Повернення в Будапешт

Підписання Будапештського меморандуму відбулося 5 грудня 1994 року | джерело: Wikipedia

Дональд Трамп і Володимир Путін зустрінуться вдруге за короткий проміжок часу після саміту на Алясці у Будапешті. Отже, вони будуть разом у місті, яке понад тридцять років тому (тобто у грудні 1994 року) стало свідком Будапештського меморандуму про гарантії безпеки, за яким суверенна та незалежна Україна разом з Білоруссю та Казахстаном відмовилася від ядерного арсеналу на своїй території. Офіційний Кремль гарантував, що не загрожуватиме її незалежності та територіальній цілісності, а західні держави (США та Велика Британія) зобов'язалися захищати Україну, якщо її свобода буде порушена.

Три з половиною роки конфлікту на сході України жорстоко підривають основи угоди, що стосується цієї країни. (Не будемо зупинятися на її порушеннях у 2014 році, коли Росія силою анексувала Крим.) Отже, зустріч у Будапешті набуває характеру відновлення чогось, що зовсім нещодавно зникло з офіційного сайту адміністрації Трампа — цього документа більше немає! Питання, яке залишається відкритим, це маршрут, яким російський президент добереться до Будапешта. Союзники по НАТО не дозволять йому летіти найкоротшим шляхом, тому, згідно з численними джерелами, його маршрут, ймовірно, пролягатиме через Чорногорію. Було б доцільно, якби, якщо це дійсно так, ми почули або побачили спільну заяву Міністерства закордонних справ України та посольства США, яка б розвіяла будь-які негативні асоціації... Наші міністри закордонних справ, як офіційні, так і альтернативні, мають на це одне "виправдання": літак Путіна неминуче пролетить і над Туреччиною...

Міністр Геґсета та кольори Росії

Міністр оборони США, або ж, якщо згадувати термін, вжитий адміністрацією 47-го президента Трампа, міністр війни, вказав, можливо, не зовсім свідомо, на ключову проблему, що постане на майбутньому саміті в Будапешті. Його краватка, оформлена в кольорах російського триколора, під час обіду в Білому домі на честь третього візиту президента України Зеленського, викликала іронічні та негативні відгуки, за винятком випадку з віце-президентом Венсом, який, дивним чином, зміг розгледіти кольори американського прапора в російському. Чи варто покладатися на власні спостереження, чи на слова Дж. Д. Венса — ось у чому полягає питання! Багато хто розглядає цей жест міністра Трампа як невдалий промах або ж необдуману дію, що не змінює неприємного і гіркого символізму ситуації, або як вияв актуальної позиції США щодо російської агресії проти України.

У цьому контексті виникає безліч серйозних питань і сумнівів. Мабуть, найкраще цю ситуацію охарактеризував голова Комітету закордонних справ естонського парламенту Марк Міккельсон, який зазначив: "Візит Путіна має явно визначену мету - продемонструвати слабкість ЄС, що дозволяє подорожувати людині, обвинуваченій у воєнних злочинах; дати можливість Угорщині висміяти Римський статут Міжнародного кримінального суду; підтримати Орбана напередодні виборів; чинити тиск на Трампа щодо постачання ракет "Томагавк"; розколоти єдність НАТО та продовжити війну, впливаючи на Європу, щоб вона визнала ці факти". Це враження, безумовно, підкріплюється словами президента Трампа, який, повідомивши журналістам - вже давно не здивованим його (не)контрольованими висловлюваннями, згадав, що в останній телефонній розмові запитував Путіна про його думку щодо постачання ракет "Томагавк" Україні. На диво, Путін виявився проти. А Трамп, у свою чергу, підкреслив, що ця зброя є дуже дорогою та надзвичайно важливою для оборони Сполучених Штатів!

Будапешт: справжня дипломатія чи театральне шоу?

Аналітики зосередили свою увагу на новому етапі переговорів між Трампом і Зеленським, який проходив у явно дружній атмосфері, що контрастувала з їхньою попередньою зустріччю, що відзначилася напруженими моментами. Багато експертів вважають, що досягнення миру на теперішній лінії фронту є максимальною метою, яку Вашингтон може реалізувати. Слабкість адміністрації Трампа у відносинах з Кремлем стає дедалі помітнішою, і її неспроможність вжити рішучих заходів для припинення конфлікту та звільнення окупованих українських територій створює серйозні труднощі для союзників по НАТО. Це підтверджують висловлювання Генерального секретаря Альянсу Марка Рютте. Деякі українські аналітики вважають, що повернення Трампа свідчить про намір зупинити війну на існуючих позиціях. Існує також ймовірність, що Трамп погодиться підтримати Путіна в його прагненні дозволити участь українських партій з російським корінням у виборах в Україні. Подібні події можуть стосуватися відновлення діяльності російської церкви в Україні та прав, пов'язаних із використанням російської мови. Крім того, Путін, ймовірно, наполягатиме на обмеженнях щодо ракетної програми України та масштабів її військової промисловості. Якщо угода буде досягнута, це означатиме, що Росія розраховує на проведення президентських і, найімовірніше, парламентських виборів у найближчому майбутньому.

У цьому контексті можна також розглядати американську позицію щодо постачання "Томагавків": якщо угода не буде досягнута, ймовірність їхнього постачання Україні зростає. Це, в свою чергу, може ще більше ускладнити і без того важку ситуацію Росії, пов'язану з нафтовими терміналами та нафтопереробними заводами. Українські сили, хоча і мають обмежений арсенал та типи зброї, дедалі частіше та з більшою точністю завдають ударів, навіть по цілях, розташованих більше ніж за тисячу кілометрів від лінії фронту.

Чи відбудеться щось із цього, тобто чи стане все, що обговорюється на переговорах у Будапешті, реальністю, ще потрібно з'ясувати. Важливі "аспекти", безсумнівно, можуть стосуватися переговорів про видобуток мінеральних ресурсів ("рідкісних корисних копалин"), що стало справжньою одержимістю Трампа з самого початку його другого терміну. Чи буде, і яким чином, якщо досягнуть мирної угоди або припинення вогню, Китай залучений до процесу відновлення та економічного розвитку в Україні - це залишається великою загадкою. Безсумнівно, що Путін не бажає завершення війни, яке залишить його осторонь у трикутнику Вашингтон-Пекін-Москва. Однак офіційна Москва повинна була почати думати про це ще на перших етапах "спеціальної військової операції", коли стало зрозуміло, що сподівання на швидку перемогу виявилися марними.

О авторе: