Зростання кредитних ставок зумовлене підвищенням рівня інфляції, - зазначає Данилишин | Еспресо.

Рішення Національного банку України стало наслідком зростання інфляційних показників та погіршення ситуації на валютному ринку. Протягом 11 місяців 2024 року дефіцит іноземної валюти, що потребує інтервенцій НБУ, зріс на 20% у порівнянні з попереднім роком, при цьому чистий попит з боку населення зріс у три рази. У листопаді річна інфляція досягла 11,2%, водночас для деяких товарів і послуг спостерігається річна дефляція (наприклад, одяг, взуття, цукор), тоді як вартість інших категорій, зокрема електроенергії та овочів, зросла більш ніж на 60%.

Прийняте рішення НБУ матиме невеликий вплив на покращення стабільності.

Нагадую, що в Україні вже більше двох років триває цикл реальної позитивної процентної ставки, однак це не завадило інфляції стрімко зростати з березня 2024 року.

З початку війни загальний кумулятивний індекс облікової ставки досяг 65%, в той час як реальна інфляція за цей же період не перевищила 44%. Це свідчить про те, що Україна вже тривалий час працює в умовах суворої монетарної політики.

Основна частина сучасних інфляційних факторів в Україні виходить за рамки впливу монетарних засобів НБУ:

Також зверніть увагу: Витрати на облікову ставку НБУ покриваються за рахунок державного бюджету.

Щобільше, неспроможність монетарної політики впливати на інфляцію обумовлюється категоричною слабкістю каналів монетарної політики. Зараз у НБУ немає жодного адекватно справного каналу монетарної трансмісії. Ситуація на кредитному, фондовому, валютному та депозитному ринках не дозволяє ключовій ставці посилати продуктивні імпульси, які б спричиняли зміни попиту на споживчих ринках. Імпульси застряють або у процентній маржі банків, або просто у нікчемній величині самих ринків.

Єдиним засобом, яким Національний банк України міг контролювати інфляційні процеси, був режим фіксованого валютного курсу. Проте з жовтня 2023 року цей режим було скасовано, що, на жаль, не призвело до бажаної стабільності на валютному ринку. Насправді, це викликало дестабілізацію валютних очікувань, призвело до значних витрат валютних резервів і, як наслідок, стало причиною швидкої девальвації гривні та виникнення спіралі девальвації і інфляції.

Різноманітні чинники сприяли порушенню ефективності облікової ставки в Україні як механізму економічної стабілізації, а саме:

Досліджуйте також: Фінансова структура на межі неконтрольованої девальвації.

Українське ноу-хау -- привабити в банківську систему вільні гривневі кошти без розвитку інструментів кредитування -- провалилося.

Протягом часу війни банки змогли залучити лише 106 млрд грн строкових гривневих депозитів від населення, з яких 24 млрд грн було зібрано за 10 місяців поточного року. У той же час, з початку війни, громадяни витратили понад 581 млрд грн на купівлю іноземної валюти, з яких 385 млрд грн — за останні 10 місяців. Якщо минулого року співвідношення між валютними та гривневими вкладами становило 3 до 1, то у січні-жовтні 2024 року цей показник виріс до 16 до 1!

Довіра населення до гривневих активів продовжує знижуватися. Штучне залучення гривневих інвестицій без паралельного зростання економічної продуктивності не приносить бажаних результатів, адже дефіцит зовнішньої торгівлі можливо подолати лише шляхом активізації внутрішнього виробництва. До цього додалася поспішна політика НБУ щодо валютної лібералізації та відмова від фіксації обмінного курсу, що призвело до дестабілізації валютних очікувань серед бізнесу та населення, а також до різкого зростання попиту на валюту.

З початку цього року Національний банк України вклав 30 мільярдів доларів у стабілізацію гривні, причому 37% з цієї суми становить попит на валюту з боку населення. Від початку війни загальні витрати НБУ перевищили 82 мільярди доларів США. Головним джерелом для валютних інтервенцій є зовнішня допомога від уряду, без якої валютні резерви могли б бути вичерпані вже в листопаді 2022 року.

Читайте також: Про монетарну політику, зарплату та інфляцію

Отже, висока облікова ставка Національного банку України значно не вплинула ані на привабливість депозитів у гривні, ані на стабільність валютного ринку, ані на цінову стабільність на товарних ринках. Більше того, помилки в реалізації процентної та валютної політики призвели до неефективного використання валютних резервів для підтримки обмінного курсу гривні. Тим часом зовнішня допомога компенсувала як дефіцит іноземної валюти на валютному ринку, так і нестачу товарів на споживчих ринках. Іншими словами, зниження інфляції та стабільність курсу гривні в значній мірі зумовлені зовнішньою допомогою, а не діями НБУ.

Висока ключова ставка НБУ справила значний вплив на зростання прибутків фінансових установ. Збільшення процентних доходів від держави, включаючи доходи від ОВДП, депозитних сертифікатів та спеціальних кредитних програм, дозволило банківському сектору вже другий рік підряд досягати безпрецедентних рівнів прибутковості, ліквідності та капітальної адекватності.

Протягом десяти місяців 2024 року українські банки заробили 163 мільярди гривень прибутку до оподаткування. Більше половини відсоткових доходів фінансові установи отримують з державного бюджету. За прогнозами, у 2024 році банки можуть отримати близько 200 мільярдів гривень відсоткових доходів від держави. Ці вражаючі показники є наслідком процентної політики Національного банку України, проведеної протягом останніх років.

Яка ситуація на ринку кредитування в Україні? Станом на кінець листопада, рівень кредитування в країні знову знизився до 14,7% від ВВП. Це є закономірною реакцією на сувору монетарну політику Національного банку України та на ризики, пов’язані з невизначеністю.

Зверніть увагу на: Причини уповільнення банківського кредитування.

Основною причиною спаду на кредитному ринку є надмірно висока вартість позикових ресурсів, що ускладнює для виробників можливість залучення кредитів без ризику для їхньої фінансової стабільності. У 2024 році реальна процентна ставка на гривневі кредити для підприємств досягає 10% річних, тоді як минулого року цей показник становив 6,5% річних.

Кредити потрібні не тільки на відновлення та нарощування продуктивності реальної економіки. Кредитний канал - це ключовий канал монетарної трансмісії, який власне і дає змогу центральному банку зберігати спроможність ефективно досягати своїх інфляційних цілей в майбутньому.

На жаль, Національний банк України не зосереджує достатньо уваги на відновленні кредитного ринку країни. Наразі НБУ знову акцентує свою діяльність на оцінці фінансової стабільності банків, введенні нових (більш суворих) норм щодо капітальної структури фінансових установ, а також на розробці спеціалізованих кредитних продуктів, таких як ESG-кредитування.

Ресурси банківської системи, її посередницька активність повинні грати іншу (прогресивну) роль у підтримці воєнної економіки. Збереження жорстких монетарних умов стримує залучення позикових коштів банків у реалізацію інвестиційних проєктів та створення робочих місць, стримує повернення біженців та перспективи відновлення. Висока вартість кредитів протидіє покращенню зовнішньоторгівельного сальдо, оскільки обмежує доступність позикових коштів для виробників, які могли конкурувати з імпортом чи працювати на експорт. Політика НБУ продовжує завдавати деструктивних шоків реальному сектору економіки, і лише достатній обсяг зовнішньої фінансової підтримки утримує економіку від сповзання у стан економічної кризи та валютної дестабілізації.

Спеціально для Еспресо.

Автор: Богдан Данилишин, професор у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана, колишній голова Ради Національного банку України.