утримати під контролем захоплені українські території. Про це повідомляє LIGA.net, посилаючись на євродепутата та колишнього начальника військової розвідки Фінляндії генерала Пекку Товері.
Це підвищить самооцінку Путіна до такого рівня, що він може відважитися на протистояння Заходу, - зазначає він. - Все більше керівників усвідомлюють характер дій Росії та світогляд її керівників. Російський лідер вважає, що має право силою заволодівати всім, чого забажає.
Попри те, що американські еліти схильні вважати головною загрозою Китай, саме Росія зараз - ключова сила, яка кидає виклик системі світової безпеки. Китай ще не розпочинав війни. А Росія - вже почала, нагадує LIGA.net колишній спецрадник командувача армії США в Європі, старший науковий співробітник Центру аналізу європейської політики у Вашингтоні Марк Войджер.
Запрошення Росії призвело до того, що на європейському континенті вже беруть участь у бойових діях збройні сили Північної Кореї. За словами Войджера, це може бути розцінено як неофіційна Третя світова війна або ж її підготовка. Він також вважає, що Україна стане ключовим театром бойових дій у цьому конфлікті.
Європейські військові це усвідомлюють. Спецслужби постійно виявляють та знешкоджують гібридні впливи росіян всередині держав. На міжнародних та національних військових навчаннях європейські армії більше не відпрацьовують легенди на прикладах якихось вигаданих країн. Вони прямо вчаться протидіяти Росії.
Єдина проблема полягає в тому, що усвідомлення загрози та відповіді на неї серед військових і політиків Європи суттєво відрізняються.
Перемога Дональда Трампа на президентських виборах викликала певні тривоги в Європі і змусила задуматися про її роль у глобальній безпеці. Міністр закордонних справ України у 2017-2019 роках Павло Клімкін зазначає в інтерв'ю LIGA.net, що Європі слід визначитися: або вона стане значущим гравцем в сфері безпеки, або ризикує залишитися поза межами міжнародних справ. Питання, яке постає тепер, полягає в тому, чи планує Європа просто спостерігати за загрозами, насолоджуючись кавою, чи натомість розпочне активні дії для їх нейтралізації.
Однак найближчим часом світ не стикається з ймовірністю виникнення глобального збройного конфлікту, в якому братимуть участь великі держави, що формують два протилежні альянси.
По-перше, коаліція Росії, Китаю, Ірану та КНДР не є міцною, хоча їх об'єднує спільний противник — США. Як зазначає Шіау-Шян Ліу, співробітник тайванського Інституту досліджень національної оборони та безпеки (INDSR), між країнами "осі зла" існують складні питання, які наразі залишаються без вирішення.
Падіння Башара Асада в Сирії також свідчить про ослаблення Росії та Ірану, вважає заступник радника з нацбезпеки Білого дому Джон Файнер. Фактично режим Асада був російсько-іранським спільним підприємством всередині Сирії, але обидва "партнери" більше не могли надавати підтримку, необхідну режиму для виживання.
Це не єдина втрата, яку зазнав Іран на Близькому Сході. Групи ХАМАС і "Хезболла" також опинилися в ослабленому стані через конфлікт з Ізраїлем. Крім того, війна в Україні вже продемонструвала, яким чином Росія може виступати в ролі партнера в питаннях безпеки для інших держав, зазначив радник.
У найближчій перспективі Росія зможе підготуватися до світової війни лише в разі, якщо їй вдасться сформувати альянс з Китаєм, який стане альтернативою НАТО, зазначає полковник у відставці польської армії Пьотр Левандовський. Він підкреслює, що йдеться про створення політично-військового союзу за участю, наприклад, Індії, Ірану, а також держав Африки та Південної Америки. Однак наразі це видається вкрай малоймовірним.
Росія зазнала значних труднощів у війні з Україною, намагаючись досягти успіху на фронті, але зазнаючи критичних втрат, які можуть поставити під загрозу стабільність будь-якої нормальної країни. Кремль не в змозі звільнити навіть невелику частину Курської області власними силами. Для продовження ракетних і дронових атак їм необхідна підтримка озброєння з Північної Кореї та Ірану.
Отже, ініціювати військові операції за межами України, в Росії, навряд чи буде можливим власними зусиллями, зазначає у коментарі для LIGA.net Марек Кохв, керівник програми безпеки Талліннського міжнародного центру оборони і безпеки (ICDS).
Крім того, він зазначив, що Китай проявляє більшу зацікавленість у запобіганні глобальному конфлікту і має значний вплив на військові стратегії Москви.
По-друге, якщо коаліція "осі зла", хоч і не надто міцна, вже існує, то запобігти її впливу, по суті, немає кому. Щодо створення "осі добра", то цей процес ще не розпочався.
Третя світова війна та НАТО - це концепції, які існують у різних сферах, стверджує директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь у коментарі для LIGA.net: "Не знаходжу жодних причин вважати, що НАТО готове взяти на себе відповідальність за будь-які зіткнення з Росією".
ОБМІН ЯДЕРНИМИ УДАРАМИ - найменш вірогідний варіант, вважають аналітики. Гіпотетично, за певних обставин, Путін може застосувати ядерну зброю. Але насправді до стратегічного ядерного протистояння із Заходом Росія не готова. Тактичний ядерний удар не дасть Кремлю нічого, окрім зіпсованих стосунків з Індією та Китаєм.
Хоча Кремль всіма силами демонструє світу: він може. Удар по Дніпру експериментальною балістичною ракетою - це демонстративна репетиція.
Росії слід серйозно розглянути наслідки застосування малих ядерних боєприпасів, оскільки це може призвести до миттєвої та небезпечної ескалації ядерних ударів у глобальному масштабі. Таку думку висловив генерал-лейтенант у відставці сил самооборони Японії, нині запрошений професор Міжнародного університету Японії Нобору Ямагучі, в коментарі для LIGA.net.
У стані загрози взаємного гарантованого знищення стратегічна ядерна зброя навряд чи буде застосована бездумно, погоджується тайванський аналітик Шіау-Шян Ліу. Щонайбільше, Росія може вдатися до тактичної ядерної зброї, переконує він LIGA.net. Але не зараз - для Кремля поки все виглядає не настільки погано.
"Ядерні країни продемонстрували обережність у запобіганні загостренню конфліктів", - зазначає Вільям Кортні, колишній дипломат США та старший директор з питань України, Росії та Євразії під час президентства Клінтона, у коментарі для LIGA.net. Нині він працює аналітиком в компанії RAND, що спеціалізується на дослідженнях у сферах оборони та тероризму.
У вересні 2022 року під час саміту Шанхайської організації співробітництва, що проходив у Самарканді, китайський лідер Сі Цзіньпін і прем'єр Індії Нарендра Моді особисто попередили президента Путіна про неприпустимість використання ядерної зброї в Україні, зазначає Кортні. Враховуючи залежність Росії від Китаю, Путін, безсумнівно, враховує "застереження Сі".
Які наслідки можуть настати, якщо Україна зазнає поразки, а Росія отримає контроль над українською армією та її ресурсами? Більшість фахівців, опитаних LIGA.net, вважають, що це призведе до глобального конфлікту.
"Без сумніву, якщо Україна зазнає поразки, це призведе до нової світової війни. Проте ми в США зробимо все можливе, щоб цього не допустити. Ми вже вистояли проти Гітлера в роки Другої світової війни і маємо змогу зупинити Путіна", - зазначає в інтерв'ю LIGA.net колишній директор ЦРУ Леон Панетта.
Це не лише через те, що збройні сили країни-агресора отримають найпотужніші військові контингенти Європи. А й тому, що вони почнуть вірити у свою здатність продовжувати.
"Москва сподівається перемогти Захід через свою війну в Україні, - констатує LIGA.net полковник армії США у відставці, професор Військового коледжу армії США Роберт Гамільтон. - Водночас вона вірить, що зможе "перечекати" допомогу Заходу та досягти своїх цілей в Україні, не розпалюючи глобальної війни".
Втрата України стане безпосередньою загрозою для країн НАТО, підкреслює Ліу: "Отримання доступу до українських ресурсів не гарантує, що росіяни зможуть спровокувати новий конфлікт у найближчій перспективі. Проте в майбутньому це невідворотно створить небезпеку для держав НАТО та їхніх партнерів, оскільки зникнуть буферні зони, подібні до України."
Це не суперечить думці про те, що Росія не має достатньо ресурсів для військових дій поза межами України. Просто їй потрібно буде більше часу для відновлення своїх сил.
Однак що далі від кордонів з Росією, то менше європейські еліти переймаються та готуються до такого сценарію, визнає Войджер.
Якщо Росія буде вірити, що ніхто не може її спинити, то продовжуватиме воювати, визнають аналітики. Навіть якщо її впевненість у власній силі не матиме під собою економічного, військового, соціального - будь-якого реального - підґрунтя.
"Проблема полягає в тому, що Росія функціонує як диктатура, і Путін, будучи диктатором, має готовність і можливість приймати значно більш ризиковані рішення, ніж керівники демократичних держав", - зазначає Товері.
На думку колишнього керівника фінської розвідки, якщо Захід не проявить свою потужність і справжню здатність до оборони, загрози для Європи можуть значно збільшитися.
Незважаючи на те, що усвідомлюється, що Путін є хуліганом, який боїться сили, а його "червоні лінії" є лише вигадкою європейських політиків, Захід все ще не готовий виступити проти нього.
Це надає свободу дій як російському, так і іншим автократам.
Залучення Росією військовослужбовців КНДР змінює характер війни, наголошує LIGA.net керівник корейського центру ISDP, ексголова шведської делегації в Наглядовій комісії нейтральних держав (NNSC) у Кореї, генерал-майор у відставці Матс Енгман.
"Це вже не війна між Україною і Росією, це війна між Україною і коаліцією. Так, Україну підтримують багато країн, але не військовими діями, - акцентує він. - Росію так само підтримують багато країн, але тепер вже військовими діями. Це має полегшити багатьом західним країнам роздуми й аргументацію на користь підтримки України".
Якщо Росія буде діяти "під порогом чутливості НАТО" і вдасться викликати серед держав-учасниць обговорення про те, чи вже настав час визнати дії Росії як агресію і активувати п'яту статтю, це може призвести до розколу всередині Альянсу. Як це може статися — дізнайтеся в нашій статті.
"Якщо росіянам вдасться їх занурити в дискусію і сумніви, чи це вже війна, чи ще ні - вони зможуть святкувати перемогу", - каже LIGA.net, керівник програм зовнішньої політики і міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник.
Європа не здатна самостійно, без США, дати відсіч "осі зла". Континент все ще надолужує втрачене за роки роззброєння та скорочення оборонних витрат.
У разі прямого військового протистояння із Росією та іншими країнами "осі зла", військова перевага буде на боці США, країни НАТО та союзників.
НАТО і США мають найсучаснішу зброю, найбільші військові можливості, дрони, зв'язок, технології, щоб протистояти Росії та іншим супротивникам на полі бою, за допомогою кібервійни чи інших нових технологій, переконує Панетта.
Проблема в тому, що в США і НАТО досі значно більше переймаються тим, що Путін може зробити у відповідь на дії Заходу, а не тим, що він вже робить.
"Москва вже активно веде бойові дії, розмістила ядерні озброєння в Білорусі та прийняла війська з Північної Кореї для участі у конфлікті в Україні, - зазначає Гамільтон. - Проте західні держави більше стурбовані можливими реакціями Росії на посилення західної підтримки України, ніж ескалацією, яка вже відбувається з боку самої Москви."
Аналітики з різних країн, не обмежуючи свої погляди лише Україною, вважають, що військова поразка Росії від держав НАТО може стати загрозою. Вони висловлюють занепокоєння, що це може призвести до ескалації ядерного конфлікту.
Отже, нинішня складна ситуація на фронті в Україні може виявитися не найгіршим сценарієм для світової спільноти, якщо врахувати, що одним із можливих шляхів розвитку подій є Третя світова війна з використанням ядерної зброї, зазначає генерал-лейтенант у Ямагучі.
"Значно більш критичним сценарієм є тотальна поразка України за підтримки країн 'осі зла', що може викликати ефект доміно серед демократичних суспільств у світі", - підкреслює Ямагучі.
Розраховувати, що Захід схилить одну з країн "осі зла", щоб стримати Росію, також не доводиться. Китай - наймогутніший у цьому альянсі - навряд чи повторить свою роль часів холодної війни, припускає Ліу. Для нього найкращим варіантом є збереження нейтралітету, а в Ірану і Північної Кореї (якби хтось і виявив готовність з ними співпрацювати) можливостей для такого впливу недостатньо.
Росія успішно створює ілюзію власної непереможності, але її здобутки все ще не є переможними, уточнює Мельник. "Загальний опис ситуації для України: not great, not terrible", - додає LIGA.net військовий аналітик Defance Express Іван Киричевський.
Російське керівництво обрало стратегію повзучого наступу, яка згодом стала основою їх військових дій. "Величезні втрати, які не відповідають територіальним здобуткам, мали б стати для будь-якого командування сигналом для перерви, перегляду підходів і накопичення резервів, - зазначає Мельник. - Такий темп просування призводить до виснаження ресурсів, що в кінцевому підсумку може мати негативні наслідки".
Проте, дивно, але саме завдяки цій стратегії росіяни здобули певні стратегічні вигоди. Вони прагнуть створити враження домінування, тому висловлювання на кшталт "Україна програє цю війну" сприймаються не лише як констатація реальності, але й як прогнози на майбутнє.
Для того, щоб змінити це уявлення, Україна здійснила досить успішну ініціативу - Курську операцію. Однак через кілька тижнів російський наратив про непереможність знову став активним, - зазначає Мельник. - Тому для України є критично важливим постійно підкреслювати свої досягнення.
Залишається невизначеним, що відбудеться після січня 2025 року та інавгурації нового президента США Дональда Трампа. Адже саме від його рішень залежатиме не лише подальша допомога Україні, але й реакція НАТО на можливі загрози.
Згідно з доповіддю Комісії з оборонної стратегії Конгресу США, Китай вважається найбільшою загрозою для країни. Пекін "підриває" військову перевагу США в західній частині Тихого океану, і за вказівкою Сі Цзіньпіна китайські збройні сили повинні бути готові до можливого вторгнення на Тайвань до 2027 року. Відтак, основною метою США, як зазначено у звіті, є стримування Китаю.
Автори світової політики описують російську загрозу як хронічну, відзначаючи, що вона займає друге місце після Китаю. Росія намагається перевірити, наскільки готовий Захід продовжувати підтримувати Україну.
Проте, якщо Російська Федерація здобуде контроль над Україною, це може зробити її більш агресивною та, можливо, потужнішою. Її межі з країнами НАТО простягатимуться від Арктики до Чорного моря. В результаті, НАТО змушене буде "формувати та розміщувати додаткові військові сили саме в цій зоні, а не в інших регіонах, де вони також можуть бути необхідні".
Єдиний спосіб подолати виклики – це створення потужних союзів з партнерами. Адже "Сполучені Штати не здатні самостійно змагатися з Китаєм, Росією та їх союзниками, і не вдасться виграти таку боротьбу".
"Ми маємо потужний альянс з Європою для протидії Путіну, - зазначає Панетта. - Нам необхідно створити подібну співпрацю в Тихоокеанському регіоні, щоб протистояти Китаю і Північній Кореї. А також важливо мати аналогічну підтримку на Близькому Сході для боротьби з Іраном та його терористичними діями."
В умовах мультикризи Україні та НАТО необхідно розробити план, який зможе забезпечити їхню безпеку, вважає Войджер. Цей план має стати резервним варіантом на випадок можливої відсутності США в європейській системі безпеки або зниження їхньої зацікавленості у забезпеченні стабільності в регіоні.
Європа усвідомлює важливість створення ефективних військово-політичних союзів. Сьогодні формувати такі союзи на континенті без участі України є неможливим, стверджує дипломат і керівник Центру оборонних стратегій Олександр Хара в інтерв'ю LIGA.net: "Європейські країни не зможуть впоратися з Росією наодинці. Їм потрібен якийсь вид оборонного альянсу. Чи буде це НАТО, чи щось інше – це вже інше питання. Але такий альянс обов'язково з'явиться".
Простими словами, Захід занадто повільно адаптується до нових умов реальності.
Більшість держав, за винятком країн Балтії, Польщі, Румунії та Великобританії, не визнавали загрозу з боку Росії ні у 2008, ні у 2014 роках. Вони намагалися вести переговори та шукати компроміси з Москвою, зазначає Хара. У 2022 році ці країни пережили період когнітивного дисонансу і депресії. Сьогодні ж вони починають усвідомлювати і приймати існуючі загрози. Наступним кроком має стати адекватна відповідь на наявну ситуацію, але, на жаль, цей етап ще не розпочався.
Є шанс, що у 2025 році - на тлі зміни президента США, генсека НАТО, низки європейських лідерів та військових командувачів - оборонні альянси почнуть активніше масштабуватись і ставати міцнішими, переконує LIGA.net президент American University Kyiv, колишній офіцер армії США Ден Райс.
"Усі розуміють, що мова йде не про окремі проблеми, а про підготовку до атаки [на демократичний світ] організованих груп, - наголошує Райс. - Це серйозні опоненти, особливо якщо зосередитися на економіці, адже Китай та Індія можуть потенційно об'єднати свої сили разом із БРІКС."
Досвід двох попередніх світових конфліктів свідчить, що статус війни як світової визначається лише після її початку. Наразі можна лише відзначити, що кількість існуючих ризиків досягає небачених висот. Це суттєво контрастує з числом світових лідерів, які готові взяти на себе відповідальність за протистояння загрозам, що походять з боку Росії.
"Чи можна вважати те, що відбувається в Україні Третім світовим конфліктом, залишається предметом дискусій, - зазначає Клімкін в інтерв'ю LIGA.net. - Проте те, що це Третя європейська війна, безумовно. Цю кризу не вдасться вирішити без активнішої участі Європи."
Усвідомлення, що Європа має негайно брати на себе відповідальність за свою безпеку, наздоганяє континент надто повільно. Загалом вся планета вступає в епоху, де безпека - крихка цінність, за яку потрібно боротись. Наскільки ефективними будуть (і чи взагалі - будуть) оборонні альянси, спрямовані на протидію країнам "осі зла", значною мірою визначатиме політика нового президента США.
Після перемоги імпульсивного Трампа, зростання загроз супроводжується і збільшенням можливостей. Україні не слід заганяти себе в глухий кут. Необхідно ще активніше розвивати жорстке і цинічне пояснення своєї цінності та внеску в нову архітектуру європейської та світової безпеки.
Світ уже здатен уявити, якою буде Третя світова війна, якщо вона настане. Це нагадує конфлікт Росії з Україною, але в тисячі разів більших масштабах.
Проте більшість політичних та експертних кіл у світі наразі намагаються уникати роздумів на цю тему. Публічні обговорення, пов'язані з можливістю початку Третьої світової війни, зазвичай зводяться до двох основних позицій. Представники однієї із них стверджують, що конфлікт вже почався. Натомість друга група переконана, що світ лише знаходиться на межі Третьої світової війни. Вони не відкидають ймовірності її початку, але впевнені, що цього не станеться найближчим часом.
Під час створення цього матеріалу LIGA.net отримали консультації від:
Павло Клімкін, який обіймав посаду міністра закордонних справ України у період з 2017 по 2019 рік.
Олександр Хара, екс-дипломат і фахівець Центру оборонних стратегій.
Олексій Мельник, директор програм з міжнародних відносин та безпеки в Центрі Разумкова.
Іван Киричевський, експерт з військових питань у виданні Defance Express.
Михайло Самусь, директор New Geopolitics Research Network;
Пьотр Левандовський, полковник запасу польської армії;
Матс Енгман, який очолює корейський центр ISDP, раніше був головою шведської делегації в Наглядовій комісії нейтральних держав (NNSC) у Кореї та має звання генерал-майора у відставці.
Вільям Кортні, науковий співробітник аналітичної компанії RAND, дипломат США у відставці, старший директор у справах України, Росії та Євразі при президенті Біллі Клінтоні;
Роберт Гамільтон — колишній полковник армії США, який наразі викладає у Військовому коледжі армії США. Він також займає одну з керівних посад у євразійській програмі Інституту досліджень зовнішньої політики.
Леон Панетта обіймав посаду міністра оборони США з 2011 по 2013 рік, а також був директором ЦРУ з 2009 по 2011 рік. З 2013 року він очолює Panetta Institute for Public Policy.
Шіау-Шян Ліу, дослідник Інституту національної оборони та безпеки (INDSR) у Тайвані.
Пекка Товері, який обіймає посаду голови Комітету асоціації Україна-ЄС, є представником Фінляндії в Європейському парламенті. Він також очолював Головне управління військової розвідки Фінляндії в період з 2019 по 2020 рік.
Нобору Ямагучі, генерал-лейтенант Сил самооборни Японії (у відставці), запрошений професор Міжнародного університету Японії;
Ден Райс, президент American University Kyiv, колишній офіцер армії США, колишный радник головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного;
Марек Кохв, директор програми безпеки Талліннського міжнародного центру з оборони та безпеки (ICDS);
#НАТО #Дональд Трамп #Башар Асад #Європа #Росія #Україна #Президент (державна посада) #Київ #Москва #Китай (регіон) #Московський Кремль #Кремль (фортифікаційна споруда) #Росіяни #Демократія #Володимир Путін #Ядерна зброя #Японія #Західна Європа #Індія #Близький Схід #Південна Корея #Ізраїль #Північна Корея #Східна Азія #Центральне розвідувальне управління #Іран #Фінляндія #Дипломат #Збройний конфлікт #Міністр оборони США #Міністерство закордонних справ (Україна) #Сі Цзіньпін #Армія США #Адольф Гітлер #Еліта #Диктатор. #Білл Клінтон #Військова тактика #Військова розвідка #ХАМАС #Сирія #Південна Америка #Генерал-лейтенант #Тайвань #Полковнику. #Євразія #Хезболла #Конгрес Сполучених Штатів Америки #Пан Нарендра Моді #Третя світова війна #Павло Клімкін #Кава #Американський університет #Леон Панетта
