Російський опозиційний політик, колишній депутат Державної Думи РФ, журналіст і соціолог Ігор Яковенко в бесіді з ведучим програми "Студія Захід" Антоном Борковським висловив свої погляди щодо стосунків між Володимиром Путіним та Дональдом Трампом, а також прокоментував фіктивність переговорів між Україною та Росією.
Ми не можемо точно сказати, чи вже почалася Третя світова війна, чи ми лише спостерігаємо одну з її стадій, коли мова йде про конфлікт між Іраном і Ізраїлем. У поєднанні з війною в Україні та Росії, це створює загальний фон глобальної дестабілізації. Чи не здається вам, що Путін може спробувати обміняти ситуацію в Україні на підтримку з боку Дональда Трампа щодо Ірану? Адже після жорстоких бомбардувань Києва та інших міст розмова Трампа з Путіним одразу ж зосередилася на іранській темі?
По-перше, дійсно те, що відбувається, схоже на таку специфічну світову війну, яка розподілена, точкова і, скоріш за все, на жаль, дуже затяжна.
Головна проблема цієї Третьої світової війни полягає в тому, що провідна держава Західного вільного світу, так би мовити, пішла на "лікарняний".
Це стало можливим завдяки волевиявленню 77 мільйонів американських громадян, які обрали на пост президента особу з дуже специфічними рисами — Дональда Трампа. Ця людина не демонструє жодних ознак здатності до ефективного управління, особливо в такій важливій країні, як США. Він не має необхідних знань, не розуміється на багатьох питаннях, не прагне їх вивчити і не має наміру ухвалювати рішення по ключових для країни справах.
Відповідаючи на запитання щодо останнього жорстокого нападу на Київ і Україну, Трамп зазначив: "А що сталося? Щось влучило в щось? Я поки що не в курсі, не розглядав це питання". Це свідчить про те, що він, по суті, підтримує диктаторські та терористичні режими, зокрема Росію та Іран.
Напевно ви бачили, що протягом всього минулого тижня до того, як Ізраїль завдав удару по Ірану, попри те, що було пряме попередження експертів МАГАТЕ, що Іран готовий запустити створення ядерної зброї, то Трамп говорив: "Не треба бити, ви все зіпсуєте. У нас тут угода готується". Це відбувалося буквально напередодні удару Ізраїлю по Ірану.
Схожа ситуація виникла під час нещодавніх подій, коли Трамп залишив саміт G7, фактично зробивши його малоефективним "шестим". Він не лише проігнорував зустріч із Зеленським, але й відмовився долучитися до вироблення спільної стратегії щодо санкцій проти Росії.
Насправді, Трамп виступає в ролі рятівника для Путіна та Алі Хаменеї, оскільки він заблокував спроби усунення верховного лідера Ірану. Він також надає прихисток Путіну та підтримує терористичне керівництво Ірану. Безсумнівно, Путін використовує цю ситуацію на свою користь.
Щодо вашої теорії, що Путін прагне обміняти Іран на гарантії щодо можливих економічних ударів з боку Заходу, варто зазначити, що Трамп висунув ідею, в якій Путін виступав би посередником між Іраном та Ізраїлем. Це настільки абсурдно, що важко навіть уявити. Напевно, так само можна було б уявити Кім Чен Ина з Північної Кореї в ролі посередника між Україною та Росією.
Іран уклав угоду з Росією, що робить їх військовими партнерами. Тож як може Росія, і зокрема Путін, який вважається міжнародним злочинцем, виступати в ролі посередника між Іраном та Ізраїлем? Це абсолютно абсурдна концепція, яка, безумовно, не має жодних шансів на реалізацію.
Путін не мав би шансів при нормальній ситуації, якби на місці Трампа була притомна людина.
Які можливості має Путін у контексті конфлікту між Іраном і Ізраїлем? Яким чином він може вплинути на ситуацію?
Путін славиться своєю відсутністю підтримки для союзників. Він не надав жодної допомоги своїм партнерам. Хоча я не буду занурюватися в правові аспекти військового конфлікту між Азербайджаном і Вірменією, варто зазначити, що між Путіним і Вірменією існувала угода. Вірменія є частиною військового альянсу ОДКБ, проте Путін не виступив на її захист, коли країна зазнала поразки у війні з Азербайджаном. Також він не надав суттєвої підтримки режиму Асада, незважаючи на їх союзницькі зв'язки. І подібним чином, ймовірно, Путін не стане на допомогу Ірану.
Єдине, що він здатний зробити, – це розширити свою колекцію диктаторів, яку він бережно зберігає у темному і вологому місці. Серед них можна знайти Януковича. Наразі в цій же колекції присутній Асад. Не виключено, що до них приєднається аятола Алі Хаменеї. Це єдине, чим Путін може посприяти Ірану.
Говорячи улюбленим виразом Трампа - у Путіна "нема жодних карт", за допомогою яких він зможе щось розміняти, окрім однієї - єдиної, але козирної. Я б сказав, що ця карта називається "Джокер на ім'я Дональд Трамп".
Ще один аспект - це ядерна зброя та невгамовне стремління вести агресивну кампанію проти України. Ми вступили у літній період, і здається, що він буде вкрай складним, оскільки вже спостерігаємо жорстокі бомбардування цивільних міст. Які у вас думки щодо можливого розвитку літньої та, можливо, літньо-осінньої кампанії? За останні три роки Росія активно просувається до фашизму, що свідчить про намір Путіна мобілізувати якомога більше ресурсів. Це стосується не лише військових можливостей, а й залучення людей.
Я не впевнений, що у Путіна є ті ресурси, про які ви згадуєте. Щодо ядерної зброї, це карта, яку не можна розіграти, і Путін це добре усвідомлює. Отже, ймовірність того, що ця карта буде розглянута або використана, майже нульова, а точніше, дорівнює їй.
Щодо мобілізаційного ресурсу, то це уявна карта.
Дійсно, Росія має величезний людський потенціал, це як мінімум 20 млн людей, які теоретично можуть бути кинуті на фронт, але жодних шансів на те, що вони захочуть туди йти.
Пригадаємо часткову мобілізацію, що відбулася восени 2022 року, коли на фронт було направлено 320 тисяч військовослужбовців. Водночас мільйон осіб виїхав за кордон, намагаючись уникнути мобілізації, а щонайменше 5 мільйонів залишалися в прихованні в межах країни. Серед тих, хто формально підтримує війну, небагато бажаючих брати участь у бойових діях.
По-перше, теоретично можливо зібрати кілька сотень тисяч осіб у військові табори, але це лише безпорадне скупчення, яке не може бути ефективно використане у війні. Щоб перетворити таку масу на військові підрозділи, необхідні офіцери. Для умовного мільйона людей, яких можна було б зібрати, потрібні десятки тисяч офіцерів середньої та молодшої ланки. Проте, їх просто не вистачає. Це обмеження повністю знецінює всі людські ресурси, доступні Путіну. Отже, у нього немає жодних козирів.
Що стосується літнього та осіннього наступу, слід зазначити, що він вже в розпалі. Не варто очікувати на щось у майбутньому — активні дії відбуваються вже зараз. Ситуація така, що за кожне невелике село, яке вже зазнало руйнувань, доводиться вкладати в український чорнозем тисячі і тисячі російських солдатів. Цей процес продовжиться, адже у Путіна немає інших варіантів.
Зараз у Путіна є можливість здійснювати вбивства українських громадян, руйнувати мирні міста та обстрілювати Київ і Одесу. Це жахливе зло, яке не наближає до військової перемоги. Вбивство цивільних осіб не приносить жодних військових вигод; навпаки, це лише об'єднує український народ і спонукає ЗСУ, СБУ та ГУР шукати нові способи знищення російського військового потенціалу.
Нічим суттєвим, позитивним для Путіна цей наступ не закінчиться. Нічим! Нема жодних карт у Путіна, жодних козирів, жодних можливостей переломити війну на свою користь.
Кілька днів тому Путін видав наказ про значне збільшення чисельності особового складу збройних сил Росії на суші. Це може свідчити про намір розширити лінію фронту. Тим часом, представники російського Міністерства закордонних справ знову заговорили про демілітаризацію Естонії, Литви, Латвії та, можливо, Фінляндії. Це може вказувати на те, що Путін готується до тривалої війни.
Ви абсолютно праві в тому, що Путін налаштовується на тривалу та виснажливу війну. Такий формат конфлікту йому цілком підходить.
24 лютого 2022 року Путін перевів Росію в режим, коли війна - це єдина можлива форма існування цієї країни. Тобто нема війни - нема Росії. Ось, така формула зараз діє.
Що стосується значного розширення збройних сил Російської Федерації, то це ілюзія. Я вже висловлював свої міркування з цього приводу, адже у Путіна немає необхідних ресурсів для реалізації такого масштабного нарощування військової потужності. Ці можливості просто відсутні. Це лише мрії.
Ще більш абсурдним є твердження МЗС Російської Федерації про необхідність демілітаризації країн Балтії, Фінляндії та інших. Це не що інше, як безглузда ідея, подібна до вимоги російської переговорної делегації під керівництвом Мединського, щоб Україна добровільно відмовилася від територій, які Росія не в змозі захопити. Або ж, наприклад, надзвичайна пропозиція, зроблена тим самим Мединським, що Україна повинна сама ліквідувати свою зброю. Це означає, що оскільки росіяни не можуть здобути перемогу, вони пропонують: "Ну що ж, хлопці, робіть це самі... самі... самі. Ми не здатні вас перемогти, тому ви повинні самі знищити свою зброю і піти з власних територій. А взагалі, ви можете просто вдаритися об стіну". Це абсолютно нелогічне твердження, яке, в першу чергу, орієнтоване на внутрішню аудиторію.
Схожі вимоги щодо демілітаризації з боку західних країн виглядають не менш абсурдними. Це так само безглуздо, як твердження про те, що Україна виготовляє бойових комарів. Все це нагадує театр абсурду, в якому активно грає російська пропаганда та Міністерство закордонних справ, яке вже давно втратило ознаки дипломатії і стало інструментом пропагандистських кампаній.
Чи маєте ви враження, що Путін усвідомлює, як саме планує розвивати ситуацію? Після його зустрічі з Сі Цзіньпіном 9 травня, він почав активно подавати різні сигнали про можливість переговорів. Проте всього через кілька днів його позиція змінилася, і він направив технічну групу під керівництвом Мединського. Яка ж причина затягування часу з боку Путіна?
Щодо Стамбульського переговорного процесу між Росією та Україною, його можна охарактеризувати як спектакль, створений для задоволення інтересів одного-єдиного спостерігача.
Давайте з’ясуємо, чи справді Україні потрібен цей псевдопереговорний процес. Очевидно, що ні. Міністр оборони України, який змушений сидіти навпроти особи на ім'я Мединський, виглядає якесь приниження. Спостерігати протягом години, або навіть 40 хвилин, за порожніми і брехливими очима Мединського та робити вигляд, що можна про щось домовитися, - це повний абсурд. Відповідно, Україні це абсолютно не вигідно, особливо з огляду на характер переговорників. І взагалі, про що можна говорити з тими, хто скоює військові злочини? Їх слід знищувати або судити. Тож Україні це точно не потрібно.
В принципі, цей переговорний процес не дуже потрібен і Росії. Єдиний, кому це потрібно, - Трамп. Оскільки він та людина, яка дійсно нічого не розуміє, окрім, можливо, гольфу. І Трамп вбив собі в голову, що може бути миротворцем та зупинити цю війну. Спочатку за 24 години, потім давав собі ще якісь терміни, а зараз він вигадав цей переговорний процес. Трамп волею долі, а точніше волею 77 млн американських громадян, очолює найбільш могутню країну на планеті, то заперечувати йому не дуже хочуть ні Україна, ні Росія, бо невигідно та не дуже цікаво, враховуючи наслідки. Тому вони й влаштовують оцей цирк.
Єдиний важливий аспект – це обмін військовополоненими. Однак, це не єдиний чинник, що сприяє цьому процесу. Таким чином, все інше лише театралізоване дійство, позбавлене реального змісту.
Путін використовує це як щит, адже насправді обидва, і він, і Трамп, ведуть свої власні ігри. Путін займається вбивствами, тоді як Трамп намагається затушувати це через дипломатичні переговори.
На цій Сімці він стверджував, ще до того, як залишив цей захід, що санкції проти Росії не є необхідними, оскільки тривають переговори. Мовляв, не потрібно заважати процесу досягнення угоди. Але про що йдеться? З ким ведуться ці розмови? Це залишалося незрозумілим. Ситуація виглядає як певна гра, де утворено тандем, що нагадує злочинну організацію, до складу якої входять Путін і Трамп: Путін здійснює агресію, а Трамп забезпечує йому прикриття.
Чому саме Мединський? Чому, скажімо, не Дугін?
У театрі абсурду, в якому ми перебуваємо, теоретично можна було б і Дугіна відправити. Але все-таки Мединський закінчив МДІМВ (МГИМО), а також, попри свою клоунську фактуру, перебуває у системі державних координат. Дугін, навіть з формально, не перебуває на державній службі. Однак, враховуючи театр абсурду, можна було відправити й Дугіна, але це неможливо собі уявити з точки зору табеля про ранги. Дугін не є державним службовцем і немає жодного відношення до дипломатії та переговорного процесу.
Також варто зазначити, що вплив Дугіна насправді значною мірою перебільшений. Він самостійно узяв на себе титул головного філософа Путіна. Безсумнівно, його значення та роль у політиці Путіна не є такими вагомими, як це часто подають.
Я вважаю, що роль Дугіна значною мірою роздута, у тому числі західними експертами та медіа, бо він такий фактурний, такий бородатий.
Коли виникає потреба продемонструвати типового представника російського мракобісся, Дугін ідеально підходить для цієї ролі. Його обличчя справді викликає асоціації, а ті абсурдні ідеї, які він просуває, відзначаються яскравою образністю та стимулюють уяву: "Гляньте, яке дивне створіння з'явилося в Росії!".
На мою думку, в істотній мірі це є вигадана постать.
Однак папаша Ілона Маска відвідав цей Дугінський шабаш. Розуміємо, що син за батька не відповідає, але - чому вони затягнули батька Маска і чому він туди поїхав?
Тут усе досить зрозуміло.
Еррол Маск, батько Ілона Маска, нічого собою не являє, окрім того, що він також, як і син, притримується протофашистських або квазіфашистських, або постфашистських поглядів.
Це вже відомо. І перший, і другий варіанти - це різні форми фашизму. Що стосується його приїзду на цей Дугінський захід, то це, в принципі, цілком зрозуміло. На мою думку, тут немає нічого ані дивного, ані шокуючого.
Мене не дуже цікавлять поведінка та образ батька Ілона Маска. Досить кумедно, що центральною фігурою на цьому заході виявився саме Еррол Маск. Хоча й Лавров, який є "цілим міністром закордонних справ", теж був присутній, проте найбільше уваги привертав саме батько Ілона, а не сам Ілон.
На мою думку, це яскравий сигнал про наявність глибокого комплексу меншовартості. Ця американофобія та західнофобія свідчать про те, що ми маємо справу з серйозним комплексом неповноцінності. Наприклад, коли говорять: "Ось до нас завітав шанований американець, подивіться, які ми молодці", або "Навіть батько Ілона Маска приїхав". Мені здається, що якби сам Ілон Маск завітав, російське телебачення взагалі б вибухнуло від захоплення. Це свідчить про відчуття другорядності.
Усі ті патріоти, які гордо стукають себе в груди і вигукують: "Ми - найперші!", "Ми - найсильніші!", насправді є похідними фігурами. Вони прагнуть отримати хоч краплину визнання від Заходу - мовляв, "Захід нас підтримав", "до нас завітав" якийсь малопомітний артист чи спортсмен, що вже давно втратив актуальність. І це подається як основний аргумент на користь потужності Росії.
Вся велич Росії сяє відбитим світлом. Всі чутки та розмови про якусь самостійність російської цивілізації - це абсолютна нісенітниця. Російське суспільство - глибоко другорядне, глибоко периферійне та повністю перебуває на задвірках європейської цивілізації. Нічого самостійного тут немає.
Хотів би уточнити, чи йдеться про європейську чи китайську цивілізацію? Особливо з огляду на те, як Сі Цзіньпін активно використовує Кремль як інструмент чи навіть як засіб тиску. Ми усвідомлюємо, що Китай наразі очікує на момент, коли почнуть руйнуватися структури глобальної безпеки, включаючи питання євроатлантичної безпеки, адже Дональд Трамп просуває не лише проросійські ідеї. Китай готовий до дій, і нещодавнє повідомлення від Сі Цзіньпіна свідчить про те, що китайська сторона готова взяти на себе відповідальність та витіснити американців з регіону.
Є два аспекти, які варто врахувати. По-перше, Росія ніколи не мала, не має і навряд чи матиме будь-яке відношення до китайської цивілізації. Це всього лише фантазії Путіна та його прихильників, які стверджують, що ми відвертаємося від Європи і орієнтуємося на Схід, на Азію. Це абсолютно безглуздо.
А як щодо пельменів?
Ага, зрозуміло. Звичайно ж, пельмені. Можна вигадати безліч причин, щоб пов'язати це з китайською культурою, але це не зовсім вдається. Окрім пельменів, навряд чи знайдеться щось в Росії, що могло б об'єднати російську та китайську цивілізації.
В Україні відбувається зовсім новий процес - Китай поступово засвоює Росію.
Це не вказує на те, що Росія стає складовою частиною китайської цивілізації. Уявіть собі: кролик, якого поглинає удав, не перетворюється на удава, він просто втрачає свою ідентичність як кролик. Саме так відбувається процес "перетравлення" Росії Китаєм. Це схоже на метод травлення у павуків, коли їжа обробляється зовні.
Цей процес триває: Китай, безумовно, використовує Росію. Звісно, Росія жодного відношення не має до китайської цивілізації, навіть близько не має. Це були, є і будуть глибокі задвірки європейської цивілізації, до тих пір поки Росія зберігається в цих кордонах. А що далі буде, то після розпаду імперії відбуваються зовсім інші процеси, куди заглядати дуже складно.
Китай, безсумнівно, максимально експлуатує Росію — як "знаряддя" у своєму конфлікті із Заходом, так і як джерело продовольства. У глобальному агропромисловому ланцюзі Китай розташовується вище, тоді як Росія займає більш низький ступінь. На мою думку, це очевидно і зрозуміло.
Путін також використовує Китай у своїй стратегії, оскільки цей регіональний гігант на сьогоднішній день виступає союзником Росії в конфлікті з Україною, зокрема через своїх проксі у вигляді КНДР. Якби Китай дійсно прагнув до миру, він міг би почати з заборони Кім Чен Ину на підтримку Путіна. Проте цього не відбувається. Китай, в свою чергу, використовує Путіна як засіб для зміцнення своїх позицій у протистоянні з Заходом.
#Дональд Трамп #Литва #Азербайджан #Башар Асад #Європа #Росія #Економіка #Україна #Київ #Мобілізація #Володимир Зеленський #Китай (регіон) #Північна та Південна Америка #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Збройні сили України #Одеса #Віктор Янукович #Володимир Путін #Ядерна зброя #Західна Європа #Західний світ #Ізраїль #Північна Корея #Лінія фронту #Країни Балтії #Вірменія #Іран #Латвія #Фінляндія #Естонія #Ілон Маск #Збройний конфлікт #Азія #Міністерство закордонних справ (Україна) #Сі Цзіньпін #Наступальні (військові) #Диктатор. #Кім Чен Ин #Державна пропаганда в Російській Федерації #Головне управління розвідки (Україна) #Міжнародне агентство з атомної енергії #Організація Договору про колективну безпеку #Військова кампанія #Цивілізація #Третя світова війна #Пельмені #Армія #Алі Хаменеї #Абсурд. #Московський державний інститут міжнародних відносин
