Про компактні модульні реактори (Олександр Тищенко)

Редакційна команда Цензор.НЕТ не завжди поділяє думки авторів. Відповідальність за контент у розділі "Блоги" лежить на самих авторах.

Тема малих модульних реакторів (SMR) обговорюється вже протягом тривалого часу, як на міжнародному рівні, так і в Україні. Розвиток технології SMR триває більше десяти років, а в Україні цей процес активізувався принаймні з початку 2020-х років, супроводжуючись певними, хоча й декларативними, ініціативами та меморандумами.

Ще у 2021 році, "Енергоатом" підписав меморандум з американською компанією NuScale Power щодо можливості впровадження малих модульних реакторів за їхньою технологією. А вже у 2023 NuScale закрив свій флагманський проєкт - першу міні АЕС у рідних США.

Потім були британці Rolls-Royce, американці Westinghouse та Holtec International, французи EDF. Щонайменше, комунікацію України з ключовими гравцями світового ядерного ринку можна вважати системною.

Згідно з інформацією МАГАТЕ, у світі триває розробка понад 70 проєктів комерційних малих модульних реакторів. Реактори різних конструкцій знаходяться на етапах будівництва або підготовки в таких країнах, як США, Канада, Китай, Японія, Південна Корея та ряд інших. Однак, існує одна спільна проблема: жоден з цих проєктів ще не завершив повний цикл тривалої комерційної експлуатації. Малі модульні реактори володіють значним потенціалом, але наразі не мають підтвердженої "історії успіху".

Цього року я мав честь представити україно-японський арт-проєкт Somnia Disaster у Верховній Раді України та в парламенті Республіки Болгарія. Цей проєкт слугує творчим мостом між двома найзначнішими ядерними катастрофами в історії людства: Чорнобилем і Фукусімою. Ці трагічні події привернули увагу не лише дипломатів, культурологів і народних обранців, але й фахівців з енергетики, а також стали темою для жвавих дискусій серед ядерних експертів.

Чорнобиль і Фукусіма стали знаковими подіями для ядерної енергетики, які змінили глобальний ландшафт цієї галузі. Після цих аварій у багатьох країнах було призупинено або згорнуто програми з будівництва великих атомних електростанцій. Вимоги до безпеки стали ще більш суворими, а суспільство почало проявляти значну недовіру до ядерної енергетики. Економіка великих атомних станцій стала більш складною та важкою для реалізації. У цьому контексті ці великі катастрофи не лише підкреслили наявні ризики, а й стали каталізаторами для розвитку концепції малих модульних реакторів (SMR) — більш компактних, децентралізованих та, потенційно, безпечніших ядерних технологій.

Вже зовсім сучасним поштовхом для більш активного обговорення SMR в країнах Европи стала агресія РФ та військові дії на Близькому Сході, які вказали на дуже невисоку ступінь надійності сталих каналів енергопостачання.

Обговорення в обох законодавчих органах стали основою для моєї зустрічі з народним депутатом України, який є членом Комітету з питань енергетики та житлово-комунального господарства, а також головою підкомітету з ядерної енергетики та ядерної безпеки Анатолієм Костюхом. Основною темою нашої розмови стало практичне питання: коли та за яких умов маломасштабні модульні реактори (SMR) можуть стати реальним елементом енергетичної системи.

Верховна Рада України вже зареєструвала законопроєкт №14164 (картка №58613), одним із авторів якого виступив Костюх. Цей документ вперше вводить визначення малих модульних реакторів у національне законодавство, а також створює правову основу для їхнього зведення та експлуатації. Законопроєкт має важливе значення для:

* залучення інвестицій від приватних компаній та міжнародних фондів у сферу атомної генерації;

* розподіленого розміщення енергетичних ресурсів;

* використання SMR для промислових кластерів і критичної інфраструктури.

Згідно з прогнозами Костюха, перший комерційний малий модульний реактор (SMR) планується ввести в експлуатацію в Канаді приблизно у 2029-2030 роках. Якщо проект підтвердить свої заявлені показники безпеки, фінансової ефективності та надійності, впродовж наступних п'яти років технологія може знайти широке застосування на глобальному рівні. Проте в Європейському Союзі наразі не існує чіткої законодавчої основи для регулювання малих модульних реакторів, що створює правовий вакуум і надає конкурентні переваги країнам Північної Америки та Азії.

Ця дискусія є стратегічно важливою для України: SMR — це не просто технологічна тенденція, а основа для формування енергетичної системи майбутнього, яка буде безпечною, децентралізованою та конкурентоспроможною на міжнародній арені.