Тимчасове затишшя. Сподівання російських керівників на відновлення економічної стабільності.

Рушаючи до самого центру переговорів щодо припинення бойових дій, Москва старанно приховує свої вразливості. Найочевиднішою з них є економічна ситуація.

Рухаючись до епіцентру переговорів про замороження війни, Москва ретельно маскує свої слабкості. Вони стосуються як втрат живої сили та військової техніки, так і падіння підтримки війни населенням. Проте чи не найбільших втрат зазнала російська економіка.

Воєнна економіка діє за своїми правилами: з'являється масштабне і непродуктивне фронтове споживання. Воно поглинає величезні обсяги ресурсів, які за нормальних обставин можна було спрямувати на виробництво корисних для громадян товарів. Цивільне виробництво приноситься в жертву військовому.

Більше того, витрати на фронті хтось мусить покривати. На початку це робить держава, але коли конфлікт триває довше, тягар переходить на плечі громадян. Цей тягар стає легшим, якщо є підтримка ззовні, і значно важчим у разі її відсутності. Росія наразі стикається саме з другим сценарієм.

Військові видатки Росії у 2024 році зросли майже втричі, якщо порівнювати з 2021-м: з 5,9 трлн руб. до 16,2 трлн руб. Три роки великої війни коштували агресору 37 трлн руб. - на 21 трлн руб. або близько 260 млрд дол. більше, ніж попередні три роки.

У 2024 році витрати на оборону в Російській Федерації склали 40% від загальних витрат федерального бюджету та приблизно 8% від валового внутрішнього продукту країни. Ці показники залишалися на високому рівні і в останні роки існування Радянського Союзу, коли він брав участь у "гонці озброєнь" із США, яку так і не зміг виграти з економічної точки зору.

Б'ють по російській економіці і наслідки санкцій. Найбільш очевидні - замороження російських резервів та обмеження на продаж золота. У лютому 2022 року золотовалютні резерви Росії становили 631 млрд дол. Наразі агресор має доступ лише до 86 млрд дол.: близько 300 млрд дол. та 28 млрд дол. в МВФ заморозили країни Заходу, а можливості продавати золото (196 млрд дол.) обмежені.

Головним джерелом фінансів для Росії є експорт енергетичних ресурсів, який відіграє вирішальну роль у фінансуванні військових операцій. Окрім цього, уряд РФ залучає кошти з Фонду національного добробуту (ФНБ) та здійснює грошову емісію. Золотовалютні резерви країни, що знаходяться за межами її території, наразі недоступні для використання в цих цілях.

Перед початком великої війни експорт нафти та нафтопродуктів щорічно забезпечував валютні надходження в обсязі 170-210 мільярдів доларів, що складало приблизно 40% від загального обсягу російського експорту. У 2024 році цей показник досягнув 195 мільярдів доларів, що відповідає довоєнному рівню, хоча й поступається рекордним показникам 2022 року (230 мільярдів доларів). Прогнозується, що у 2025 році доходи від експорту нафти та нафтопродуктів можуть знизитися до 140-150 мільярдів доларів через зниження цін на нафту.

Очевидно, що Росія була готова до військових дій, оскільки до травня 2022 року змогла накопичити близько 148 мільярдів доларів у Фонді національного добробуту. Це стало можливим завдяки збільшеним доходам від експорту нафти, які зросли через високі світові ціни. Проте на початку 2025 року у фонді залишилось лише 35 мільярдів доларів, що включає 164 мільярди юанів та 179 тонн золота, підданого санкціям.

Якби гроші з ФНБ вибирали з таким темпом, як у 2022-2023 роках, то він мав би повністю закінчитися вже наприкінці 2024 року. Проте в Росії вирішили його не вичерпувати, а покрити частину дефіциту бюджету за допомогою емісії.

Інтенсивність емісії чи "друку грошей" у Росії значно зросла. Обсяг грошової маси (широкий грошовий агрегат М2Х) протягом 2022-2024 років збільшився з 83 трлн руб. до 131 трлн руб. або на 63%. Це значно вище, ніж у попередній аналогічний період до війни (+36%).

У період стабільності "випуск" грошей відбувається в гармонії з економічним розвитком, щоб забезпечити обслуговування створеної доданої вартості. Однак у Росії навіть офіційні статистичні показники свідчать про помірне зростання ВВП, тоді як зростання грошової маси значно перевищує ці цифри.

Через емісію грошей Росія покриває витрати на військові потреби. Значна частина цих фінансів потрапляє до населення, зайнятого в галузях, пов'язаних з військовою справою: працівників підприємств оборонної промисловості та військовослужбовців.

Однак в економіці бракує достатньої кількості товарів, які могли б "зв'язати" ці фінансові ресурси. Головною причиною цього є зменшення обсягу внутрішнього виробництва, спричинене виходом західних компаній з ринку. Крім того, зростання імпорту китайських товарів ускладнюється західними санкціями, які ведуть до підвищення вартості та затримок у доставці.

Все це веде до інфляційних процесів, які, згідно з офіційними даними, становлять приблизно 0,2-0,3% щотижня або 10-12% на рік. Однак насправді цей показник може досягати 25-28% на рік. Це підтверджують як альтернативні дослідження, так і облікова ставка Центрального банку Росії, що становить 21% річних. Високий рівень ставки не має сенсу, якщо б офіційні показники інфляції відповідали дійсності.

Фактично, Росія веде війну проти України, використовуючи модель найманства: контрактник отримує приблизно 5 мільйонів рублів на рік, з яких 1-2 мільйони рублів є "підйомними", тоді як щомісячна зарплата коливається в межах 250-300 тисяч рублів. Це значно перевищує доходи в цивільному секторі, де, наприклад, лікарі та вчителі заробляють лише 35-50 тисяч рублів на місяць.

Соціальна нерівність в доходах і дисбаланс між попитом і пропозицією свідчать про глибокі проблеми в економічній структурі Росії. Основна причина цього явища полягає в значних військових витратах, які зростають на фоні зменшення неемісійних джерел фінансування конфлікту.

У Росії більше немає тих фінансових ресурсів, які забезпечували війну на початку масштабного вторгнення. Фонд національного добробуту "виснажився" до 35 мільярдів доларів, а доходи від нафтового експорту значно зменшилися. У квітні вартість бареля російської нафти Urals виявилася на 17 доларів нижчою в порівнянні з минулим роком. Це призведе до зменшення експортних надходжень на 40-50 мільярдів доларів.

Навіть російське Мінекономіки визнало, що цьогоріч барель нафти коштуватиме 56 дол. проти попереднього прогнозу, на якому зверстали бюджет, - 69,5 дол.

Незважаючи на це, Російська Федерація повинна збільшувати свої військові витрати, щоб реалізувати свої мілітарні амбіції у конфлікті з Україною. Зокрема, необхідно інвестувати в розробку нової техніки, адже запаси старої вже значною мірою знищені. В цьому році витрати можуть досягти 20 трильйонів рублів: 16,5 трильйонів рублів вже закладено в бюджет, однак, з огляду на тенденції минулих років, існує велика ймовірність, що цей план буде перевиконано.

У такій складній ситуації російський уряд вдається до емісії. Наразі Центробанк РФ перейшов на щотижневі операції РЕПО, фактично здійснюючи цільову емісію коштів комерційним банкам для придбання урядових облігацій. Це створюватиме подальший інфляційний тиск.

Справжнім порятунком могло б стати зниження видатків на війну або отримання фінансування із зовнішніх джерел. Однак все це вимагає зупинки активної фази бойових дій. Зокрема, у такому разі Росія спробує послабити тиск санкцій, аби отримати додаткові доходи від експорту нафти.