Всі зазнали поразки, окрім "осі зла": Daily Mail про іранську пригоду Трампа.

Якщо провести аналіз змін у позиціях, легко можна виявити, хто здобув успіх, а хто зазнав втрат.

Після декількох тижнів активних бойових дій на Близькому Сході було досягнуто крихкого миру, який, очевидно, передує новому етапу атак. Проте вже зараз ясно, хто в цьому протистоянні вийшов переможцем, а хто зазнав поразки. Таку думку висловлює Daily Mail.

Видання визначає переможців і переможених за простим принципом: хто опинився у кращому становищі, ніж до війни, а хто - у гіршому.

Автори статті відзначають, що Іран пережив значні втрати, як у людських, так і в матеріальних ресурсах. Серед найяскравіших подій - смерть багаторічного лідера аятоли Алі Хаменеї та знищення 80% виробничих потужностей у сфері ракет.

Але з іншого боку сам політичний режим не просто вижив, але й укріпився, ставши навіть більш радикальним у своїх позиціях. Крім того, за оцінками експертів, значна частина ядерного потенціалу Ірану вціліла у підземних бункерах.

При цьому Іран де-факто контролює Ормузьку протоку і має намір зберегти цей статус-кво за умовами мирної угоди. Це те, чого Іран ніколи не мав до війни, і це значне посилення його геополітичної ролі.

В ході конфлікту з Іраном Сполучені Штати виявили свою незаперечну військово-технічну перевагу. Однак недолік стратегічного планування та занепокоєння щодо політичних і економічних наслідків затримали перемогу Америки під керівництвом Трампа.

Незважаючи на повне військове переважання над Іраном, через п’ять тижнів конфлікту Сполучені Штати виявилися в гіршій геополітичній ситуації, ніж до початку бойових дій. Світова енергетична криза призвела до нового витка інфляції в США, що, у свою чергу, викликало зростання незадоволення війною серед населення країни.

Тринадцять тисяч ракетно-бомбових атак на Іран не змусили цю країну відмовитися від своїх намірів щодо ядерної програми і не призвели до зміни влади. Таким чином, основні цілі Сполучених Штатів залишилися нездійсненими.

Війна ще більше ускладнила вже й без того напружені стосунки США з європейськими союзниками.

Щодо Ізраїлю, то, за інформацією численних засобів масової інформації, саме прем'єр-міністр Нетаньягу переконав Трампа у тому, що в Ірані відбудеться революція і що режим аятолів впаде одразу ж після початку військових дій. Тепер, коли стало очевидним, наскільки ці очікування були нереалістичними, американський політичний істеблішмент, зокрема і Дональд Трамп, має можливість звинуватити Ізраїль у цій гіркій поразці.

Росія і Китай, які залишились осторонь конфлікту, здобули значні економічні та/або геополітичні переваги внаслідок війни.

Через нафтову кризу США скасували деякі санкції проти Росії, що дозволило країні-агресору отримати великі позапланові прибутки.

У свою чергу, Китай, який вже мав досить добрі зв’язки з Іраном, уклав угоду щодо проходу своїх танкерів через Ормуз. Крім того, Пекін виступив одним із посередників у переговорах між США та Іраном, що ще більше зміцнило його позиції в цьому регіоні.

Пакистан також здобув певний геополітичний авторитет, виступивши в ролі ключового посередника між конфліктуючими сторонами та забезпечивши платформу для проведення переговорів.

Закриття Ормузької протоки викликало суттєві зрушення на глобальному енергетичному ринку. Внаслідок цього, різні країни, що експортують нафту і не залежать від цього стратегічного маршруту, отримали вигоду від конфлікту. Наприклад, Норвегія та Канада вдало використали енергетичну кризу для збільшення своїх поставок.

Невмотивованість європейських держав брати участь у військових конфліктах, як наполягав Трамп, призвела до подальшого ускладнення відносин між країнами континенту та Сполученими Штатами. Це навіть викликало загрози щодо можливого виходу Америки з НАТО. У світлі невирішеного питання російського імперіалізму, для Європи вже просте зменшення чисельності американських військ на її території стає додатковою загрозою.

Також Європа була одним з тих, хто відчув тяжкі економічні наслідки від блокування Ормузької протоки. Ціни на газ та нафту зросли, що спричинило загальний стрибок інфляції.

Незважаючи на те, що арабські держави Перської затоки не були безпосередньо залучені у військовий конфлікт, вони зазнали значних наслідків, можливо, навіть більше, ніж сам Іран. На території Кувейту, Саудівської Аравії, ОАЕ та інших країн регіону падали іранські ракети і дрони. Крім того, блокада Ормузької протоки позбавила їх можливості експортувати свої нафтові і газові ресурси.

Незважаючи на зусилля з диверсифікації економіки, ситуація залишалася критичною. Протягом багатьох років уряди Дубаю, Катару та інших країн намагалися перетворити свої території на туристичні та фінансові хаби. Але ракетні та дронові атаки за кілька днів зруйнували довіру інвесторів і туристів.

Серед явних невдач можна виділити й інші азійські держави, які залежать від близькосхідних нафтових ресурсів, такі як Південна Корея, Шрі-Ланка, Бангладеш, Філіппіни, Індія та інші.

Як повідомляє УНІАН, переговори між Іраном і США закінчилися без досягнення угоди через різницю в поглядах на кілька важливих аспектів. У ході дискусій також була піднята тема ситуації в Ормузькій протоці, проте неясно, чи обговорювалося питання ядерної зброї.

Також ми розповідали, що кораблі ВМС США вперше від початку війни перетнули Ормузьку протоку без погодження з Іраном. Операція була спрямована на забезпечення свободи судноплавства та підвищення довіри комерційних суден на тлі мирних переговорів у Пакистані. Іран назвав це порушенням перемир'я і пригрозив атакою, тоді як Дональд Трамп заявив про початок очищення протоки від мін.