Російські обстріли українських міст набули регулярного характеру. При цьому не лише масштаб агресії зазнає змін, але й світова реакція на ці події, а також мовлення самого російського уряду.
Проєкт Радіо Свобода "Донбас Реалії" досліджує причини, чому президент Росії Володимир Путін та збройні сили країни тепер явно атакують цивільні об'єкти, не намагаючись виправдати свої дії, як це робилось раніше.
Чи має ця ескалація якусь стратегію? Яка ж її основна мета?
Протягом перших восьми місяців 2026 року більше ніж 15 тисяч мирних жителів отримали поранення або загинули – ця цифра перевищує загальні втрати за весь 2025 рік. Цю інформацію опублікувала Організація Об'єднаних Націй.
Близько 50% загиблих та поранених серед цивільного населення сталося не на фронтовій лінії, а у великих урбаністичних центрах.
"Раніше росіяни заявляли, що завдають ударів по військових цілях. І, можливо, іноді це було правдою. Але зараз вони, схоже, зовсім не переймаються цим. Вони навіть не намагаються приховувати свої атаки. Їхні удари спрямовані виключно на цивільне населення", - каже британський полковник у відставці, колишній командувач сил НАТО зі швидкого реагування на хімічні, біологічні, радіологічні і ядерні загрози Геміш де Бретон-Гордон.
Логістичні та торговельні центри, склади з ліками та продуктами - нині це стандартні цілі для російських повітряних атак. Але так було не завжди.
У 2022 році, після атаки на торговий центр у Кременчуці, що призвела до загибелі 22 осіб, західні держави одразу класифікували цей інцидент як воєнний злочин. У відповідь на цю критику, особисто Путін спробував виправдати дії Росії, стверджуючи, що в будівлі знаходився склад озброєння та техніки.
"За своєю натурою Путін - соціопат. Соціопати - це люди, які не мають емпатії. Тому він міг виправдовуватись тільки в одному випадку - якщо вважав, що це буде псувати його персональний політичний імідж перед якимись іншими країнами. Але, на жаль, п'ятий рік війни показує, що "червоні лінії", які існували у 2022 році, розтягнуті настільки, що інколи здається, що їх немає", - вважає керівник аналітичного центру "Ділова столиця" Вадим Денисенко.
26 квітня 2022 року Міністерство оборони Росії, наприклад, охарактеризувало інформацію про ракетний обстріл теплоелектростанції в Одесі як неправдиву. Вони стверджували, що українські телеграм-канали використовують старі відеозаписи наслідків інциденту на ТЕЦ у Пензі для дискредитації російських збройних сил.
Через чотири роки Міністерство оборони Російської Федерації прямо повідомить: "вимкнули електрику" в Одесі - здійснили атак на теплоелектроцентраль та електричні підстанції.
Першого масованого удару по українській енергетиці Росія завдала 10 жовтня 2022 року - понад 80 ракет і 12 "Шахедів", 9 з яких Україна збила. Тоді Путін визнав удари по енергетиці через два місяці, у грудні.
"Так, ми це здійснюємо. Але хто ж виступив першим? Хто завдав удару по Кримському мосту, а хто підірвав електролінії атомної електростанції в Курську?" - висловлювався тоді Путін.
Вислови "вони почали першими" та "ми відповідаємо ударом" стали характерними для мови Путіна. Ці фрази звучать і сьогодні, незважаючи на те, яка саме мета російської агресії.
"У нього не просто відновилася впевненість, а виникла неймовірна одержимість війною, адже він чудово усвідомлює, що на карту поставлено його власне життя. Якщо він зазнає поразки в цій війні, це означатиме, що Акела промахнувся, а Акела має бути скинутий з трону", - зазначає російський політик Геннадій Гудков.
Протягом усіх цих років російське Міністерство оборони, хоча й підтверджувало атаки на українську енергетичну інфраструктуру, завжди подавало інформацію про них у своїх звітах досить стримано.
Наприклад, у січні цього року, коли тривала на той момент наймасштабніша кампанія проти української енергетики, у Росії писали, що завдали ударів по енергетичних об'єктах "у відповідь на українські атаки".
"Його мета - примусити Україну підняти білий прапор."
Одночасно, після масштабної атаки 14 жовтня 2026 року, під час якої було випущено 39 балістичних ракет, Міністерство оборони Росії, здається, вперше в історії свого звіту надало докладну інформацію про те, які теплоелектроцентралі та електричні підстанції в Києві стали об'єктами атак.
У західних медіа все частіше звучать повідомлення про те, що російський наступ на фронті втратив динаміку, і внаслідок цього "Кремль вирішив посилити терор проти цивільного населення".
Геміш де Бретон-Гордон, колумніст The Telegraph та екс-офіцер британської армії, повідомив, що Путін доручив генералу Віктору Суровікіну, колишньому головнокомандувачу російського повномасштабного вторгнення в Україну, відомому під прізвиськами "генерал Армагеддон", "кат Алеппо" та "сирійський м'ясник", провести цю кампанію. Більше деталей про Суровікіна можна знайти тут, де йдеться про його наказ знищити мости через Дніпро.
"Мій перший контакт із Суровікіним відбувся в Сирії, де він очолював російську військову кампанію на підтримку Башара Асада, який правив країною з 2000 року до його падіння в грудні 2024-го. Асад втік до Росії разом зі своєю родиною та братом Махером. За повідомленнями західних медіа, оточення Асада продовжує вести розкішне життя в Москві, тоді як сам він перебуває в ізоляції і не має можливості контактувати з елітами Сирії чи Росії. Ця військова операція в основному зосереджувалася на ударах по цивільній інфраструктурі, зокрема, по школах та лікарнях. На початку війни в Україні Суровікін відповідав за так звану "лінію Суровікіна" — комплекс оборонних споруд на півдні та сході, зведений російською армією після відступу з Херсону наприкінці 2022 року (окопи, траншеї, мінні поля, протитанкові рови та "зуби дракона"). Пізніше він був усунутий з посади, але ходили чутки про можливий його повернення. Російські війська застрягли на лінії фронту, і єдине, що їм залишалося — діяти так само, як і в Сирії, намагаючись підкорити цивільне населення за допомогою бомбардувань", — зазначає колишній британський полковник.
Проте 16 жовтня на черговій зустрічі Путіна з військовими керівниками Суровікіна не було видно, принаймні на відеозаписах. Про поточну ситуацію на фронті, а також про атаки на мости та іншу інфраструктуру України доповідав начальник Генерального штабу ЗС РФ Валерій Герасимов.
"Путін робить ризикований крок. Його мета - примусити Україну капітулювати. Тому зараз немає жодної необхідності виправдовуватись чи піклуватись про збереження іміджу", - вважає Геннадій Гудков.
Графік щомісячних атак Росії на Україну, представлений британським виданням Financial Times, ілюструє значне зростання їхньої інтенсивності у 2026 році. Як повідомляє французький аналітик у сфері OSINT Клеман Молен, у період з липня по вересень основними об'єктами ударів стали склади, логістичні центри, залізничні вузли, порти, автозаправні станції, підприємства військово-промислового комплексу та дата-центри.
У жовтні фокус змістився на енергетику, а також з прифронтових областей на захід України.
Столиця та Київська область перебувають в епіцентрі ударів увесь рік.
Фактори: політичні рішення та обсяг ракет і безпілотників.
"Я рекомендую, щоб країни НАТО в Європі, зокрема Велика Британія, а також, можливо, Німеччина і Франція, залучили свої винищувачі для знищення російських дронів і ракет, які атакують цивільні об'єкти в Україні. Це не перший випадок, адже раніше Велика Британія та Франція успішно збивали іранські безпілотники та ракети, що були націлені на Ізраїль", - зазначає Геміш де Бретон-Гордон.
У той же час полковник підкреслює, що необхідність захисту цивільних об'єктів слід оцінювати з огляду на нестачу ракет-перехоплювачів в Україні, особливо з наближенням зими, на яку сподівається Путін.
"Є дві реперні точки для нього. Це, умовно, листопад-грудень 2026 року, можлива зустріч [Дональд] Трамп-Путін-Сі Цзіньпін. Він її розглядає як прообраз Тегерана 1943 року. Китай не мислить цими категоріями, США теж так не мислять. Це його міфотворчість, але для нього це суперважливо. І березень 2027 року - [можлива] перемога [Марін] Ле Пен у Франції, яка призведе до розвалу фінансової коаліції на підтримку України. І все це на тлі війни тилів, на його думку, змусить Україну здатися", - розповідає Вадим Денисенко.
Без сумніву, політичні трансформації в Європі та ставлення США є ключовими факторами у розумінні того, чому Росія без жодних вагань атакує цивільну інфраструктуру в Україні.
Проте, основна причина, ймовірно, є досить банальною: Російська Федерація збільшила випуск ракет та безпілотних апаратів.
Яка ж цінність нового комплексу з виробництва "Шахедів", зведеного з нуля в Алабузі!
"Путін постійно нарощує витрати на армію, намагається адаптувати економічні, соціальні, політичні та інфраструктурні аспекти країни до військових потреб. Його увага повністю зосереджена на війні", - зазначив Геннадій Гудков.
Та все ж відмінність цього року від попередніх - не лише збільшення кількості російських атак, а й те, що Київ теж може завдавати серйозних ударів по території РФ. Історія з російськими НПЗ - найкраще тому підтвердження. А отже, зима може бути складною не лише в Україні, а й у Росії.
#
