Державний секретар США Марко Рубіо офіційно надіслав запрошення президенту Росії Володимиру Путіну взяти участь у саміті G-20, який відбудеться в Маямі.
Рубіо підкреслив, що для російського очільника це буде прекрасною нагодою зустрітися не тільки із президентом Сполучених Штатів Дональдом Трампом, але й з іншими світовими лідерами, і що потрібний діалог навіть із тими, з ким ти маєш різні позиції з багатьох питань.
Таким чином, у Вашингтоні знову виявили явне нерозуміння політичної психології Росії. Запрошення президента РФ на саміт G-20, в той час як він фактично ігнорує всі американські миротворчі ініціативи, сприймається Путіним як чіткий сигнал про слабкість США. Це, в свою чергу, знижує шанси на досягнення будь-яких конструктивних угод щодо завершення конфлікту між Росією та Україною.
Поки що не спостерігається жодних ознак, що Путін має намір прийняти запрошення Трампа і відвідати саміт G-20 у Маямі. По-перше, це не стане свідченням того, що його хочуть зустріти, навпаки, це лише підкреслить ізоляцію Росії від інших країн. Окрім можливих переговорів з Трампом або лідерами держав Глобального Півдня, з якими Путін вже співпрацює в рамках БРІКС чи Шанхайської організації співробітництва, російський президент не має шансів на інші зустрічі.
З ним не будуть зустрічатися лідери країн Європи, з ним не будуть зустрічатися лідери Канади чи Японії. Таким чином те, що Росія залишається ізольованою від решти цивілізованого світу, і що тільки Дональд Трамп у цьому цивілізованому світі займає іншу позицію, на саміті G-20 стане очевидним. Ну і навіщо Путіну погоджуватися із таким порядком денним?
Читайте також: Закон Грема показує, що настрої у США -- не на користь Росії
Крім того, існує ймовірність, що він ніяк не бажає, щоб американський президент запропонував йому організувати в Маямі тристоронню зустріч лідерів України, Росії та США, адже Путін не прагне мати діалог з українським президентом щодо миру. Тому, зустріч на рівні міністрів закордонних справ, подібна до тієї, що відбулася в кулуарах Генеральної Асамблеї ООН між Марко Рубіо та Сергієм Лавровим, може мати місце. Проте, навіть у цьому випадку Росія, безумовно, покаже свою нездатність поступитися будь-якою з тих безкомпромісних позицій, які вона займає в питанні завершення війни між Росією та Україною.
Прибуття Путіна на престижний саміт міжнародних лідерів, ймовірно, не відбудеться доти, поки він не буде впевнений, що його присутність не супроводжуватиметься низкою політичних скандалів, публічними демаршами, відмовами від спільних фотографій та заявами про російську агресію.
Усе це задоволення Путін може передати Лаврову або Сілуанову, але тільки не взяти для себе.
Чому адміністрація Дональда Трампа так наполегливо прагне до діалогу з президентом Росії? Здавалося б, що зустріч в Анкориджі повинна була б показати американському лідерові, що будь-які саміти такого рівня російський лідер використовує лише для підкреслення своєї політичної сили, не маючи наміру йти на компроміси, які могли б бути цікаві Трампу. Американський президент готовий йти на поступки Росії, навіть коли відмовляється від своєї ініціативи щодо припинення вогню, а потім згодом погоджується з Путіним, що будь-яке припинення вогню можливе лише за умови виконання певних російських вимог, і лише потім можуть розпочатися мирні переговори.
І ось тепер, коли Трамп, всупереч своїм первісним заявам, погодився на переговори під час війни, він не отримав жодного реального шляху до завершення конфлікту. Путін зрозумів, що може використовувати ці перемовини як засіб затягування часу, чекаючи на проміжні вибори в США, а згодом і на президентську кампанію 2028 року.
Під час зустрічі міністрів закордонних справ Сергій Лавров однозначно заявив своєму американському колезі, що Російська Федерація відкрита до діалогу, проте питання про припинення вогню під час цих перемовин не обговорюватиметься. Це означає, що жодні українські атаки на російські нафтопереробні підприємства, складнощі в економіці Росії, небажання Заходу скасовувати санкції в разі, якщо країна не зупинить бойові дії, чи закон Грема не змусять Путіна змінити свою позицію щодо конфлікту з Україною навіть на мить.
І постає таке просте запитання: що ж перешкоджає американському президентові усвідомити це? Можливо, це ілюзія фінансових вигод? Або ж спеціальний представник президента Росії Кіріл Дмитрієв навмисно ділиться з Стівом Віткоффом та Джаредом Кушнером інформацією про неймовірні можливості для економічного співробітництва між Росією та США, коли вони відвідують Росію, а також під час візитів Дмитрієва до Сполучених Штатів? І звичайно, в цьому процесі можуть брати участь і родина, і найближче оточення Дональда Трампа.
Ознайомтеся також з темою: "Вибори" в Росії: які наступні кроки?
Це прагнення отримати легкі російські гроші, які можна заробити лише завдяки прихильності Путіна, може бути основною причиною, чому багато людей ігнорують справжні політичні мотиви президента Росії. Вони не помічають, що Путін насправді ставиться до Трампа, його родини та друзів із явним презирством, сподіваючись просто пережити цього американського лідера, як він вже робив це з попередніми. Особливо це стає легшим, коли продовжують говорити йому про неймовірні економічні можливості та перспективи, які, на їхню думку, він може принести.
Безумовно, з огляду на інтереси США та їх міжнародний авторитет, запрошення Путіна на саміт G-20 було б недоцільним. Президент США, якщо він дійсно прагне досягти успіху в мирних переговорах, повинен чітко усвідомлювати причини, чому Путіна виключили з Групи восьми, а також чому інші світові лідери не бажають його присутності. Необхідно уникати ситуацій, коли російський президент може подумати, що його злочини забуті.
Витоки
Про автора. Віталій Портников — український журналіст, відзначений Національною премією України імені Тараса Шевченка.
#
